ЗМІСТ 
 
 
 
 
 

ВСТУП

      Перехід України до ринкових методів ведення  економіки та відмова від єдиної державної форми власності вже на початку 90-х років поставив державу перед необхідністю захисту своїх фінансових інтересів, оперативного маневрування обмеженими державними коштами, спрямування їх на першочергові соціально-економічні потреби. Касове виконання бюджетів усіх рівнів через Національний банк України і комерційні банки виявилось без належного контролю з боку держави. Надзвичайно актуальним стало створення органів виконавчої влади, здатних забезпечити реалізацію вимог держави щодо управління фінансами бюджетної системи держави.

      Світовий  досвід переконує, що найефективнішим  є використання бюджетних коштів шляхом створення нової фінансової структури з налагодженими механізмами  виконання державного та місцевих бюджетів у вигляді казначейства. Тому 27 квітня 1995 р. Указом Президента України створено  Державне казначейство України, а постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. за № 590 затверджено Положення про Державне казначейство України.

      Теоретичні  і практичні питання побудови системи Державного казначейства України розглянуто у роботах Василика О.Д., Козюка В.В., Огданского Н.І., Павлюка К.В., Тентюка В.П., Чечуліної О.О., Юрія С.І., Стояна В.І. 

      Метою дослідження є визначення ролі та функцій Державного казначейства України у фінансовій системі держави.

      У процесі написання даної реферативної роботи використовувались законодавчі та нормативні документи, що регулюють діяльність органів Державного казначейства.

1. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ТА ПРАВОВИЙ СТАТУС ДІЯЛЬНОСТІ КАЗНАЧЕЙСТВА УКРАЇНИ

      Державне казначейство України є центральним органом виконавчої влади і керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами, і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказами Міністерства фінансів України, Положенням про Державне казначейство, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 31 липня 1995 р. № 590.

      Діяльність  Державного казначейства України фінансується за рахунок державного бюджету України. Державне казначейство України та його територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, рахунки в установах банків.

      Державне  казначейство України у  своїй  діяльності взаємодіє з органами виконавчої і законодавчої влади, національним і комерційними банками України, іншими учасниками бюджетного процесу та фінансовими інституціями. Воно виступає з’єднувальним ланцюгом у бюджетному процесі. Цей процес розпочинається з контролю за плановими показниками, що надходять від Міністерства фінансів та розпорядників бюджетних коштів (розпис доходів і видатків державного бюджету, кошторису та плани асигнувань), та закінчується складанням звітності після проведення процедур попереднього контролю перед здійсненням платежу.

      Суть  діяльності Державного казначейства полягає в тому, що воно забезпечує виконання державного та місцевих бюджетів шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов’язкових платежів та проведення видатків бюджеів через оплату рахунків об’єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпорядникам коштів.

      Сутність  казначейства як і будь-якого іншого поняття чи категорії проявляється у виконуваних функціях, які характеризують прояв його суті в дії, а також завдання, права та обов’язки, пов’язані з його діяльністю.

      З точки зору виконуваних функцій  казначейство можна розглядати в  двох аспектах. Це:

      а) касир держави, він приймає і  оплачує витрати;

      б) державний бухгалтер, головними  завданнями якого є:

• попередження розриву між доходами і витратами;
• розподіл ліквідних засобів між державними установами (бухгалтеріями) з тим, щоб вони могли у будь-який момент покрити витрати;
• попередження розриву у часі між поступленнями і витратами, регулювання податкових звільнень, виплати, враховані в бюджеті;
• фінансування політики економічної і соціальної підтримки виробників і населення;
• покриття дефіциту після закінчення виконання бюджету;
• казначейство також забезпечує погашення державного боргу, повернення (погашення) внутрішніх позик.

      Таким чином, головним завданням Казначейства є управління готівковими коштами  державного та місцевих бюджетів шляхом здійснення фінансування витрат згідно із затвердженим державним бюджетом. Але, оскільки планові показники, що лежать в основі сформованого бюджету, як правило, відрізняються від фактичного їх значення, казначейство має займатися секвестрацією. (Секвестр – пропорційне зменшення державних витрат за всіма статтями бюджету протягом часу, що залишається до закінчення поточного бюджетного року) [10, 267].

      Відповідно  до Положення про Державне казначейство в Україні за №590 від 31 липня 1995 р. на Державне казначейство в Україні покладено виконання таких функцій:

• здійснює касове виконання державного бюджету та бюджетів органів місцевого самоврядування за доходами та видатками;
• організовує управління наявними коштами державного бюджету державних позабюджетних фондів і бюджетів самоврядування у межах видатків, установлених на відповідний період;
• здійснює контроль за цільовим спрямуванням бюджетних коштів на стадії проведення платежу на підставі підтверджуючих документів, наданих розпорядниками бюджетних коштів;
• проводить облік касового виконання та складання звітності про стан виконання державного бюджету та бюджетів самоврядування;
• здійснює облік, обслуговування та погашення зовнішнього та внутрішнього боргів держави відповідно до чинного законодавства;
• здійснює розмежування загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів між державним бюджетом та бюджетами автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, проводить взаєморозрахунки між ними. Розмежування з бюджетами нижчого рівня здійснюється за умови укладання угод між органами Держказначейства та відповідними Радами;
• відповідно до укладених угод відкриває та обслуговує рахунки розпорядників бюджетних коштів в органах Держказначейства;
• здійснює оплату рахунків за дорученням розпорядників бюджетних коштів відповідно до чинних нормативних актів. При цьому Держказначейство не несе відповідальності за зобов’язаннями, прийнятими розпорядниками бюджетних коштів;
• отримує звіти про виконання кошторисів доходів і видатків від розпорядників бюджетних коштів, здійснює звірку даних обліку органів Держказначейства з даними обліку розпорядників;
• здійснює у безспірному порядку стягнення належних державному бюджетові коштів по взаєморозрахунках між бюджетами;
• забезпечує роботу інформаційно-обчислювальної системи Держказначейства та її взаємодією з інформаційними системами Національного та комерційних банків України, міністерств, відомств та інших органів виконавчої влади, установ та організацій;
• управляє поточними залишками казначейських рахунків з метою отримання доходів та зарахування їх до загального та спеціального фондів державного бюджету;
• розробляє та затверджує нормативно-правові акти та єдині правила організації роботи з питань казначейського виконання бюджетів усіх рівнів, ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету та бюджетів самоврядування, кошторисів доходів та видатків бюджетних установ, відкриття рахунків в органах Державного казначейства;
• здійснює роботу щодо добору, розстановки кадрів, забезпечує проведення єдиної державної політики з питань державної служби в органах Держказначейства;
• організовує та здійснює внутрішньосистемний контроль і аудит;
• здійснює інші функції, передбачені чинним законодавством України.

      При цьому Державне казначейство має  реалізувати принцип Єдиного  казначейського рахунку державного бюджету у поєднанні з централізованою  системою, яка дасть змогу мати вичерпну інформацію про щоденний стан державних фінансів, забезпечить можливість маневрування фінансовими ресурсами держави. За цих умов за банківською системою залишається здійснення функцій акумуляції коштів Державного бюджету України, їх зберігання та перерахування за дорученням органів Державного казначейства, а також прийом, зберігання та видачу готівки. А за міністерствами та відомствами залишається право розподілу асигнувань за напрямками видатків коштів, затвердженими державним бюджетом України.

      Як  свідчить світовий досвід, такий розподіл функцій щодо касового виконання  державного бюджету між фінансовою та банківською системами є найбільш ефективним, оскільки дає можливість зосередити всі важелі управління державним  бюджетом у руках головного фінансового агента держави в особі Державного казначейства України.

      Для виконання своїх функцій Державне казначейство має право:

• бути учасником системи електронних платежів Національного банку України;
• відкривати, використовувати та закривати в установах банків кореспондентські рахунки в національній та іноземній валютах;
• отримувати безоплатно від Національного та комерційних банків інформацію про наявність та рух коштів за поточними, депозитними, бюджетними та іншими рахунками розпорядників та отримувачів бюджетних коштів;
• отримувати безоплатно від міністерств, інших центральних і місцевих органів інформацію про статистичні дані щодо виконання державного бюджету та бюджетів самоврядування;
• вимагати від посадових осіб міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та банків дотримання встановленого порядку виконання бюджетів;
• призупиняти або обмежувати за рішенням Голови Держказначейства та його заступників, а також керівників територіальних органів Держказначейства здійснення операцій за рахунками розпорядників бюджетних коштів у рахі порушення ними встановленого порядку використання бюджетних коштів, а також неподання кошторисів та звітності про їх надходження та використання;
• вживати заходи щодо усунення виявлених порушень при проведенні розрахунків (взаєморозрахунків) за доходами та видатками державного бюджету та бюджетів самоврядування за повідомленням контролюючих та правоохоронних органів, а також вимагати усунення виявлених порушень від усіх учасників зазначених розрахунків;
• укладати з установами, організаціями та підприємствами усіх форм власності угоди, що забезпечують виконання функцій, покладених на Держказначейство;
• відмовляти розпорядникам бюджетних коштів у відкритті рахунків без укладання відповідної угоди;
• видавати разом з Національним банком України, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади спільні нормативні акти;
• має інші права, передбачені чинним законодавством України [9, 16].

      Свою  роботу Державне казначейство організовує відповідно до Положення „Про Державне казначейство України” затверджене постановою Кабінету Міністрів від 31 липня 1995 р. № 590.

      Розмежування  повноважень між регіональними  органами в частині фінансування видатків здійснюється за ознаками значення того чи іншого об’єкта фінансування і місця його розташування.

2. Організаційна  структура Державного  казначейства України

      Державне  казначейство України було створено при Міністерстві фінансів України. Його слід розглядати як самостійну організаційну одиницю, яка форсує власну кадрову, господарчу, інформаційно-технічну політику розвитку казначейської системи.

      Згідно  з Указом Президента України від 15 грудня 1999 року за №1573/99 „Про зміни  у структурі центральних органів  виконавчої влади”, Державне казначейство України є центральним органом виконавчої влади і діє як цілісна вертикально побудована організаційна система.

      Організаційну структуру Державного казначейства України сформовано, виходячи із завдань, поставлених щодо виконання державного бюджету.

      Держказначейство має у своєму підпорядкуванні територіальні органи – управління Державного казначейства в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, а також відділення казначейства на місцях.

      Внутрішня типова структура управлінь і  відділень відображає особливості роботи кожної одиниці і не завжди така сама, як у інших відділів і управлінь. Разом з тим можна виділити загальні для більшості відділи: виконання бюджету за доходами, виконання бюджету за видатками, встановлення лімітів, обліку й звітності та ряд інших, необхідних для роботи самого казначейства. Вища й середня ланки служби мають режимно-секретні відділи, відділи контролю та організації підвідомчих органів, відділи комп’ютеризації. Очевидно, останні після повного інформаційного забезпечення казначейства з часом перетворяться на штатну обслуговуючу одиницю. Нині ж їх діяльність охоплює розробку та перевірку програмного забезпечення, а також встановлення й обслуговування комп’ютерних мереж.

      Організаційна структура Державного казначейства України (ДКУ) відтворює структуру адміністративно-територіального устрою України. Відповідно до свого адміністративно-територіального розміщення установи ДКУ поділені на три рівні: центральний, обласний та районний. Зокрема: