Особливості формування іхтіофауни малих річок

Донні біоценози малих  річок Полісся розвиваються на пісках різного ступеню замулення, у  мулах і на всіляких торф'янистих  ґрунтах, що надають притулок різним детритофагам. Комплекс риб представлений  лімнофілами типу щуки, головня, плітки, верховодки, золотого карася, в'юна, минька, окуня.

Заплави поліських річок  були місцем зростання корисних рослин (харчових, лікарських, технічних) і  проживання тварин, головним чином  водно-болотної мисливської фауни. У значній кількості тут виловлювали  раків. Наприкінці минулого сторіччя тільки з Волинської губернії щороку експортувалося кілька мільйонів раків, що становило  на той час понад 15% усього російського  експорту цих безхребетних.

Річки Лісостепу заростають менше, в основному рдесниками і  сусаком. Як і на Поліссі, серед донних біотопів переважають піски, замулені піски і мул, трапляються зони оголеної глини. Різноманітно представлено тут, хоч і не однаково по тих чи інших групах річок, рибне населення. Це - щука, плітка, єлець звичайний  і дніпровський, головень, в'яз, краснопірка, лин, підуст, пічкур, верховодка, лящ, чехоня, в'юн, окунь, судак, бичок-пісочник.

Є кілька груп степових річок. Група північного Причорномор'я - у  Дунайсько-Дніпровському межиріччі: між Прутом і Дністром з водотоком  по південних схилах Буджацької височини і між Дністром і Південним  Бугом - по південних відрогах Подільської  височини. Ці річки течуть Причорноморською низовиною. Друга група - ті, що впадають в Азовське море. За винятком Великого та Малого Утлюгів, які течуть Причорноморською низовиною, річки північного Приазов'я несуть свої води територією двох геоструктурних регіонів. Верхні їх ділянки розташовані на Приазовському кристалічному масиві, максимальні висоти якого - понад 300 метрів над рівнем моря. Річки тут мають значні нахили і швидку течію. Серед донних відкладів переважають кам'янисті, галечні та піщано-галечні біотопи.

Середня та нижня течії  приазовських річок перетинають  акумулятивну рівнину Причорноморської западини. У північній частині  по річкових долинах на поверхню виходять кристалічні породи докембрію, на південь  фундамент знижується на значну глибину. В своїй рівнинній частині  степові річки сильно замулені. У  степовій частині дрібніші з них  часто пересихають, утворюючи ланцюги  ізольованих плес. Води цих річок  мають значну мінералізацію з  різкими коливаннями газового режиму. Постійна течія існує в більш  крупних річках - Обіточній, Берді, Кальміусі, Міусі. Незважаючи на маловодність, фауна  річок Приазов'я надзвичайно багата. У верхів'ях чимало третинних реліктів. У середніх ділянках значно розвинута  і понто-каспійська фауна, частина  представників якої цілком самобутня. Нарешті, в пониззях спостерігається  розвиток багатої прісноводної, понто-каспійської, поетичної реліктової і морської евригалінної фауни.

Повертаючись до нижніх, дельтових ділянок причорноморських річок, що виходять безпосередньо в  лимани, зазначимо, що й тут, на відміну  від типових степових ділянок, відчутний  значний розвиток тваринного і рослинного населення. Це - типові плавні, що є мініатюрними подібностями плавнів великих причорноморських рік, тільки дещо збіднені за видовим  складом. Тут домінують густі  зарості очерету, в які вклинюються  поля, городи, сади, господарські будівлі. Серед плавнів є озера й  стариці. У плавнях багато птахів: білоокий нирок, чібіс, кроншнеп, лисуха, кваква; із ссавців - водяний щур, плавневий  пацюк, ондатра, трапляється видра.

В цілому водна фауна в  дельтах річок багата і представлена прісноводним, лиманним солонуватоводним (переважно понто-каспійським) і  евригаліннимморським комплексом. Незважаючи на невеликі розміри дельтових (прилиманних) ділянок степових річок, тут досить багате рибне населення.

