Розмноження організмів

Імміграція - це переміщення частини  бластомерів у порожнину бластули, де вони згодом утворюють внутрішній зародковий листок ентодерму (наприклад, у частини кишковопорожнинних) (мол. 63).

На етапі гаструли завершується ембріональний розвиток так званих двошарових тварин (наприклад, кишковопорожнинних), у яких тіло дорослих особин зберігає двошаровість гаструли, первинний рот і порожнину первинної кишки.

У більшості багатоклітинних  тварин після гаструляції настає етап формування третього (середнього) зародкового листка - мезодерми, — розташованого між зовнішнім та внутрішнім, і закладки органів та їхніх систем.

Мезодерма закладається різними шляхами. У більшості  безхребетних дві чи кілька клітин зародка переміщуються у простір між екто- та ентодермою та розміщуються з боків первинного рота. Внаслідок кількох поділів ці клітини утворюють мезодерму (мал.63).

В інших тварин (голкошкірі, хордові) у бластоцель вп'ячуються бічні вирости стінки первинної кишки. Вони відокремлюються й утворюють замкнені мішки, з яких згодом і формується мезодерма.

Висновки

Ембріональний розвиток багатоклітинних тварин починається з дробіння — ряду послідовних поділів зиготи чи партеногенетичної яйцеклітини. При цьому клітини, що утворюються внаслідок дробіння (бластомери), не ростуть у періодах між поділами. У результаті дробіння утворюється бластула — стадія ембріонального розвитку, що складається з одного шару клітин і має всередині порожнину.

У подальшому відбувається процес гаструляції - утворення з  бластули двошарового зародка (гаструли). Вона складається з двох шарів  клітин (зародкових листків): зовнішнього - ектодерми та внутрішнього — ентодерми. У більшості тварин виникає ще й третій (середній) зародковий листок — мезодерма. Зародкові листки дають початок усім тканинам та органам дорослих особин 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Стадії ембріонального розвитку

Ембріональний період (розвиток) завершується виходом зародка із яйцевих оболонок або народженням у організмів, в яких яйцевих оболонок немає (ссавці). Далі розпочинається постембріональний розвиток, який характеризується переходом організмів до самостійного живлення і активного руху. Завершується постембріональний розвиток статевою зрілістю і припиненням росту.

Розрізняють прямий і непрямий постембріональний  розвиток. Останній ще називається розвитком з перетворенням (метаморфозом). При першому типі органи зародка в постембріональний період продовжують розвиватися і безпосередньо перетворюються на органи дорослої тварини.

У цьому випадку  вже на початку постембріонального періоду організм має багато подібного  з дорослою особиною і відрізняється  лише меншими розмірами. Цей тип  розвитку характерний для зародків деяких безхребетних (павуків, деяких кільчастих червів, частини комах) і багатьох хребетних (гризунів, птахів, ссавців).

У постембріональному періоді організм веде самостійний  спосіб; життя, триває його ріст (збільшення маси і розмірів тіла), гістогенез і  органогенез (формування і диференціація  органів), ускладнюються різноманітні функції організму, формується статева  система, вторинні статеві ознаки.

При непрямому  типі постембріонального розвитку із зародкових оболонок виходить личинка, яка дуже відрізняється за будовою  і способом життя від дорослої особини. Вона може жити в іншому середовищі і мати інший тип живлення.

Наприклад, дорослі  особини живуть на суші, а личинки - у воді, дорослі є паразити, а  личинки - вільноживучі (або навпаки). Це явище слід розглядати як пристосування  до умов існування, яке виникло у  процесі еволюції.

У процесі  перетворення личинки на дорослу  особину відбувається суттєва перебудова всього. організму (метаморфоз). Цей  розвиток властивий більшості видів  червів, молюскам, багатьом членистоногим, деяким рибам і земноводним.

Залежно від  глибини і форми перебудови, яка  відбувається в процесі перетворення личинки на дорослу форму, розрізняють  розвиток з повним та неповним метаморфозом. При повному метаморфозі личинка  має спеціальні органи, які не властиві дорослим особинам, а її ріст і розвиток супроводжується перебудовою всіх органів систем.

Такий тип  розвитку має місце у комах (лускокрилих, двокрилих, твердокрилих та ін.), а також  у таких іфебетних тварин, як земноводні. У комах повний метаморфоз характеризується трьома послідовними стадіями: личинка, лялечка і доросла особина (імаго).

Стадії  метаморфозу певною мірою відбивають етапи еволюції даної групи тварин (див. "Ембріологічні докази еволюції").

При неповному  метаморфозі личинки мають спільні  риси будови з дорослими особинами, але відрізняються від них  рядом суттєвих ознак (немає крил, статевого апарату, іншим типом  органів дихання тощо). Такий розвиток характерний для представників  багатьох рядів комах (клопів, прямокрилих, вошей тощо) і для більшості  кліщів. Личинка в процесі перетворення на дорослу особину кілька разів  линяє.

Процес постембріонального розвитку організмів регулюється нервовою системою і залозами внутрішньої  секреції (нейрогуморальна регуляція). 
 
 

Життє́вий ци́кл — у біології послідовність стадій розвитку, через які проходить більшість видів у процесі онтогенезу. Більшість хребетних мають простий життєвий цикл, що складається з запліднення статевими клітинами (гаметами) під час статевого процесу, періоду розвитку ембріона, періоду юнацького росту після народження, зрілості, у тому числі статевого розмноження, та завершується смертю. Життєвий цикл безхребетних у цілому складніший і може включати реконструкцію зовнішнього вигляду (метаморфоз) і цілковиту зміну способу життя. Рослини характеризуються власним життєвим циклом із двох різних фаз, відомих під назвою зміни поколінь (статевого — гаметофіта та нестатевого — спорофіта). Багато комах типу цикад, бабок і хрущів мають тривалу фазу личинок або лялечок і коротку фазу життя в дорослому стані. Бабки у фазі личинок мешкають у воді, а в дорослому стані — у повітрі.

Життєвий  цикл — це період між однаковими фазами розвитку двох або більшої кількості послідовних поколінь, що характерні для певного виду. Безперервність життєвого циклу організмів забезпечують статеві клітини, які передають спадкову інформацію організмам дочірного покоління. За простого життєвого циклу всі покоління не відрізняються одне від одного (гідра, дощовий червяк, плазуни, птахи). Складні життєві цикли супроводжуються закономірним чергуваня різних поколінь або складними перетвореннями організму під час розвитку. Так, у деяких водоростей чергується статеве покоління (переважно гаплоїдне), з нестатевим (переважно диплоїдним). Чергування поколінь, які розмножуються статевим способом і партеногенетично, має важливе біологічне значення для тих організмів, які мешкають у мінливих умовах довкілля і не можуть переживати несприятливі періоди в активному стані. Статеве розмноженя забезпечує безперервність існування виду, а партеногенез дає змогу повною мірою використати сприятливі періоди для швидкого зростання чисельності виду. Чергування поколінь, які розмножуються різними способами, підсилює мінливість, яка забезпечує здатність виду мешкати в різних умовах довкілля і швидко реагувати на їхні зміни.