Кукурудза

На Поліссі  і в західних районах Лісостепу  на достатньо зволожених ґрунтах  легкого механічного складу восени вносять фосфорно-калійні добрива, а навесні — азотні. У рядки дають фосфорні добрива (Р10-15), а на Поліссі — складні гранульовані (нітрофоски, нітро-амофоски) також у нормі за фосфором 10-15 кг/га. Рідкі азотні добрива (аміачну воду) можна вносити разом з базовими гербіцидами. 

Кукурудзу за інтенсивної технології вирощування здебільшого не підживлюють. Проте в разі потреби вносять азотні добрива у фазі 5-6 листків, а на Поліссі — повне мінеральне добриво з розрахунку N30Р30К30. 

Орієнтовні норми  мінеральних добрив для одержання  врожаю зерна 50 — 80 ц/га на фоні гною становлять: на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся — N40Р100К120, дерново-підзолистих ґрунтах Закарпаття — N120Р120К120, чорноземах глибоких правобережного Лісостепу — N90Р80К80, чорноземах глибоких опідзолених, сірих лісових ґрунтах правобережного Лісостепу — N90Р90К90, чорноземах опідзолених, сірих лісових ґрунтах лівобережного Лісостепу — N70Р70К70, чорноземах звичайних Степу — N60Р60К60, на чорноземах південних — Під кукурудзу вносять також мікродобрива як безпосередньо у ґрунт — при зрошенні разом з поливною водою в поєднанні з гербіцидами (гербигація), так і при передпосівній обробці насіння або одночасно з позакореневим підживленням рослин. В останні роки практикують внесення у ґрунт так званих комплексонів (спеціальних кислот), за допомогою яких мікроелементи перетворюються на біологічно активні форми, та комплексонатів — сполук комплексонів з мікроелементами. Ці сполуки вносять у ґрунт у суміші з мінеральними добривами, застосовують для передпосівної обробки на­сіння, а також позакореневого підживлення рослин. 

Серед мікродобрив  під кукурудзу використовують: бормагнієві (30 — 35 кг/га), сульфат цинку (0,8 — 1 кг на 1т насіння), сульфат марганцю (0,7 - 0,9 кг/т), марганізований суперфосфат (2-3 ц/га) у ґрунт до сівби або  під час сівби (0,5 - 1,5 ц/га) в рядки; молібденізова-ний суперфосфат (2-3 ц/га) у ґрунт до сівби або (40 - 50 кг/га) під час сівби в рядки, піритний недогарок (3 — 5 ц/га) під основний обробіток ґрунту (із внесенням у сівозміні не більше одного разу за 4 - 5 років). 

Підготовка насіння  до сівби, сівба. Насіння кукурудзи  готують до сівби на спеціалізованих  калібрувальних заводах, де його доводять до високих посівних кондицій: висушують  до вологості 13 — 14 %, калібрують (за товщиною, шириною та довжиною) на фракції, інкрустують, протруюють вітаваксом 200 (2 кг/т), максимом 025 (1 кг/т) та іншими препаратами. Відповідно до державного стандарту, насіння товарних гібридів (F1) має задовольняти таким нормам якості: мати типовість мінімум 98 %, схожість не менше 92 %, чистоту не менше 98 %, насіння сортів (рН 1 — 3) не менше 87 % та чистоту не менше 98 %. Особливо високої якості має бути насіння при сівбі кукурудзи в допустимо ранні строки. 

Строки сівби  кукурудзи залежать від біологічних  особливостей гібриду або сорту, ґрунтово-кліматичних і погодних умов. Кукурудзу на зерно і силос висівають, коли ґрунт прогріється на глибині 10 см до 10 - 12 °С, а холодостійкі гібриди і сорти — до 7 - 9 °С, викорис­товуючи сівалки СПЧ-6М, СУПН-8. Основний спосіб сівби пунктирний з міжряддям 70 см. 

Вища продуктивність посівів кукурудзи забезпечується при дотриманні густоти середньостиглих  гібридів і сортів: у південних  по­сушливих районах Степу 25 — 30 тис. рослин на 1 га, у центральних  більш вологих степових районах 35 — 40 тис., в північних 40 — 45 тис., у Лісостепу і на Поліссі 55 — 65 тис., на зрошуваних землях півдня 70 — 75 тис. рослин на 1 га. При вирощуванні скоростиглих гібридів та сортів кількість рослин на 1 га збільшують на 20 — 25 %, а високорослих пізньостиглих — зменшують на 15 — 20 % порівняно із середньостиглими. Кукурудзу на силос вирощують з більшою густотою рослин, ніж на зерно, приблизно на 15 — 20 %. 

Норми висіву насіння  встановлюють з урахуванням рекомендованої густоти рослин (шт./га), маси 1000 зерен (г), посівної придат­ності (%). Для отримання рекомендованої густоти рослин на час збирання норму висіву насіння збільшують: у районах Степу на 30 %, Лісостепу 30 - 40 %, Полісся на 40 - 50 %. 

У Лісостепу  і на Поліссі при сівбі кукурудзи  на вологих і важких ґрунтах насіння загортають на глибину 4 — 5 см, на легких ґрунтах і при підсиханні посівного шару 6 — 7 см. У степових районах з дефіцитом вологи у верхньому шарі ґрунту насіння загортають на гли­бину від 6 — 8 до 10 см. 

Догляд за посівами. Після сівби кукурудзи площу  коткують і боронують легкими боронами ЗБП-0,6, ЗОР-0,7. 

Якщо базові гербіциди, внесені навесні, виявляються  недостатньо ефективними, посіви кукурудзи, забур'янені однорічними зла­ковими бур'янами, у фазі 3 — 5 листків (не пізніше) обробляють страховими гербіцидами, наприклад, олеогезапримом-200 або олео-гезапримом-400 у дозі відповідно 4 та 2 л/га за препаратом або майазином у дозі 5 — 8 кг/га, розчинених у 300 л води. При засміченості поля одно- і двосім'ядольними багаторічними бур'янами посіви у фазі 3-5 листків обприскують амінною сіллю 2,4Д у дозі 0,7 - 1,2 кг/га, ба-заграном (2-4 кг/га), банвелом 4С (0,4 - 0,8 кг/га). 

При забур'яненні посівів і відсутності гербіцидів широко застосовують до- і післясходове боронування легкими або середніми  боро­нами у фазі першого листка, далі з інтервалом 4 — 5 днів ще 1 — 2 рази та 1 — 3 міжрядні культивації. Розпушують міжряддя і захисні зони рядків культиваторами КРН-4,2А, КРН-5,6А, а для присипання бур'янів у рядках застосовують лапи-відвальники. Глибина розпушування ґрунту 4 — 6 см. 

Збирання врожаю. У виробництві кукурудзу на зерно  збирають у качанах без їх обмолочування  і з обмолочуванням. У качанах  з їх одночасним доочищенням або  з доочищенням на стаціонарі (ПП-10) кукурудзу починають збирати  при вологості зерна не більше 35 — 40 % кукурудзозбиральними комбайнами КСКУ-6А, КСКУ-6, ККП-3, ККП-2, «Херсонець-7В», «Херсонець-9», «Херсонець-200»; без качанів — при вологості зерна 30 % зерновими комбайнами СК-5, «Нива» з пристосуванням ППК-4 або зернозбиральними комбайнами «ДОН-1500» з пристосуванням КМД-6. 

Збирають кукурудзу  також комбайном «ДОН-1500» при  підвищеній вологості зерна (35 — 40 %) із спеціальним пристосуванням ПДК-10 для одержання подрібненої зерно-стрижневої суміші. Зібрані і подрібнені качани закладають у траншеї, на дно яких кладуть шар соломи 20 — 30 см, а стінки обкладають поліетиленовими плівками. Подрібнену масу при закладанні у траншеї ущільнюють, а після заповнення трамбують і герметизують плівкою з шаром соломи. 

Зібране вологе зерно при зберіганні в траншеях, устелених плівками, консервують з додаванням спеціальних консервантів. 

Зерно для комбікормової  промисловості, на насіння і для  інших господарських потреб висушують  на зерноочисних агрегатах та комплексах ЗАВ-25, ЗАВ-40, ЗАВ-50, КЗС-50, КЗС-25Ш або на площадках активного вентилювання до вологості 15 — 16 %. 

Качани з вологістю  зерна не менше 28 % добре зберігаються у сапетках, на горищах. 

Кукурудзу на силос  збирають силосозбиральними комбайнами (КСК-100, Е-200, КС-2,6, КС-1,8 та ін.) у молочно-восковій стиглості. Подрібнену масу силосують, інтенсивно утрамбовують у траншеях і вкривають соломою. При збиранні у восковій стиглості застосовують комбайни, які подрібнюють масу на відрізки 0,7 — 0,8 см («Полісся», Дон-15 та ін.). 

Вирощування кукурудзи при зрошенні. Прирости врожаю зерна кукурудзи в Степу і на півдні Лісостепу за рахунок зрошення стано­влять від 30 до 50 ц/га і більше. 

Під зрошувану  кукурудзу проводять глибоку  зяблеву оранку (30 - 32 см) та один раз  за 2 - 3 роки експлуатаційне вирівнювання планувальниками П-6, ПА-3, Д-179 у два сліди по діагоналі до оранки. У ґрунт вносять гній (40 — 60 т/га) та мінеральні добрива (N90Р60К30). Восени по оранці здійснюють вологозарядковий полив поливною нормою 800 — 1000 м3 води на 1 га. 

Рано навесні ґрунт вирівнюють і проводять передпосівну культивацію на глибину загортання насіння. Сіють кукурудзу пунктирним способом з міжряддям 70 см на глибину 5 — 7 см з одночасним внесенням у рядки до 50 кг/га гранульованого суперфосфату. Норму висіву розраховують на таку густоту рослин: середньоранніх гібридів 75 — 90 тис. шт./га, середньостиглих 70 — 75, пізньостиглих 55 — 60 тис. шт./га. 

Бур'яни в  посівах кукурудзи знищують гербіцидами  або проводять боронування та міжрядні розпушування. Поливи починають  у фазі 8—11 листків і продовжують протягом 1,5 — 2 місяців, підтримуючи вологість ґрунту на рівні 70 — 75 % НВ. Поливна норма 400 — 500 м3 води на 1 га. У Степу в сухий рік поливають кукурудзу З — 4, в Лісостепу 2 — 3 рази. Після кожного поливу підсохлий ґрунт у міжряддях обов'язково розпушують. 

Інші варіанти технологій вирощування кукурудзи. Технологія вирощування кукурудзи  для районів північного Лісостепу  і Полісся. Розроблена Л. І. Анішиним, С. Даровським та ін. для вирощування  стабільних урожаїв зерна в районах північного Лісостепу і Полісся, в яких кукурудза періодично не встигає сформувати зріле зерно через недостатнє забезпечення рослин теплом. 

Технологія спрямована насамперед на більш ефективне використання посівами кукурудзи сонячної радіації, щоб сума ефективних температур була достатньою для одержання зерна у восковій стиглості. Цьому сприяє передбачене технологією висівання кукурудзи у надранні строки, що дає змогу додатково забезпечити суму активних температур 200 - 300 °С, яких при застосуванні рекомендованих строків сівби звичайно не вистачає для нормального розвитку рослин з утворенням зрілого зерна. 

Поставленої розробниками технології мети досягають застосуванням  технологічних прийомів, значна частина  яких відрізняється від рекомендованих для вирощування кукурудзи за поширеною у виробництві технологією. 

На забур'янених площах проводять напівпаровий обробіток  ґрунту. Рано навесні з настанням  фізичної стиглості ґрунту його вирів­нюють  вирівнювачами ВП-8А, ВПН-5,6А або  комбінованими агрегатами РВК-7,2 та іншими, а безпосередньо перед сівбою вносять рекомендовані гербіциди, які заробляють у ґрунт під час передпосівної культивації на глибину 5 — 6 см культиваторами УСМК-5,4 або КШУ-12. Відразу після культивації, без розриву в часі, кукурудзу висівають у ґрунт, посівний шар якого прогрітий до 7 — 8 °С, а при сівбі холодостійких гібридів — навіть до 6 — 7 °С, не чекаючи 8—10 днів, поки настануть рекомендовані оптимальні строки сівби кукурудзи у прогрітий ґрунт до 10 — 12 °С. 

