Бюджетний дефіцит,його причини і наслідки. Методи управління

В Україні, беручи до уваги, що економічний спад і інфляція є  прямим наслідком кризового стану  всього господарства, весь бюджетний  дефіцит можна характеризувати  як структурний. Тому навіть за наявності  на сучасному стані формування ринкових умов господарювання не слід було б  покладатись на сили ринкового саморегулювання  в подоланні бюджетного дефіциту та інфляції. В цих обставинах вкрай  необхідна політика уряду, спрямована на подолання вищенаведених негативних явищ. Це передбачає наявність чіткої і обґрунтованої концепції виходу з кризового стану і розроблену у відповідності з нею бюджетну стратегію. [7, с. 361]

Головними причинами бюджетного дефіциту в Україні є: спад виробництва, зниження ефективності функціонування промисловості і сільського господарства, не продумана соціально-економічна політика держави.

Отже, бюджетний дефіцит - це стан державного бюджету, при якому державні витрати перевищують бюджетні надходження. Інакше дискреційна бюджетно-податкова політика - це свідоме маніпулювання податками та державними витратами з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю над інфляцією та прискоренням економічного розвитку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ ЗА 2010-2013 РР.

 

2.1 Оцінка рівнів дефіциту  бюджету України та причини   його виникнення

 

Бюджетний дефіцит — перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною. Є однією з основних причин інфляції, спричиняється економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету. Покриття бюджетного дефіциту може здійснюватися шляхом отримання державних позик та емісією грошей.

Дефіцит бюджету - це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує  рівень надходжень. Причини виникнення дефіциту: — спад виробництва; —  зниження ефективності функціонування окремих галузей; — несвоєчасне  проведення структурних змін в економіці  або її технічного переоснащення; —  великі воєнні витрати; — інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни. Питання регулювання державою економічних процесів, збалансування державного та місцевих бюджетів, впливу державного дефіциту бюджету на економіку країни широко висвітлені в працях вітчизняних, та  іноземних науковців.

Бюджетний дефіцит - явище  майже постійне в економіці кожної держави. Для населення наявність  дефіциту має опосередковане значення, але воно бере участь у поверненні залучених для покриття дефіциту коштів шляхом сплати податків.

 Бюджети в Україні  можуть затверджуватись з дефіцитом  лише при наявності обґрунтованих  джерел його фінансування.           Граничний розмір державного боргу не повинен перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП. У разі перевищення зазначеної межі уряд має вжити негайних заходів до приведення цієї величини у відповідність з необхідною нормативною. Бюджетний фонд як об'єктивно обумовлена економічна форма руху частини вартості валового продукту, що пройшла відповідні стадії розподілу і надійшла в розпорядження держави для задоволення суспільних потреб, виступає у вигляді централізованого фонду грошових коштів. Він характеризується великими масштабами, складною внутрішньою структурою, цільовим спрямуванням.

 Конкретний обсяг бюджетного  фонду, джерела надходження та  напрями використання коштів  визначаються щорічними законами  про Державний бюджет України,  рух коштів фонду відображається  в основному фінансовому плані  України. Таким чином, державний  бюджет, як і всі інші фінансові  плани, має бути збалансованим,  тобто обсяг доходів — дорівнювати  обсягу видатків. Цілком ідеального варіанту рівноваги існувати не може, тому постає проблема розподілу коштів та поповненню державного бюджету. Однією із головних проблем є перевищення видатків над доходами,  тобто дефіцит бюджету.

  Профіцит бюджету - це перевищення доходів бюджету над його видатками. Законодавством передбачено, що профіцит затверджується з метою погашення основної суми боргу. Розглянемо більш детальніше дефіцит державного бюджету за  його аналізом.

 

Характеристика державних  доходів 2010-2012рр.,наведена в таблиці 2.1

 

Таблиця 2.1-Доходи державного бюджету 2010-2012рр.

Доходи
Рік	2010	2011	2012
Загальний фонд(тис.грн.)	303 381 06,7	257 327 101,1	322 226 831,8
Спеціальний фонд(тис.грн.)	237  572 63,2	465 483 86,6	51 733404,4
Всього	54 095 369,9	303 875 487,7	373 960 236,2

 

 

 

 

 
   Табл.(2.1)

Характеристика державних  видатків України 2010-2012 рр.,наведена в  таблиці 2.1.1

 

Таблиця 2.1.1-Видатки державного бюджету 2010-2012рр

Видатки
Рік	2010	2011	2012
Загальний фонд(тис.грн.)	240 987 254,0	295 965 916,9	342 004 670,8
Спеціальний фонд(тис.грн.)	66 760 928,9	46 724 430,6	49 805 429,4
Всього	307 748 182,9	342 690 347,5	391 810 100,2

Видатки

 

 
                 Табл.(2.1.1)

Провівши аналіз доходів  та видатків державного бюджету  для  визначення дефіциту, я  зробила  висновки , що видатки державного бюджету  за 2010 рік значно перевищують доходи – різниця досягла 253 652 813(тис.грн.)  .

Видатки державного бюджету  за 2011-2012 року теж перевищують над  доходами,різниця сягла - відповідно 2011-38 814 859,8(тис.грн.),а в 2012 році-17 849 864(тис.грн).

У більшості країн світу, у тому числі в Україні, бюджетні дефіцити набули хронічного характеру, що сприяло поглибленню фінансової нестабільності. Вони дають поштовх  інфляційним процесам і відволікають значні обсяги фінансових ресурсів з  приватного сектору. Не контрольованість і зняття питання про бюджетне обмеження дефіциту є причиною погіршення фінансової дисципліни в країні та поглиблення фінансової безвідповідальності урядів.

 

За наявності бюджетного дефіциту держава повинна обирати  оптимальні заходи для його ліквідації. У світовій практиці застосовуються два методи подолання бюджетного дефіциту: емісійний і беземісійний. Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту пов’язаний з використанням грошово-кредитної емісії. Такий метод вважається недостатньо ефективним, оскільки може негативно вплинути на економічну ситуацію в країні.

Більш обґрунтованим вважається вирішення проблеми бюджетного дефіциту неемісійним методом за рахунок  внутрішніх джерел, шляхом збільшення податків чи інших доходів або  скорочення видатків. Отже, значною  проблемою України є дефіцит державного бюджету. Коли дефіцит є стабільним це є негативним наслідком для держави і тому слід приймати міри щодо його зменшення. Методи покриття державного бюджету є зовнішні та внутрішні. Зазвичай краще використовувати внутрішні методи збільшення доходів  і зменшення витрат, оскільки зовнішні джерела – це є кредити, які з часом потрібно погашати, що може призвести до нового виникнення державного дефіциту.

Тому,можна сказати,що в  Україні існує дефіцит бюджету-адже видатки перевищують над доходами. Але я побачила що,з кожним роком  сума дефіциту зменшується-а отже,Україна  бореться з дефіцитом,і запроваджує  шляхи поліпшення умов,щоб ми мали в нашій країні профіцит.

 

2.2 Зарубіжний досвід боротьби з дефіцитом  бюджету

 

Для глибокого розгляду й  розуміння предмета дослідження, необхідно  ознайомитися із будь-якими проявами бюджетного дефіциту інших країнах  й у першу чергу, країни з розвиненими  ринковими відносинами.

Практично неможливо уявити держава, у якому бездоганно працюють все фінансово – економічні важелі, стимулюючі приплив коштів бюджету, а державні витрати становить  доходів. Світовий досвід, прикладів  країн, у яких оптимально було вирішено проблеми бюджетного дефіциту, трохи  – успіхів хіба що Німеччина, Японія та Швейцарія. Навіть Сполучені Штати Америки протягом тривалого щорічно мають суттєвий дефіцит державного бюджету, який останні роки сягає 200 млрд. доларів, що становить 15 – 20 % усіх витрат чи 3 – 6 % валового внутрішнього продукту. Понад те, проблема дефіциту (збільшення внутрішнього боргу і витрат з його обслуговування) довгий час є одним із основних проблем внутрішньої політики США. Це останні вибори у Конгрес США досить, де у центрі політичних дебатів було питання дефіциту державного бюджету. З досвіду США, обслуговування Державного боргу (мають на увазі оплата відсотків позикодавцям) є важкої ношею нічого для будь-якого держави, оскільки постійно відтягує він певну частку обігових коштів і призводить до збільшення дефіциту бюджету держави. Натомість зростання останнього обтяжує економіку необхідністю постійного пошуки коштів на його погашення як наслідок призводить до нового витка зростання як внутрішнього, і зовнішнього боргу держави. Коло замикається, і, що його розірвати необхідно видозміну економічної політики країни й, передусім законодавчої бази для, кардинальне реформування банківської системи (зниження ставки банківського відсотки надходжень у першу чергу), перегляд системи надання пільг, оптимізація податкової політики.

