Нервова система

Подразнення рецепторів голосового апарату під час агукання, лепету багаторазово

поєднується із збудженням слухової зони. Ранні мовні  реакції дитини сприяють

становленню зв'язку з дорослими, підтриманню емоційного контакту. Для своєчасного і

активного розвитку передмовних реакцій важливо достатнє спілкування з оточуючими

людьми; в умовах, де дитина позбавлена такого спілкування, її голосові реакції згасають і

розвиток мовної функції затримується. За сприятливих  умов до однорічного віку дитина

вимовляє 6...10 простих  слів (ма-ма, ба-ба, ам-ам, тік-так тощо). Для правильного

розвитку мови надзвичайно важлива участь рухового аналізатора. Обмеження загальної

рухливості дитини негативно позначається на розвитку мовної функції і всього психічного

розвитку дитини. У формуванні мови необхідна участь слуху. Порушення слуху до того

моменту, як дитина навчилася говорити, веде до глухонімоти.

На кінець 1-го року життя для дитини значущими  стають комплекси

екстероцептивних подразнень, і серед них слово. Треба зауважити, що для дітей 1-го року

життя характерне загалом реагування не на окремі предмети, а на комплекси подразників,

тобто на ситуацію в цілому. Проте в цей період реакція дітей на слово не має  самостійного

значення, визначається комплексом подразнень, і тільки пізніше  слово набуває значення

самостійного  сигналу. Протягом всього першого року життя відбувається активне

тренування дитини у вимовленні спочатку окремих звуків, потім складів і нарешті слів.

Мова дитини починається з того моменту, коли окремі мовні звуки або комбінації

їх, які вона вимовляє, стають такими ж сигналами  безпосередніх подразників, як і  слова,

що їх вимовляють оточуючі. Це відбувається в кінці  першого – на початку другого  року

життя дитини. З  цього часу слово стає сигналом сигналів.

Раннє дитинство (переддошкільний вік). Для цього періоду характерне

морфологічне  і функціональне удосконалювання  нервової системи. Розвиток м'язової

системи і координаційна  функція нервової системи зумовлюють зміцнення таких навичок,

як сидіння, стояння, ходьба.

До трьох років  частота дихання у стані спокою знижується до 26...24 на одну

хвилину (порівняно  з 50...45 в період новонародженості), частота серцевих скорочень

знижується до 100...90 на одну хвилину (у новонародженого  вона досягає 150... 140).

До 2...2,5 року прорізуються всі 20 молочних зубів. Зростає кислотність  і

ферментативна активність шлункового соку. Перехід  від переважно молочної їжі до

змішаної сприяє інтенсивному ростові кишок.

Тривають процеси  росту. Щорічне збільшення зросту на 2…3-му році становить

8...10 см, маса  у 2...3 роки зростає на 4...6 кг. Змінюються  пропорції тіла. Відносно

зменшуються розміри  голови з 1/4 довжина тіла у новонародженого  до 1/5 у дитини 2...З

років.

Ходьба дає  дитині можливість активніше знайомитися  з оточуючими її

предметами, а  розвиток мови веде до складніших контактів  з людьми, «дитина перестає

бути, так би мовити, прикріпленою до місця і  вступає в епоху вільнішого і  самостійного

спілкування із зовнішнім світом».

Поведінка дитини 2…3-го року життя характеризується яскраво вираженою

дослідницькою діяльністю. Дитина тягнеться до кожного  предмета, обмацує, заглядає

всередину, пробує підняти, бере в рот. В цьому віці легко виникають травми через

допитливість, відсутність  досвіду, зростає частота гострих  інфекцій у зв'язку з

розширенням контактів дитини з іншими дітьми і навколишнім середовищем.

Істотно змінюється умовнорефлекторна діяльність дітей цього віку. На другому

році життя  із узагальненого недиференційованого  світу, що оточує дитину, починають

вичленятися окремі предмети як відокремлені комплекси подразнень. Це стає можливим

завдяки маніпулюванню  з предметами. Тому не треба обмежувати рухів дітей, хай самі

одягаються, умиваються, їдять.

Завдяки діям із предметами у дітей починає формуватися  функція узагальнення.

Широке користування предметами розвиває у дитини руховий  аналізатор.

На другому  році життя у дитини формується велика кількість умовних рефлексів

на відношення величини, маси, віддаленості предметів (вичленення швидких і

повільніших подразників, більших або менших порівняно  з іншими).

Особливе значення має вироблення систем умовних зв'язків  на стереотипи

екстероцептивних подразнень. При недостатній силі і рухливості нервових процесів

стереотипи полегшують пристосування дітей до навколишнього  середовища.

Звертає на себе увагу велика міцність систем умовних  зв'язків, вироблених у дітей

до 3 років, і  пов'язана з цим хворобливість  у зв'язку з порушенням стереотипу: діти

коверзують, плачуть, якщо довго з ними затримуються в  гостях; довго не засинають, якщо

їх поклали  на новому місці. Для дітей у віці до 3 років вироблення великої кількості

різних стереотипів  не тільки не становить труднощів, а  й кожний наступний стереотип

виробляється  все легше. Проте зміна порядку  проходження подразників в одному

стереотипі –  надзвичайно важке завдання. Системи  умовних зв'язків, вироблень в  цей час,

зберігають своє значення протягом всього наступного життя людини.