Сіють кукурудзу  на мінімально допустиму глибину — від 2 — 3 до 4 см, що сприяє швидшому прогріванню мілкого шару ґрунту над насінням і прискорює його проростання. Для сівби використовують насіння, яке при холодному пророщуванні в ростильнях має енергію проростання вище 80 — 85 %. При підготовці до висівання його обов'язково інкрустують, щоб зменшити негативний вплив недостатньо прогрітого ґрунту на його проростання. 

Технологія передбачає достатнє забезпечення насіння ґрунтовою  вологою при його набуханні. Цього  досягають післяпосівним коткуванням ґрунту. Причому котки не тільки сприяють відновленню капілярів та поліпшенню водного режиму посівного шару ґрунту, а й завдяки ущільненню підвищують його теплопровідність і прогрівання, що на 4 — 7 днів прискорює з'явлення сходів кукурудзи та збільшує тривалість вегетаційного періоду для формування зрілого зерна. 

У зв'язку з поліпшенням  водного і температурного режимів  ґрунту ця технологія передбачає можливість збільшення густоти посіву кукурудзи: при вирощуванні на зерно до 70 — 80 тис. рослин на 1 га, на силос до 80 - 100 тис. 

Удобрення посівів, догляд за ними, строки і способи  збирання врожаю за цією технологією  здійснюються відповідно до загально­прийнятих зональних рекомендацій. 

Вирощування кукурудзи  на силос і зелений корму змішаних посівах з високобілковими культурами. Для збільшення у кормовій масі вмісту білка кукурудзу вирощують у суміші з високобілковими культурами: соєю, буркуном білим одно- і дворічним, бобами, ама­рантом волотистим, ріпаком озимим, мальвою та ін. 

Найвищий і  якісний урожай сумішей спостерігається при правильному розміщенні компонентів на посівній площі залежно від зо­ни. У районах достатнього зволоження, а також при вирощуванні сумішей на зрошуваних землях висівають переважно кукурудзу і компоненти в один рядок; у районах недостатнього зволоження — чергують рядок кукурудзи з рядком або двома рядками високобіл-кової культури. 

Сіють суміші у  підготовлений та достатньо удобрений  повними мінеральними добривами  ґрунт, коли посівний шар (10 см) прогрі­ється до 12 °С. Найпоширеніший спосіб сівби пунктирний з шириною міжрядь 70 см. Норма висіву насіння кукурудзи така сама, як і в чистій культурі; сої і бобів 60 — 80 тис. шт./га в Степу, а при зрошенні — 120 тис. шт./га, 80 — 100 тис. шт./га в Лісостепу і на Поліссі, тобто при середньому співвідношенні 1 : 2, буркуну, амаранту, мальви по 150 — 200 тис. рослин на 1 га. 

Догляд за сумішами передбачає післяпосівне коткування, до- і післясходове боронування та 2 - 3 міжрядних розпушування. 

Збирають суміші силосозбиральними комбайнами у молочно-восковій стиглості кукурудзи. 

Післяукісні і  післяжнивні посіви кукурудзи на силос і зелений корм. Кукурудзу  на силос вирощують як післяукісну  культуру на півдні Лісостепу і в  Степу; на зелений корм — в усіх зонах України як післяукісну  й післяжнивну культуру. Обробіток ґрунту під такі посіви мінімальний — поверхневий із збиранням попередника дисковими знаряддями або комбінованими агрегатами типу КОМБІ, які готують ґрунт за один прохід. Можна також практикувати стерньові посіви сівалками-культиваторами з одночасним внесенням до­брив. Головне — використати запаси вологи в орному шарі і забезпечити дружні сходи. Якщо земля в посівному шарі пересохла, потрібно поверхнево обробити ґрунт на глибину 6 — 8 см і, не очікуючи дощу, посіяти кукурудзу. Тоді навіть невеликий дощ (8 — 10 мм) прискорить появу дружних сходів. Норма висіву 250 — 300 тис. схожих насінин на гектар.