Домашня контрольна робота з «Договірне право»

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«МІЖНАРОДНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ»

 Кафедра економіки підприємства 
 
 
 
 

Домашня контрольна робота

З дисципліни «Договірне право»  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав:

студент 5-го курсу

групи ЗПФП-71М

Заніздра  А.В 

Перевірила:

к.ю.н., доцент кафедри економіки підприємства

Алексєєва Олена Євгенівна 
 
 

Київ  2011

Зміст: 

1. Види інвестиційних договорів (контрактів)
1. Законодавчі підходи
2. Самостійний вид цивільно-правового договору
3. Специфічні критерії класифікації інвестиційних договорів
2. Конструкція договору на користь третьої особи
1. Взаємозалежність інтересів
2. Виникнення і сутність права вимоги, яким наділяється третя особа
3. Вираження наміру скористатися правом
4. Модель договору про захист третьої особи
3. Приклад договору на користь третьої особи

Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Види  інвестиційних договорів (контрактів)

    Необхідність  класифікації інвестиційних договорів (контрактів) розглядається як у  теоретичному, так і прикладному  аспектах. Кожен з видів інвестиційних  договорів (контрактів) має певні  особливості щодо визначення прав і  обов´язків сторін, умов виконання  та правових наслідків невиконання  чи неналежного виконання договору. Класифікація інвестиційних договорів (контрактів) сприяє належному правовому  забезпеченню договірних форм здійснення інвестицій та систематизації інвестиційного законодавства.

    Важливе значення при класифікації інвестиційних  договорів (контрактів) має вибір  відповідних критеріїв. У науковій літературі немає єдиного підходу  до визначення критеріїв та видів  інвестиційних договорів (контрактів). У зв´язку з цим необхідно  прослідкувати видозміни бачення  класифікації інвестиційних договорів (контрактів) у науковій цивілістичній  літературі.

    Так, В. М. Коссак характеризує інвестиційні договори (контракти) за класичними критеріями класифікації договорів у цивільному праві: розподіл прав і обов´язків між  сторонами; момент виникнення прав і  обов´язків; наявність зустрічного  задоволення. Інвестиційні договори є  двосторонніми, консенсуальними та оплатними. Інвестиційні договори (контракти), враховуючи сукупність економічних  та юридичних ознак, можна поділити на такі типи: а) договори про передання  майна у власність або оперативне управління з метою інвестиційної  діяльності; б) договори про передання  майна в користування з метою  інвестиційної діяльності; в) договори про передання майнових прав; г) договори про спільну підприємницьку діяльність; ґ) договори про виробничу кооперацію; д) договори, спрямовані на придбання  майна у власність або майнових прав з метою інвестиційної діяльності; е) договори про придбання (передання) прав на використання інтелектуальної  власності з метою інвестиційної  діяльності; є) договори про придбання (передання) цінних паперів та інших  корпоративних прав; ж) договори про  придбання майна у користування з метою інвестиційної діяльності [1]. Саме ця класифікація інвестиційних  договорів (контрактів) стала основою  для подальших наукових досліджень із коментованого питання в українській  доктрині.

    Не  заперечуючи можливість вищенаведеної  класифікації інвестиційних договорів (контрактів) В. В. Луць вважає, що договори про передачу і придбання майна  у власність (або, відповідно, у користування) тяжіють до одного типу договору і  подібно до договорів про придбання (передачу) корпоративних прав або  прав інтелектуальної власності  можуть бути об´єднанні в одній класифікаційній  рубриці [2].

    Значну  кількість критеріїв класифікації інвестиційних договорів пропонує О. М. Вінник. Так, автор зазначає, що залежно від кількості сторін інвестиційного договору розрізняють  двосторонні і багатосторонні інвестиційні договори. За строком дії розрізняють  короткострокові, середньострокові, довгострокові  інвестиційні договори. За економічним  змістом та юридичними ознаками розрізняють  такі види інвестиційних договорів: а) договори про передання майна  у власність, повне господарське відання або оперативне управління з метою інвестиційної діяльності; б) договори, що передбачають користування чужим майном з метою здійснення інвестицій; в) договори про передання  майнових прав; г) договори про спільну  підприємницьку діяльність; ґ) договори про виробничу кооперацію; д) договори, спрямовані на придбання майна у  власність або майнових прав з  метою інвестиційної діяльності; е) договори про придбання (передачу) прав на використання інтелектуальної  власності з метою інвестиційної  діяльності; є) договори про придбання (передачу) цінних паперів та інших  корпоративних прав; ж) договори підряду; з) договори концесії. За характером зобов´язань (майнові чи організаційні) інвестиційні договори поділяються на такі категорії: 1) інвестиційні договори організаційного  характеру; 2) інвестиційні договори майнового  характеру; 3) інвестиційні договори організаційно-майнового  характеру. За правовим становищем сторін: 1) горизонтальні; 2) вертикальні. Залежно  від їх ролі в інвестиційному процесі  інвестиційні договори поділяються  на: 1) основні — забезпечують вкладення  інвестицій, розроблення та реалізацію інвестиційних й інноваційних проектів; укладаються між інвестором (уповноваженою  ним особою) та виконавцями; 2) інвестиційно-обслуговуючі — спрямовані на надання учасникам  інвестування (насамперед, інвесторові) відповідних послуг (фінансових, інжинірингових, посередницьких та ін.), необхідних для  забезпечення вкладення ним інвестицій [3].

    Відмінний від попередніх критеріїв класифікації інвестиційних договорів (контрактів), власний критерій класифікації пропонує Р. Б. Шишка, на думку якого інвестиційні договори можна поділити на види залежно  від підстав виникнення взаємовідносин між сторонами-учасниками: інвестиційні договори, що базуються на корпоративній  основі, інвестиційні договори, що базуються  на основі співробітництва, та інші види інвестиційних договорів [4].

    Заслуговує  на увагу також класифікація інвестиційних  договорів, запропонована О. Сімсон. Залежно від того, хто виступає інвестором, автор поділяє договори на: 1) державне інвестування; 2) іноземне інвестування; 3) інвестування національним суб´єктом. Залежно від матеріального  об´єкта (виду інвестицій) класифікуються договори на інвестування: 1) майна, що належить інвестору на праві власності; 2) майнових прав; 3) прав інтелектуальної  власності. Залежно від юридичного об´єкта чи форми інвестування, якій вони відповідають, виділяють договори: 1) спрямовані на придбання у власність  рухомого і нерухомого майна (будови, споруди, обладнання, цілісний майновий комплекс) з метою здійснення підприємницької  діяльності; 2) на придбання інших  майнових прав: корпоративних, прав на користування землею і природними ресурсами, прав інтелектуальної власності  та інших прав); 3) спрямовані на створення  юридичної особи для реалізації інвестицій з метою отримання  прибутку; 4) про спільну діяльність. Виходячи з правової природи інвестиційних  відносин, що регулюються договорами в сфері інвестування, розрізняють  інвестиційні договори: 1) цивільно-правового  характеру; 2) публічно-правового характеру (концесійні договори, угоди про  розподіл продукції, інвестиційні договори в спеціальних (вільних) економічних  зонах і зонах зі спеціальним  режимом інвестиційної діяльності) [5].

    На  думку В. Мілаш, існує кілька різновидів інвестиційного договору: 1) інвестиційні договори двостороннього інституційного характеру; 2) інвестиційні договори одностороннього  інституційного характеру [6]. Як вважає В. В. Кафарський, класифікація інвестиційних  договорів має ґрунтуватися на видовому поділі цивільно-правових договорів. Також  автор пропонує поділити інвестиційні договори залежно від правового  статусу суб´єктів інвестиційних  правовідносин, характеру їх власності  та специфіки правового регулювання  цих відносин. Відповідно інвестиційні договори можна класифікувати на інвестиційні договори між фізичними (юридичними) особами та інвестиційні договори за участю держави [7].

    Як  визначає Т. В. Щадріна, система інвестиційних  договорів може включати в себе договори: купівлі-продажу (зокрема продаж нерухомості, продаж підприємства, продаж цінних паперів), фінансової оренди (лізингу), будівельного підряду, оплатного надання послуг, комерційної концесії, довірчого  управління майном, простого товариства (в тому числі засновницький договір) [8]. На нашу думку, однак, договори купівлі-продажу, лізингу, будівельного підряду, оплатного  надання послуг, довірчого управління майном не містять інвестиційних  зобов´язань.

    Вищенаведена  класифікація інвестиційних договорів (контрактів) може мати не лише теоретичне, а й практичне значення в законотворчій  діяльності, незважаючи на наявні можливості її подальшого вдосконалення.

1. Законодавчі підходи

    У чинному інвестиційному законодавстві  не передбачена класифікація інвестиційних  договорів (контрактів), але визначені  критерії класифікації та види інвестиційної  діяльності. За аналогією можна поділити на види й інвестиційний договір (контракт). Так, у ст. 2 Закону України  «Про інвестиційну діяльність» передбачена  класифікація інвестиційної діяльності залежно від суб´єктного складу: 1) інвестування, здійснене громадянами, юридичними особами України; 2) інвестування, здійснене державою Україна; 3) інвестування, здійснене Автономною Республікою  Крим; 4) інвестування, здійснене територіальними  громадами; 5) інвестування, здійснене  іноземними громадянами, юридичними особами  та державами; 6) інвестування, здійснене  громадянами та юридичними особами  України та іноземних держав.

    Закон України «Про інвестиційну діяльність»  від 18.09.1991 р. № 1560-ХІІ містить застарілі  норми, що не відповідають ЦК. У Законі не згадуються такі учасники цивільних  відносин, як особи без громадянства. Цю прогалину враховано в ГК. Також  ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» не враховує можливості здійснення іноземних інвестицій міжнародними організаціями та іншими іноземними суб´єктами інвестиційної діяльності, що визнаються такими відповідно до законодавства  України. Відтак видовий поділ інвестиційних  договорів (контрактів) можна здійснити  залежно від того, хто з учасників  цивільних відносин виступає інвестором.

    Згідно  зі ст. 10 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційна діяльність залежно від джерел фінансування класифікується на п´ять видів. Це є  вузький поділ, оскільки за основу взятий такий вид інвестицій, як грошові  кошти.

    У ст. 3 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. № 93/96-ВР передбачений невичерпний перелік  форм здійснення іноземних інвестицій, що не дають можливості відрізнити здійснення інвестицій від передачі майна, виконання робіт, надання  послуг. В Законі України «Про інвестиційну діяльність» визначені форми  інвестиційної діяльності. Так, відповідно до ч. 3 ст. 1 цього Закону інвестиції у відтворення основних фондів і  на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюється у формі  капітальних вкладень. У ст. 3 того самого Закону передбачено, що однією з форм інвестиційної діяльності є інноваційна діяльність.

    Розділ  п´ятий Закону України «Про режим  іноземного інвестування» регулює  здійснення іноземних інвестицій на основі концесійних договорів, договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності.

    Відповідно  до ст. 23 вказаного Закону іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну  інвестиційну діяльність (виробничу  кооперацію, спільне виробництво  тощо), не пов´язану зі створенням юридичної  особи, відповідно до законодавства  України. На нашу думку, ця норма дає  підстави стверджувати, що договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне  виробництво віднесені до такого класифікаційного виду, як договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність.

2. Самостійний вид цивільно-правового договору

    На  думку Н. О. Саніахметової, договір  концесії є однією із форм спільної інвестиційної діяльності [9]. Щодо співвідношення договору концесії та договору про  спільну інвестиційну діяльність підтримуємо  погляди О. М. Вінник, яка визначає, що у сфері іноземного інвестування застосовуються такі види договорів: засновницькі; концесійні; договори про спільну  інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (можуть мати назви: договори про виробничу кооперацію, про  спільне виробництво та ін.); договори (контракти) на користування надрами [10]. Вважаємо, що концесійні договори та договори (контракти) на користування надрами  — це договори інвестиційного характеру, тобто змішані договори, що містять  елементи інвестиційного договору та інших видів цивільно-правового  договору.

    Залежно від розподілу між учасниками договору прав і обов´язків цивільно-правові  договори поділяються на односторонні та двосторонні. Інвестиційний договір (контракт) спрямований на вкладення  інвестицій в об´єкти інвестиційної  діяльності. Саме це обумовлює двосторонній зобов´язальний характер коментованого  договору. Тому інвестиційні договори (контракти) можуть бути тільки двосторонніми.