Організаційно - правові особливості діяльності НБУ

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 

Кафедра банківської справи 
 

      КОНТРОЛЬНА РОБОТА 

       з курсу “БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ“

Тема: «Організаційно - правові особливості діяльності НБУ» 
 
 

       Керівник  роботи

       викладач                                                                      Ю.В. Прохорова 
 
 
 
 

       Студент 2 курсу, 1 групи

       фінансового факультету,

       спеціальність 104-2

       “Фінанси і кредит 
 
 
 
 
 
 
 
 

       м. Кіровоград, НКП ХНЕУ, 2011 р.

       Зміст: 

Вступ                   3 

1. Теоретична частина. Тема: «Організаційно - правові

 особливості  діяльності НБУ»               5

1. Структура Національного банку України.
2. Функції та повноваження Ради Національного банку України.                 8

 

2. Розрахункова  частина:

0. 2.1. Задача  №   1                19

2.2. Задача  №   2                19

2.3. Задача  №   3                21

2.4. Задача  №   4                22

2.5. Задача  №   5                24

2.6. Задача  №   6                25 

 

3. Висновки                26

 

4. Список  використаної літератури            27

 

Вступ

            Ефективність функціонування банківської системи України  значною мірою залежить від рівня  кваліфікації апарату управління НБУ  як частини єдиного механізму  банківської системи. Успішне виконання  апаратом управління НБУ завдань  і функцій, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність", можливе лише на основі наукового підходу до визначення його організаційної структури та діяльності. Структура управління є результатом поділу і кооперації праці між службовцями. Її первинними елементами виступають посади, встановлені відповідними правовими актами з чітко визначеним переліком прав та обов'язків осіб, що їх обіймають. Організаційна структура НБУ- це склад його внутрішніх підрозділів та форми їх взаємодії. У теорії управління до характерних рис організаційної структури відносять, по-перше, роздрібненість (кожний орган складається з низки відособлених частин, під якими розуміють усі його підрозділи (посади)). Так, до складу організаційної структури НБУ входять: керівництво - Голова НБУ, його заступники, правління; структурні підрозділи та їхні керівники. По-друге, ієрархічність (пірамідальність). Із поглибленням поділу праці всередині кожного органу можуть відділятися нові структурні частини. На певній стадії один керівник уже не в змозі спрямовувати і контролювати діяльність численних виконавців. Колектив службовців стає некерованим, виникає загроза порушення стійкості та єдності в роботі. Усуваються ці суперечності з допомогою проміжних ланок. У НБУ це - директор департаменту, його заступник, начальник управління, завідувач відділу тощо. По-третє, складність, симетричність і формальність. Структура може мати і такі риси, як стійкість, надійність, цілісність та ін. 
Розглянемо детальніше формальність як характерну рису організаційної структури НБУ. Норми адміністративного права закріплюють кількісний та якісний її "параметри": чисельність структурних підрозділів (посад), співвідношення посад керівного, оперативного та обслуговуючого персоналу, внутрішньоструктурні зв'язки між ними, відповідні функції, права й обов'язки. Низка структурно-посадових питань вирішується колегіально. Наприклад, постановою правління НБУ від 5 вересня 1996 р. затверджено структуру центрального апарату НБУ. Відтак структура апарату управління набула нормативної сили, "формального" характеру, відносної незалежності щодо особистих якостей службовців, які обіймають ті чи інші посади. Безперечно, організаційна структура центрального апарату управління НБУ не є сталою, вона може змінюватись у зв'язку із розширенням чи звуженням функцій банку, збільшенням чи зменшенням обсягу виконуваної роботи тощо. Кожний структурний підрозділ чи ланка управлінської системи НБУ повинні так організовувати свою діяльність, щоб максимально ефективно виконувати завдання, покладені на них чинними правовими актами.

 

1. Теоретична частина.

Тема: «Організаційно правові  особливості діяльності НБУ»

     1.1. Структура Національного  банку України

  Таким чином, встановлена у Законі “Про Національний банк України” структура  керівних органів центрального банку та визначення їх правосуб'єктності узгоджується із Конституцією України і відповідає інтересам як забезпечення незалежності банку щодо проведення грошово-кредитної політики, так і завданням забезпечення контролю за її здійсненням у фінансово-економічній та банківській сферах.

     Організаційно-правову  та функціональну діяльність Національного банку України забезпечує поряд з іншими юридичне самостійними організаціями, підприємствами та установами, територіальними управліннями (філіями), які не мають статусу юридичної особи, розгалужена структура апарату. Структура Національного банку України будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням. Законодавець надав право Національному банку самостійно вирішувати питання організації, створення, ліквідації та реорганізації структурних підрозділів та установ системи банку, затверджувати положення, які визначають завдання та функції філій (територіальних управлінь), які діють від імені банку та в межах отриманих від нього повноважень.

     Правовий статус філій (територіальних управлінь) Національного банку України з позицій адміністративного права більше схожий на той, що притаманний органам представництва, встановлений законодавством для органів управління. Територіальні управління створені у всіх областях та в Автономній Республіці Крим — Кримське республіканське управління, у м. Києві та Київській області, у м. Севастополі. Вони виконують комплекс функцій від імені центрального банку, сіле не уповноважені приймати рішення, які мають нормативний характер, а також видавати гарантії та поручительства, вексельні та інші зобов'язання без дозволу Правління Національного банку. Згідно з існуючим положенням створення територіального управління та його реорганізація здійснюються за рішенням Правління Національного банку України.

     Банк  забезпечує територіальне управління рухомим та нерухомим майном, вартість якого відображається в балансі управління, який є складовою частиною балансу центрального банку. Територіальне управління має печатку зі своїм найменуванням і зображенням Державного герба України та інші печатки, штампи, необхідні для діяльності управління згідно з чинним законодавством.

     Територіальне управління Національного банку  України очолює начальник, який призначається  на посаду і звільняється з неї постановою Правління Національного банку України. Начальник цього управління діє на підставі положення та довіреності. Він видає накази, розпорядження, затверджує згідно з Типовою структурою та затвердженим Правлінням кошторисом структуру та штатний розклад, положення про структурні підрозділи управління, посадові обов'язки працівників та інші документи згідно з нормативними актами Національного банку.

     Національний  банк покладає на територіальні управління завдання, які дають змогу йому проводити грошово-кредитну політику па місцях, спрямовану на підтримку стабільності національної валюти, зміцнення засад функціонування банківської системи та ефективного управління грошово-кредитним ринком відповідно до Основних напрямів грошово-кредитної політики, здійснення контролю за розвитком валютного ринку, ринку цінних паперів та аналіз грошово-кредитних відносин у регіоні.

     Територіальні управління мають проводити розрахунки між комерційними банками через систему електронних платежів Національного банку, займатися емісійно-касовою роботою, а також здійснювати контроль за дотриманням комерційними банками банківського законодавства, економічних нормативів і його нормативних актів. Загальна структура територіальних управлінь була затверджена постановою Правління Національного банку України “Про удосконалення структури і чисельності регіональних управлінь Національного банку України” за № 262 від 2 липня 1998 р. Відносини територіальних управлінь з управліннями Державного казначейства, комерційними банками, підприємствами і організаціями будуються на підставі договорів, що укладаються від імені Національного банку, який несе відповідальність за цими договорами.

     Особливу  роль у реалізації завдань, які покладені  на Національний банк Конституцією та законами України, відіграють департаменти, що становлять центральний апарат Національного банку України. У департаментах зосереджено основний професійний персонал, який забезпечує функціонування банківської системи в Україні, поділяючись на службовців та обслуговуючий персонал. 

     Складові  системи Національного банку  України

     До  системи Національного банку  України входять в обов'язковому порядку згідно з частиною другою ст. 22 Закону “Про Національний банк України” центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади, зокрема, Банківська академія по перепідготовці банківських працівників та інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

     Таким чином, організаційна структура  Національного банку являє собою  складний організм, що забезпечує ефективне  виконання покладених на нього завдань. Центральний апарат відповідно до ст. 10 зазначеного Закону забезпечує організаційно-технічне обслуговування Ради Національного банку та Правління, але Закон забороняє втручатися в його оперативну діяльність, а також впливати на кадровий персонал Національного банку.

     Про місце і роль центральних банків, особливості їх побудови в кожній країні можна скласти уявлення з порівняння їх організаційних структур. Для прикладу наведемо структури Національного банку України та Банку Португалії (схеми 4, 5). 
 

     1.2. Функції та повноваження Ради Національного банку України.

     Розглянувши місце та роль Національного банку України як центру дворівневої банківської системи з врахуванням особливостей побудови його організаційної структури, більш зрозумілим буде з'ясування покладених на банк функцій та повноважень. Для цього спочатку зупинимося на функціях, оскільки вони відбивають цільове утворення банку держави, який потрібен усьому суспільству. Функції центрального банку поділяються згідно з Законом України “Про Національний банк України” на:

     а) основну (ст. 6) та

     б) інші функції (ст. 7).

     Основна функція відбиває конституційне призначення Національного банку, який зобов'язаний забезпечити стабільність грошової одиниці України. Досягнення цієї мети передбачає сприяння стабільності всієї банківської системи, а також обумовлює відповідно до правового статусу Національного банку дотримання цінової стабільності у державі.

     “Але  є ще дві важливі (функції сучасного центрального банку, які тісно пов'язані з грошово-кредитною політикою і складають єдине ціле, — стверджує Е. Джералд Корріган — президент Федерального резервного банку Нью-Йорка. — Це широкий нагляд за фінансовою системою та за окремими аспектами діяльності платіжних систем”. По суті, така думка відповідає необхідному статусу Національного банку, який функціонально повинен представляти державу у фінансово-кредитній сфері.

 

       

       

       

       

       
 

     

     

       

       

       
 

     Схема 4. Структура Національного банку України 
 

     Що  стосується центрального банку України, то інші його функції закріплені у  Законі “Про Національний банк України” та в інших нормах банківського законодавства  України. Зокрема, це такі функції (за названим Законом):

     -  визначення та проведення грошово-кредитної політики, узгодженої з її Основними засадами;

     - регулятивна функція (встановлення правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку, визначення системи порядку і форм платежів, проведення банківського та валютного регулювання та  інше);

• монопольне здійснення емісії грошей та організація їх обігу;
• реєстраційно-наглядова функція;
• зовнішньоекономічна функція;

     -    методологічна та методична функція  у сферах банківської статистичної інформації та статистики платіжного 

           балансу, розвитку сучасних банківських технологій тощо;

     -    банківське обслуговування;

     -    функція кредитора останньої  інстанції для комерційних банків, яка забезпечує отримання рефінансування у  разі вичерпання інших можливостей рефінансування;

       -      накопичення та зберігання золотовалютних резервів та валютних цінностей;

       -    сприяння кадровому забезпеченню  банківської системи.

     До  інших функцій Національного банку можна віднести, наприклад, здійснення емісії приватизаційних паперів (ст. 8 Закону “Про банки і банківську діяльність”).

     Крім  того, функції Національного банку  можуть поділятись на внутрішні та зовнішні, що здійснюються як у межах  України, так і поза ними у разі представлення інтересів держави  та Національною банку у відносинах з центральними банками інших країн, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними організаціями, де міждержавне співробітництво передбачено на рівні центральних банків. Слід підкреслити, що Закон обмежує функції Національного банку, оскільки він не може конкурувати з комерційними банками, які є його клієнтами (“банк банків”).