Як немає сумно, ідеального рішення «надходження – витрати  – дефіцит» немає ніде у світі. Навіть у найрозвиненіших країнах  – це перманентний діалектичний політико-економічний  процес.

Навіть швидке розгляд  світового досвіду прояви бюджетного дефіциту показує, що чимало, процвітаючі  сьогодні країни, мали у минулому значні дефіцити державного бюджету.

Так США, у важкі 1943 – 45 роки, мали дефіцит державного бюджету  на суму 105 – 230 % від рівня доходів, чи 50 – 70 % від витрат, чи 22 – 31 % від  валового внутрішнього продукту.

У, Німеччини, Великобританії та Франції, починаючи з 1974 р., було і не одного державного бюджету, котрий мав дефіциту.

 На початку 90-х бюджетний  дефіцит у видатковій частини бюджету США становив - 11,6%, мови у Франції становив 9,6%, у Японії -- 15,6%, Італії - 25,2%.

Стихійно складався 1991 року дефіцит бюджету СРСР, він сягнув майже 20,7 % валового національний продукт.

1995 року Державна Дума  Росії прийняла федеральний бюджет  із низьким достатком в 175 трлн. рублів, видатками – 248,3 трлн. карбованців  і дефіцитом в 73,2 трлн. рублів, що становить 29,5 % витрат.

Бюджетні дефіцити значно підсилюють напругу над ринком позичкових капіталів, викликають зростання позичкового відсотка, перешкоджають зниження високих відсоткові ставки. Резонанс від дій урядів ряду розвинених країн виходить поза межі національної політики. Так, високий позичковий відсоток, встановлений США у середині 80-х, ви кликав значний відтік капіталів Західної Європи. По оцінкам західних економістів, нині США поглинає до 15% всіх накопичень капіталістичного світу.

Прагнучи перешкодити  відтоку капіталу, західноєвропейські країни також змушені підвищувати відсоткові ставки, що зумовлює зменшенню фінансових можливостей національної промисловості, у відношенні розширення виробництва. Так, за даними Конференції Британської промисловості, збільшення відсоткові ставки на 1% обходиться промисловості, у 250 млн. фунтів стерлінгів на рік.

Високі відсоткові ставки викликають негативний ефект в валютної області, призводять до подорожчання товарів  там, отже, ведуть до зменшення виробництва  експорту, збільшують пасивність торгового балансу, викликають негативні наслідки ринку праці. Економічний збитків на експортних галузях важко віддзеркалюється в банківську систему, наводячи до банкрутства деяких банків.

Проте, світовий досвід свідчить, деякі країни успішно вирішують  проблеми збалансованості бюджету  держави, його прибутків і витрат. Передусім це країни знайомилися  з розвиненими ринковими відносинами. Як приклад збалансованого бюджету, можна навести бюджет Японії (найпоказовіший бюджет останніх) свідчить у тому, що у Японії ефективно вирішується проблема покриття дефіциту бюджету. Важливу роль тут зіграли заходи зі здійснення ревальвації національної грошової одиниці.

Величезну роль збалансованості  бюджетів країн грає потужна законодавчу  базу, захищає національному виробникові. Наприклад, закони, що стосуються антимонопольних  і антидемпінгових заходів у  державі. Проведення у життя політики захисту малого й середнього виробника  на ринку, і національної виробника  від ретельних імпортерів (зокрема  які мають не легітимними субсидіями), дає позитивні результати у вигляді  збільшення частки вітчизняної продукції  і на відповідно оподатковуваного прибутку (дохідної частини бюджету). Також  слід зазначити докладний підхід до вивчення бюджетного дефіциту країни з розвиненими ринковими відносинами. Виявлення прихованого дефіциту, аналіз причин її виникнення, а як і  розгляд залежностей що з проявами дефіциту бюджету за структурі (структурний  дефіцит) й у циклічності (циклічний  дефіцит), дає змоги виявити першопричини і деталізувати дефіцит бюджету  як. Природно вирішувати проблему, знаючи про неї усе або майже набагато легше.