Кредитоспроможність позичальника

6) «Кредитоспроможність - це  здатність позичальника в повному  обсязі і у визначений кредитною  угодою термін розрахуватися  за своїми борговими зобов'язаннями».

Проаналізуємо основні відмінності  наведених визначень. Так, у першому, третьому і четвертому визначеннях  кредитоспроможність розуміється  як «спроможність», у другому як «система умов», в п'ятому як «наявність передумов», а в шостому як «здатність». Очевидно, етимологія терміна «кредитоспроможність» усе ж не випадкова і варто говорити про кредитоспроможність як про «спроможність».

У першому, третьому і шостому  визначеннях мова йде про «позичальника», у другому про «підприємство», у четвертому про «компанію» та «приватну особу», у п'ятому суб'єкт не згадується взагалі. У визначенні поняття кредитоспроможності обов'язково повинний бути суб'єкт і, очевидно, найбільш правильно говорити про «позичальника», тому що позичальниками можуть бути і фізичні і юридичні особи.

Формулювання про спроможність позичальника «розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями», очевидно, найбільш відповідає сутності поняття  кредитоспроможності, тому що боргові  зобов'язання можуть містити і зобов'язання повернення кредиту, і виплати відсотків, і інші зобов'язання позичальника.

У першому визначенні мова йде про спроможність позичальника розрахуватися за своїми борговими  зобов'язаннями «повністю і в  строк», у другому «в повному обсязі у передбачені терміни», у третьому «повністю і своєчасно», у четвертому «належним чином», у п'ятому такого роду уточнень не міститься, у шостому «в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін». Останнє формулювання, на нашу думку, найбільш точне, тому що в ньому мова йде не просто про «своєчасність», а міститься конкретна вказівка на термін «визначений кредитною угодою».

З урахуванням висновків, отриманих у ході аналізу відмінностей приведених визначень поняття кредитоспроможності, можна стверджувати, що шосте визначення, що міститься в Положенні Національного Банку України «Про кредитування», найбільш точно відбиває сутність поняття кредитоспроможності.

Як відомо, зобов'язання підприємства можуть погашатися різними видами активів. Тобто в ході своєї діяльності частину зобов'язань підприємство може погашати грошовими коштами, а частину іншими активами, наприклад, готовою продукцією, товарами та ін. Спроможність підприємства виконувати свої зобов'язання характеризується його платоспроможністю.

Чим кредитоспроможність підприємства відрізняється від його платоспроможності і, взагалі, сенс використання поняття кредитоспроможності, якщо існує поняття платоспроможності

Між кредитоспроможністю  і платоспроможністю існує істотна  відмінність. Справа в тому, що кредитні зобов'язання позичальника перед банком, на відміну від інших зобов'язань, повинні бути погашені виключно грошовими коштами. Тому для банка, що надає кредит, недостатньо, щоб позичальник був платоспроможний, він повинен бути кредитоспроможний. У зв'язку з цим виникає необхідність використання поняття кредитоспроможності для характеристики спроможності позичальника погашати свої зобов'язання перед банком виключно грошовими коштами.

Ця важлива особливість  обумовлює необхідність використання для оцінки кредитоспроможності  позичальників терміна «потік грошових коштів». Необхідно підкреслити відмінність значення цього терміна від значення терміна «грошовий потік». Потік грошових коштів слід розуміти як рух виключно грошових коштів, у той час як грошовий потік трактується як рух не тільки грошових коштів, але і їх еквівалентів.

З урахуванням викладеного вище модифікуємо визначення поняття кредитоспроможності, що міститься в Положенні Національного Банку України «Про кредитування», і наведемо його в наступному вигляді: кредитоспроможність - це спроможність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами.

Виникає питання: чи усі потоки грошових коштів підприємства можуть розцінюватися банком у якості потенційного джерела погашення кредитної заборгованості? Очевидно, у якості потенційного джерела погашення кредитної заборгованості доцільно розглядати ті потоки грошових коштів, які, як передбачається, будуть носити в майбутньому регулярний, а не випадковий характер.

Мовою бухгалтерського обліку це означає, що в якості потенційного джерела погашення кредитної  заборгованості доцільно розглядати потоки грошових коштів від звичайної діяльності, а не потоки грошових коштів від надзвичайних подій ( рис.3.).

Рис. 3

Звичайна діяльність, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського  обліку 3 «Звіт про фінансові результати» (далі ПСБО 3), це «будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення». Поняття основної діяльності, в свою чергу, визначено в ПСБО 3 як «операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу».

Поняття «надзвичайна подія» визначено в ПСБО 3 як «подія або  операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді».

Для того щоб врахувати  викладене вище наведемо визначення поняття кредитоспроможності у  наступній формі: кредитоспроможність - це спроможність позичальника в повному  обсязі і у визначений кредитною  угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються  позичальником у ході звичайної діяльності.

Здавалося б, на цьому можна  зупинитися і використовувати отримане визначення кредитоспроможності в  практичній діяльності. Проте існує  ще один важливий момент, не враховуючи який можна одержати парадоксальні  результати.

