Фармакогностична характеристика моркви посівної

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ  ЗДОРОВ’Я

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фармакогнозії

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА З  ФАРМАКОГНОЗІЇ

«Фармакогностична характеристика моркви посівної»

 

 

Виконала:

студентка 3 курсу

фармацевтичного факультету

групи №15

Ковалик Тетяна

Керівник: проф. Павлій О.І.

 

Харків – 2012

Зміст

1. Вступ
2. Назва родини (рід, вид, родина) і сировина на українській та латинській мові, свідомості про походження
3. Коротка ботанічна характеристика рослини
4. Ареал розповсюдження, місця зростання, екологічні особливості, культивування
5. Відмінності морфологічно схожих видів
6. Заготівка, первинна обробка і сушка
7. Хімічний склад та експериментальні дослідження моркви посівної
8. Застосування в народній та науковій медицині, народному господарстві
9. Побічна дія, протипоказання
10. Застосування в клінічних умовах
11. Література

 

 

 

 

Красная девица

Сидит в темнице,

А коса на улице.

Вступ

Я вважаю, що дана тема дуже актуальна, тому що морква - це секрет молодості, краси і довголіття. Вона цінна високим вмістом каротину, який в організмі перетворюється на вітамін А.

Немає інших овочів і фруктів, які містили б стільки каротину, скільки морква. Порівнятися з  нею в цьому, мабуть, може тільки солодкий перець. Морква також є  прекрасним джерелом вітамінів С, В, D, E. Вона багата мінералами і мікроелементами  – калієм, кальцієм, залізом, фосфором, йодом, магнієм, марганцем. У ній  також містяться ефірні масла, фізіологічно активні речовини – стероли, ферменти і інші сполуки, необхідні організму.

Слід пам`ятати, що каротин, який міститься в моркві, засвоюватиметься значно краще, якщо заправляти моркву і салати з неї рослинним маслом. Морква є рідкісним виключенням  із правил – у вареному вигляді  вона містить більше корисних речовин, ніж у сирому. Як відзначають західні  фахівці, відразу після варива моркви рівень антиоксидантів у ній підвищується на 34% і зростає в перший тиждень  її зберігання у вареному вигляді. Після  місяця зберігання вареної моркви в  ній все ще міститься більше корисних речовин, ніж у свіжішій. Фахівці  пояснюють це тим, що при зберіганні вареної моркви утворюються нові хімічні сполуки з високими антиоксидантними властивостями.

У лікувальному харчуванні частіше застосовується морква в  натуральному вигляді або її сік. Морква всебічно лікувально діє на організм:

1. Морквяний сік і терта  морква мають загальнозміцнюючу  властивість. Вони очищають кров, виводять із організму токсини  і шкідливі речовини, нормалізують  обмін речовин, підвищують активність всіх внутрішніх органів. Вживання моркви корисне при авітамінозі і недокрів`ї.

2. Морква активізує внутріклітинні  окислювально-відновні процеси.  Її споживання збільшує вміст  основних антиоксидантів у крові,  що дозволяє підсилити імунну  систему організму (особливо у  літніх людей), стимулювати зростання  здорових клітин і знизити  ризик захворювання на рак. 

3. Завдяки високому вмісту  солей калію морква корисна  при хворобах серцево-судинної  системи, атеросклерозі і підвищеному  тиску. Крім самої моркви і  її соку при атеросклерозі  і коронарній недостатності з  явищами стенокардії застосовується  також і екстракт із насіння  моркви — даукарин. Цей препарат  має добру спазмолітичну дію  і розширює судини серця. 

4. Сік моркви корисний  при порушенні функції нирок  і печінки, сприяє виведенню  піску і невеликих каменів  при нирковокам’яній хворобі  і очищенню печінки. 

5. Морква також регулює  обмін вуглеводів, покращує травлення,  усуває запори, а також геморой. 

6. Досить недавно учені  зробили відкритя, що, завдяки високому  вмісту фітонцидів, морква здатна  впливати на хвороботворну мікрофлору  майже так само ефективно, як  цибуля або часник – визнані  лідери в цій сфері. 

7. Моркву застосовують  при розладах зору, катарі верхніх  дихальних шляхів, стоматиті, запальних  процесах у порожнині рота. Суміш  морквяного соку з медом використовують  для полоскання горла при ангіні.

8. У народній медицині  дрібно натерту моркву і її  сік накладають на опіки, обморожені  ділянки шкіри, рани і виразки. 

 

 

 

Назва рослини

Рід – Морква (Морковь) – Daucus

Вид - Морква посівна (Морковь посевная ) — Daucus sativus

Родина – Зонтичні (Зонтичные) - Apiaceae (Umbelliferae)

Сировина - Плоди моркви посівної (Плоды моркови посевной) –

Fructus Dauci sativae

Коренеплоди моркви посівної свіжі (Корнеплоды моркови посевной свежие) –  Radix Dauci recens

Листя моркви посівної (Листья моркови посевнй) - Folia Dauci sativi

Синоніми:

Daucus carota var. sativa Hoffm.

Daucus carota ssp. sativus (Hoffm.) Arcang.

Назва походить від латинізованої  грецької daukos – назва різних селерових; daio палити, гріти. Carota – транслітерація грецької karota – морква.

Ботанічна характеристика моркви посівної

Морква посівна — дворічна рослина, є багато кормових і овочевих її сортів. Культурна морква пішла  від дикої, що росте на півдні і  в середній нечорноземній смузі  на полянках, по схилах, на луках, переважно  на супіщаних грунтах. Насінини оточені  оплоднем, що захищає білу насінину, яка міститься всередині кожного  плодика. Довжина коренеплодів кормової моркви досягає 20—30 см., а вага —  від 1 до 3 кг. Овочеві сорти мають  коренеплоди дрібніші, ніж кормова  морква.

Розетка листків складається  з дво-, триперисторозсічених, надрізано зубчастих або розділених на коротко-гострокінцеві частки листків, що мають довгі черешки. Стебла, які утворюються в моркви на другий рік, борозенчасті, жорстко волосисті, вгорі гіллясті. Листки чергові, піхвові, перисторозсічені. На видовжених ніжках суцвіть сидять округлі складні зонтики з розсіченими Обгортками і обгорточками, які захищають суцвіття, поки воно згорнуте. Пелюстки віночка білі. В центрі суцвіття (в дикої моркви постійно, а в культурної зрідка) міститься середня квітка зонтика, що має на відміну від решти квіток пурпурне забарвлення. До цвітіння зонтики і зонтички моркви зібрані, і пуп'янки квіток у них захищені обгортками і обгорточками. Під час цвітіння зонтики широко розкриваються і тільки на ніч никнуть. Після відцвітання зонтики знову зближуються і залишаються в такому вигляді до дозрівання насінин, коли промені зонтика знову розпрямляються, але тільки в суху погоду. Двосім'янки легко обсипаються. Плоди яйцевидної форми, що розпадаються на окремі напівплодики (мерикарпії) завдовжки близько      3 мм, шириною 1,5 мм. На спинній опуклій стороні мерикарпія добре помітні 4 головних реберця з розташованим в один ряд довгим шипом; між головними реберцями видно 3 слабо виражених ниткоподібних реберця з двома рядами волосків, добре помітних під лупою. На черевній, злегка увігнутій стороні слабо виступають два реберця з двома рядами волосків. Колір поверхні плодів світло-коричневий, реберець, Шипа і волосків - декілька світліше. з сірим відтінком. Запах слабкий, смак гіркуватий, пряний, злегка пекучий.

 

Ареал розповсюдження, місця зростання, екологічні особливості, культивування

 

 Широко поширена в середземноморських країнах, Африці, Австралії, Новій Зеландії та Америці (до 60 видів). Моркву посівну вирощують по всій території України як овочеву і кормову рослину.

 

Морква посівна обробляється на всіх континентах. На території СНД  обробляється повсюдно, займаючи площу 100-120 тис. га.

 

Морква вимоглива до світла — в умовах затінення вона знижує врожай. Ця рослина досить чутлива  до рівномірного зволоження в усі  періоди свого розвитку. Найбільш вимоглива вона до вологи в період від посіву до появи сходів, і  під час інтенсивного відростання  коренеплоду. Різкі коливання вологості  в період інтенсивного росту коренеплоду  викликають його розтріскування. До повітряної посухи ця культура пристосована краще  за інші коренеплоди — цьому сприяють розсічені листки й опушення листків  і стебел. Морква чутлива до підвищеної концентрації солей і нестачі  кисню в ґрунті.

Ґрунти, відведені під  посіви моркви, повинні бути пухкими, забезпеченими поживними речовинами. Якщо вирощуються сорти з довгими  коренеплодами, орний горизонт повинен  бути досить потужним, мати гарну вологоємність  і не утворювати кірки. Пухкі ґрунти сприяють гарному росту рослин і  формуванню коренеплодів, крім того, полегшується їх збирання. Підвищена вологість  і нестача кисню призводять до зниження польової схожості та формування коренеплодів з низькими смаковими  якостями, крім того, у таких умовах підвищується небезпека грибних  захворювань. Отже, для вирощування  моркви найбільше підходять добре  аеровані, середньосуглинкові і супіщані ґрунти, з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6-7).

