Міжбюджетні відносини в Україні

УКООПСПІЛКА

ЛЬВІВСЬКА КОМЕРЦІЙНА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ І КРЕДИТУ

РЕФЕРАТ

на тему:

МІЖБЮДЖЕТНІ  ВІДНОСИНИ

В УКРАЇНІ

ВИКОНАЛА:

Студентка IV курсу ФІК

Великочоловік Р.

ПЕРЕВІРИВ:

доц. Оліярник В.В.

ЛЬВІВ 2011

План:

1. Загальна характеристика міжбюджетних відносин

2. Фінансове забезпечення місцевого самоврядування

3. Проблеми міжбюджетних відносин в Україні

4. Сучасні умови реформування міжбюджетних відносин

1. Загальна характеристика міжбюджетних відносин

Міжбюджетні відносини в Україні є однією з визначальних складових бюджетного процесу, важливим інструментом удосконалення фінансових відносин між центральними та місцевими органами влади, визначальним чинником економічної  та політичної  стабільності в  України. Актуальність обраної теми визначають сучасні світові тенденції в економіці, роль виваженого державного  регулювання як гаранта фінансово-економічної безпеки країни.

Існуючий  стан та  проблеми  міжбюджетних відносин в Україні слід  розглядати в історичному аспекті. У системі  управління  в бюджетній  сфері  довгий час ігнорувалися нові реалії в Україні після проголошення суверенітету.   Це  позбавляло  місцеві  органи   влади  фінансової  самостійності, призводило до повної залежності розвитку місцевої економіки від можливостей вищих органів влади вирішувати проблеми регіонів.  Проблема  бюджетної  реформи  вийшла  на  перший план.  

Кроком  уперед  стало  ухвалення  Бюджетного  кодексу  України,  який  визначив  принципи  бюджетної  системи  України,   бюджетного  процесу  та  міжбюджетних  відносин,  закріпив  за  місцевими  бюджетами  власні  джерела  надходжень.  21 червня 2001 року з прийняттям Верховною Радою Бюджетного кодексу розпочався новий  етап  розвитку міжбюджетних відносин в Україні. Фактично було законодавчо закріплено якісно нові правила формування місцевих бюджетів та відповідних відносин між центром та органами місцевої влади. 

По-перше, за місцевими бюджетами закріплено як складники доходної частини цілий ряд податків та зборів (загалом 17 видів), які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, тобто є ексклюзивними доходами. Це означає розширення доходної бази відповідних органів місцевої влади. Таким чином, організація руху частини фінансових потоків перейшла на місцевий рівень, що з огляду на традиції концентрації влади та коштів на центральному рівні є надзвичайно важливим.  

По-друге, кодекс закріпив за бюджетами місцевого самоврядування 7 видів податків та зборів і встановив відповідні пропорції їх надходження до місцевих бюджетів. Наприклад, стаття 64 Бюджетного кодексу України закріплює за бюджетами місцевого самоврядування серед інших податків і  податок з доходів громадян. Згідно зі статтею 65 цей податок розподіляється в таких пропорціях: міста Київ та Севастополь – 100% загального обсягу податку з доходів громадян, бюджети міст республіканського та обласного значення – 75% надходжень від податку з доходів громадян, що стягується з громадян даної території, бюджети міст районного значення, сіл, селищ чи територіальних об’єднань – 25%, обласні бюджети – 25%.

По-третє, крім питань, пов’язаних з бюджетним процесом, кодекс передбачає і кілька перспективних напрямів діяльності місцевих органів влади. Йдеться про здійснення внутрішніх запозичень, а за умови, що населення відповідної громади перевищує 800 тис. чол., дозволяється здійснювати і зовнішні запозичення.

Водночас міжбюджетні відносини залишаються напруженою ланкою в бюджетному процесі. Вимагає вдосконалення система бюджетного регулювання, зберігається  недостатня  власна дохідна база  місцевих  бюджетів,  потребує поліпшення законодавче забезпечення розмежування функцій та завдань центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо здійснення бюджетних видатків.

Міжбюджетні відносини є важливим чинником вирівнювання розвитку адміністративних територій, забезпечення однакових умов доступу громадян до суспільних послуг незалежно від місцезнаходження. Завдання полягає у створенні такого механізму міжбюджетних відносин, що є основою ефективності бюджетів усіх рівнів у частині забезпечення добробуту   населення. Серед вітчизняних і зарубіжних вчених, які вивчають міжбюджетні відносини, варто відзначити О. Василика, О. Кириленко, В.Кравченка, І. Луніну, В. Опаріна, С. Юрія та ін. Висновки і положення, які містяться у працях науковців, враховані при написанні наукової  статті.  Разом з тим, низка проблем у сфері міжбюджетних відносин потребує додаткових досліджень.

Зокрема, ще не знайшов належного наукового узагальнення процес реформування міжбюджетних відносин після набуття чинності Бюджетного кодексу України, подальшої розробки вимагає чинна практика організації міжбюджетних відносин в умовах державного унітаризму України. Наукового аналізу вимагають проблеми чіткого розмежування доходів і видатків  відповідно до повноважень в бюджетній системі та раціоналізації розподілу фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів, зміцнення власної дохідної бази місцевого самоврядування, напрями вдосконалення міжбюджетних відносин. Актуальність подальшого реформування міжбюджетних відносин  в Україні   визначила постановку цілей і задач.
2. Фінансове забезпечення місцевого самоврядування

Через бюджети регіонів, міст Києва та Севастополя здійснюється розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, завдяки чому вони є важливою складовою механізму регулювання економічного і соціального розвитку визначених територій і держави в цілому. Питома вага місцевих бюджетів у сукупному обсязі фінансових ресурсів держави — це частина перерозподіленого валового внутрішнього продукту через прибутки і витрати зазначених бюджетів. Аналіз статистичних даних переконливо засвідчує тенденцію поступового зростання частини доходів місцевих бюджетів по відношенню до ВВП починаючи з 2006 року і їх стабілізацію на рівні 14,5-14,7% у 2009 —січні-вересні 2010 років. В Україні частка обсягів доходів місцевих бюджетів у структурі доходів зведеного бюджету протягом 2001-2009 років залишається відносно стабільною на рівні 45-48% (за виключенням 2004-2006 років, коли вона коливалася у межах 40-44%).

