Доходи і витрати державного бюджету, їх структура і роль в економічному зростанні.

           Окрім того, зауважимо, що при аналізі доходів бюджету необхідно враховувати такий важливий показник, як перерозподіл ВВП через бюджет. Слід зазначити, що у кризовому 2009 році частка державного бюджету у ВВП перевищила 30%, в той час як рекомендовані показники передбачають перерозподіл через зведений бюджет не більше 30,5%. Ця цифра є не лише наслідком зростання доходів, а і зменшення обсягу ВВП.

           Отже, проаналізувавши надходження  до Державного бюджету України  протягом 2007-2011 років,можна сказати,  що він  виконувався в умовах  економічного зростання та прискорення  інфляційних процесів.Запланований річний план доходів не виконувався.На кінець року залишается не відшкодованим податок на додану вартість.Зростають борги платників податку перед бюджетом. Макроекономічні диспропорції, які сформувалися за цей період значно загострилися. Зокрема, уповільнюється економічне зростання, посилюються інфляційні процеси, стрімко погіршується платіжний баланс, зростає уразливість економіки від зовнішньої кон'юнктури в умовах поглиблення кризи на світових фінансових ринках.

 

          

 

 

 

            2.2  Аналіз структури видатків Державного бюджету України за 2007-2011 роки

            Для аналізу структури і динаміки  видатків державного бюджету  України обрано аналогічний період 2007-2011 років та використано дані, що надаються офіційною статистикою.

            Для проведення функціональної класифікації розглянуто розподіл видатків за основними напрямками та їх частки у бюджеті.

 

 

Рисунок 2.2. Загальна динаміка видатків бюджету України та окремих статей, по           

                      функціональній класифікації, тис. грн.

         

           Як ми бачимо з рисунку, заплановано загальний обсяг видатків на суму 361585950 тис. грн., з них 3 напрямки займають більше ніж 10%: загальнодержавні функції, економічна діяльність, соціальний захист та соціальне забезпечення (44,43%, 13,12% та 15,63% відповідно або 157028887, 47433148 і 56507808 тис. грн. у абсолютному вимірі) [10,11,13,14,15].

            Також ми можемо побачити тенденції  до зміни обсягів та часток  окремих напрямків видатків у  загальному обсязі видатків. Так, наприклад, частка видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення зростала до 2010 року, досягши відмітки у 22,85% державного бюджету, після чого знижувалась. Окрім того, у порівнянні з 2007 роком, зросли видатки на загальнодержавні функції з 37,32% до 43,43% державного бюджету або з 60223360 до 157028887 тис. грн. Частка видатків на соціальну сферу, що мала тенденцію до зростання і досягла максимуму у 2010 році (34,73%), отримала тенденцію до зменшення.

            Ми знаємо, що коли розраховується зростання витрат, певна частина цього зростання доцільно віднести на компенсацію інфляції. Отже, слід розрахувати "чистий бюджет", де всі суми будуть скореговані на інфляцію (індекс споживчих цін розрахований [10] та прогнозований на 2011 рік [15], і приведені у відповідність до базового 2007 року (поділені на інфляцію у порівняні з базовим роком за минулий рік). У загальному видатки бюджету зменшувались у 2010 та 2011, а наприкінці 2011 року "чисті" заплановані підвищення витрат на духовний та фізичний розвиток, на охорону навколишнього середовища, на оборону і на загальнодержавні функції становлять не 50%, 40%, 27% і 23%, а 38%, 28,6%, 16,4% і 12,7% відповідно [10,11,12,14,15].

            Номінальні загальні видатки  на одну особу у 2011 зростуть і становитимуть 7931 грн., а номінальні соціальні видатки на одну особу зменшаться до рівня 2203 грн. Реальні ж загальні видатки, обчислені на базі 2007 року, у 2011 зростуть до 4168 грн. на особу, але це фактично буде нижче рівня 2008 року. Схожу ситуацію ми маємо і з реальними видатками на соціальну сферу.

           Щодо відомчої класифікації видатків, то тут ми визначимо 5 найбільших  розпорядників бюджетних коштів.

           Отже, найбільшим розпорядником  на 2012 рік є:

• Міністерство фінансів України (загальнодержавні витрати), що

отримує 104 074 299 тис. грн. ;

• Міністерство соціальної політики України, що концентрує 53 519 177,2

тис. грн. (значна частина коштів, що йдуть через  цього розпорядника, напрямлені у  пенсійний фонд);

• Міністерство фінансів України (43 577 593,2 тис. грн.);
• Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України (21 755 005,6

тис. грн.);

• Міністерство інфраструктури України (19 582 748,5 тис. грн., з них

левова частка - у спеціальному фонді, що пов’язано з проведенням ЄВРО-2012).

           В сумі передбачається, що 5 найбільших  розпорядників отримають 242508823,5 тис. грн., тобто 67% бюджетних коштів [10,11,13,14,15] .

           У контексті програмної класифікації  у проекті державного бюджету  України слід виділити такі найбільші напрямки використання бюджетних коштів:

• Дотації вирівнювання з державного бюджету місцевим бюджетам

52318208,7 тис. грн.

• Дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призна-

чених за різними пенсійними програмами - 46 063 116,7 тис. грн.

• Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допо-

моги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям - 30 211 777,3 тис. грн.

• Обслуговування державного боргу - 30 004 142,4 тис. грн.

• Підготовка кадрів вищими навчальними закладами ІІІ і ІV рівнів акре-

дитації та забезпечення діяльності їх баз практики - 14 506 694,8 тис. грн.

           Як ми бачимо, трансферти і  субвенції в збиткові місцеві  бюджети складають значну суму. Отже, стає зрозумілим, що однією з причин дефіциту бюджету є значне перевищення видатків місцевих бюджетів над їхніми доходами. Так само, великою статтею видатків держбюджету є дотації для пенсійного фонду.

           Таким чином, проведення пенсійної реформи, яка б зменшила дефіцит пенсійного фонду, а також зміни у розрахунках міжбюджетних трансфертів, що більш стимулювала б місцеву владу до активного розвитку регіонів, і, як наслідок, до бездефіцитних місцевих бюджетів, є двома важливими шляхами оптимізації видатків державного бюджету України.

           Отже, видатки державного бюджету  за період 2007-2011 років здійснено  менше плану. При цьому загальний  обсяг кредиторської заборгованості  бюджетних установ з основної  діяльності збільшився. Виконання державного бюджету здійснювалося в умовах обмеження фінансових ресурсів, спричинених недонадходженням запланованих державних запозичень. Державний і гарантований державою борг продовжував зростати.

   

           2.3 Вплив Державного бюджету на макроекономічні показники

У зв'язку з пошуком  шляхів виходу з економічної кризи  все частіше акцентується увага  суспільства на бюджетній політиці, що проводиться державою в Україні. Стає очевидним, що вона зумовлює вирішення  багатьох уже давно назрілих проблем: зміцнення внутрішньої і зовнішньої безпеки держави, розвиток галузей економіки, науки, освіти, охорони здоров'я, культури, підвищення життєвого рівня населення країни. У державному бюджеті, як ні в якому іншому документі, концентруються інтереси всього суспільства, визначаються напрямки впливу держави на економіку всієї країни [16, с.19-20].

Після відмови від  загальнодержавного планування, бюджет став основним макроекономічним регулятором, а також відбулися глибокі  зміни в структурі доходів  і витрат. Змінилася і його роль. З бюджету всього народного господарства він перетворився на форму освіти і витрачання фонду грошових коштів, призначеного для фінансового забезпечення завдань і функцій держави. За допомогою бюджету витрачається основна частина державних доходів.

На думку багатьох аналітиків, у  сформованій на сьогоднішній день ситуацією  в країні, можна подолати економічну кризу, змінивши тактику формування бюджетної політики і розрахунку макроекономічних показників, що збільшить  рівень їх реальності [16, с.19-20].

Економіка України до 2011 року увійшла в глибоку рецесію - ВВП уповільнив зростання до 2,1%. До 2011 році за даними Державного комітету статистики очікується спад ВВП на 13%. Обсяг інвестицій в основний капітал має знизитися на 20%, а темпи падіння промислового виробництва становитимуть 19%.

Уряд визначив дефіцит державного бюджету в обсязі 17,4 млрд. грн., Або 1,37% ВВП, зокрема по загальному фонду 9,5 млрд. грн., Або 0,75% ВВП, який передбачається профінансувати за рахунок очікуваних надходжень від приватизації державного майна, - 4 млрд. грн., а також здійснення запозичень - 5,5 млрд. грн [17, с.478].