Уявимо собі таку ситуацію. Позичальник «Х» хоче отримати кредит обсягом в 1 гривню. Після ретельного аналізу його діяльності банк робить висновок, що позичальник «Х» спроможний генерувати в ході звичайної діяльності потоки грошових коштів, необхідні для погашення кредитної заборгованості. Іншими словами, позичальник «Х» визнаний кредитоспроможним. Відтепер ні в кого не викликає сумнівів справедливість додавання до назви позичальника «Х» епітета «кредитоспроможний».

Тепер уявимо собі, що ситуація різко змінилася і позичальник «Х» хоче отримати кредит обсягом уже не в 1 гривню, а в 1 000 000 гривень. Після ретельного аналізу його діяльності банк робить висновок, що позичальник «Х» не спроможний генерувати в ході звичайної діяльності потоки грошових коштів, необхідні для погашення кредитної заборгованості. Іншими словами, позичальник «Х» визнаний некредитоспроможним. Тепер до назви позичальника «Х» сміливо додають епітет «некредитоспроможний».

Що ж призвело до того, що той самий банк характеризує кредитоспроможність  того самого позичальника діаметрально протилежним чином. Причиною цьому  послужила зміна однієї з умов кредитування - обсягу кредиту. Причому, аналогічні приклади можна привести для будь-яких інших умов кредитування - величини відсотків, періодичності нарахування відсотків, періоду кредитування, способу погашення кредиту та ін.

Судження про кредитоспроможність  позичальника, що фіксується в тих  або інших документах, обов'язково повинно супроводжуватися вказівкою  на конкретні умови кредитування, у контексті яких здійснювалася оцінка кредитоспроможності.

Таким чином, для характеристики кредитоспроможності позичальника доцільно вживати формулювання подібного роду: «При наступних умовах кредитування:…, кредитоспроможність позичальника оцінюється як …».

З урахуванням викладеного вище визначення поняття кредитоспроможності можна навести у наступному вигляді: кредитоспроможність - це спроможність позичальника при конкретних умовах кредитування в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності. Дане визначення, на наш погляд, достатньо точно відбиває сутність поняття кредитоспроможності.

Варто підкреслити, що використання такого визначення поняття кредитоспроможності має велике значення не тільки з термінологічної, але і з практичної точки зору, тому що визначає спрямованість і зміст процесу оцінки кредитоспроможності позичальника, а, отже, і його результати .

Процес аналізу та оцінювання кредитоспроможності клієнта складається  з двох етапів:

- оцінювання моральних  та етичних якостей позичальника, його репутації та намірів щодо повернення позички;

- прогнозування платоспроможності  позичальника на період кредитування.

Оцінюючи кредитоспроможність  клієнта, банківська установа фактично визначає рівень кредитного ризику, який вона візьме на себе, встановлюючи кредитні стосунки з цим клієнтом.

Національний банк України  в "Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" розробив методику аналізу фінансового стану позичальника, яка має враховуватися банками обов'язково. Однак наведені в Положенні вимоги є мінімально необхідними, і кожен банк може розробити власний підхід з урахуванням своєї специфіки, основних положень кредитної політики та конкретних економічних умов. Отже, кожен банк має право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки, що підвищують вимоги до показників для адекватної оцінки кредитних ризиків і належного контролю за ними. Крім того, банки самостійно визначають значущість кожного із запропонованих НБУ показників індивідуально для кожної групи позичальників з огляду на галузь економіки, сезонність виробництва, ліквідність балансу, обіговість коштів, становище на ринку.

Критерії оцінювання фінансового  стану позичальника та методику їх визначення банк документально фіксує в окремому положенні і вони є невід'ємною частиною його кредитної політики. У методиці потрібно сформувати ґрунтовні та технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності клієнтів-позичальників і методи проведення аналізу. Вибір системи показників і методів залежить передусім від специфіки того сегмента ринку, який обслуговує банк (галузеві особливості, категорія позичальників), а також від рівня спеціалізації банку (іпотечний, інвестиційний, торгівельний), видів кредитів (короткострокові, довгострокові), стратегії та політики банку (надійність, ризиковість, агресивність), рівня кваліфікації кредитних працівників, рівня організації та технічного забезпечення аналітичної роботи в банку.

У процесі аналізу кредитоспроможності  потрібно керуватися тим, що для кредитора  пріоритетне значення має спроможність позичальника генерувати грошові потоки. Наприклад, у міжнародній банківській практиці зафіксовано непоодинокі випадки, коли банки охоче кредитують компанії, які за фінансовими звітами є збитковими, але вони генерують потужний грошовий потік. Прикладом можуть бути авіаційні компанії США, які внаслідок великих амортизаційних відрахувань, пов'язаних із високою вартістю літаків, мають фінансовим результатом збитки. Водночас на рахунках цих компаній завжди є кошти, що і робить їх вигідними і надійними позичальниками. У вітчизняній практиці частіше існує зворотна ситуація, коли прибуткове підприємство не може розрахуватися за кредитом, оскільки його фінансовий прибуток перебуває у формі прострочених і сумнівних до повернення боргів. Однак у будь-якому разі аналіз динаміки грошових потоків позичальника дає банку цінну інформацію щодо його спроможності своєчасно повернути борг .

Кабінетом Міністрів України була розроблена Національна рейтингова шкала, яка наводиться нижче.

Довгострокові кредитні рейтинги (більше 1 року) . Інвестиційні рівні

Спекулятивні рівні