Кримські річки за орографією поділяються на три групи: річки  і струмки Південного берега Криму; західних схилів Кримських гір, що впадають у Чорне море; північних схилів, які частково протікають гірським, передгірським, а потім і степовим Кримом.

Річки Південного берега Криму - це короткі гірські потоки довжиною 8-15 кілометрів. Донні відклади представлені в них камінням і кам'янисто-галечними  наносами. Під час дощів бурхливі потоки несуть масу каміння, а в посушливий період їх водність значно зменшується.

Річки другої групи (Чорна, Бельбек, Кача, Альма) беруть початок у західній частині Кримських гір і впадають у Чорне море в районі Севастополя  або на північ від нього; в посушливий період більшість із них міліє, а  то й зовсім пересихає, за винятком Чорної, яка має постійну течію.

До третьої групи річок  входять Салгир і Східний Булганак, які впадають у Сиваш. Найбільша  річка Криму - Салгир бере початок  на західному схилі яйли біля підніжжя Чатир-Дагу. В гірській і передгірській  частинах її основні допливи Ангара, Зуя, Бурульча, Біюк-Карасу мають постійну течію і є типовими гірськими  та передгірськими річками. Гідрофауна річок Криму збіднена на прісноводні  види.

Особливо сильно розвинена  гідрографічна мережа в Карпатах. По обидва боки вододільного хребта збігають кам'яними ложами численні порожисті  гірські річки, притоки Дністра, Прута, Серета й Тиси. При розгляді гідрофауни чітко визначаються три  ділянки: Закарпатська, Карпатська гірська  і Прикарпатська.

Залежно від фізико-географічних умов можна виділити три типи річок: розчленованих рівнин, Полісся і  гірські. Основне місце належить першому типу - з широкими долинами, пологими схилами, швидкістю течії 0,2- 0,3 м/сек.Басейни річок розчленованих  рівнин мають безліч рівчаків і балок, а для поліських річок характерні невеликий нахил, широкі, сильно заболочені долини обабіч.

До гірських належать річки  Карпат і Криму. Долини їх невеликі, з крутими схилами, русла (при  ширині від 10-20 м до 80-100 м) неглибокі, заповнені камінням і галькою. Нахил - 60-70 м/км у високогір'ях, але зменшується  до 5-10 м/км у нижніх течіях.

Температура води в річках (у середньому за місяць) вища за температуру  повітря на 1-3°. Тривалість льодоставу - 2-3,5 місяця, у холодні зими - до 4. Гірські річки, як правило, не замерзають.

Річки України мають велику кількість зважених і розчинених речовин, більшість яких потрапляє  з водозборів, часто - внаслідок ерозії ґрунту. Поряд з привнесеними ззовні аллохтонними речовинами, є ще і  автохтонні, тобто внутрішньорічкового  походження. До них належать рештки розмиву берегів і дна та речовини біологічного походження - організми  планктону, бентосу, продукти їх життєдіяльності  й розкладу. Зважені речовини сильно впливають не тільки на дно, де вони відкладаються, а й на всю масу потоку: поглинають світло, зменшують  прозорість води і швидкість передачі тепла, вбираючи значну частину кисню, сприяють накопиченню вільної вуглекислоти.

Твердий стік найбільш значний  у річках південної степової частини  України, де помутніння становить 1-10 г/л  води; менш каламутні течії середнього Дніпра, Прип'яті та приток.

Важливим абіотичним фактором розвитку живих організмів у річках є гідрохімічний режим. Ступінь  мінералізації річок України  коливається в межах 100-3000 мг/л, найменша вона в Карпатах і на Поліссі, найбільша - в Донбасі та степовому Півдні.

Річкові води є середовищем  найрізноманітніших організмів - тварин і рослин. Вода, даючи все необхідне  для їх існування, в той же час  сама істотно змінюється під впливом  їх життєдіяльності. Основними екологічними угрупованнями організмів у водоймах є планктон, нектон і бентос. До першого  входять водорості, які утворюють  фітопланктон, і дрібні безхребетні, тобто зоопланктон, у якому звичайно розвиваються коловертки, веслоногі  та гіллястовусі рачки. У товщі річкових вод проживає ще одна група організмів, що об'єднується під назвою нектон - сюди належать організми, здатні переборювати течію, насамперед риби. Бентос - група  організмів, що мешкають на дні, - як рослинні (фітобентос), так і тваринні форми (зообентос).

Бентичні організми за характером зайнятих ними біотопів і  за особливостями течії поділяються  на такі групи ценозів: псаммофільні, що розвиваються на пісках, псаммопелофільні - на замулених пісках, пелофільні - на мулах, аргілореофільні - на глині, літореофільні - на камінні та фітофільні - серед  водяної рослинності. Василевський Г.А. Водні багатства Карпат. - Ужгород: Карпати, 1973.Водне господарство в Україні / За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва. - К.: Генеза, 2000.  Малі річки України: Довідник / А.В. Яцик, Л.Б. Бишовець, Є.О. Богатов та ін.; за ред. А.В. Яцика. - К.: Урожай, 1991. Перехрест В.С., Чекушкина Т.А. Малим річкам - чистоту і повноводність. - К.: Урожай, 1984.

Іхтіофауна малих річок  України в регіональному відношенні неоднакова і залежить від особливостей кормової бази. У верхів'ях  Прип'яті  та її правобережних притоках, а  також у річці Тетереві знайдено 34 види риб та рибоподібних,зокрема  мінога українська, щука, плітка, ялець, головень, в'язь, красноперка, білизна, вівсянка, лин, гольян річковий, підуст,пічкур, верховодка,лящ,плоскирка, рибець, чехоня, гірчак, золотий та срібний карасі, сазан,сиква, в'юн, окунь,судак, йорж, носар, бичок-пісочник,колючка-триголчаста,налим. Деякі з них- сазан,рибець,судак-практично відсутні. У гірських притоках Дністра знайдено 45 видів риб,переважно реофільних. Ряд рідкісних та ендемічних видів риб потребують охорони: стерлядь, струмкова форель,дунайський лосось,харіус,підуст, карпатський пічкур, дунайський довговусий пічкур, пічкур-верхогляд, пічкур  Фріча,вусач звичайниий капатський вусач, шемая, передньоазійська щиповка, гірька щиповка, полосатий йорж, чоп великий, чоп малий, бичок- підкам'янник, мінога угорська. В середній та нижній частинах річок водяться звичайні для України види риб: щука, короп,карась, плітка,верховодка,чехоня,в'юн,сом, судак,окунь, окунь,білизна,налим та ін.

В Приазовській річці Молочній живуть 24 види риб. Поряд с прісноводними (щука,плітка,окунь,красноперка,вівсянка, лин, пічкур, верховодка, лящ, судак, срібний  карась,золотий карась,короп, щиповка) тут зустрічаються морські та різноводні риби (південна дев'ятиголчаста  колючка,триголчаста колючка,атерина, 4 види бичків). «Малі річки України» (довідник), Київ            « Урожай »1991 р.,за ред. А.В. Яцика,ст.239.

ЗАБРУДНЕНІСТЬ МАЛИХ РІЧОК  І ВОДНА ТОКСИКОЛОГІЯ

Забруднення водойм,в тому числі малих річок,підрозділяють  на біологічне та антропогенне. Біологічне забруднення річок відбувається внаслідок природних процесів росту  біомаси гідробіонтів,переважно  гірофітів, з наступним її відмиранням  та розкладанням,а також надходження  органічних речовин,що утворились у  підсистемах лісу,поля або луки. Тому розрізняють органічні речовини автохтонного походження, що  утворились в самій водоймі,та алохтонного,що надійшли в нього іззовні.

Антропогенне забруднення  пов’язане с діяльністю людини. Це надходження у водойму органічних та мінеральних речовин внаслідок  хімізації сільського господарства(добриви,пестициди,нафтопродукти),побутові,промислові,стічні води, а також с тваринницьких  комплексів. Частина компонентів  антропогенних забруднень являють  собою екотоксиканти, тобто шкідливі хімічні речовини, що забруднюють  навколишнє середовище і отруюють організми, в тому числі гідробіонти. Хімічні  елементи,в тому числі біогени  та важкі  метали, насамперед нагромаджуються  гідрофітами – водоростями та вищими водними рослинами. В середньому на одиницю біомаси зелені нитчасті водорості нагромаджують більше порівняно з  вищими водними рослинами. Це зумовлено високою ферментативною активністю зелених нитчастих  водоростей, що супроводжується високим вмістом  металів як складових частин ферментів  та коферментів. Крім того кладофора  містить  багато феродоксину з  негемінованим залізом в ньому. «Малі річки України» (довідник), Київ « Урожай »1991 р.,за ред. А.В. Яцика,ст.239.

Розвиток промисловості,побудова нових і реконструкція існуючих водних систем,промислові і побутові стоки,кислотні дощі, інтенсифікація сільського господарства, що включає використання хімічних речовин захисту рослин, удобрювання полів і ставків, дезінфекція і меліорація ставків  і інші заходи,що ведуть за собою  зміну режима природних вод. Вплив  цих факторів на гідробіонтів може бути прямим або поверхневим- через зміну температурного,газового, сольового режимів. Внаслідок,різноманіття життя в водоймах скорочується, часто катастрофічно.

Значно забруднюють водойми  водний транспорт і всі види стоків, зв’язаних із урбанізацією( каналізаційні  стоки, з міських територій , удобрених  парків і садів,територій відпочинку і т.д.),які являються причиною концентрації у воді різних шкідливих  речовин, розчинених нафтопродуктів,поява  плівки на поверхні,перенасичення води біогенними елементами ( зокрема, фосфатами, особливо після широкого розповсюдження синтетичних миючих засобів-детергінантів).

 Не  менш  шкідливим  для життя водойма може бути  теплове забруднення. Вода, використана  промисловими підприємствами для  охолодження систем   (зокрема  ТЕЦ) і повертається у водойму  підігрітою, сильно змінює його  термічний режим: значно підвищується  температура води на великих  площах, а у місцях викиду понижується  вміст кисню. Це негативно впливає  на гідробіонтів: підвищується використання  ними кисню, знижується стійкість  до отруйних речовин,порушується  ембріоногенез, риби втрачують  здатність нереститися,біоценози  розпадаються.

Для охорони рибоводних господарств  від забруднень і тим самим  профілактики токсикозів риб навколо  них будують захисні зони. Найбільш жорсткі природоохоронні вимоги в  1зоні де знаходяться інкубаційні  цехи і питомі споруди. Тут заборонено зберігання і використання токсичних  для риб речовин,органічних і  мінеральних добрив,розміщення силосних сховищ, кормових цехів, складування  побутових  відходів, використання сточних вод, відбір води із рибоводних водойм. В 2 зоні, що охоплює всю водозбірну площу  розташованих тут рибоводних ставків і інших споруд для  виведення риби,заборонено дощування  сточними  водами, обмежено використання азоту. І.М. Анісімова, В.В. Лавровський Іхтіологія, Москва,1991 р. ст. 20-27.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИТСТИКА  ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ РОЛІ ІХТІОФАУНИ У ВОДНИХ СИСТЕМАХ ТА ЇЇ КЛАСИФІКАЦІЯ

Відомо,що головним екологічним  ядром у функціонуванні екосистем  э органічна речовина. Риби, які  у трофічних зв'язках є гетеротрофним  компонентом системи відіграють важливу роль у продуційному та інших  процесах,а саме: