Фармакогностична характеристика моркви посівної

Коренеплоди моркви вживають не лише як продукт харчування, а й як цінний лікувальний засіб. Як джерело каротину сиру моркву або свіжий морквяний сік призначають хворим на гіпо- й авітаміноз А (при хворій печінці і зниженій функції щитовидної залози лікування авітамінозу А малоефективне!), вагітним жінкам і матерям-годувальницям (підвищується секреція молока), людям, професія яких пов'язана з напругою зору, при інфаркті міокарда, як допоміжний лікувальний засіб при кон'юнктивітах, кератитах, блефаритах, гемералопії (куряча сліпота) і стомленні

сітківки. Як легкий проносний засіб морква використовується при хронічних запорах і геморої, як сечогінний — при хворобах нирок. Наявністю значної кількості

йоду (5 мкг/100 г сирої маси) пояснюється застосування моркви при зниженій функції щитовидної залози. Заслуговують на увагу й повідомлення про ефективне застосування моркви при захворюваннях, пов'язаних з порушенням мінерального обміну (хронічні обмінні поліартрити, остеохондроз, жовчнокам’яна і нирковокам’яна хвороби). Морквяний сік з медом використовують у народній медицині при простуді, розладах травлення, статевому безсиллі (по столовій ложці кілька разів на день). У дитячій практиці морквяний сік дають як легкий проносний, прогизолотушний і глистогінний (особливо проти гостриків) засіб та як засіб, що підвищує стійкість організму до простудних і шкірних захворювань, сприяє ростові й розвиткові дитини. При загостренні виразкової хвороби  шлунка і дванадцятипалої кишки, запальних процесах тонкого й товстого відділів кишечника вживати моркву всередину протипоказано.

 Зовнішньо як болетамувальний, протизапальний і антисептичний засіб терту моркву застосовують для гоєння ран, опіків, відморожень, золотушних і цинготних виразок та при панариції. Свіжим соком полощуть рот при стоматитах, змащують ротову порожнину у дітей при пліснявці. В дерматології терту сиру моркву застосо-

вують місцево для лікування  сонячного дерматиту, а в косметиці  — для накладання масок при сухості шкіри обличчя. Коренеплоди моркви використовують і як сировину для промислового виробництва каротину, олійний розчин якого застосовують у вигляді примочок, компресів, емульсій при лікуванні хронічних захворювань шкіри, гнійних ран, опіків, відморожень та уражень слизових оболонок, носа і глотки.

Насіння моркви використовують як засіб, що має сечогінні, холеретичні, солерозчинні, вітрогінні та протиглистяні властивості.

Сушене листя моркви заварюють  як чай і п'ють при геморої.

Лікарські форми  і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій плодів (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу, настояти у термосі протягом ночі) по півсклянки 5—6 раз на день до їди при нирковокам'яній хворобі й метеоризмі (пити гарячим!); свіжий сік по 1 столовій ложці 4—5 раз на день, додаючи безпосередньо перед вживанням мед або цукор на смак (дітям дають по 1 столовій ложці 2 рази на день зранку і ввечері натщесерце як глистогінний засіб і при проносі).

ЗОВНІШНЬО — дві стерті морквини змішують з одним попередньо збитим білком і чайною ложкою прованської олії або молока і невеликою кількістю крохмалю, наносять одержану суміш на обличчя і через 30 хвилин змивають теплою водою.

При сухій шкірі обличчя  роблять морквяні маски. Для цього 2-3 коренеплоду натирають на тертці, змішують з одним яєчним жовтком  і наносять тонким шаром на шкіру обличчя. Через 20 - 25 хв масу змивають тампоном, змоченим теплою водою. Процедуру проводять 1-2 рази на тиждень.

Препарати

Пігулки Даукарин (Tabulettae Daucarini), покриті оболонкою(Б). Сумарний очищений сухий екстракт, що отримується з насіння моркви. Зеленувато-сірий порошок гіркого смаку, специфічного запаху. Призначають всередину по 0,02 г 3-5 разів за 30 мін до їди. Курс лікування 2-4 нед. Повторне призначення препарату рекомендується після 5-10-денної перерви. Протипоказань до застосування даукарину не встановлено. Випускають в пігулках по 0,02 р. Зберігають в сухому, захищеному від світла місці.

Уролесан (Urolesanum, АТ Галичфарм, Львів, Україна) - краплі, спиртоводневі екстракти насіння моркви 23 г, шишок хмелю 33 г, трави материнки звичайної 23 г, ефірна олія ялиці 8 г, ефірна олія м'яти перцевої 2 г, жирна олія рицини 11 г.