Таким чином, видно, що фактичні макроекономічні показники значно відрізняються від прогнозованих, що значно позначається на державний бюджет і його показниках. А саме, протягом останніх років темпи зростання макроекономічного розвитку країни (темп ВВП - 102,7%) не відповідав прогнозом основних макроекономічних показників, які були враховані при складанні Державного бюджету України .

На макроекономічне  зростання впливають такі показники  як : рівень ВВП, рівень податкових ставок, рівень банківського відсотку, курс національної валюти, рівень інфляції, сальдо торгового балансу і т.д.

У 2002 - 2008 роках  українська економіка жваво розвивалася.  Реальне зростання ВВП в середньому за рік становило 7 %. У 2008 р. зростання реального ВВП різко впало до 2,1 % і у 2009 р. спостерігалося його зниження до - 15,1 %,  але в 2010-2011 роках рівень реального ВВП зріс до 4,2 %.

З позиції макроекономічного аналізу можна стверджувати, що головним показником Державного бюджету є внутрішній валовий продукт. Збільшення державних видатків збільшує обсяг ВВП та є обов'язковою складовою сукупного попиту на товари і послуги. Більше того, зростання державних видатків призводить до масштабнішого зростання доходу у порівнянні з попереднім рівнем. Тому їх зростання також призводить урешті-решт до більшого зростання доходів [18, с.2-3].

Визначают 2 групи, за якими  Державний бюджет може впливати на показники,залежно від ступеня іх впливу :

• які прамо впривають;
• які опосередковано впливают.

Згідно з підходом, через який простежується залежність "видатки - доходи" від макро-показників - державні видатки розглядаються через призму інвестицій, експорту та закупівель за рахунок бюджетних коштів. Унаслідок витікань заощаджень та імпорту відбувається падіння споживання реального продукту, що створює потенційний розрив у видатках. Його можна заповнити ін'єкціями інвестицій, експорту та державних закупівель. Як інвестиції та експорт, так і державні закупівлі нейтралізують витікання заощаджень та імпорту, тобто збільшення державних видатків на товари та послуги збільшує сукупний попит за рахунок додаткового попиту з боку держави і наступного розширення доходів і видатків у приватному секторі [18, с.2-3].

Вищий рівень доходу обумовлює  вищий рівень споживання, оскільки збільшення державних видатків збільшує дохід, це автоматично збільшує рівень споживання, що сприяє подальшому зростанню  в економіці. Тобто вищий дохід, який отримують економічні суб'єкти через зростання державних видатків спричиняє збільшення споживання, яке відповідно примножує дохід. Таким чином, державні видатки мають мультиплікативний вплив на зростання державних доходів.

Крім впливу на ВВП, також  особлива увага приділяється індексу споживчих цін (інфляція).Надмірно низький рівень інфляції з одного боку обмежує плановий розмір надходжень до бюджету, а з іншого - полегшує його виконання, зокрема щодо здійснення видатків,оскільки зібрані податки будуть більшими від запланованих .

Рівень інфляції за прогнозом  Кабінету Міністрів України, складе 9,5%. Хоча на думку більшості аналітиків, реальний рівень інфляції на сьогоднішній день складає 16,7 - 17,1% і неухильно  зростає, що призвело до значного зниження соціальних стандартів - в січні 2009 року розмір прожиткового мінімуму на душу населення тільки за один місяць знизився на 141 гривню з урахуванням фактичної інфляції. Також Державним бюджетом України передбачено зниження обсягів фінансової допомоги малозабезпеченим верствам населення: фінансування лікування ветеранів війни скоротиться на 12%, не виділено додаткових коштів на оздоровлення чорнобильців, разову допомогу ветеранам, інвалідам та непрацюючим малозабезпеченим сім'ям.

Вагому роль займає номінальний  курс гривні. Щороку  в проекті бюджету на наступний період закладається певний темп девальвації гривні. Девальвація гривні створює можливість стимулювання експорту з України. Існує вагома потреба забезпечувати стабільну монетарну політику в країні, контролювати рівень грошової бази. Таким чином,основне спрямування Бюджету України спрамовано на зростання ВВП, оскільки цей показник найбільше впливає на доходи бюджету, а також стабілізує економіку країни [17, с.479].