Судова система України

принципу “розподілу влад”[15]. При цьому, немає обмеження  у кількості  гілок

влади.  Так  наприклад,  по  Конституції  Алжиру   1976   року   виділяються

законодавча, виконавча, судова, заснувальна,  контрольно-наглядова,  виборча

й інші гілки влади.

      Основна мета такого поділу -  це  виключення  можливості  (захист  від

можливості)  узурпації  (тобто  зосередження)  влади.  Проте  якщо   функції

контролю і нагляду  виконуються не достатньо  ефективно,  то  може  відбутися

часткова узурпація  влади. Наприклад,  «перетягування»  контрольно-наглядових

функцій на себе законодавчою гілкою влади.

      Як пише відомий український  вчений М.Цвік: «хоча в умовах  перехідного

періоду за  розхитаності  державної  дисципліни  й  ознаках  паралічу  влади

об’єктивно необхідним є  зміцнення  виконавчої  влади,  це  однак  не  можна

робити  за  рахунок  делегування  їй  законодавчих   повноважень.   Передача

виконавчій владі  функцій законотворення  розхитує  принцип  розподілу  влад,

порушує  баланс  гілок  влади,  послаблює  парламент,   ставить   його   під

президентом і  урядом»[16].

      Здійснення  контролю  і  нагляду   за  дотриманням  закону   принципово

необхідно  для  формування  правової  держави.   Така   діяльність   повинна

здійснюватися  в  першу  чергу  стосовно   самих   гілок   влади.   Стосовно

законодавчої гілки  влади -  у  процесі  створення  й  обнародування  законів

держави. Стосовно виконавчої гілки влади -  у  процесі  виконання  закону  й

інших нормативно-правових актів. Стосовно судової гілки влади  -  у  процесі

відправлення правосуддя. Це не виключає той факт, що  кожна  з  гілок  влади

повинна мати визначений набір повноважень по стримуванню  іншої  гілки  влади

від спроб зосередження максимальної кількості повноважень, прав і функцій.

      Реальність  (дієвість)  контролю  і  нагляду  за   виконанням   закону

одночасно  є  одним  із  базових  принципів  правової  держави.   Для   його

здійснення необхідно  виконання таких умов:

     1. по-перше,  формування  структури  спеціальних   контрольно-наглядових

        органів у державі (така умова  здійснена багатьма державами  світу);

     2. по-друге,  забезпечення цих органів такими  повноваженнями і  заходами

        впливу на підконтрольних фізичних  і юридичних осіб, що можна  було  б

        назвати  їх  насправді  впливовими  (тобто  примушуючими   безумовно

        виконувати закон)

      Дієвість контролю і нагляду  за здійсненням закону,  інших   нормативно-

правових  актів  повинно  бути  підставою  довіри  людей,  громадян  держави

державним структурам, звернення саме  до  них,  при  необхідності  вирішення

юридичних  проблем,  суперечок,  а  не,  наприклад,  у  газети  на  радіо  і

телебачення[17].

      Отже без існування контрольно-наглядових  органів не мріється і правова

держава. Це призводить  до  закономірного  висновку  про  те,  що  наявність

діючих  контрольно-наглядових  органів  для  України  є  неодмінною   умовою

становлення правової, демократичної, соціальної держави.

      У чому ж сьогодні  виражається   особливість  сфер  впливу  контрольно-

наглядових органів  в Україні. Контроль  і  нагляд  необхідні  в  політичній,

економічній, соціальних, екологічних, законотворчій і інших  сферах. 
 

                СИСТЕМА КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВИХ ОРГАНІВ  ДЕРЖАВИ 
 

      На даний  момент  в  Україні   існує  цілий  ряд  контрольно-наглядових

органів,  що  не  знаходяться  в  прямої  ієрархічної  підпорядкованості   і

залежності і  не сформувалися в єдину структуру, що  могла  б  мати  критерії

подібними з іншими гілками влади.

      Так, Конституційний Суд України  контролює  чи  відповідають  закони  й

акти  Верховної  Ради  України,  акти  Президента  України,  акти   Кабінету

Міністрів  України,  правові  акти  Автономної  Республіки  Крим  положенням

Конституції України[18].

      Найбільш ефективним, для виконання   контрольно-наглядових  функцій,  є

процес формування Конституційного Суду України. Це проявляється у  тому,  що

його формують усі три гілки влади: законодавча, виконавча та  судова.  Таким

чином Конституційний Суд не  може  бути  віднесений  виключно  до  однієї  з

них[19]. 

      Прокуратура України виконує  функцію  нагляду  за  дотриманням   законів

органами здійснюючими оперативно-пошукову діяльність,  дізнання,  до  судове

слідство. Крім того, нагляд за дотриманням законів,  при  виконанні  судових

рішень по кримінальних справах, а  так  само  застосуванні  мір  примусового

характеру  пов'язаних  з  обмеженням  особистої  свободи   громадян   (тобто

перевірка  законності  утримання  під  вартою   в   ізоляторах   тимчасового

утримання,  слідчих  ізоляторах  і  законності  обмеження  осіб  у   свободі

пересування  при  оформленні  по  кримінальних  справах  міри  превентивного

характеру - підписки про не виїзд)[20].

      З  проголошенням  України   суверенною  державою   об’єктивно   виникла

необхідність у  реформуванні державного  апарату,  зокрема  прокуратури.  Цей

процес прискорився  і набрав більш  конкретних  форм  у  зв’язку   з  вступом

України до Ради Європи і прийняття Конституції України.

      Але тут треба мати на увазі,  що реформа – це не революція.  Реформа  –

від латинської означає  перетворення,  зміну,  нововведення,  що  не  знищує

основ існуючої структури. Конституція України, хоч і  внесла  деякі  суттєві

зміни  в  організацію  і  діяльність  прокуратури,  але  не  зачепила  основ

прокуратури  як  самостійної  інституції  з  її  специфічними  функціями  та

повноваженнями. І  такий підхід певною мірою відповідає історичному досвіду.

      Науковий підхід до вирішення  питання щодо місця  прокуратури   потребує

серйозного   аналізу   функціонування   правоохоронних   органів,    зокрема

прокуратури,  в  більшості  європейських   країн.   Наприклад,   прокуратура

Словацької Республіки та  Угорщини  –  самостійні  органи,  непідпорядковані

виконавчій владі. У Польщі та Австрії  прокурори  підпорядковані  міністрові

юстиції. В інших  європейських країнах  це  питання  вирішується  по-різному.

Від  виконавчої  влади,  незалежні  прокурори  в  Білорусі,  Латвії,  Росії,

Португалії та Македонії. Навпаки, підпорядковані виконавчій владі  прокурори

Німеччини, Франції, Данії, Голландії. Поряд існують  ще дві моделі.

      В Іспанії, Албанії, Болгарії, Хорватії прокуратура входить   до  складу

судової влади, а  у Швеції прокуратура хоча і є  частиною виконавчої  влади  –

не  підпорядкована  міністру  юстиції.  Повне  підпорядкування   прокуратури

законодавчій  владі  має  свою  перевагу  у  високому  ступені  незалежності

прокурорів від  будь-яких органів. Але поряд з  цим має  також  і  недоліки  в

надмірній юридичній  владі прокурорів[21].

      За  Конституцією  України   прокуратурі  приділяється  окремий   розділ

сьомий, а це означає, що прокуратура не входить у  будь-яку  гілку  влади  і

становить систему  державних  органів,  діяльність  яких  створює  самостійну

форму державних  функцій.

      Тому  будь-які  реформування   прокуратури   насамперед   не   повинні

суперечити конституційному  статусу прокуратури.

      Генеральний прокурор України  призначається на посаду  Верховною   Радою

України за поданням Голови Верховної Ради України, а  також він звітує  перед

Верховною Радою  про свою діяльність і несе  перед  нею  відповідальність.  У

цьому прокуратура  є  залежною  від  парламенту.  Тобто  парламент  як  орган

законодавчої гілки  влади перетягує на себе контрольно-наглядові  функції. 

      Державні інспекції. Наприклад,  податкова інспекція.

      Податкова  інспекція   виконує   функцію   контролю   за   дотриманням

податкового законодавства, слушністю нарахування,  повнотою  і  своєчасністю

сплати в бюджет податків, зборів і інших платежів  і  не  обкладає  податком

прибутків і внесків  у державні цільові  фонди,  установлених  законодавством

України[22] .

      Головною задачею  державної   контрольно-ревізійної  служби  України   є

здійснення державного контролю за витратою засобів, матеріальних  цінностей,

їхнім  заощадженням,  станом  і  достовірністю  бухгалтерського   обліку   і

звітності  в  міністерствах,  відомствах,  державних  комітетах,   державних

фондах, бюджетних  заснуваннях, а також у підприємствах  і  організаціях,  що

дістають  кошти  з  бюджетів  усіх  рівнів  і  державних  валютних   фондів,

висування пропозицій по усуненню недоліків і порушень і  попередження  їх  у

наступному[23] .

      Ми  роздивилися  найбільше   значимі   функції   основних   контрольно-

наглядових органів  України.  Хотілося  б  зауважити,  що  були  перераховані

тільки контрольно-наглядові  функції цих органів, хоча деякі  з них  володіють

і  деякими  додатковими  функціями.  Так  наприклад,   ще   одною   функцією

Конституційного Суду України  є  офіційне  тлумачення  положень  Конституції

України і законів  України[24].

      Крім того, спостерігається часткове  перетинання і  накладення  функцій

деяких   контрольно-наглядових   органів.   Так   наприклад,    відбувається

переплетення функцій  державної податкової інспекції  і  контрольно-ревізійної

служби України  в питаннях  контролю  за  фінансово-господарською  діяльністю

підприємств, організацій, заснувань.

      Важливої є і проблема розмежування  сфер суспільних відносин, де  могло

б  здійснюватися  контрольно-наглядовий   вплив   і   де   такий   вплив   є

неприпустимим, шкідливим  і навіть протизаконним.

      Насамперед актуальним у наш   час  є  здійснення  контрольно-наглядової

діяльності в  економічній сфері суспільних відносин. Контроль і нагляд у  цій

сфері повинний провадитися  за оподатковуванням, збором податків,  законністю