Сутність, роль та значення бюджетного дефіциту

Важливо зазначити, що в зарубіжній літературі розрізняють реальний, структурний  і циклічний дефіцити бюджету(Рис. 1.).

 

Рис.1. Види дефіциту бюджету, які спостерігались в США

 

Після Другої світової війни  процес централізації бюджетної  системи у всіх державах різко  підсилився, у відношенні доходів. Істотно  зросла питома вага державного бюджету  в загальному обсязі ресурсів бюджетної  системи. У США – більш 50%, Великобританії – більш 70%.

У розвинутих країнах в  державний бюджет направляються  найбільші доходи:

 

 

• податок з прибутку фізичних осіб;
• податок на прибуток корпорацій;
• акцизи;
• податок на додану вартість (У США ПДВ не застосовується);
• мита;
• доход від державних позик, що випускаються центральним урядом.

По витратах, навпаки, спостерігається  інша тенденція: збільшення питомої  ваги в загальній сумі витрат бюджетної  системи місцевих бюджетів, на які  уряд перекладає значну частину витрат на розвиток економічної і соціальної інфраструктури, а також частина  витрат на відтворення кваліфікованої робочої сили – запровадження  цього досвіду, на нашу думку, могло  б мати перспективи і на території  України. [14]

Дефіцит державного бюджету  характерний нині для багатьох країн. У США, наприклад, державний бюджет був збалансований без дефіциту за останні півстоліття лише два  рази (у 1969, 1998 рр.), у Франції за останні 48 років державний бюджет був  дефіцитним 32 рази, навіть у Німеччині, з її економічним і валютним "благополуччям", перевищення витрат над доходами спостерігається постійно. Причини  дефіциту бюджету пояснюються цілим  рядом факторів:

1. зниженням рівня суспільного виробництва;
2. глибокою структурною й технологічною незбалансованістю виробництва, постійним виснаженням природних ресурсів, зниженням науково-технічного потенціалу;
3. послабленням контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, постійним зростанням цін, інфляцією;
4. нераціональною зовнішньоекономічною діяльністю держави;
5. великомасштабним оборотом "тіньового" капіталу;
6. великими непродуктивними витратами, приписками, крадіжками, втратами виробленої продукції [11].

У кожній країні структура  державного бюджету має свої національні  особливості. Вона залежить від характеру  адміністративної системи, структурних  особливостей економіки й інших  факторів.

Організаційний устрій США  – федеративний. Федеральний бюджет влаштований за принципом “повного”  бюджету і складається з двох частин:

• власне урядовий чи бюджет федеральних фондів;
• довірчі фонди.

Власне урядовий бюджет охоплює  і фінансує загальнонародні програми, що пов’язані з політичними, економічними і соціальними функціями держави.

Друга частина федерального бюджету – довірчі фонди, що носять цільовий характер. Їхня діяльність пов'язана  з окремими видами державної виробничої інфраструктури.

У Великобританії Державний  бюджет складається з двох частин:

• звичайний бюджет;
• національний фонд позик.

Звичайний бюджет призначений  для фінансування поточних витрат держави. Його витрати підрозділяються на щорічно затверджені Парламентом  і консолідованого фонду постійних витрат [11].

Національний фонд позик  являє собою бюджет капіталовкладень. З нього здійснюються платежі  по державному боргу, видаються довгострокові  кредити на капіталовкладення державним  підприємствам і місцевим органам  влади.

У Франції центральний бюджет складається з трьох частин:

• звичайний загальний (державний) бюджет;
• приєднані бюджети різних державних організацій;
• спеціальні рахунки казначейства.

На долю загального бюджету  приходиться більш ніж 70% всіх витрат.

Приєднані бюджети введені  для організацій, що не мають статусу  юридичної особи, але здійснюють торгово-промислову діяльність і мають  фінансову автономію (бюджети пошти, телеграфу, телефону, національна друкарня, монетний двір).

Спеціальні рахунки казначейства охоплюють різні фонди (інвестиційний, національно-спортивний, різні торгові  рахунки казначейства).

У Японії, для забезпечення діяльності держави, функціонує центральний  бюджет (загальний рахунок центрального уряду), інвестиційний бюджет 457 спеціальних рахунків [14].

Витрати центрального бюджету  побудовані по функціональній ознаці і відбивають основні задачі і  функції держави.

У різних державах початок  бюджетного року визначений по-різному. Так, у Франції, Німеччині, Італії, Бельгії, Голландії, Швейцарії він збігається з календарним роком; у Великобританії, Японії, Канаді бюджетний рік починається з 1 квітня і закінчується 31 березня, у Швеції, Норвегії - з 1 липня по 30 червня. у США - з 1 жовтня по 30 вересня. На це звичайно є історичні причини, традиції, пов'язані з термінами скликання сесій законодавчих органів. У федеративних державах бюджетний рік у членів федерації може не збігатися з федеральним бюджетом. У США, наприклад багато штатів мають інший початок бюджетного року.

Підсумовуючи, можна сказати, як і Великобританії в 1973-1975 рр. Україні  теж потрібно реформувати територіально-адміністративну  реформу, щоб скоротити число  місцевих бюджетів з 12 тисяч до числа, яке б давало можливість полегшити  фінансові взаємини центральних  і місцевих органів влади.

Крім цього можливо  треба подумати над зниженням  ставки непрямих податків. Не всі розвинуті  країни мають податок на додану вартість, а якщо і мають, то його ставка значно нижча, у Великобританії, наприклад, деякі товари і послуги мають  нульову ставку ПДВ, в Франції - 19,6 %, в Великобританії - 17,5%, в Германії – 16% [7]. 

Розділ 2. Вплив  дефіциту бюджету і державного боргу  на національну економіку.

 

2.1. Особливості  впливу дефіциту бюджету і  державного боргу на економіку  держави.

 

Характер фінансування державного сектора і бюджетного дефіциту має  різні макроекономічні наслідки. Найбільш негативний вплив справляє монетизація дефіциту. Фінансування дефіциту через центральний банк безпосередньо впливає на грошову базу та розмір грошової маси. При монетизації дефіциту держава отримує сеньйораж – доход від друкування грошей. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін. З огляду на це, всі економічні агенти змушені сплачувати так званий інфляційний податок, який  через вищі ціни перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави: ІТ=p(М/Р), де ІТ – інфляційний податок, p -- темп приросту інфляції за рік (%), М/Р – рівень запасів грошових коштів економічних агентів у реальному вираженні [2, с. 248].

Ступінь впливу державної  заборгованості на внутрішній попит  і сукупну пропозицію, зовнішньоекономічну  рівновагу повною мірою визначається структурою державних доходів і  видатків. Залежно від характеру наслідків впливу боргу на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові – це наслідки бюджетного дефіциту, відомі як проблема “витіснення“. Довгострокові – економічні наслідки державного боргу, відомі як “тягар боргу”. Ми розглянемо лише ефект “витіснення”.

Ефект “витіснення” виникає через підвищення ринкових процентних ставок, яке трапляється у випадку фінансування бюджетного дефіциту за допомогою випуску державних цінних паперів на відкритому ринку країни. При борговому фінансуванні бюджетного дефіциту ставки процента зростають найбільше у тому випадку, коли сполучається стимулювальна фіскальна й антиінфляційна грошово-кредитна політики. Боргове фінансування бюджетного дефіциту збільшує попит на гроші, в той час як центральний банк обмежує їхню пропозицію. Таке поєднання заходів економічної політики й стимулює швидке зростання процентних ставок [4, с. 218].

Зростання процентних ставок призводить до зменшення інвестицій у приватному секторі і частково – до скорочення споживчих витрат. У підсумку в економіці відбувається падіння доходів. Отже, боргове фінансування бюджетного дефіциту значно послаблює  ефективність стимулювальної фіскальної політики. Але якщо економіка перебуває  в стані спаду, то зростання державних  витрат буде справляти на неї стимулюючий  вплив завдяки ефекту мультиплікатора. Це може покращити очікування щодо прибутків у приватного бізнесу і викликати збільшення інвестиційного попиту. Приріст інвестиційного попиту може частково елімінувати ефект “витіснення”.

