Доходи і витрати державного бюджету, їх структура і роль в економічному зростанні.

Отже, основні показники, які пілдягаються впливу є темп зростання реального ВВП, індекс споживчих цін та динаміка грошової бази України. Незважаючи на дефіцит державних коштів, слід зберегти систему пільг при оподаткуванні, звернувши увагу на створення умов для цільового використання одержаних суб'єктами господарювання додаткових коштів.На макроекономічному рівні формуються дві складові державних фінансів - бюджет та фонди цільового призначення. Провідну роль у забезпеченні ефективності фінансової системи та реалізації фіскальної політики держави відіграє бюджет. Оскільки саме через нього проходить переважна частина грошових потоків і в ньому концентрується значна частина виробленого ВВП. Тому саме тут містяться основні економічні важелі державного регулювання соціально-економічного розвитку.

Підбиваючи висновки треба сказати, що на даний час в Україні становище доходів та видатків бюджету змушує бажати кращого. В аналізі показників надана стисла характеристика основних макроекономічних показників. Ми можемо сказати ,що з 2007 до 2011 року структура як доходів, так і видатків Державного бюджету України зазнала значних змін, що відбувались з різною динамікою.

Виконання  Державного  бюджету  України  здійснюється  в умовах  уповільнення  темпів  зростання економіки і низької інфляції.  Державний бюджет не виконується як за доходами, так і за видатками. Видатки  здійснюються  за  відсутності  визначених Урядом  обсягів та  складу  державного  замовлення,  тобто  з  порушенням  законодавства. Недотримання  бюджетними  установами  та  одержувачами бюджетних  коштів  фінансової  дисципліни  при  взятті зобов’язань та проведенні  платежів  призвели  до  зростання  кредиторської  заборгованості. Фінансування  державного  бюджету  здійснювалося  переважно  за рахунок  державних  запозичень,  що й  призвело  до  зростання  державного боргу .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

Проблеми  та пропозиції їх вирішення щодо покращення структури 

                 видаткової частини державного  бюджету України

 

           3.1 Шляхи удосконалення Державного бюджету України

Бюджет є  вагомим інструментом державного регулювання  соціально-економічних процесів. Змістом  бюджетного регулювання держави  є розробка основних напрямів формування та використання бюджетних коштів, виходячи з необхідності вирішення завдань, які стоять перед суспільством на даному етапі розвитку.

За останнє  десятиріччя в Україні відбувалися  зрушення у соціально-економічній  ситуації, і важливою складовою цього  процесу є розвиток державних  фінансів. Одним з основних інструментів державного регулювання економіки є бюджет, тому становлення ефективної бюджетної системи і реалізація дієвої фінансово-бюджетної політики є необхідною умовою для досягнення сталого макроекономічного розвитку будь-якої країни [19, с.83].

Зі становленням України як самостійної держави  послідовно проводилося реформування та вдосконалення фінансів  бюджету, спрямоване в основному на фінансову стабілізацію за рахунок удосконалення податкової системи, підвищення керованості процесом регулювання міжбюджетних відносин та зовнішніх і внутрішніх боргових зобов'язань держави, встановлення дієвого контролю за ефективним витрачанням бюджетних коштів.

З метою забезпечення ефективного управління бюджетними коштами, підвищення оперативності  у фінансуванні у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті України було утворено Державне казначейство України та запроваджено режим фінансування бюджетних видатків через систему Державного казначейства, що дало змогу взяти під контроль держави усі ресурси бюджету та позабюджетних фондів. Казначейська система уможливила упорядкування витрачання коштів відповідно до чинного законодавства, зокрема шляхом встановлення щомісячних лімітів видатків бюджету, посилення поточного контролю за цільовим витрачанням коштів бюджетними організаціями [20, с.45].

На сучасному  етапі розвитку України вкрай  необхідним є проведення ефективної та виваженої бюджетної політики, спрямованої на вирішення стратегічних завдань соціально-економічного розвитку, зокрема стимулювання сталого економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності національної економіки, підвищення рівня життя населення, підтримка малозабезпечених верств населення тощо.

Бюджет спрямовується  на вирішення важливих проблем.Головну  увагу приділяється струкруті видатків та надходжень.

 В основу розрахунків Державного бюджету на 2007-2011 роки були покладені прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України [19, с.87]. Передбачалося, що обсяг валового внутрішнього продукту номінально складе 124,1 млрд. грн. Індекси росту оптових і споживчих цін намічалися в розмірі відповідно 1,353 і 1,25. Було враховано, що фонд оплати праці робітників, службовців, працівників кооперативів, малих і спільних підприємств, військовослужбовців складе 30 840 млн грн. Балансовий прибуток очікується в розмірі 7,7 млрд грн.

В  умовах  ринкової  економіки  передбачається,  що  можливості  щодо  задоволення потреб та вдосконалення Державного бюджету досить тісно пов`язані з одержуваними доходами, із зростанням доходів відповідно  збільшуються.  Зміцнення доходної  бази  державного бюджету - ключова  проблема трансформації української економіки. Розроблення  ефективних  методів  фінансової  політики  щодо  забезпечення  доходів  держави  є  особливо важливим і актуальним у контексті стратегічних завдань макроекономічної стабілізації та економічного зростання в Україні.         

Оскільки в  структурі доходів Державного бюджету  України основну частку складають  податкові надходження, то вдосконалення  діючої системи оподаткування буде мати найвагоміший вплив на подальше поліпшення системи доходів державного бюджету. Необхідність удосконалення податкової системи України очевидна. На даний час ця система потребує перенесення центру ваги з фіскальної функції до функції регулюючої.Управління доходами бюджету в Україні належить до найбільш  проблемних галузевих напрямів управлінської діяльності. Нераціонально  побудована система доходів бюджету, недосконалі методики бюджетного планування та прогнозування, постійне прийняття поправок і уточнень до законодавства, що реґламентує  відносини  в  бюджетній  сфері,  недовиконання  планових  показників  з  окремих  видів надходжень,  значні  масштаби  ухилення  від  сплати податків - все  це  результат  недостатньо обґрунтованих  теоретичних  засад  управління  доходами  бюджету,  відсутності  концепції  управління  з урахуванням  особливостей  соціально–економічного  розвитку України,  функцій та  завдань,  які має виконувати держава згідно з Конституцією, неефективної системи адміністрування і контролю [22, с.27-32].

Доходи  бюджету  є  досить  складним  об’єктом  управління,  оскільки,  з  одного  боку,  -  це  сукупність неоднорідних  за  змістом видів доходів,  а з другого -  різноманітна  гама  відносин  між державою  та платниками,  у  процесі  реалізації  яких  відбувається  формування  бюджетних  надходжень.  Ступінь складності  управління  доходами  бюджету  підсилюється,  враховуючи  їх  діалектичний  взаємозв’язок  з видатками.  Доходи  держави  об`єднуються в централізовані  фінансові ресурси і зосереджуються  у державному  бюджеті.  Централізація коштів  має важливе економічне  значення,  оскільки  доходи,  що

мобілізуються  у  державному  бюджеті  -  забезпечують  втілення  в життя державних заходів.  Це  дає можливість  маневрувати  коштами,  зосередити  їх  на  вирішальних  ділянках  економічного  і  соціального розвитку,  здійснювати  єдину  економічну  і  фінансову  політику  на  території  України  [24, с.20]. Для покриття витрат,  пов`язаних  із  реалізацією  завдань  і  функцій  держави, -використовують  різноманітні  джерела доходів. Державні доходи різняться залежно від джерела їх формування, методів справляння, характеру платежу. Кожна група доходів має відмінну правову природу та підпадає під різні правові режими [24, с.25].

У понятті «доходи  бюджету» ключовим є «джерела доходів». Основним джерелом доходів бюджету  є податки.  Суть  податків  криється,  насамперед,  у  примусовому  відчуженні  державою  частини  знову утвореної вартості [21, с.38].

           Система оподаткування в Україні вкрай непрозора, дуже складна, податкове законодавство не відрізняється досконалістю, а скоріше дуже заплутано, у платників податків складається таке враження, що податковий прес є непосильним. Головні принципи побудови податкової системи країни можна сформулювати наступним чином:

• сума сплаченого податку завжди має дорівнювати вартості

отримуваних від держави благ і послуг; усі податки повинні мати цільове призначення, тобто конкретний вид витрат у бюджеті, куди вони будуть направлені; знеособлений податок зумовлює його непродуктивне використання з боку уряду;

• платники податків мають бути поінформовані урядом, куди

використано кожну копійку сплачених ними податків; нові податки вводяться тільки для покриття відповідних витрат, а не для ліквідації бюджетного дефіциту;

• об'єктом оподаткування може бути тільки доход, а не його джерело і не

розмір витрат; податок має бути пропорційним доходові; прогресія оподаткування залежно  від зростання доходу не повинна перевищувати розумного оптимуму, що дорівнює третині доходу;

• умови оподаткування мають бути простими і зрозумілими платникові;
• податок слід стягувати в зручний для платника час і прийнятним для

нього методом; при цьому слід ураховувати дешевизну стягування податків;

• відсутність податкових пільг; пільги можуть застосовуватися тільки до

тих коштів, які витрачаються на інвестиції та благодійну діяльність.

Враховуючи  досвід проведення податкових реформ у розвинених країнах, можна запропонувати  такі заходи - удосконалення податкової системи України:

• основним податковим платежам необхідно надати більшої еластичності

в плані диференціації ставок податків, скорочення пільгового оподаткування, гармонізації податків на споживання з податками на особисті доходи і прибутки підприємств. Мається на увазі. що податки повинні доповнювати один одного з метою досягнення рівномірного податкового навантаження, оптимального перерозподілу коштів між окремими соціальними групами і територіями;

•   кардинальних змін заслуговує чинний в Україні порядок справляння

податків на споживання; тут йдеться передусім про податок на додану вартість, із якого майже 50% платників мають пільги, що деформує вартісні пропорції в доходах громадян і може мати негативні соціальні наслідки. На нашу думку, необхідно якомога більше скоротити число пільгових категорій з одночасним зниженням ставки податку на додану вартість;

• податок на прибуток підприємств недостатньою мірою виконує

регулятивні функції, для їх підвищення необхідно диференціювати ставки залежно від розміру отриманого підприємством прибутку, маючи на увазі, що ступінь диференціації не повинен бути надто великим;

•    з огляду на світовий досвід потребує вдосконалення амортизаційна

політика в Україні: передбачене законодавством оподаткування капітального доходу від індексації вартості основних фондів, недостатньо диференційована шкала норм прискореної амортизації для основних фондів третьої групи, застосування понижувального коефіцієнту амортизаційних відрахувань, спроби узаконити перерахування до бюджету частини амортизації - все це значно гальмує реальні інвестиції;

•   потребує також удосконалення оподаткування доходів фізичних осіб:

моніторинги, проведені  зарубіжними й українськими вченими  свідчать, що 70% платників податків відмовляються збільшувати свої доходи, якщо гранична ставка оподаткування особистих доходів перевищує 30%, атому якраз такою вона повинна бути в Україні; 

•   досвід розвинених країн переконує, що пільги найчастіше надаються на

умовах податкового  кредиту. Виходячи з цього можна запропонувати впорядкування податкових пільг в Україні: пільги не повинні бути особистими (надаватися окремим платникам), вони повинні мати цільовий характер. Суми, отримані підприємствами від відрахувань із податкової бази, а також зменшення податкового зобов’язання мають розглядатися як субсидії і використовуватися на законодавчо встановлені цілі [21, с.38].

Отже, державне регулювання має  велике  значення  в  економічному  житті  кожної  країни. У сучасному світі неможливо обійтись без участі держави в економічній системі. Однією із ланок економічної системи - є державний бюджет  країни, який є фінансовим  планом  доходів і видатків  держави,  необхідних  для виконання нею функцій соціального захисту населення та інших функцій регулювання економіки.