Ринок праці на сучасному етапі економічного розвитку України

 
 
 
 
 

Курсова робота

Тема: Ринок праці на сучасному етапі  економічного розвитку України 

 

ЗМІСТ 

ВСТУП

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ

РОЗДІЛ ІІ. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ РИНКУ ПРАЦІ І ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ

2.1 Державне регулювання ринку праці України

2.2 Сучасний стан ринку праці в Україні

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ  ВДОСКОНАЛЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ  ПРАЦІ УКРАЇНИ

ВИСНОВКИ І  ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ 

 

ВСТУП 

     Набуття Україною незалежності i вiдповiдно  – започаткування процесу створення самодостатнього господарства та розвиток демократизації створили потенційно позитивні передумови для демократичного розвитку суспільства, гуманного ставлення до людей, покращення умов їх трудової дiяльностi.

     Проте в Україні в умовах інноваційного  розвитку економіки загострюється проблема збалансованості попиту і пропозиції висококваліфікованої робочої сили на ринку праці. Найбільш гострою проблемою українського ринку праці є неефективна зайнятість. Вона визначає міру відставання від розвинених країн у продуктивності праці, безробіття, прихованого безробіття, а також невідповідність скорочення виробництва і чисельності зайвої робочої сили. Розвиток ринку праці кваліфікованої робочої сили є нагальною потребою для забезпечення сталого суспільного розвитку. У цих умовах професійно-кваліфікаційна та освітня ознака попиту-пропозиції на ринку праці мають відповідати стабільному розвитку економіки. Виникла гостра потреба в аналізі функціонування ринку праці в Україні та розробці механізмів його покращення.

     Тому об’єктом дослідження курсової роботи є безпосередньо ринок праці України та особливості його розвитку в умовах ринкової трансформації вітчизняної економіки.

     Предметом дослідження є економічні та соціально-трудові  відносини, що склалися в процесі функціонування українського ринку праці на сучасному етапі економічного розвитку України, а також ті проблеми ринку праці, які необхідно вирішити для забезпечення його ефективного функціонування.

     Метою дослідження є вивчення сучасного  стану ринку праці України, особливостей його функціонування і визначення пріоритетних напрямів його подальшого розвитку.

     Виходячи  із мети можна сформувати наступні завдання даної роботи:

     1) визначити структуру та економічну природу ринку праці як елемента ринкової економіки;

     2) проаналізувати основні проблеми розвитку ринку праці в Україні;

     3) охарактеризувати напрями державного  регулювання трудових відносин  в Україні та вказати на  його переваги та недоліки;

     4) запропонувати шляхи покращення  сучасного стану вітчизняного  ринку праці;

     Курсова робота складається з трьох частин, в яких поступово розкривається її мета.

     В першому розділі розглянуто теоретичні аспекти функціонування ринку праці. Тут досліджено основні підходи  до визначення ринку праці, його структуру  і взаємозв’язки з іншими ринками та розкрито сутність явищ та процесів, що відбуваються на ринку праці.

     Другий  розділ присвячено розгляду сучасного  стану ринку праці та особливостей його державного регулювання. В цій  частині проаналізовано найважливіші проблеми ринку праці України, а також охарактеризовано основні методи державного регулювання соціально-трудових відносини всередині нього.

     В третьому розділі запропоновано  пріоритетні напрями щодо покращення функціонування вітчизняного ринку праці та шляхи їх впровадження.

     Дослідженням ринку праці України займалися і займаються багато вітчизняних вчених, оскільки це питання на сучасному етапі набуло значної актуальності. Зокрема, А. В. Никоненко досліджував особливості формування промислового сегмента ринку праці, Афендікова Н. О. вивчає особливості формування ринку робочої сили в сільському господарстві, Большая О. В. присвятила свої праці проблемі неформальної зайнятості, А. П. Гайдуцький зосередив увагу на дослідженні української трудової міграції за кордон, Терюханова І. Н. розглядає проблему працевлаштування інвалідів.

     У більшості наукових праць, як бачимо, розглядаються тільки окремі проблеми використання трудових ресурсів та формування ринку робочої сили, але в умовах ринкових відносин виникла необхідність комплексного вивчення українського ринку праці та розробці пропозицій щодо покращення соціального становища працівників. 

 

РОЗДІЛ  І

ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ 

     Серед економістів існують рiзнi точки зору щодо змісту i економічної природи ринку праці. Основу розбіжностей складають предмети продажу: робоча сила або сама праця.

     Марксистський напрям в економiцi відстоює точку  зору, що предметом купiвлi-продажу  на ринку праці є специфічний  товар — робоча сила. Праця являє  собою процес функціонування робочої  сили, результатом якого є не тільки матеріальний продукт, що має споживчу вартість, а й суспільний продукт, що має вартість. Робоча сила має здатність створювати результати праці, що диференціюються як праця основна i добавлена.

     Еквівалентом  вартості робочої сили виступає заробітна плата, що i є предметом торгів на ринку праці. Добавлена праця породжує прибуток підприємства, сам факт одержання якого залишається в тiнi торгів на ринку праці.

     Представники  немарксистського напряму (сучасні  економiчнi школи) вважають предметом торгів на ринку праці саму працю. Заробітну плату вважають ціною праці у формі ставки, величина якої визначається попитом та пропозицією на ринку праці.

     Однак праця як процес не підлягає купівлі-продажу, а зарплата фактично визначається не тільки нижньою межею вартості робочої сили, а й має тенденцію росту за рахунок мотиваційних факторів, а також під впливом попиту та пропозиції. Тому точніше було б назвати ринок праці ринком робочої сили. Але усталений термін «ринок праці» практично неможливо замінити. [11]

     Ринок праці — це система відносин обміну iндивiдуальної спроможності до праці  на фонд життєвих благ, необхідних для  її розширеного відтворення i розміщення працiвникiв у системі суспільного  подiлу праці за законами товарного  виробництва.

     Ринок праці має похідний характер по відношенню до ринків капіталу, товарів i послуг, що формують структуру суспільного виробництва, а також кон’юнктуру ринку.

     Однак слід враховувати, що на ринку праці  продається специфічний товар - робоча сила, тобто здатність людини до праці. Її реалiзацiя торкається всіх основних сфер життя суспільства i залежить від політичних, соцiально-економiчних, органiзацiйних, правових, психологічних та інших умов.

     Робоча  сила безпосередньо поєднана із засобами виробництва i невiддiльна від особистості. Носіями одиничної робочої сили є всі працездатні члени суспільства, фактичні або потенцiйнi працівники виробничої i невиробничої сфер господарства всіх категорій (робітники, службовці, фахiвцi, керівники). При цьому варто розрізняти загальну i професійну працездатність.

     Загальна  працездатність передбачає здатність  працівника до праці, що не потребує спеціальної  підготовки.

     Професійна  працездатність — це здатність працівника до праці у певній галузі професійної  дiяльностi, що передбачає спеціальну підготовку.

     Таким чином, робоча сила — це здатність  до праці, сукупність фізичних i духовних здібностей людини, які використовуються у виробничій дiяльностi. Безпосередню основу робочої сили складає працездатність, тобто стан здоров’я, а також  знання, навички й уміння, що дозволяють людині виконувати роботу певної якості й обсягу. [19]

     Товаром на ринку праці є робоча сила. Ринок робочої сили є одним  із елементів складної соцiально-економiчної системи ринку. Отже, ринок робочої  сили є економічною категорією, що несе в собі всі iстотнi ознаки ринку взагалі. Відтворення товару «робочої сили» пов’язано з великими затратами часу, засобів, що робить цей товар надзвичайно цінним для суспiльства, змушує забезпечувати соціальний захист працiвникiв у разі несприятливої кон’юнктури на ринку праці.

     Ринок праці — це один з ринків, на якому  фірма повинна успішно діяти, щоб вижити. Ринок праці i ринок  капіталу є основними видами ринків, на яких придбають фактори виробництва, а ринок продуктів (виробів) - це такий  ринок, на якому продукція продається. На практиці, звичайно, фірма одночасно виступає на різних ринках (праці, капіталу, продуктів).

     На  вiдмiну від ринку взагалі, ринок  праці має такі особливості:

     1. Невiддiльнiсть прав власника на  товар (робочу силу) від самого власника.

     2. Тривалість економічного контакту  продавця i покупця.

     3. Наявність грошової форми угоди.

     4. Наявність економічних iнтересiв  суб’єктів ринку праці.

     5. Наявність значної кiлькостi соціальних  умов, що визначають функціонування  ринку праці (державні програми у сфері зайнятості, системи трудового законодавства та ін.).

     6. Рiзноманiтнiсть трудових угод.

     Ринок праці є сферою реалiзацiї економічних iнтересiв власників засобів виробництва i робочої сили на взаємоприйнятних умовах. Економічні інтереси цих двох власників реалізуються в процесі праці, тобто в процесі функціонування робочої сили у поєднанні із засобами виробництва. У ході праці виявляється її результативність (ефективність). [14]

     Рівень  функціонування ринку праці визначає такі умови:

     1. Попит та пропозиція на робочу силу певної якості (спецiальнiсть, квалiфiкацiя).

     2. Конкуренція на ринку праці.

     3. Інфляція i рівень реальної заробітної  плати.

     4. Вартість робочої сили неквалiфiкованої  праці.

     5. Ціна робочої сили квалiфiкованої i розумовою праці.

     6. Форми i методи найму робочої  сили.

     Ринок праці в масштабі суспiльства є  сукупним ринком праці (СР). Його складовими частинами є:

     — сукупна пропозиція;

     — сукупний попит (як загальна потреба  в робочій силi).

     Частина ринку праці, у якій попит дорівнює пропозиції, характеризується виробничою зайнятістю i складає задоволений попит на робочу силу (ЗП). Різницю між сукупним ринком (СР) із задоволеним попитом (ЗП) складає величину поточного ринку (ПР) (1.1): 

ПР=СР—ЗП. (1.1) 

     Поточний  ринок складається з:

     - відкритого ринку праці (незайняті працівники i вiльнi робочі місця);

     - прихованого ринку (працюючі потенційно  можуть бути безробітними, а робочі  місця можуть бути лiквiдованi).

     Суб’єктами  ринку праці є роботодавці (власники засобів виробництва — юридичні i фiзичнi особи) i наймані робітники (працездатні громадяни).

     Система відносин на ринку праці складається  з відносин:

     - між роботодавцями i найманими  робітниками;

     - між суб’єктами ринку i їхніми  представниками (профспілки, асоцiацiя  роботодавців, служба зайнятості);

     - між суб’єктами ринку праці  i державою.

     Співвідношення  попиту та пропозиції на ринку праці  складає його кон’юнктуру. Структура  характеризується підйомом i спадом у  залежності від стану економіки. Кон’юнктура ринку буває дефіцитною, надлишковою i рівноважною.

     Конкуренція ринку праці являє собою надлишкову наявність незалежних покупців i продавців.