Початковий сприятливий  вплив бюджетного дефіциту на економіку  послаблюється не лише за рахунок  ефекту “витіснення”, але й за рахунок  негативного ефекту чистого експорту. При зростанні внутрішніх процентних ставок відбувається збільшення зовнішнього попиту на вітчизняні цінні папери, що супроводжується підвищенням загальносвітового попиту на національну валюту, необхідну для їх придбання. В результаті обмінний курс національної валюти підвищується і спричиняє зниження експорту та збільшенням імпорту. Скорочення чистого експорту стримує економічний розвиток: в експортних і в конкуруючих з імпортом галузях знижується зайнятість і випуск, зростає рівень безробіття. З іншого богу, притік капіталу збільшує фінансові ресурси й сприяє відносному зниженню процентних ставок на внутрішньому ринку. Завдяки ефекту скорочення чистого експорту масштаби ефекту “витіснення” частково зменшуються [2, с. 188].

 

2.2. Джерела фінансування дефіциту державного бюджету України та їх класифікація.

У сучасній теорії і практиці фінансів у зв'язку з бюджетними дефіцитами вживають такі поняття: фінансування бюджету, джерела фінансування (покриття) бюджетного дефіциту, дефіцитне фінансування. Два останніх поняття були відомі в Україні, а перше — запозичене на Заході та введене в українську фінансову практику з прийняттям Бюджетного кодексу. За Кодексом фінансування бюджету — надходження та витрати у зв'язку зі зміною обсягу боргу, а також залишку готівкових коштів за бюджетом, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету.

На практиці фінансуванням бюджету  вважають групу певних фінансових операцій, джерелами фінансування бюджетного дефіциту — види фінансових ресурсів, а дефіцитним фінансуванням — тип фінансової політики [1, с. 28].

Фінансування бюджету характеризується такими ознаками:

— операції з фінансування бюджету  включають як надходження, так і  витрачання бюджетних ресурсів;

— у бюджеті фінансування відображається окремо, оскільки не належить ні до доходів, ні до видатків;

— на відміну від брутто-основи відображення показників доходів і  видатків бюджету, фінансування має  чисту основу;

— так само як бюджетне сальдо може набувати форми не тільки дефіциту, а й надлишку, так і фінансування бюджету може бути як "позитивним", так і "від'ємним";

— операції з фінансування бюджету  мають на меті: профінансувати бюджетний  дефіцит, погасити державний борг, покрити  тимчасові касові розриви при  виконанні бюджету, забезпечити  ліквідність бюджетного фонду;

— розмір бюджетного дефіциту (або  надлишку) дорівнює розміру нетто-фінансування (перевищення позитивного фінансування над від'ємним — дефіциту, а інакше — профіциту) [3, с. 123].

Перераховані ознаки свідчать, що фінансування бюджету є ширшим і  складнішим поняттям, ніж джерела  фінансування бюджетного дефіциту. У фінансуванні бюджету враховуються не тільки залишки готівки, що використовуються для покриття бюджетного дефіциту, а й операції з іншими активами, призначені для управління ліквідністю бюджетного фонду.

Стосовно джерел фінансування бюджетного дефіциту, то їх розрізняють за кредиторами, інструментами залучення, економічним  впливом (інфляційнії неінфляційні, виходячи з впливу на чисту вартість уряду, з огляду на мультиплікаційний ефект тощо) [5, с. 116].

           Міжнародний валютний фонд пропонує для використання дві класифікації фінансування: за типом кредитора і за типом боргового зобов'язання (табл. 1.). Аналогічні класифікаційні ознаки встановлені також Бюджетним кодексом України. Для фінансування дефіциту в Україні призначені внутрішні і зовнішні запозичення. При цьому емісійні кошти НБУ не можуть бути джерелом фінансування дефіциту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1. Класифікація фінансування бюджету: підхід МВФ

Фінансування за типом  кредитора	Фінансування за типом  боргового зобов'язання
1. Внутрішнє фінансування:від  інших суб'єктів сектору державного  управління;від органів грошово-кредитного  регулювання;від депозитних банків;інше  внутрішнє фінансування;коригування. 2. Зовнішнє фінансування:від  міжнародних інститутів розвитку; від іноземних урядів; інші запозичення  за кордоном; зміни готівки, депозитів  і цінних паперів, які утримуються  з метою управління ліквідністю	1. Довгострокові облігації. 2. Короткострокові облігації  та векселі. 3. Інші довгострокові  позики. 4. Інші довгострокові  позики й аванси. 5. Інші зобов'язання.в.  Зміни залишків готівки, депозитів  і цінних паперів, які уряд  утримує з метою управління  ліквідністю