За 9 місяців 2010 р. до дохідної частини місцевих бюджетів (з урахуванням міжбюджетних трансфертів) надійшло 94,13млрд. грн., що у 2,4 разів більше за відповідний період 2004 р. Проте, слід зазначити, що зростання дохідної бази місцевих бюджетів, значною мірою, відбувалося за рахунок збільшення обсягу трансфертів, питома вага яких у доходах місцевих бюджетів у 2010 р., порівняно з 2004 р., зросла на 18,63% і становила 52,73%. Крім того, кризова ситуація в економіці, зниження рівнів виконання планових показників надходжень свідчать про появу тенденції до зменшення обсягів надходжень до місцевих бюджетів.

Таблиця 1

Доходи місцевих бюджетів України за 2004-2010 рр.

Аналіз структури фактичних надходжень до місцевих бюджетів засвідчив зростання у 2010 році порівняно із 2005 роком питомої ваги податкових надходжень на 5,8%, зменшення на 1,9% неподаткових та на 3,4% доходів від операцій із капіталом. Частка надходжень із цільових фондів залишалася стабільно низькою і коливалася від 4,7% у загальному обсязі в 2008 році до 2,1% у 2010 році.

В основу наведеного у табл. 2 розподілу основних доходних джерел покладається принцип, що найвагоміші з них впливають на обсяг трансфертів — чим більше надходження від них, тим менше трансфертів може бути отримано. З одного боку, це зменшує утриманські настрої місцевих бюджетів відносно державного, але з іншого — не створює зацікавленості місцевих органів у ефективному стягненні податків на доходи фізичних осіб та інших надходжень із першого кошика.

Таблиця 2

Доходи місцевих бюджетів у 2006-2010 роках

Складається ситуація, коли зусилля місцевих органів влади з активізації економічної діяльності в регіонах щодо підвищення рівня зайнятості та, відповідно, збільшення надходження податку з доходів фізичних осіб до місцевого бюджету призводять до зниження обсягу дотації вирівнювання або збільшення суми коштів, що мають бути перераховані з місцевого до державного бюджету.Питома вага податку з доходів фізичних осіб зросла у 2010 році на 5,3% порівняно із 2006 роком, абсолютна різниця становила 23,3 млрд. грн. Частка єдиного податку у структурі податкових надходжень до місцевих бюджетів зменшилася на 2,8%, проте у 2010 році їх сума зросла на 0,22 млрд. грн. порівняно із 2006 роком. Відповідно низькою є частка дохідних джерел місцевих бюджетів із другого кошика, якими місцеві органи влади можуть розпоряджатися самостійно, виходячи з пріоритетів розвитку адміністративно-територіальної одиниці. Так, динаміка сум надходжень від плати за землю була позитивною і у 2010 році порівняно із 2006 роком зросла на 5,92 млрд. грн. при одночасному збільшенні за вказаний період її питомої ваги у структурі податкових надходжень на 5,35%. Обсяги надходжень місцевих податків (включених нами до групи інших податків) протягом 2006-2010 років характеризувалися незначними обсягами, їх питома вага зменшилася з 2,6% у 2006 році до 1,4% у 2010 році.

3. Проблеми міжбюджетних відносин в Україні

Досліджуючи  проблеми  та  особливості  механізму    міжбюджетних    відносин  в  Україні,  потрібно  підкреслити,  що  однією  з  найважливіших   проблем  є  створення   оптимальної   моделі   організації  міжбюджетних    відносин  в  країні.    Тому  розглянемо  основні  засади,  що стосуються   моделей  організації    міжбюджетних    відносин    та  вибору  такої  моделі  для України. Модель  міжбюджетних  відносин являє собою  інституціональний підхід до визначення організаційних основ  взаємовідносин   між  державними  і  місцевими  органами  влади,   що  пов’язаний з політикою уряду або регіональної адміністрації у вирішенні  питання  розподілу доходів і видатків за рівнями бюджетної системи.

Світова  практика  організації  міжбюджетних    відносин  ґрунтується  на двох основних моделях:  бюджетного   федералізму  та бюджетного  унітаризму. Ключовим фактором, що складає основу моделі організації  міжбюджетних відносин в країні, є форма державного устрою. Бюджетний    федералізм як модель організації міжбюджетних відносин існує в країнах з   федеративним державним устроєм. Бюджетний федералізм – це модель  організації міжбюджетних відносин у багаторівневій бюджетній системі, у  якій законодавчо визначаються бюджетні права та обов’язки федерації та  суб’єктів федерації, правила їх взаємодії на всіх стадіях бюджетного   процесу. Кожен рівень бюджетної системи є самостійним,  володіє   власними  фінансовими  ресурсами і виконує закріплені за ним бюджетні   повноваження. Бюджетний федералізм як модель організації  міжбюджетних відносин передбачає: