Сутність, роль та значення бюджетного дефіциту

Вступ

Зміна інфляції на 1 відсоток змінює бюджет на декілька мільйонів гривень, а  від розміру податкового тягаря залежить робота, зарплата й рівень життя громадян України. Збільшення бюджетного дефіциту на 1 відсоток відповідно збільшує (повинно збільшувати) зменшення  приватних інвестицій, і, отже, це призводить до зниження темпів росту основних засобів економіки. Не можна забувати, що гривня, інвестована державою приносить  прибутку (а значить і ефекту) у декілька разів менше, чим та ж гривня, інвестована приватним  сектором. З іншого боку, фіскальна  політика, заснована на кейнсіанській  теорії, допомогла уряду США вийти  з найжорстокішої депресії, що вибухнула  у тридцятих роках двадцятого сторіччя. 
          Отже, рівень державних витрат і податків, безсумнівно, грає головну роль у визначенні обсягу випуску продукції й зайнятості в економіці. Різниця ж між витратами й прибутками уряду, а зокрема засіб покриття цієї різниці має не менш серйозні наслідки для макроекономіки країни. 
 Виникнення бюджету, бюджетних відносин, і як наслідок брак коштів держави - пов’язане з виникненням держави. Щоб здійснювати свої функції, державі необхідні  фінансові  ресурси, при чому перелік функцій держави в процесі історичного розвитку збільшився. Якщо при зародженні та становленні держави їй були притаманні суто політичні функції (утримання армії, державного апарату управління і влади), то на сучасному етапі переважна частина державних видатків, і видатків бюджету зокрема, пов’язана із здійсненням державою економічних і соціальних функцій - це видатки на  державні інвестиції, на зовнішньоекономічну діяльність, на соціальні виплати населенню, на фінансування невиробничої сфери.           

 Попередній досвід проведення  ринкових реформ в Україні  свідчить, що перебороти кризові  явища тільки політичними методами  неможливо. Потрібні чіткі економічні  важелі стабілізації економіки,  до яких відносяться податки, кредит, ціни, тобто необхідна нова економічна політика. Головне місце в її розбудові належить фінансовій системі, яка проходить шлях становлення і розвитку в період економічної кризи та інфляції, що тяжким тягарем лягли  на фінанси держави і зумовили появи бюджетних дефіцитів.     

      Бюджетний дефіцит характеризується перевищенням видатків державного бюджету над його доходами. Реальністю сьогодення є те, що більшість як розвинутих країн, так і країн з перехідною економікою не можуть збалансувати бюджети за доходами і видатками, а тому зводять його з дефіцитом. Зазначений факт зумовлює актуальність дослідження цих процесів в економіці та виявлення граничного розміру дефіциту, його впливу на економіку в короткостроковому і довгостроковому періоді та джерел його фінансування.    

      Основною метою дослідження є комплексне теоретичне і практичне вивчення економічної природи і суті дефіциту бюджету та його впливу на стабілізацію і розвиток економіки України у сучасних умовах. Відповідно до мети в роботі ставляться наступні завдання:

• визначити сутність бюджетного дефіциту, причини його виникнення та види;
• охарактеризувати можливі джерела фінансування бюджетного дефіциту;
• дослідити вплив дефіциту бюджету та проаналізувати ефективність методів його оптимізації в Україні.

        Об’єктом дослідження курсової роботи є проблема вивчення фінансових основ економіки України з точки зору відносин на рівні бюджету держави.    

     Предметом дослідження курсової роботи є бюджетний дефіцит і шляхи його подолання.

Розділ 1. Теоретичні основи бюджетного дефіциту.

1.1. Сутність, роль  та значення бюджетного дефіциту.

Економічна структура будь-якого  суспільства не може функціонувати  без нормально організованого потоку грошових коштів між державою та виробничими  структурами, державою і різними  верствами населення, між регіонами  і окремими державами. Реалізуються фінансові зв'язки через фінансову  систему, яка включає в себе бюджети  різних рівнів, фонди страхування, валютні  резерви держави, грошові фонди  підприємств та фірм, та інші грошові  фонди.     

      Центральне місце у фінансовій системі будь-якої держави займає державний бюджет - який має силу закону фінансовий план держави (розпис доходів і витрат) на поточний (фінансовий) рік. У сучасних умовах типовим явищем для державного бюджету більшості країн став бюджетний дефіцит. [3, с.210]         

      Бюджетний дефіцит - перевищення видатків бюджету над його доходами; як правило, дефіцит державного бюджету відображає нестійке становище в господарської, фінансової діяльності, покривається за рахунок вишукування внутрішніх джерел фінансування, державних позик, іноді - за рахунок емісії паперових грошей, не підкріплених товарною масою. Як правило, бюджетний дефіцит пов'язаний з інфляцією. Зовнішнім джерелом фінансування бюджетного дефіциту служать кредити міжнародних фінансових організацій, головним чином МВФ [5, с. 145 ]     

       Бюджетний дефіцит - це фінансове явище, не обов'язково відноситься до розряду надзвичайних, виняткових подій. У сучасному світі немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не стикалася б з бюджетним дефіцитом. Слід зазначити, що державні бюджети західних країн з розвиненою ринковою економікою так само хронічно дефіцитні і мають бюджетний дефіцит від 10 до 30%.     

       Економісти схильні вважати, що небезпеку для економіки представляє не дефіцит як такий, а джерела фінансування та природа дефіциту. Рівень бюджетного дефіциту визначається як відношення обсягу дефіциту до валового внутрішнього продукту, виражене у відсотках.[2, с. 228].

 Існують різні оцінки граничного  розміру рівня бюджетного дефіциту. Наприклад, Маастрихтський договір  серед інших умов потенціальним  учасникам валютного союзу ставить  і таку, як межа дефіциту держбюджету  (3% від ВВП). Згідно з даними  міжнародної статистики, «нормальна»  величина бюджетного дефіциту  в індустріально розвинутих країнах  коливається в межах 3-4% від  розміру ВВП за середньосвітової  його величині 4,5%. Існує тенденція  до стабілізації бюджетного дефіциту  у середньосвітовому вимірі   4-5% ВВП. [4, с.151]

Бюджетний дефіцит виникає в  результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і ліквідувати  дефіцит бюджету, якщо не будуть вжиті  дійові заходи щодо різкого зростання  видатків, викликаних безгосподарністю. Ринкова економіка не має стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами, а це потребує жорсткого режиму економії коштів, який повинні провадити всі владні і управлінські структури. [6, с. 85]

По своїй природі бюджетний  дефіцит, як і будь-яка економічна категорія, має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості (капіталу), а з іншого законами інфляції. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, то він об'єктивно приймає активну економічну форму, якщо ж до законів інфляції - то пасивну. Змістом регулювання бюджетного дефіциту саме і є те, щоб в умовах готівково-грошового потенціалу за допомогою фінансового маневру активною і пасивною формами бюджетного дефіциту не тільки ефективно адаптуватися до тенденції росту граничних суспільних витрат виробництва, але і стимулювати розвиток продуктивних сил країни . Оволодіння цією політикою дозволяє товариству в залежності від рівня економічного розвитку і потенціалу грошового господарства знаходити прийнятний розмір дефіциту бюджету. Наприклад, до початку 90-х рр. бюджетний дефіцит у видатковій частині бюджету Франції складав 9,6%, США- 11,6%, ФРГ- 14%, Японії - 15,6%, Італії - 25,2%. [7, c.185].

З поняттям дефіциту бюджету тісно  пов'язане поняття «державний борг». Він являє собою загальну накопичену суму всіх позитивних сальдо бюджетів федерального уряду за відрахуванням  усіх дефіцитів, що мали місце в країні.[3, с. 126].

Бюджетний дефіцит, як правило, виникає  внаслідок незбалансованості бюджету, тобто нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою в них  для фінансування всього необхідного  обсягу державних видатків. Тимчасова  незбалансованість бюджетів, в основному  пов'язана з циклічним характером виробництва, а також надзвичайними  подіями, мала місце й у домонополістичний  період розвитку суспільного виробництва.[2, с. 282].   

       Бюджетний дефіцит, поза сумнівом, належить до так званих негативних економічних категорій, типу інфляції, кризи, безробіття, банкрутства, які, однак, є невід'ємними елементами економічної системи. Більше того, без них економічна система втрачає здатність до саморуху і поступального розвитку. Бюджетний дефіцит не можна однозначно відносити до розряду надзвичайних, катастрофічних подій, ще й тому, що різним може бути якість, природа дефіциту. Дефіцит може бути пов'язаний з необхідністю здійснення великих державних вкладень в розвиток економіки. У цьому випадку він відображає не кризовий протягом суспільних процесів, а державне регулювання економічної кон’юнктури, прагнення забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного виробництва. Ще Дж.М.Кейнс обґрунтував можливість допущення випереджального зростання державних витрат над доходами на певних етапах розвитку суспільства [3, с. 115]     

       Слід зазначити, що бездефіцитність бюджету ще не означає «здоров'я» економіки. Треба чітко уявляти собі, які процеси протікають всередині самої фінансової системи, які зміни відтворювального циклу відображає дефіцит бюджету. 

1.2. Види бюджетного  дефіциту.     

      Бюджетний дефіцит має різні прояви і причини. Його не можна оцінювати однозначно, оскільки завжди необхідно враховувати всі його чинники. Відповідно до цього бюджетний дефіцит характеризується за такими видами:

• формою прояву;
• причинами виникнення;
• спрямуванням коштів.

      За формою прояву розрізняють відкритий і прихований дефіцит.     Відкритий дефіцит - це офіційно визнаний дефіцит у законі на відповідний рік. Прихований бюджетний дефіцит виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення до складу доходів джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит офіційно не визнається.     

      За причинами виникнення бюджетний дефіцит поділяється на вимушений і свідомий. Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком економічної і фінансової кризи. Слід також зазначити, що він пов'язаний із бажанням чи необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх є в наявності. Адже завжди можна скоротити видатки до наявних доходів, або, підвищивши рівень оподаткування, збільшити доходи і цим вирішити проблему. Однак у дійсності все набагато складніше. Наприклад, в Україні скорочення видатків бюджету практично неможливе. За умов існуючих пропорцій розподілу ВВП і низького рівня індивідуальних доходів населення зменшити видатки на соціальну сферу та інші цілі просто нереально. Тобто практично це можна зробити, але до чого таке рішення приведе? Аналогічно немає можливості підвищити рівень оподаткування — він і так надто високий [5, с. 287] .     

      Конкретними причинами бюджетного дефіциту в Україні є надмірно роздута бюджетна сфера, яка дісталась у спадщину від адміністративно-командної системи, а головне — низький рівень ВВП на душу населення.      

      Свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету [11].     

      Навмисний бюджетний дефіцит виникає за умов коли стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано знижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати. Відповідно, в період економічного піднесення цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.     

      За спрямуванням коштів розрізняють дефіцитне фінансування на розвиток і на поточні витрати. Ця ознака дефіциту бюджету теж досить суттєва в його характеристиці. Витрачання коштів на поточні витрати означає їх поглинання без відповідної віддачі. Це пасивне реагування на складне фінансове становище. Дефіцитне фінансування інвестицій, навпаки, передбачає активний вплив бюджету на розвиток економіки. Адже в умовах кризи інвестиції вкрай потрібні — це ліки для «хворої» економіки. Неможливо вийти з кризи без певних зусиль і без певних вкладень. Проблема полягає в тому, що під час економічної кризи падає ділова активність приватних інвесторів, оскільки високим є ризик втрати коштів чи їх знецінення. Тільки держава в змозі взяти на себе такий ризик і таку відповідальність. Звісно, що така політика дефіцитного фінансування інвестицій потребує чіткої організації і жорсткої відповідальності. Однак вона має перспективу, сприяючи виходу з кризи, зростанню ВВП і (в майбутньому) ліквідації вимушеного бюджетного дефіциту.      

      За критерієм визначення складових частин бюджетного дефіциту також виділяють: фактичний дефіцит – є зовнішнім виявленням розбалансованості дохідної та видаткової частини бюджету; структурний - це дефіцит за умов повної або високої зайнятості потенційних виробничих ресурсів;  циклічний-це наслідок недонадходження бюджетних коштів внаслідок циклічних коливань у економіці. В загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.

[3, с. 217] 

1.3. Зарубіжний  досвід подолання бюджет дефіциту.

На перших етапах розвитку буржуазної держави бюджетна система  ряду країн світу характеризувалася  залежністю державного бюджету від  місцевих фінансів. Наприклад, уряд США  до прийняття конституції 1787р. не мав  власних джерел доходів і покривав свої видатки за рахунок внесків  окремих штатів. Завдяки зусиллям центральної влади значення державного бюджету стало зростати.