Випускається у флаконах-крапельницях по 15 мл. Препарат чинить спазмолітичну дію і сприяє виведенню каменів з сечоводів, сечового міхура і бруньок, зменшує запальні явища в сечовивідних шляхах, посилює освіту і виділення жовчі. Застосовується при нирковокам'яній і жовчнокам’яній хворобах, гострих і під гострих калькульозних пієлонефритах і холециститах, дискінезії жовчовивідних шляхів.

Вживають внутрішньо по 8-10 крапель на шматочок цукру, 3 рази в  день, перед їдою. Курс лікування : від 5 днів до 1 місяця. При нирковій і  печінковій кольці приймають по 15-20 крапель на прийом.

Побічна дія, протипоказання

У ході експериментальних і клінічних спостережень встановлено, що відвар, спиртоводневий екстракт насіння моркви і готовий сумарний лікарський препарат Уролесан практично нетоксичний, при дотриманні дозування не викликає яких-небудь негативних і токсичних проявів. Крім того, в ході експериментальних спостережень був встановлений антитоксичний ефект препаратів моркви при отруєнні мінеральними речовинами, що містять важкі метали.

Застосування  в клінічних умовах

У клінічних умовах вивчалися  дія як водного витягу (відвару) з насіння моркви, так і спиртоводного екстракту і сумарного препарату Уролесан у хворих з сольовим діатезом і при уролітіазі. При цьому водний витяг застосовували в разовій дозі - 10 мл на прийом в підігрітому стані. Тривалість лікування складала від 5 днів до 3 місяців. Отримані дані показали, що лікування вищезгаданих захворювань відваром насіння моркви істотно змінювало клінічний перебіг хвороби. При цьому під час лікування вказаним препаратом купірувалися і не повторювалися напади ниркової кольки. З метою повного купірування нападів при лікуванні відваром насіння дикої моркви хворим проводили новокаїнові блокади і катетеризацію сечовидільних каналів. Було відмічено, що після проведеного лікування відновлювалася або значно знаходилася позитивна індигокармінова проба навіть у тих хворих, у яких не відходили камені з сечовидільних каналів. Це вказувало на те, що препарат має спазмолітичні властивості, що також спричиняло за собою збільшення діурезу і, у свою чергу, сприяло вимиванню продуктів запалення і сечового піску.

У 73,3 % хворих, що отримували лікування відваром насіння моркви, відзначалася гематурія, але, незважаючи на це, при лікуванні вказаним засобом істотних змін периферичної крові у хворих виявлено не було. За результатами клінічних спостережень у 58 % хворих була виявлена лейкоцитурія. За наявності каменів в сечовидільних каналах у 35 з 62 пацієнтів спостерігалася піурія. При проведенні лікування також спостерігалася зміна складу сечі. У аналізах сечі в перші дні прийому відвару моркви значно збільшувалася кількість піску і електролітів, а на 4-5 день лікування зміст цих домішок в сечі був значно меншим. Спочатку відзначалася відсутність сольових утворень і скупчень піску, а на 6-8 день лікування в сечі спостерігалися поодинокі кристали, які на 10-11 день повністю зникали. Слід зазначити, що лікування відваром плодів моркви і препаратом Уролесан при уролітіазі повинно проводитися індивідуально, з урахуванням локалізації конкрементів, їх хімічного складу і анатомо-функціональних особливостей нирок і сечових шляхів пацієнта.

Як встановили Е. М. Нейко, И. В. Гресько(1997), препарат Уролесан сприяє ремісії хронічного пієлонефриту завдяки  зниженню інтенсивності пероксидации ліпідів, підвищенню імунологічної  реактивності організму, зменшенню  ендогенного синдрому інтоксикації. Об'єднане застосування Уролесану і  біотичних доз кобальту хлориду  зумовило перевагу згаданих препаратів над монотерапією, оскільки таке об'єднання  сприяло інтенсивнішій нормалізації процесів пероксидації ліпідів без виснаження систем  антиоксидантного захисту і проявляло виражений імуностимулюючий і імуномоделюючий ефекти, ліквідовувало синдром ендогенної інтоксикації і зумовлювало еритропоетинстимулюючу дію.

У відділенні екстрагенітальної  патології пологового будинку № 5 м. Києва вивчалася ефективність Уролесану на 48 вагітних з інфекціями сечових шляхів при термінах вагітності від 28 до 38 тижнів. Для клінічних  досліджень було відібрано 28 пацієнток  з безсимптомною бактеріурією (перша група) і 20 (друга група) з гестаційним пієлонефритом (латентна форма). Аналіз даних після проведення лікування Уролесаном дозволив встановити наступне.

