Вирощування грибів

     Після посіву всього маточного інокулюма виробляють струшування засіяних ємностей, сенс якої закладається в рівномірному перемішуванні маточного інокулюма з носієм. Крім того, струшування скоротить вам час прорастання субстрату в 2-3 рази. Потім ємності підписують (штам, покоління, дата посіву) і переміщають у термостат, де при температурі 24-25°С і вологості 60-65% відбувається обростання носія. Якщо лабораторія працює в літній час, необхідний кондиціонер (Спліт-система), так як перегрів міцелію і різкі коливання температури неприпустимі.

       
 

3.5. Інкубація [3]

     При високій якості маточного інокулюма  обростання носія для міцелію  гливи триває 5-6 днів , печериця - 20-25 днів, кільцевика - 11-12 днів. У процесі обростання носія фахівці мають контролювати не тільки інфікування носія, а й характер зростання міцелія, і обов'язково записувати отримані дані.

     За  характером росту міцелію досвідчені мікологи можуть передбачливо дати оцінку майбутнього урожаю і навіть визначити видову приналежність для даного штаму. Так, наприклад, якісний міцелій печериці формує безліч тяжів не тільки при його обростанні в ємності, а й на живильних середовищах в пробірках. Припускається, що якщо міцелій печериці при обростання носія формує безліч тяжів, то даний штам має високу продуктивність. Що стосується міцелію гливи, то формування тяжів на міцелії найчастіше говорить про інфікування культури. При обростанні носія міцелій кільцевика має ватоподібну структуру.  

 
 

3.6. Розфасування міцелію [3]

     Після повного обростання носія міцелієм, ємності надходять в бокс для фасування, який обладнується так само, як і бокс для тиражування (за винятком пальника). Але це мають бути два різних бокси! Розфасовка полягає в перенесені міцелію з ємності багаторазового використання (пляшки, банки, колби і ін) в поліетиленові пакети або іншу тару. Розфасування повинні здійснювати фахівці-мікологи, здатні контролювати органолептичними методами якість розфасованого міцелію. Якщо розфасування відбувається в поліетиленові, поліпропіленові, целофанові або інші пакунки, використовуйте їх тільки новими і розкривайте їх лише перед розфасуванням. Наповнені пакунки запаюють або заклеюють скотчем, на них тут же робиться напис (краще маркером), що містить інформацію про штам і дату фасування. Необхідно пам'ятати, що в одному боксі не можна одночасно фасувати міцелій різних видів (наприклад, гливи і печериці), одночасна розфасовка різних штамів одного виду допускається. Бажано, кожну ємність фасувати окремо. Якщо пакет не забезпечений бактерицидним фільтром, то слід тонкою стерильною голкою зробити перфорацію, по 10-15 отворів на кожній стороні пакета. Лопаточки, шпателі або інші інструменти, які використовуються при розфасовці, повинні перебувати в дезинфікуючому розчині перекису водню (3-5%). На думку фахівців, розфасовка міцелію є найважливішим і найбільш уразливим етапом у виробництві міцелію. Часто саме через недотримання всіх умов цього процесу лабораторія не завжди виробляє якісну продукцію. Після розфасовки в пакети міцелій обов'язково необхідно помістити на 2-3 дні на дорощування в окреме приміщення, яке обладнується стелажами і установкою мікроклімату. Дорощування розфасованого міцелію роблять при температурі 22-24°С і вологості 70-75%. 

 

3.7. Контроль якості продукції [4]

     Після дорощування фахівці оцінюють якість отриманої продукції як мінімум чотирма методами:

1. Органолептична  оцінка;

2. оцінка  чистоти посівного міцелію при  висіві на поживну агари зовану  або рідку середу (1,5-2% від партії  міцелію);

3. оцінкою  енергії проростання; 

4. оцінка  збереження генетичних характеристик сорту у виробничих умовах при отриманні плодових тіл.  

Критерії  органолептичної оцінки такі:

• цілісність оболонки, яка містить міцелій;
• щільність обростання носія (міцелій повинен бути білим, рівномірно зарослим);
• приємний грибний запах;
• відсутність жовтих плям ексудату;

Мал. Загальний вигляд ураженого хворобою міцелію  
 

     Мікробіологічний  контроль якості міцелію здійснюється шляхом висіву 1-2% від партії на живильні середовища. Це дозволяє виявити наявність або відсутність сторонньої мікрофлори.  
 

     Контроль  енергії проростання здійснюється шляхом висіювання у стерильний поживний субстрат, на якому в майбутньому будуть вирощувати гриби. При цьому оцінюють відсоток спушених зерен і швидкість росту міцелію на субстраті. Для оцінки енергії проростання також беруть 1,5-2% від партії міцелію.  

     Збереження  генетичних характеристик сорту (продуктивність, конкурентноспроможність, стійкість  до неблагополучних  умов середовища, здатність формувати примодії, текстура і габітус плодових тіл) здійснюється у виробничих умовах, куди забезпечується доступ спеціалістів лабораторії.  
 

3.8. Зберігання міцелію [4]

     Готовий міцелій зберігають в холодильній камері. На тривалість зберігання міцелію впливають такі фактори, як вид носія, температура, вологість, провітрювання. При використанні як носія зерна з малим вмістом клейковини злакових культур термін зберігання міцелію визначається температурою і вологістю субстрату:

• 0 ... 2°С - 4 місяці;

• 3 ... 5°С - 3 місяці;

• 6 ... 12°С-1 місяць;

• 12 ... 18°С-10-12 днів.

