Судова система України

торгової   діяльності,   законності   діяльності   підприємств,   заснувань,

організацій.

      Що стосується соціальної сфери  суспільних відносин, те тут контроль  і

нагляд повинні  здійснюватися за виконанням закону, захистом прав,  свобод  і

законних інтересів  людини, що закріплені в Конституції  України.

      У екологічній сфері суспільних  відносин контроль і нагляд  необхідні  в

зв'язку з виконанням законів по захисті природного навколишнього  середовища

екологічними службами. У  свою  чергу  самі  екологічні  служби  (наприклад,

екологічна  інспекція,  екологічна  прокуратура)  забезпечують   контрольно-

наглядову  діяльність   у   сфері   виконання   екологічного   законодавства

громадянами, підприємствами, заснуваннями, організаціями. 
 
 

              Конституційне регулювання діяльності  прокуратури 
 

З проголошенням  України суверенною державою об’єктивно виникла  необхідність

у  реформуванні  державного  апарату,  зокрема   прокуратури.   Цей   процес

прискорився і  набрав більш конкретних форм у зв’язку  з  вступом  України  до

Ради Європи і  прийняття Конституції України.

Але тут треба  мати на увазі, що реформа – це не революція. Реформа  –  від

латинської означає  перетворення, зміну, нововведення, що не  знищує  основ

існуючої структури. КонституцІя України, хоч і внесла деякі суттєві  зміни

в організацію  і діяльність прокуратури, але не зачепилаоснов  прокуратури

як самостійної  інституції з ії специфічними функціями  та повноваженнями. І

такий підхід певною мірою відповідає історичному досвіду.

      За Конституцією України   прокуратурі   приділяється  окремий  розділ

сьомий, а це означає, що прокуратура не входить у будь-яку  гілку  влади  і

становить систему  державних органів, діяльність  яких  створює  самостійну

форму державних  функцій.

      Тому  будь-які  реформування  прокуратури  насамперед   не   повинні

суперечити конституційному  статусу прокуратури.

      У  проекті  Загальної   концепсії   правової   реформи   в   Україні

реформуванню прокуратури  відведена глава 2 (яка так і  називається “Реформа

прокуратури”) зазначено, що метою реформування  прокуратури  є  приведення

організації і  порядку діяльності органів прокуратури  у відповідність до ії

конституційних   функцій,   створення   необхідних   правових   умов   для

вдосконалення  діяльності  по  захисту  інтересів  громадян   і   держави,

визначення гарантій правового статусу прокуратури  як  єдиної  самостійної

системи, а також  принципів і механізмів  взаємодії  прокуратури  з  іншими

органами державної  влади.

Відомо, що місце  та роль  державного  органу  в  системі  державної  влади

визначається  його  цілями  (завданнями),  функціями  та  порвноваженнями.

Головні функції  прокуратури  Украіни  сформульовані  в  новій  Конституції

України сформульовані  в новій Конституції Україні. В ст. 121 значиться, що

прокуратура України  становить єдину систему, на яку  покладається :

1) підтримання  державного обвинувачення в суді

2) представництво  інтересів[25] громадянина або держави  в суді у випадках,

   визначенних  законом

3) нагляд за  додержанням  законів  органами,  які  проводять  оперативно-

   розшукову  діяльність, дізнання, досудове слідство

4)  нагляд  за  додерженням  законів  при   виконанні  судових   рішень   у

   кримінальних  справах,  а  також   при   застосуванні   інших   заходів

   примусового   характеру,  пов’язаних  з   обмеженням  особистої   свободи

   громадян.

 Розглянемо  всі ці функції прокуратури  детальніше 

                 ПІДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ  В СУДІ 

      Підтримання державного обвинувачення  в суді є найважливішою функцією

прокуратури на всіх етапах  становлення  і  розвитку  цього  інституту  не

тільки в Україні, але і в інших державах. Ця функція  одна із  пріорітетних

напрямів  в  Основному  Законі.  Вона  є  одним  із   основних   принципів

судочинства (п.5 с.3 стр. 121 Конституції України) Зазначені  конституційні

положення  покладають  на  прокуратуру  обов’язок   керуватися   у   своїй

діяльності не тільки нормами законів, які регулюють  діяльність  прокурора,

але й нормами, які регламентують судочинство[26].

      Проблеми процесуального права   останнім  часом  набувають   особливої

актуальності,  що  обумовлено   завданням   побудови   правової   держави,

неухильного дотримання встановлених процесуальних гарантій прав  і  свобод

громадян України. Розробляються питання щодо  процесуальної  регламентації

діяльності органів  державної влади, прокурорського нагляду  тощо.

      Згідно зі стратегією правової  політики нашої держави її  мета полягає

в оновленні законодавства , його кардинальному погляді  з  тим,  щоб  воно

якомога повніше  відповідало завданням формування правової держави.

      Статтєю 129 Конституції  до  основних  засад  судочинства   віднесено

підтримання в  суді державного обвинувачення,  що  відповідно  до  ст.  121

Конституції покладається на прокуратуру

    Таким  чином, суди звільнено  від   протиприродної  функції  підтримання

обвинувачення і  доведення вини особи. Тому при віддані  особи до суду  слід

у всіх справах, що надійшли до суду з обвинувальним  висновком,  визнавати

обов’язковою  на підставі п. 1 ст. 253  Кримінально-процесуального  кодексу

Украіни участь у  судовому  засіданні  державного  обвинувача-прокурора  (1

листопада 1996р. Пленум Верховного суду  України  прийняв  постанову  “Про

застосування Конституції  України”.). Не ставлячи під сумнів  правомірність

данної вказівки вищого  органу  судової  влади,  поставимо  запитання:  чи

можливо зробити  це практично сьогодні?

    За данними  дослідження, до недавнього часу  на  підтримання  державного

обвинувачення в  останній ланці прокурорської системи  – міських та  районих

прокуратурах   становили   приблизно   25%.   При   цьому    обвинувачення

підтримувалося  лише по  40%  справ,  переданих  до  суду  з  обвинувальним

висновком. Підтримання  державного обвинувачення по усіх справах  потягне за

собою збільшення затрат робочого часу в міських та  районних  прокуратурах

на виконання  цієї функції у 2,5 раза і становитиме  при цьому близько 65%.

    Упрактичному  плані це означає, що штати  міських і  районих  прокуратур

повинні бути збільшені  на 2–3 одиниці, і в цілому кількість  прокурорських

працівників у  кожній районній, міській прокуратурі  має бути не меньша  від

числа суддів відповідного суду. В іншому разі  зриви  судових  процесів  з

причини відсутності  прокурора стануть об’єктивно неминучими[27].

    Участь  прокурорів у судах набуває  якісно  нового  характеру.  Нині  її

конституційним  обов’язком є підтримання державного обвинувачення. Публічні

виступи прокурорів у судах мають бути не  тільки  бездоганними  з  погляду

права, а й відповідати  вимогам  ораторського  мистецтва.  Уже  сьогодні  є

начальна потреба  підготувати і видати  найкращі  промови  наших  державних

обвинувачів, мати їх відеозаписи.

    Останнім  часом ускладнилась  участь  прокурорів  у  розгляді  справ  у

судах. Значне зростання  злочинності, демократизація судочинства  поставили

нові   вимоги   до   підтримання   державного   обвинувачення.    Публічне

обвинувачення в  суді – це нацгостріше  реагування  прокурора  на  злочинне

порушення  закону.  За  останнє  п’ятеріччя  прокурорами  було  підтримано

обвинувачення у 285 тисячах кримінальних справ.

    Отже, прокуратура  як самостійний незалежний державно-правовий  інститут

своєю діяльністю має сприяти реалізації головної  ідеї  нової  Конституції

України – захисту  прав та інтересів кожної особи нашої  держави.

    Чинне  законодавство покладає на прокурора  обов’язок підтримання в суді

державного  обвинувачення  (чи  відмовитись  від  нього,  якщо   воно   не

підтверджується данними судового  слідства).  Існуюче  тепер  формулювання

суперечить суті прокурорського нагляду, хоча фактично він здійснюється і в

кримінальному судочинстві.

    Одним  з дискусійних  питань  в   теорії  обвинувачення  є   питання  про

процессуальне становище  прокурора в суді, про  те,  яку  функцію  він  там

виконує:  чи  є  обвинувачем,  чи  лише  наглядає  за   виконанням   судом

законодавства,  чи  виконує  ту  й  другу  функцію  водночас.   В   умовах

демократизації  суспільства  і  реалізації  ідей  продокорінну  судову  та

прокурорську реформу  відповідь  на  це  запитання  має  велике  практичне

значення .

    У кримінально-процесуальній  літературі трапляються різні  точки зору  з

цього питання. Одна група вчених розглядає прокурора  в  процесі  лише  як

обвинувача, сторону, вважаючи, що підтримання державного  обвинувачення  в

суді є не що інше, як  одна  з  функцій  нагляду  за  законністю.На  думку

вчених, прокурор у стадії  судового  розгляду  кримінальних  справ  займає

подвійне становище: є не лише стороною, а й  органом  охорони  законності.

Двоєдиність процесуального становища прокурора вони вбачають  у  тому,  що

він реалізує нагляд у двох формах: підтримує обвинувачення  і дає висновок,

тобто виконує  в судовому розгляді дві процесуальні функції обвинувачення і

нагляду за законністю. Численна  група  вчених  додержується  погляду,  що

прокурор виступає в суді завжди як представник органу найвищого нагляду за

точним виконанням законів, не зв’язаний  односторонніми  інтересами  будб-

кого з учасників  і покликаний своєчасно вживати  заходів до усунення  будь-

яких порушень закону, ким би вони не допускалися.  Підтримання  державного

обвинувачення в  суді, на їх думку,  лише  одна  з  форм  здійснення  цього

нагляду.

    Аналіз  чинного законодавства,  на  жаль,  не  дає  чіткого  визначення