У групі вагітних з безсимптомною  бактеріурією Уролесан виявився ефективним як уроантисептик і сприяв усуненню бактеріурії, що дало можливість відмовитися від антибіотикотерапії. Дослідження аналізу сечі після лікування Уролесаном у вагітних з гестаційним пієлонефритом свідчило, що після лікування Уролесаном нормалізувалися показники сечі і крові і зникли дизуричні явища і болі в тазовій області (М. В. Макаренко і інш., 2002). В процесі лікування Уролесаном побічної дії не спостерігалося. Автори дійшли висновку, що Уролесан можна застосовувати впродовж тривалого часу у будь-якому триместрі вагітності. Враховуючи ефективну дію Уролесану при безсимптомній бактеріурії, гестаційному пієлонефриті (латентна форма), включення Уролесану в комплекс лікувальних заходів для вагітних з вищезгаданим діагнозом є ефективною профілактикою. Окрім цього, ліквідовується джерело інфекції, наявність якого може привести до ускладнення вагітності, зокрема, до внутрішньоутробної інфекції плоду. У післяпологовому періоді розвитку гострого пієлонефриту або акушерських інфекційних ускладнень, обумовлених інфекцією сечовивідних шляхів, не спостерігалося.

У клініці урології і нефрології Київського головного військового  клінічного госпіталю МО України  була проведена комплексна терапія  Уролесаном хронічного простатиту. Результати клінічних спостережень показали, що цей фітотерапевтичний препарат позитивно впливає на більшість патогенетичних ланок хронічного простатиту. Простота його застосування, доступність, ефективність, відсутність побічної дії дозволяє рекомендувати його для комплексного лікування хворих з хронічним простатитом.

Окрім використання в урології, Уролесан знайшов застосування при  лікуванні захворювань органів гепатобіліарної системи. Цей препарат був уперше застосований в терапевтичній практиці для лікування хворих із захворюваннями жовчного міхура і жовчовивідних шляхів(Ф. И. Мамчур і співавт., 1969, Е. М. Нейко і співавт.,1972), оскільки він має виражений протизапальний ефект, сприяє відтоку жовчі, нормалізуючи мікрофлору жовчовивідних шляхів. Цей засіб практично не викликає яких-небудь ускладнень і алергії при вживанні внутрішньо.

В процесі лікування Уролесаном у хворих з хронічним холециститом на 3-4 дні раніше, ніж у хворих контрольної групи, зникали диспепсичні явища, що обумовлювало поліпшення функцій печінки, а при повторному бактеріологічному дослідженні жовчі не було виявлено патогенних мікроорганізмів.

У 1945 році в р. Володарка  Київської області, в колишньому Радянському Союзі, був створений  невеликий завод каротину, що випускав масляний препарат каротину з коренеплодів моркви посівної. Пізніша, апробована в 1953 р. технологічна схема виробництва  каротину з моркви була впроваджена  в цеху каротину Вознесенського плодоконсервного заводу (Миколаївська область, Україна), що переробляв за добу до 3 тонн коренеплодів моркви. З часом вказані підприємства були закриті, а виробництво масляного концентрату каротину централізоване на Краснодарському харчовому комбінаті. Зараз в Україні каротин з коренеплодів моркви дикої не випускається.

Слід зазначити, що в Польщі на заводі харчових концентратів (м. Познань) в 1953 році також була введена в дію дослідницька установка для отримання масляних концентратів каротину з коренеплодів моркви посівної за технологічною схемою, розробленою радянськими ученими. Продукція цього підприємства свого часу мала значний попит у виробничників, що випускали вітамінні і косметичні засоби.

Незважаючи на значні досягнення в області органічного синтезу  лікарських засобів, застосування коренеплодів і насіння моркви посівною в медичній практиці не втратило свого значення і нині. Ефективність коренеплодів моркви при використанні в дієтичному харчуванні хворих з гострими кишковими  інфекціями обумовлена значним вмістом  в них речовин каротинів і пектинових. В Україні існує великий асортимент біологічно-активних добавок і продуктів для дієтичного і продуктів для дієтичного і дитячого харчування на основі каротину, отриманого з коренеплодів моркви посівної. У деяких зарубіжних країнах з моркви випускаються порошкоподібні дієтичні суміші, вживані при лікуванні обезводнення у дітей після перенесених гострих інфекційних захворювань. Це, зокрема, такі продукти, як Карил і Кароліт (Бельгія), Элонак  (Франція) і інші, такі, що містять сухий легкорозчинний порошок з коренеплодів моркви. Вищезгадані продукти є особливо ефективними при лікуванні проносів, що супроводжуються явищами обезводнення дитячого організму легкого або середнього ступеня тяжкості, і можуть застосовуватися як в стаціонарних, так і в домашніх умовах (Л. В. Гірчиця і співавт., 1987). Лікарі і дієтологи рекомендують вживати сік коренеплодів моркви посівною по одній склянці за прийом як легкий послаблюючий засіб для вагітних жінок, а також жінкам при вегето-судинної дистонії в клімактеричний період (В. В. Корхов, М. Н. Мац, М. Н. Хамідов, 1987).