Бюджетна система України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ.  ПРИНЦИПИ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ.

Засади бюджетного устрою і склад бюджетної системи  України визначаються в бюджетному законодавстві — спочатку в Законі «Про бюджетну систему України», а нині в «Бюджетному кодексі України». У першій редакції Закон був прийнятий у 1991 р. Він юридичне визначив побудову бюджетної системи нашої країни після проголошення державного суверенітету і незалежності.

До цього самостійної  бюджетної системи Україна не мала. Бюджети, які формувались у республіці, входили як складові ланки до єдиного бюджету СРСР. Відповідно до прийнятого Закону бюджетна система України будувалася на тих самих принципах, які раніше були закладені в основу бюджетної системи СРСР. По суті, Законом 1991 р. було зафіксовано лише виокремлення бюджетної системи України в самостійну структуру. Цей закон належить до числа тих, які відіграли основну роль у державотворенні, адже без бюджету і бюджетної системи держава існувати не може.

У перші роки незалежності процес розбудови держави і формування її бюджетної системи відбувався досить динамічно, у зв'язку з чим виникла необхідність удосконалення бюджетного законодавства. У 1995 р. Закон «Про бюджетну систему України» був прийнятий у новій редакції. У ньому давалось таке визначення бюджету: це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів. Однак це визначення характеризувало тільки одну сторону бюджету — як фінансового плану. Водночас воно дещо звужувало сутність бюджету, оскільки трактувало його як фінансову базу органів державної і представницької влади. Але ж бюджет є фінансовою базою й органів управління, причому аж ніяк не меншою мірою [3, c.15-16].  У Законі 1995 р. було визначено принципи бюджетного устрою: єдність, повнота, достовірність, гласність, наочність і самостійність усіх бюджетів. Що ж вкладалося в їх зміст?

Відповідно до Закону принцип  єдності означає існування єдиного рахунка доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність бюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою, єдиною соціально-економічною політикою, наданням необхідної статистичної та бюджетної інформації бюджетом одного рівня бюджету іншого рівня [4].

Принцип повноти передбачає відображення у бюджеті всіх доходів  і видатків.

Принцип достовірності —  це формування бюджету на основі реальних показників, науково обгрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання бюджету тільки тих доходів і видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.

Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання.

Принцип наочності — це відображення показників бюджетів у  взаємозв'язку із загальноекономічними показниками в Україні та за її межами шляхом використання засобів максимальної інформованості результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорці економічного розвитку.

Закон 1995 р. підкреслював, що всі бюджети, які входять до складу бюджетної системи, є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних дохідних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства України. Водночас при складанні і виконанні своїх бюджетів відповідні органи влади враховують загальнодержавні інтереси.

Аналіз зазначених у Законі 1995 р. принципів дає можливість зробити кілька висновків. По-перше, була допущена неточність і неузгодженість окремих статей Закону. Стаття 4 називалась «Принципи бюджетног устрою».

Це неправильно, адже бюджетний  устрій сам визначає принцип побудови бюджетної системи [4, cт.4].

На це ж указувалось  у ст. 3: «Бюджетний устрій — це організація  і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи». По-друге, окремі принципи — повнота, достовірність, гласність, наочність — жодною мірою не стосуються ні бюджетного устрою, ні бюджетної системи. Це принципи організації бюджетного процесу. Також до бюджетного процесу належить принцип єдності, якщо брати до уваги його трактування в Законі. Однак єдність бюджетної системи — це об'єднання всіх бюджетів в єдине ціле — зведений (консолідований) бюджет, а не наявність одного рахунка для доходів і видатків. Але такий бюджет як окремий фінансовий план не формується Він, як було зазначено в ст. 2 Закону, використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку. Тобто принцип єдності фактично не реалізується у побудові бюджетної систем України. По-третє, в Законі чітко не визначалось, на яких принципах базувалась бюджетна система України. Єдність, як зазначено вище, не досягалась і не досягається. Принцип автономності не встановлювався. Натомість виділявся розпливчастий термін «самостійність», однак тут ж наголошувалося на необхідності урахування загальнодержавних інтересів [4].

Таким чином, Законом 1995р. принципи побудови бюджетної системи в Україні чітко не були визначені. Фактично єдності бюджетної системи не було. Закон установлював лише єдине керівництво бюджетною системою і бюджетним процесом. Самостійність же зовсім не означає автономності, хоча вони і мають певні спільні ознаки. За таких умов бюджет стає погано керованим, бо за нього не відповідають сповна ні вищі владні структури, ні місцеві органи.

Редакція 1995 р. Закону «Про бюджетну систему України» була значно досконаліша за редакцію 1991 р. Але вона так і не визначила чіткої організації побудови бюджетної системи.

У 2001 р. був прийнятий «Бюджетний кодекс України», який став певним кроком уперед у розбудові дієздатної бюджетної системи у нашій країні. На його основі здійснено більш обгрунтований і чіткий розподіл доходів і видатків між бюджетами, на прозору основу переведено міжбюджетні відносини, упорядочено бюджетний процес. Але у завершеному вигляді ядочено бюджетний процес. Але у завершеному вигляді засади побудови бюджетної системи так і не визначені. Це багато в чому пояснюється тим, що в ньому взагалі зникло поняття «бюджетного устрою», а замість принципів побудови бюджетної системи встановлені принципи бюджетної системи. До них віднесено принципи:

— єдності бюджетної  системи;

— збалансованості;

— самостійності;

— повноти;

— обґрунтованості;

— ефективності;

— субсидіарності;

— цільового  використання бюджетних коштів;

— справедливості й неупередженості;

— публічності  і прозорості;

— відповідальності учасників бюджетного процесу. Трактування принципів єдності, самостійності і повноти, по суті, залишилося незмінним. Принцип обґрунтованості — формування бюджету на реалістичних макропоказниках — фактично ідентичний попередньому принципу достовірності [5].

Установлений принцип  публічності та прозорості не тільки замінив принцип гласності, а й істотно звузив трактування відкритості бюджетного

процесу, звівши його до затвердження Верховною Радою  України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими Радами відповідних бюджетів та прийняття рішень щодо звіту про їх виконання. Досить розпливчатий принцип наочності у Бюджетному кодексі вже не виділяється, а зміст нових принципів визначається у такий спосіб:

—  принцип  збалансованості — повноваження на здійснення витра бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету;

—  принцип  ефективності — у процесі складання  та виконання бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення заплановани цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

—  принцип  субсидіарності — розподіл видів  видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимальному наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

—  принцип  цільового використання бюджетних  коштів — бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

— принцип справедливості і неупередженості — бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупере-дженого розподілу

суспільного багатства  між громадянами і територіальними  громадами;

— принцип відповідальності учасників бюджетного процесу — коже учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу [4]

Таким чином, як видно із змісту встановлених Бюджетним кодексом принципів бюджетної системи, вони є, як і в попередньому Законі, принципами бюджетного процесу і не визначають засади побудов бюджетної системи.

 

 

Розділ ІІІ. СИСТЕМА ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ БЮДЖЕТІВ.

Доходи бюджету - це фінансові  ресурси держави, що використовуються для виконання функцій, закріплених  законами за державою. Або це частина  централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій.

Доходи відображають економічні відносини держави з  підприємствами установами, організаціями, фізичними особами., які виникають  у процесі стягнення бюджетних  платежів. Доходи України мають два рівні -  державний та місцевий.

Доходи утворюються  за рахунок надходжень на безповоротній  основі справляння яких передбачене  законодавством.

Головним джерелом доходів  бюджету є національний дохід. Основними  методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу  НД і утворення бюджетних доходів  є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей. Податки і  збори, та обов’язкові платежі є головними методами перерозподілу НД, їх частка в окремих країнах досягає 90%.

Склад і структура доходів бюджету.

     Склад і структура ДБУ встановлюється у главі 5 БКУ (ст..29) Складові доходів ДБ Складові  частини доходів ДБ у відповідності  зі ст.9

А) податкові надходження;

Б) неподаткові надходження;

В) доходи від операцій з капіталом;

Г) трансферти, гранти, дарунки

Державні гранти –  держзамовлення на виконання наукових досліджень і розробок.

Податкові надходження – це передбачені податковим законодавством загальнодержавні і місцеві податки, збори та обов’язкові платежі. У БК закріплено, що податкові надходження ДБ справляються відповідно до чинного законодавства.

На сьогодні до податкових надходжень відносять:

А) податок на прибуток підприємств;

Б) податок на додану вартість з ввезених на територію України  товарів робіт послуг;

В) податок на додану вартість з вироблених на території України  товарів робіт послуг;

Г) АЗ з вироблених в  Україні  товарів, робіт, послуг;

Д) АЗ з ввезених на територію України товарів, робіт послуг.

Е) збір за геологорозвідувальні роботи;

Є) збір за справляння використання лісових ресурсів державного значення;

Ж)збір за спеціальне використання водних ресурсів;

З) Митні збори та ін.

Неподаткові платежі – разові та випадкові платежі надходження, які не мають прямим призначенням формування доходів бюджету. Складаються з надходжень від власності та підприємницької діяльності установ і організацій державної форми власності, включаючи:

-                     надходження від приватизації держмайна;

-                     перевищення валових доходів над видатками НБУ;

-                     дивіденди, нараховані на частку майна, що перебуває у державній власності;

-                     надходження від грошово-речових лотерей;            

 До неподаткових  надходжень належать також адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу у тому числі:

-                     плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутр. справ;

-                     плата за оренду цілісних майнових комплексів та ін. Майна;

-                     державне мито в частині, що згідно з законодавством має зараховуватись до ДБ;

-                     митні збори;

-                     єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон.           

 Неподатковими вважаються надходження від штрафів та фінансових санкцій: