Міжбуджетні трансферти та порядок їх розрахунку

     У визначенні Міжнародного валютного  фонду сказано, що  всі трансферти поділяються на субсидії та гранти. Трансферти, які надаються органам державної влади та підприємствам називаються субсидіями, а гранти – є необов’язковими трансфертами, які передаються від одних інституційних одиниць сектору суспільного управління до інших або між органами державного управління та міжнародними організаціями. Залежно від призначення вони поділяються на поточні та капітальні, а за типом органу, який їх надає, - на гранти від урядів іноземних держав, міжнародних організацій та інших органів суспільного управління[20.ст49].

     Також в європейських  країнах застосовується класифікація  розроблена ще в 1986 році експертною  комісією з проблем місцевих  та регіональних фінансів Ради  Європи. Відповідно до неї переміщення  коштів від вищих органів державної  влади до органів місцевого  самоврядування, включаючи безвідсоткові  позики, що надаються на період, не менше за 10 років, називаються  субсидіями. [11.ст583]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.3.1. Класифікація субсидій, які надаються органам місцевої влади європейських країн

     Субсидії загального призначення   використовуються вільно, як власні  доходи органів місцевого самоврядування. Лише одне обмеження  може  стосуватися спрямування певної  частини таких трансфертів на  капітальні цілі, але це не  зобов’язує  місцеві уряди витрачати одержані кошти на реалізацію конкретних програм капіталовкладень. Даний вид субсидій , пов’язаний з об’активними критеріями та розраховується відповідно до певних показників податкоспроможності чи видаткових потреб.  Величина субсидій пов’язаних з обсягом власних податків, прямо пропорційно залежить від рівня місцевого оподаткування.

     Не обумовлене певними об’єктивними критеріями  перерахування дискреційних субсидій. Такі субсидії надаються органами влади вищого рівня коли  розраховані із застосуванням формалізованих процедур суми трансфертів окремим місцевим урядам є недостатніми для задоволення їхніх фіскальних потреб.

     Субсидії спеціального призначення   повинні бути витрачені на  конкретно визначені цілі. А також вони можуть бути  обумовленими або безмовними.

     Щоб отримати обумовлену субсидію  орган місцевої влади зобов’язаний  профінансувати певну частку  сукупних витрат, пов’язаних з  наданням певного виду послуг  або реалізацією окремих проектів  і програм.  Величина такого  трансферту залежить від обсягу  видатків, виділених на такі цілі  місцевим урядом.

     В різних державах частка субсидій  спеціального призначення  відрізняється,  це залежить від того, наскільки  сильно уряд  вищого рівня намагається  контролювати структуру видатків  місцевих органів влади. 

     Але тенденція до збільшення  трансфертів загального призначення  і зменшення цільових субсидій  притаманна більшості європейських  країн.

     Використання формульного методу  розрахунку  вирівнювальних трансфертів, який передбачає  врахування об’єктивних факторів і критеріїв також є розповсюдженим  у світовій практиці.

     Використання даного методу сприяє  раціональному та справедливому  розподілу фінансових ресурсів  між територіями, запобігає прийняттю  суб’єктивних рішень.

     У зарубіжних  країнах використовуються  різні формули, які враховують  також національні особливості  та пріоритети. В таких країнах  як Канада та Естонія вирівнюється  лише дохідна спроможність територіальних  одиниць, натомість як в Іспанії  та Італії видаткові потреби.  А от уряди Австрії, великої  Британії, Японії та країн Скандинавії  вирівнюють і доходи і видатки.

     В залежності від кількості  критеріїв, які беруться до уваги формули бувають простими. На приклад Нідерландах  до уваги береться більше 30 факторів.

     В зарубіжних державах головним  критерієм є сума податкових  надходжень на одного мешканця, чисельність і структура населення,  площа територіальних одиниць.

     Можна зробити висновок, що єдиного  методу фінансового вирівнювання  немає, кожна країна застосовує  той метод який вважає найдоцільнішим.

    

 

Розділ 2. Міжбюджетні трансферти в Україні

 

2.1. Порядок та практика надання міжбюджетних трансфертів в Україні

 

     В українську практику поняття  „міжбюджетних трансфертів” було запроваджено трохи більше ніж 10 років тому, у 1996 році разом із новою бюджетною класифікацією, згідно з якою залежно від цільового спрямування кошті міжбюджетні трансферти поділялись на дві групи: поточні та капітальні.

   До  поточних офіційних трансфертів  зараховували грошові допомоги (дотації), які одержували бюджети нижчих  рівнів за недостатньої ефективності  дохідних джерел. На відміну від  поточних, капітальні  офіційні трансферти (субвенції) передбачали цільове  використання одержаних коштів [11.ст288].

     В залежності від джерел надходження  до складу офіційних трансфертів  виділяли: одержані від органів  державного управління, з –за кордону і з недержавних джерел.

     Згідно з Бюджетним кодексом міжбюджетні трансферти поділяються на чотири види: дотації вирівнювання; субвенції; кошти, що перераховуються з одного бюджету в інший; інші дотації.