     Якщо  зберігання проводять при більш високій температурі - 20-22°С - і відносній вологості повітря більше 60%, міцелій продовжує зростати, на ньому з'являються жовті плями ексудату, і через 15-18 днів на ньому можуть формуватися примодії. Це призводить до «старіння» міцелію, зменшенню енергії проростання і істотної втрати майбутнього врожаю.

     Необхідно пам'ятати, що перед посівом міцелій необхідно витягти з холодильної камери не менше, ніж за 12 годин. Якщо використовують свіжий міцелій (3-4 дні після розфасування), то перед посівом його слід охолодити до температури +5 ... +8°С, завдяки чому на 10-15% збільшується врожайність.  
 

4. Загальний план лабораторії тиражування міцелію і перелік необхідного обладнання  

  Спрощена схема невеликої лабораторії

1 - Хол. 

2 - Варильна і сушка.

3 - Автоклавна.

4 - Накопичувальна  кімната для стерилізованих ємностей.

5 - Стерильний  бокс для посівів. 

6 - Тамбур  для входу персоналу в стерильний  бокс.

7 - Термостатні  кімната.

8 - Тамбур  для входу персоналу в кімнати 9 і 10.

9 - Стерильний  бокс для фасування. 

10 - Термостатна кімната дорощування міцелію.

11 - Технологічний  коридор повернення багаторазової  тари.

12 - Тамбур між стерильною і чистою зоною.

13 - Видача  готової продукції.

   

5.  Приготування міцелію в домашніх умовах [2]

 У грибників-любителів часто виникає питання: чи можна приготувати міцелій в домашніх умовах? У принципі можна, хоча орієнтуватися на це навряд чи варто. Зерно, приготоване за вищеописаною технологією, розфасовують у літрові молочні пляшки, закривають пробками, а зверху алюмінієвою фольгою. Потім пляшки ставлять у каструлю з водою і кип'ятять два рази по дві години з інтервалом у добу. При цьому відбувається стерилізація субстрату, і мікроби, присутні на зерні, гинуть. При кип'ятінні потрібно стежити за тим, щоб вода не намочила пробки .

мал. Стерилізація субстрату в домашніх умовах

     Моментом спотикання при вирощуванні міцелію в домашніх умовах може стати момент внесення чистої культури в ємності з зерном. Справа в тому, що в 1 м3 повітря міститься від 5 до 20 тисяч мікроорганізмів, тому в звичайних умовах важко уникнути зараження. Для того щоб забезпечити стерильність у момент інокуляції використовують мікробіологічну мікролабораторію, загальний вигляд якої показаний на малюнку нижче. Домашня мікролабораторія представляє собою герметично закритий ящик з вмонтованим склом на верхній кришці, бактерицидною лампою і звичайною лампою розжарювання, прикріпленими до бічних стінок, і рукавами з гумками, розташованими на передній стінці. Маючи таку мікролабораторію і підтримуючи в ній стерильність, ви зможете робити пересіювання практично в будь-якому приміщенні.

     

     Мал. Мікробіологічна мікролабораторія 

     6. Висновки

     1. Прискорений розвиток грибництва — один з ефективних шляхів розв’язання проблеми нестачі повноцінних продуктів харчування, одержання нових лікарських речовин, зменшення забруднення навколишнього середовища за рахунок утилізації різноманітних відходів сільського господарства й переробної промисловості.

     2. Нині загальна кількість грибів, щороку споживаних населенням земної кулі, становить близько 6,5 млн. т, з них 2000 року в лісах було зібрано лише 0,4 млн. т, а 6,1 млн. т вирощено на спеціалізованих грибних фермах і в господарствах з виробництва плодових тіл культивованих їстівних грибів.

     3. Їстівні гриби, які вирощують на рослинних залишках (глива, печериця та ін.), містять понад 35% протеїну (білку), всі незамінні для харчування людини амінокислоти, ненасичені жирні кислоти, вітаміни, найважливіші макро- та мікроелементи. Особливо багаті гриби на лізин, триптофан і треонін, яких мало в рослинах, а також на залізо і кобальт. Гриби є джерелом вітамінів С, D, E, групи В, містять антиоксидантний комплекс, біологічно активні сполуки. Гриби цінуються як дієтичний продукт через малу кількість калорій, жирів, натрію, а також відсутність холестерину, нітратів і нітритів.

     Список  використаної літератури

1. Дудка И.А. Грибы: справочник миколога и грибника/ Дудка И.А., Вассер С.П. –К.: Наукова думка, 1987. - 535с.
2. В.И. Билай. Методы экспериментальной микологии/ В.И. Билай – К.: Наукова думка, 1982. – 550с.
3. А.И. Морозов. Грибы. Руководство по разведению/А.И. Морозов – К.: Сталкер, 2000. – 304с.
4. С.Ф. Негруцкий. Горное грибоводство/С.Ф Негруцкий, Ю.А. Шапочник, П.А. Сычев, С.П. Демченко, С.А. Полтавец – Донецк: Лебедь, 1995. – 168с.