У сільськогосподарських  сівозмінах моркву вирощують після  бобових, зернових культур. З овочевих культур кращими попередниками  є помідор, капуста, цибуля на ріпку. Слід чітко дотримуватися чергування культур у сівозміні, не допускаючи повернення моркви на колишні поля раніше, ніж через 3-4 роки. При поверненні раніше і, особливо, при монокультурі зростає небезпека зниження врожаю, погіршується його якість та пошкодження  хворобами і шкідниками, боротися з якими дуже важко.

 

Відмінності морфологічно схожих видів

Вид морква посівна (Daucus sativus L.) включає три підвиди: maximus, західний (європейський) і східний (азіатський).

Підвид ssp. maximus (Desf.) Thell. Рослини  дуже високі, з великою схильністю до утворення квітів (однорічні). Парасольки великі інколи із забарвленою квіткою в центрі.

Підвид східний (азіатський) - ssp. orientalis Rubasch. Листя слабо розсічене, долі лопатеві (малюнок, 1) або гострогородчасті, темно- або сіро-зелені; черешки, інколи і пластинки, опушені; стебла опушені; квітки, що не розкрилися, рожеві.

Підвид західний (європейський) - ssp. occidentals Rubasch. Листя сильно розсічене, долі їх ланцетоподібні (малюнок, 2), зелені або яскраво-зелені, не опушені або опушені слабо; стебла зазвичай не опушені; квітки, що не розкрилися, зелені.

 

 

 

 

Заготівка, первинна обробка і сушка

Лікувальне значення мають  всі частини моркви: бадилля моркви заготовлюють після дозрівання, насіння  — заготовлюють зрілими, зрізуючи або скошуючи надземну частину, зв'язують в снопи, які для дозрівання і сушки поміщають під навіси, потім обмолочують і на решетах або віялках відокремлюють від домішок. Досушують в сушарках при температурі до 40°С або в добре провітрюваних приміщеннях. Коренеплоди збирають влітку — у міру їх дозрівання (при проріджуванні) і восени — весь урожай повністю до другої половини жовтня (краще до 25 вересня), оскільки високий урожай коренеплодів, найбільш багатих вітамінами, формується в другій половині вересня (з листя в коренеплоди поступає до 20-30% продуктів фотосинтезу), затягувати прибирання не можна, оскільки дощі і заморожування можуть стати причиною втрати урожаю і вплинути на збереження коренеплодів.

Викопану моркву відразу  ж очищають від бадилля: у моркви призначеної для споживання обрізують бадилля по саму шийку кореня, що сприяє її тривалішому зберіганню; у моркви відібраної для заготівлі насіння (масою 100–120 г) — на висоті 1–2 см від шийки кореня. Не слід тримати прибрані коренеплоди на відкритому повітрі в купах, оскільки вони швидко пов'януть і стануть не придатні для закладки їх на зберігання.

Зберігають траву моркви в паперових мішечках, коренеплоди  — в льосі, краще в ящиках, перекладаючи їх нейтральними наповнювачами з високими водовбирними властивостями (піском, верховим торфом, вермікулітом) або на спеціальних стелажах в 2–3 шаруючи, у відкритих поліетиленових мішках місткістю до 15–20 кг, а в крайньому випадку в траншеях з пересипкою піском або землею.

У місцях зберігання моркви вологість повітря має бути в  межах 80–90%, а температура зберігання — 0…2° С. 

Сировина зберігає лікувальні властивості до 2 років.

 

 

Хімічний склад та експериментальні дослідження моркви посівної

Коренеплоди моркви містять β-каротин (до 24 мг% ) та інші каротиноїди, нікотинову (0,55—1,47 мг%), пантотенову (0,26 мг% ) і фолієву кислоти та інші вітаміни (Е — 0,63 мг% , С, В1, В2, В6, біотин), флавоноїди (22—60 мг% ), фосфоліпіди, лецитин, стероли, інозит (48 мг%), цукри (3,4—12,0 % ), пектинові речовини (0,3—0,8 % ), клітковину (0,7—2,0 % ) і макро- та мікроелементи (калій, магній, фосфор, хлор, йод, алюміній, бор, ванадій, залізо, кобальт, мідь, марганець, цинк). У насінні є жирна й ефірна олії, флавоноїди та кумарини. Із листя виділено піролідин і дауцин.

Хімічний склад плодів моркви посівної вивчений недостатньо. У фітохімічному ракурсі якнайповніше вивчався хімічний склад плодів, зокрема, вміст і якісний склад ефірного масла як перспективної сировини для парфумно-косметичної промисловості.