На 2-му році починається  посилений розвиток мови, засвоєння  дитиною

граматичної будови мови. Оволодіння діями з предметами справляє рішучий вплив і на

формування узагальнення предметів словом, тобто формування другої сигнальної

системи.

До двох років  словник дитини становить близько 30 слів, причому іменники

становлять до 63%, дієслова – 23%, інші частини мови – 14%, сполучників нема.

Мову дитина використовує головним чином для  налагоджування співробітництва

із дорослими  всередині спільної предметної діяльності.

Дошкільний  вік (перше дитинство). Це вік від 3 до 7 років. Щорічне збільшення

зросту в цей  період становить в середньому 5-8 см, маси – близько 2 кг, окружності

грудної клітки – 1...2 см. Помітно змінюються пропорції  тіла. В 6...7 років висота голови

становить 1/6 довжини  тіла. У віці семи років хребет ще гнучкий, процеси скостеніння в

ньому не завершені.

З 6...7 років починається  швидкий розвиток м'язів кистей рук. Особливо інтенсивно

розвиваються  м'язи, які забезпечують прямостояння і ходьбу. До семи років поперечний

розмір волокон  в цих м'язах стає більший, ніж  в усіх інших. Середня сила м'язів обох рук

до шести років  у хлопчиків 10,3 кг, правої руки – 4 кг, а лівої – 2 кг. Відмічається велика

рухова активність. Рухи мають узагальнений характер. Починають вироблятися

найпростіші побутові рухові навички і трудові рухи. Тонус згиначів переважає над

тонусом розгиначів. Це приводить до того, що при тривалому  сидінні дитині важко

тримати спину  випрямленою.

До 3...5 років  маса головного мозку порівняно  з масою мозку новонародженого

(380...400 г) збільшується  втроє і до семи років досягає  1250...1300 г. Тривалість активної

уваги і розумової  працездатності невелика, у дітей 5…7 років вона в середньому не

перевищує 15 хвилин.

На кінець дошкільного  періоду абсолютні розміри серця  і його маса збільшуються,

а відносно маси тіла зменшуються. Триває ріст кровоносних  судин. Відносне звуження

просвіту кровоносних  судин спричиняє деяке підвищення артеріального тиску з віком.

Розвиток симпатичної  іннервації серця випереджує розвиток парасимпатичної іннервації.

Тому у дошкільників частота пульсу більша, ніж у дорослих, і особливо збільшується при

м'язовій діяльності і емоціях.

До семи років  в основному закінчується формування легеневої тканини, зростає

глибина дихання  і знижується його частота. В 6...7 років  частота дихальних рухів

становить 20...22 на хвилину. Життєва ємкість легень з віком збільшується, в 4 роки вона

становить близько 1100 см3, а до семи років досягає 1300... 1400 см3.

З 6...7 років починається  заміна молочних зубів постійними. Травний канал на цей

період досягає  значного розвитку.

В розвитку дітей  дошкільного віку дуже важлива роль належить ігровій діяльності і

мові. Мова дитини-дошкільника  стає все складнішою, з багатим  запасом слів.

Діти починають  правильно вживати відмінки, дієслівні  форми, засвоюючи їх у

мовних стереотипах, які вони сприймають від оточуючих  людей.

Вік від 3 до 5 років  в розвитку вищої нервової діяльності дитини істотно

відрізняється від попереднього періоду. Насамперед змінюється характер орієнтувальних

реакцій – тепер  вони визначаються питанням: що це таке?

Діти цього  віку виробляють велику кількість динамічних стереотипів. Можливості

перероблення  стереотипів до п'яти років зростають. Зрослі сила і рухливість нервових

процесів допускають уже переробку стереотипів без  особливих труднощів. Міцність

системи умовних  зв'язків у стереотипах у віці п'яти років вдвоє менша, ніж  у 3 роки.

На 5-му році життя  з'являються перші спроби осмислити  слова, досить високого

рівня розвитку досягає здатність дитини узагальнювати  словом багато явищ зовнішнього

світу.

Від 5 до 7 років  у зв'язку з інтенсивним морфофункціональним дозріванням кори

великого мозку  істотно зростають сила і рухливість нервових процесів. Діти тепер здатні

зосереджувати увагу протягом 15...20 хв і більше. Вироблені умовні реакції менше

піддаються зовнішньому  гальмуванню. Згасання і диференціювання  виробляються майже

вдвоє швидше, довшими  стають періоди утримання гальмівного  стану. Проте вироблення

всіх видів  умовного гальмування є ще великою  трудністю для нервової системи. До семи

років дитина в  змозі утримувати програми дій із ряду рухів.

У дітей описуваного  віку значно зростає роль наслідувального  та ігрового

рефлексу. Граючи в ляльки, діти точно копіюють жести, слова, манери вихователів,

батьків, старших  дітей.

Молодший  шкільний вік (друге  дитинство). Це вік від 7 до 12 років. Розвиток у

молодшому шкільному  віці відбувається відносно рівномірно. Довжина тіла збільшується

в середньому на 4...5 см на рік, маса – на 2...З кг, окружність грудної клітки – на 1,5...2 см.