Сутність, роль та значення бюджетного дефіциту

Отже, з одного боку, джерела фінансування дефіциту є симетричним поняттям стосовно самого дефіциту. При цьому  величина бюджетного дефіциту дорівнює обсягу необхідного його покриття. З іншого боку, залучення таких  Грошових надходжень, які належать до джерел фінансування дефіциту, свідчить про від'ємну розбалансованість  бюджету.        Якщо уряд не вживатиме заходів щодо її подолання і разом з цим не вдаватиметься до залучення джерел фінансування дефіциту, відбуватиметься нагромадження платежів. [4, с. 121].

2.3. Стан бюджетного дефіциту в Україні за 2006-2011 р.р.

Додаток №1 аналізує тенденцію розвитку державного боргу за останні 5 років. Ми можемо бачити жахливі цифри, які зрозтають з кожним роком.

Протягом 2008–2010 років у зв’язку з посиленням кризових явищ та зростанням потреби  у фінансуванні державного бюджету  істотно збільшився обсяг державного боргу та показник його відношення до внутрішнього валового продукту. При  цьому підвищення курсу іноземної  валюти відносно національної валюти призвело до збільшення обсягу державного зовнішнього боргу, вираженого у  національній валюті, та, відповідно, загального обсягу державного боргу. Якщо у 2007 році відношення обсягу державного боргу  до внутрішнього валового продукту становило 9,9 відсотка, то на кінець 2009 року зазначений показник підвищився до 24,9 відсотка, а  на кінець 2010 року — до 29,4 відсотка внутрішнього валового продукту.

Істотно збільшився обсяг видатків на обслуговування державного боргу. Частка відповідних  платежів у загальній сумі видатків державного бюджету збільшилася  з 1,6 відсотка у 2008 році до 3,7 відсотка у 2009 році і на кінець 2010 року становила  близько 6 відсотків, що пов’язано із збільшенням обсягу державного боргу, девальвацією гривні і підвищенням  відсоткових ставок в умовах фінансової кризи.

Протягом 2006–2009 років поступово зменшувався  середній строк обігу державних  боргових зобов’язань — з 13,3 до 12,7 року. Станом на кінець 2010 року зазначений строк, незважаючи на тенденцію до зменшення, залишається значним, особливо в  умовах погіршення фінансової кон’юнктури  на внутрішньому та зовнішніх ринках капіталу, що спостерігається починаючи  з 2008 року, і становить 10,4 року.

З метою  розв’язання проблеми залучення  на внутрішньому ринку достатнього  обсягу запозичень за прийнятною вартістю в умовах відсутності доступу  до світового ринку капіталу активізовано здійснення заходів у напрямах сприяння розвиткові внутрішнього ринку державних  цінних паперів та поглиблення співпраці  з міжнародними фінансовими організаціями. Такий підхід дав змогу задовольнити частину потреби у державних  запозиченнях за рахунок внутрішніх джерел та створити умови для залучення  зовнішніх кредитів, вартість яких є нижчою, порівняно з вартістю розміщення єврооблігацій.

У результаті здійснення зазначених заходів частка державного боргу, вираженого в національній валюті, становила на кінець вересня 2010 р. 43,7 відсотка його загального обсягу, порівняно з 28,3 відсотка на кінець 2008 року та 40,1 відсотка на кінець 2009 року; частка державного боргу в іноземній  валюті відповідно становила 56,3 відсотка, з яких у євро — 3,9 відсотка, у  доларах США?— 30,8, у спеціальних  правах запозичення — 20,2, у японських  єнах — 1,4 відсотка. Середньозважена  ставка дохідності за облігаціями внутрішньої  державної позики знизилася з 20,2 відсотка у 2009 році до 13,3 відсотка на кінець вересня 2010 року.

З метою  підтримки фінансового стану  державних і рекапіталізованих  за участю держави банків та захисту  інтересів вкладників збільшено  їх статутний капітал на суму 43,5 млрд гривень за рахунок випуску  у 2008–2010 роках облігацій внутрішньої  державної позики та здійснено у 2010 році відшкодування податку на додану вартість на суму 16,4 млрд гривень.

На сьогодні залишається актуальним питання  щодо прийняття Закону України «Про державний борг та гарантований державою борг» як комплексного нормативного акта, яким планується врегулювати процес управління державним боргом та гарантованим державою боргом, визначити основні принципи управління ними та особливості ведення обліку і здійснення контролю за їх утворенням, а також операції з активного управління державним боргом.

Важливим  напрямом управління державним боргом протягом 2008–2010 років було співробітництво  з міжнародними фінансовими організаціями, в результаті якого у 2009–2010 роках  отримано позики від МВФ для забезпечення фінансування державного бюджету в  рамках програми «Стенд-бай» в обсязі 52,7 млрд гривень та Світового банку  в обсязі 3,2 млрд гривень за плаваючою  ставкою, що на сьогодні становить відповідно близько 2,3 і 1 відсотка річних. [12]

Розділ 3 Шляхи  подолання бюджетного дефіциту в  Україні.

3.1. Шляхи подолання  бюджетного дефіциту в Україні.

При вирішенні проблем, пов’язаних із дефіцитом бюджету, Україна повинна  спиратися на досвід тих держав, які більш успішно здійснили  перехід від планової економіки, тобто, в першу чергу, забезпечити, хоча б в майбутньому, збалансованість  бюджету. Наша країна повинна спиратися  на досвід Польщі, Хорватії, Чехії, Словаччини, Угорщини та країн Прибалтики, які  вже здійснили відповідні реформи, також ми повинні зосередити особливу увагу на проблемах удосконалення  збирання доходів в бюджет і ліквідації дефіцитів. Тобто, на мою думку, треба  провести стуктурні реформи в  уряді і систмах контролю за бюджетом. В деяких країнах, зокрема в Росії  та Україні, фіскальна реформа є  головною політичною проблемою. Як правило, в перехідних країнах державні витрати  не адекватні завданням, що покладаються на уряд в ринковій системі, отже, їм потрібно покращувати якість витратних  програм, одночасно зменшуюучи державні витрати, тобто проводити ліберальну бюджетну політику.  
           Лібералізація економіки також необхідна для покращення економічної ситуації в нашій державі, оскільки зменшення податків стимулюватиме розвиток виробництва та вихід “тіньовикв” в офіційний сектор економіки, що також припинить витікання грошей закордон. Як ми можемо пересвідчитися на досвіді деяких країн перехідної економіки, що не встигли вчасно провести реформи, вони повинні скорочувати свої бюджетні навантаження для того, щоб підняти рівень виробництва. Але, як уже згадувалося, в країнах колишнього СРСР (крім прибалтійських країн) скорочення державних витрат на соціальні трансферти призводить до значної політичної кризи. Тому потрібно оцінювати результати витрат, їх вплив на добробут населення. При формуванні соціальних витрат слід дотримуватися фундаментальних принципів: соціального забезпечення: допомога повинна надаватися лише тим, хто її потребує; соціальні програми повинні сприяти бажаним змінам в економіці, а не гальмувати їх.  
             Для скорочення державних витрат також було б доцільно провести структурні реформи в адміністраціях з тим, щоб скоротити видатки на них. Більшу увагу потрібно приділити і державним інвестиціям, оскільки за відсутності міцного приватного сектора в перехідних економіках, держава повинна брати на себе роль головного інвестора. Зокрема, в нашій державі, на мою думку, потрібно вкладати гроші в покращення і заміну технологій виробництва. Звичайно, інвестиції держави повинні бути прибутковими, що збільшить доходи в бюджет в майбутньому. Існує чимало радикальних ідей збільшення доходів в бюджет. [14].  
              Але ми зупинемось на більш простих: в першу чергу потрібно розраховувати державний доход, виходячи з реалістичних уявлень про стан економіки; також потрібно поступово зменшувати фіскальний тиск на економіку, що покращить економічну ситуацію і збільшить базу оподаткування (наприклад, різні джерела пропонують Україні зменшити його до 30-35% від ВВП); потрібно ефективніше проводити приватизацію для того, щоб залучати нові гроші до бюджету, а також щоб зменшити державні витрати (які витрачаються на державні об’єкти); доцільним також може бути введення нових і ефективних видів податків (розширення податкової бази), наприклад, для України пропонується введення податку на нерухомість; потрібно також ввести більш жорсткий контроль над державним боргом та державними цінними паперами, щоб не допустити створення фінансової піраміди, подібної до російської, а також знизити іх процентну ставку, аби вона була меншою, ніж в економіці. Такими є основні шляхи, що пропонуються в моїй курсовій роботі для подолання проблем бюджетної кризи в Україні, хоча, звичайно, до кожної окремої проблеми існує безліч різних рекомендацій (наприклад, дуже поширена рекомендація для України внести зміни до порядку нарахування ПДВ). Отже, ми переконалися, що хоч дефіцит бюджету і сприяє економічному зростанню, але в нашій країні цей показник все ж занадто високий. Основною метою України має бути зменшення в короткостроковій перспективі державних витрат шляхом підвищення ефективності основних програм і проектів, і завдяки цьому, забезпечення підтримання збалансованості бюджету. Але і дієвість державного регулювання економіки за допомогою бюджетних витрат залежить: по-перше, від відносних розмірів сум, що витрачаються; по-друге, від структури цих витрат; по-третє, від ефективності використання кожної одиниці коштів, що витрачаються. [11].  
            Незбалансованість бюджету викликає збільшення неплатежів, кризу неплатежів, а також політичну та соціальну кризу. Ще одна дуже важлива проблема, пов’язана з високим рівнем бюджетного дефіциту – загроза виникнення боргової кризи в державі. Досвід перехідних країн свідчить, що країни, які раніше запровадили жорстку фіскальну політику, знизивши бюджетний дефіцит, швидше відновили економічне зростання порівняно з тими країнами, що утримували високий рівень державних зобов’язань та бюджетного дефіциту. Україні ж потрібно поступово лібералізувати бюджетну політику. Цей процес нелегкий, оскільки державні витрати нелегко скоротити через загрозу соціальних невдоволень, що можуть перерости в політичну кризу.  
         Але такий процес необхідний, бо тільки він може в майбутньому збільшити рівень виробництва. Для кращого ефекту потрібно підвищити якість державних витрат. Разом із скороченням державних витрат потрібно зменшити податковий тягар, що підвищить ефективність податкової системи і звільнить економіку від непосильного навантаження та сприятиме її розвитку. Зараз багато хто надіється на рятівну допомогу держави. Це ілюзія. 
           Наша держава ще не спроможна врятувати економіку. Тому, що в її розпорядженні знаходиться єдине джерело - бюджет, той бюджет, який не виконує свої обов'язки перед пенсіонерами, лікарями, учителями. Говорити в цих умовах про державні інвестиції - значить збільшити борг по пенсіях, соціальній допомозі.

Але держава виділила інвестиції для підйому життєво важливих галузей господарства.Останнє збільшило  зростання обсягів виробництва. Проте в цей же час виникає  питання: Кому потрібна ця продукція? Якщо основна маса населення не отримує  ресурси для купівлі виробленої продукції в реальних потребах людини. Попит на продукцію може бути високий, але він при таких умовах неплатоспроможний.  
             Яка користь від інвестицій, якщо держава не забезпечує необхідні потреби бюджетних споживачів? Сама правильна для підтримки національного виробництва та державна бюджетна політика, яка забезпечує повне виконання державою через бюджет своїх обов'язків.Необхідно направляти гроші в бюджетні сектори. Також пред усіма європейськими країнами існує загроза зростання бюджетного дефіциту в найближчі 15 років на 5-10% від ВВП, що спрчинене старінням населення. Тому, м’яку ліберальну бюджетну політику потрібно буде проводити постійно, і ця проблема преслідуватиме нас довго.  
           Отже, якщо узгодити величину державних витрат із можливостями економіки, що мало б звести бюджетний дефіцит до мінімуму, або й створити бюджетний надлишок, то це оздоровить економіку нашої держави і дозволить сподіватися на економічне зростання в найближчому майбутньому [13]. 

Висновок

Дефіцит бюджету – це сума, на яку  рівень видатків бюджету перевищує  рівень надходжень. Представляючи собою  фінансове явище, бюджетний дефіцит  не обов’язково відноситься до надзвичайних, виняткових подій. У сучасному світі  немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не стикалася  б з бюджетним дефіцитом. Економісти схильні вважати, що сам по собі дефіцит  бюджету не може бути чимось надзвичайно  негативним для розвитку економіки  і динаміки життєвого рівня населення. Все залежить від причин його виникнення і напрямків витрат державних  коштів. До причин, що обумовлюють виникнення бюджетного дефіциту відносять: спад виробництва; зниження ефективності функціонування окремих галузей; несвоєчасне проведення структурних змін в економіці  або її технічного переоснащення; надмірні витрати на забезпечення державного управління; недосконалістю законодавствава; інші об’єктивні та суб’єктивні фактори, що впливають на економічну та соціальну  політику держави.     

      Бюджетний дефіцит не можна однозначно відносити до розряду надзвичайних, катастрофічних подій, ще й тому, що різним може бути якість, природа дефіциту. Дефіцит може бути пов’язаний з необхідністю здійснення великих державних вкладень в розвиток економіки. У цьому випадку він відображає державне регулювання економічної кон’юнктури, прагнення забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного виробництва. При цьому слід враховувати існуючі види дефіциту, що діляться за такою схемою: за формою прояву, причинами виникнення та спрямуванням коштів. Ці види допомагають встановити стратегію боротьби з бюджетним дефіцитом.    

       Отже, для фінансування бюджетного дефіциту можливе з використанням різних його способів. До найважливіших з них належать: емісія грошей; внутрішні та зовнішні позики та збільшення оподаткування.      

      Стосовно ситуації, що склалася в Україні на сучасному етапі, слід зазначити про розбіжність результатів в оцінці держбюджету на 2009 рік, які пов’язані з кризовими явищами як у всьому світі, так і з соціально-політичними конфліктами в державі. За даними МВФ реальний дефіцит держбюджету склав 11,5% ВВП. Спеціалісти компанії Astrum Investment Management оцінюють дефіцит на рівні 9,1%. В той час як уряд надає офіціальні дані в 2,37% ВВП (21 млрд. грн.), що істотно нижче передбаченого в бюджеті граничного рівня. Незважаючи на те, яку оцінку вважати більш точною, ясно, що в Україні існує бюджетна криза, вийти з якої можна шляхом пошуку ефективних джерел фінансування дефіциту.     

      Найбільш ефективними напрямками фінансування дефіциту бюджету вважаються ті, на які роблять акцент вчені-економісти Н.І. Редіна, Л.П. Гордєєва, І.С. Невінчаний: збільшення доходної частини бюджету; скорочення видаткової частини бюджету; здійснення внутрішніх і зовнішніх позик; проведення грошової і кредитної емісії, а також є необхідність у вдосконаленні контролю за використанням коштів та виконанням законодавства. Можна погодитись з усіма напрямами подолання дефіциту бюджету, окрім проведення грошово-кредитної емісії, бо це питання є дуже суперечливим стосовно наслідків, які воно спричинює. Це явище викликає знецінення грошей, яке породжує інфляцію. Як результат погіршується економічний стан в країні: суттєво знижується купівельна вартість грошей, знижуються доходи громадян тощо. Всі ці наслідки суттєво знижують національний дохід країни. Тому, використання цього напряму доцільно впроваджувати лише в крайньому випадку. Дефіцит може покриватися тільки на позиковій основі, шляхом розміщення на фінансовому ринку державних цінних паперів.     

      Тому, для подолання бюджетного дефіциту, необхідно «лікувати» саму економіку, адже без забезпечення динамізму в її розвитку і реально відчутної ефективності неможливо домогтися фінансової стійкості країни, які прогресивні міри не застосовувалися б при цьому.

Розроблення і послідовна реалізація заходів, спрямованих на збільшення доходів  бюджету і скорочення його видатків, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване керування його розміром у сукупності з іншими економічними антикризовими мірами, сприятимуть поверненню нашої країни на шлях соціально-економічного розвитку.  
Література

1. Бюджетний кодекс України: Чинне законодавство  зі змінами та допов. від 08.07.2010. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2009. – 84 с.
2. Базілінська О. Я. Макроекономіка: Навч. Посібник – К.: Центр навчальної літератури. 2005. – 442 с.
3. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2006. – 314 с.
4. Венгер В. В. Фінанси: навч. пос.– К.: Центр учбової літератури, 2009. - 432 с.
5. Державні і муніципальні фінанси / За ред. А.М. Бабич, Л.М. Павлова. - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 2007. - 328 с.
6. Опарін В.М. Фінанси. –К, 2008. –164 с.
7. Бюджетний дефіцит у 2009 році. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.analitik.org.ua/
8. Закон України «Про державний бюджет України на 2009 рік». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://minfin.gov.ua
9. Петренко І.В. Бюджетний дефіцит в Україні та основні шляхи його подолання. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com
10. Реальный бюджетный дефицит в 2009 г. // Сайт Український Фінансовий Сервер. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ufs.kiev.ua/stories/fcomments.php?CommentID=2020
11. Редіна Н.І., Гордєєва Л.П. Дефіцит бюджету й основні шляхи його подолання в Україні // Фінанси України. – 2000. - №5. –93 с.
12. Сайт Міністерства Фінансів України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/
13. Сайт УНІАН. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://economics.unian.net/rus/detail/41048
14. Урядовий портал. Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України. ГоловКРУ виявило порушення на 94% об'єктах, перевірених у 2010 році – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=243905686&cat_id=35884