Таблиця 2.1.1

Властивості міжбюджетних трансфертів

Види	Цільове спрямування	Джерело отримання
Дотації вирівнювання	Бюджетам Автономної Республіки Крим, обласним, районним, міст Києва та Севастополя, міст республіканського та обласного  значення.	З державного бюджету України
	Бюджетам районів у містах, сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань	З бюджетів Києва і Севастополя, міст республіканського і обласного  значення
Субвенції	На здійснення програм соціального  захисту	З державного бюджету України
	На компенсацію втрат доходів  бюджетів місцевого самоврядування у зв’язку з виконанням власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою	З державного бюджету України
	На виконання інвестиційних проектів	З державного бюджету України і  місцевих бюджетів
	На утримання об’єктів спільного  користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об’єктів спільного  користування	З місцевих бюджетів
	На виконання власних повноважень  територіальних громад сіл, селищ, міст та об’єднань	З місцевих бюджетів
	Інші субвенції	З державного бюджету України і  місцевих бюджетів
Кошти, що передаються	Державному бюджету України	З місцевих бюджетів
	Місцевим бюджетам	З місцевих бюджетів
Інші дотації	Місцевим бюджетам	З державного бюджету України і  місцевих бюджетів

     Дотації вирівнювання – міжбюджетні  трансферти на вирівнювання доходної  спроможності  бюджету, який їх  отримує[11.ст290]. Основною метою цих  трансфертів є вирівнювання дохідної  спроможності бюджету, який її  отримує. 

    Обсяг  дотації вираховується шляхом  зіставлення видатків місцевих  бюджетів, із застосуванням фінансових  нормативів бюджетної забезпеченості  і коригуючих коефіцієнтів та доходів, які надходять до місцевих бюджетів.  А також використовується індекс відповідної податкоспроможності адміністративно – територіальних одиниць для порівняння з середнім показником по країні в розрахунку на одного мешканця.

     Субвенції – міжбюджетні трансферти для використання з певною метою в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенцій [11.ст290].  Цей вид трансфертів надається і державним і місцевими бюджетами. Цільове використання одержаних коштів – характерна ознака даного виду трансфертів.

     Передача коштів до державного  бюджету України та місцевих  бюджетів з інших місцевих  бюджетів – третій вид трансфертів.

    Останній вид міжбюджетних  трансфертів, четвертий, - це інші дотації, що надаються з державного бюджету місцевим.

 

 

2.2. Механізм з розрахунку дотації  та субвенції, що надаються  з державного бюджету місцевим  бюджетам

 

 Відповідно до положень Бюджетного кодексу обсяг трансфертів місцевим бюджетам має обраховуватися виключно на основі формульного порядку, будь-яке "ручне" регулювання суми трансфертів забороняється.

Запровадження формульного порядку розподілу міжбюджетних трансфертів сприяє поліпшенню процесу підготовки місцевих бюджетів, підвищенню прозорості бюджетних рішень, забезпеченню автономності місцевих видатків, справедливому розподілу бюджетних ресурсів і стимулюванню економії місцевих видатків та мобілізації доходів.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості використовується для визначення розподілу міжбюджетних трансфертів, який визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, кількість мешканців чи споживачів соціальних послуг тощо.

Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості для місцевих бюджетів коригуються коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання соціальних послуг залежно від:

• кількості населення та споживачів соціальних послуг;
• соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей (з часу їх визначення) адміністративно-територіальних одиниць.

Індекс відносної податкоспроможності - коефіцієнт, що визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні в розрахунку на одного мешканця.

На рис. 2.2.1. наведена загальна схема розрахунку обсягу дотацій вирівнювання, що надається з державного бюджету місцевим бюджетам та коштів, що підлягають передачі з місцевих бюджетів до державного бюджету.

Рис. 2.2.1. Схема розрахунку дотації вирівнювання

Відповідно до затвердженої методики розрахункові обсяги видатків місцевих бюджетів визначають окремо за основними видатковими функціями, зокрема на фінансування державного управління, освіту, охорону здоров'я, культуру і мистецтво, фізичну культуру і спорт, соціальні програми стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей.

Держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі бюджетних ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України.

Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів Бюджетним Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів.

Критеріями розмежування видів видатків між місцевими бюджетами є:

• повнота надання послуги;
• наближення її до безпосереднього споживача.

Відповідно до цих критеріїв, види видатків поділяються на певні групи.

У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації вирівнювання та субвенцій окремо для бюджету АРК, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського та обласного підпорядкування та районних бюджетів, а також коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.

Дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя, Автономної Республіки Крим, міст республіканського та обласного підпорядкування і районним бюджетам визначається як перевищення обсягу видатків і який обраховано із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів:

• над кошиком доходів бюджетів місцевого самоврядування - для бюджетів міст Києва та Севастополя, міст обласного значення та міст Автономної Республіки Крим ;
• над доходами, визначеними частиною другою ст. 66 Бюджетного Кодексу, - для районних бюджетів.