Нервова система

нервової системи. Вона покриває всю поверхню півкуль  шаром завтовшки від 1,5 до 3 мм.

Загальна поверхня півкуль кори у дорослої людини 1700...2000 см2. В корі нараховують

від 12 до 18 млрд. нервових клітин. Загальна поверхня кори великого мозку збільшується

за рахунок  численних борозен, які ділять всю  поверхню півкулі на опуклі закрутки і

частки.

Значення  різних ділянок кори великого мозку. Функції окремих ділянок кори

неоднакові, хоч  кора великого мозку функціонує як єдине ціле.

Окремі області  кори мають різне функціональне  значення. Проте суворої

локалізації функцій  в корі не існує. В дослідах на тваринах після руйнування певних

ділянок кори через  деякий час сусідні ділянки брали  на себе функції зруйнованої ділянки.

Ця особливість  пов'язана з великою пластичністю клітин кори великого мозку.

В кору великого мозку надходять доцентрові імпульси від рецепторних утворень.

Кожному периферичному  рецепторному апаратові відповідає в корі область, яку І. П.

Павлов назвав кірковим ядром аналізатора. Області  кори, де розташовані кіркові ядра

аналізаторів, називають  сенсорними зонами кори великого мозку. Останнім часом

одержані дані, які підтверджують, що локалізація  функцій у корі не обмежується  певним

полем кори, а  лише переважно сприйняття того чи іншого виду чутливості зв'язане з

певним полем  кори; разом з тим воно може бути представлене і в сусідніх ділянках кори у вигляді полісенсорних нейронів, які реагують специфічними реакціями на подразнення

різних рецепторів.

У молодшому  шкільному вiцi i в період статевого дозрівання у дітей триває

дальший розвиток центральної нервової системи. Вiдмiчається посилений ріст лобових

часток великих  півкуль, у зв’язку з чим збільшується точність i координація рухів. 

4. Вища нервова діяльність, її становлення в процесі розвитку. 

Період  новонародженості. Починається цей період з першим криком дитини і

триває до 10 днів. Перший крик, який знаменує собою перший повноцінний вдих

новонародженого, за даними деяких авторів, має також  комунікативне значення: він не

тільки привертає  увагу матері, а й встановлює з  нею контакт. В цей період відбувається

адаптація новонародженого  до нових умов середовища. Це один із найважливіших

критичних періодів розвитку.

Із умов відносно сталої температури в організмі  матері (37° С) новонароджений

опиняється у  середовищі із зниженою температурою, у зв'язку з чим у нього відмічається

високий рівень теплопродукції: 176,4 Дж на 1 кг маси тіла (у дорослого 100,8 Дж/кг).

Шкіра новонародженого  вкрита шаром сироподібного мастила – секретом сальних

залоз. Після  видалення мастила шкіра червоніє, а потім лущиться. Часто в перші  дні життя

дитини спостерігається  жовтяничне забарвлення шкіри. Це явище  зникає на 7...10-й день.

Протягом перших днів більшість дітей втрачає  до 5...8% своєї початкової маси (до

150...300 г), потім  маса тіла починає наростати  і на кінець першого, частіше  другого тижня

досягає початкового  рівня.

Дитина народжується з порівняно невеликою кількістю  природжених безумовних

рефлексів. В  реакцію – відповідь на подразники включається практично весь організм, що пов'язане з широкою іррадіацією збудження в центральній нервовій системі. На ранніх стадіях розвитку дитини, коли морфологічний розвиток кори великого мозку ще не досяг достатньої зрілості, спостерігаються генералізовані реакції, які регулюються підкірковими

структурами мозку. У новонароджених дітей виражений  сисний рефлекс у відповідь на

подразнення рецепторів губ, шкіри, біля ротової області, щік, слизової оболонки язика. Із

захисних рефлексів  добре розвинутий мигальний рефлекс, рефлексогенна зона якого в

перші дні життя  дитини велика і включає в себе рецепторні утворення рогівки, повік, вій,

бокової поверхні носа. З віком рефлексогенні зони цих рефлексів звужуються.

У немовлят виражений  хапальний рефлекс на дотик до долоні і ножний хватальний

рефлекс на подразнення  передньої частини підошви, рефлекс  Бабинського (згинання

пальців стопи  при подразненні підошовної поверхні стопи або віялоподібне розходження

всіх пальців  стопи).

Впливаючи на шкіру  новонародженого, можна викликати  рефлекси на больові і

температурні  подразнення (рухові реакції загального і місцевого характеру), на зміну

положення тіла, установчий лабіринтний рефлекс голови. Новонароджені діти

розрізняють солодке, гірке, кисле і солоне, реагуючи на одне з них сисними рухами, а  на

інше зморщуванням обличчя, скривленням рота, випинанням губів і язика.

На звукові  подразнення новонароджені реагують загальними реакціями типу

здригання, загального рухового занепокоєння із зміною частоти  дихання і серцевих

скорочень. Це примітивний  орієнтувальний рефлекс. Часто цей  орієнтувальний рефлекс у дітей з перших годин життя виявляється у вигляді зупинки системних рухів у відповідь на звуковий подразник.

На зорове подразнення  новонароджена дитина відповідає також  генералізованою

реакцією, східцеподібним стеженням очима за предметом, який світиться.

Орієнтувальний  рефлекс, як і інші безумовні рефлекси, у дітей раннього віку

стимулює відповідь  організму на зовнішні подразники і  сприяє утворенню

умовнорефлекторних зв'язків.

До 10...12-го дня  життя під впливом умов навколишнього  середовища, розвитку

організму змінюється характер безумовних рефлексів новонародженого. Звужуються

рефлексогенні зони ряду безумовних реакцій, пригнічується  або перебудовується багато з

них. В цій  перебудові природжених рефлекторних реакцій основну роль відіграють

умовнорефлекторні зв'язки, які формуються.

Уже в перші  дні життя дитини можна помітити утворення натурального умовного

рефлексу на час годування дитини, який виражається  в пробудженні дітей і підвищеній

руховій активності. Зрозуміло, що такий рефлекс проявляється тільки при суворому

режимі годування  дітей. При суворому режимі годування  на 6...7-й день у немовлят настає

умовнорефлекторне підвищення кількості лейкоцитів уже за 30 хв. до годування, у них

підвищується  газообмін перед споживанням  їжі. На кінець другого тижня з'являється

умовний рефлекс  на положення дитини для годування  у вигляді сисних рухів. Тут

сигналом є  комплекс подразників, що діють з  рецепторів шкіри, рухового і

вестибулярного  апаратів, які постійно поєднуються  з харчовими підкріпленнями.

Грудний вік (від 10 днів до 1 року). В цьому віці інтенсивно відбуваються процеси

обміну речовин, що приводить до збільшення росту  і маси дитини, йде активне

становлення функцій  травного апарату, але цей процес ще далекий від завершення, що є

однією з причин частих шлунково-кишкових розладів у  дітей грудного віку.

У зв'язку з імунітетом, набутим від материнського організму, до 3-місячного віку

діти, як правило, на інфекційні хвороби не хворіють.

В цьому періоді (до 2,5...3 місяців) дитина набуває здатності  утримувати голівку в

вертикальному положенні. В період від 2,5...3 до 5...6 місяців  дитина починає сидіти,

харчування материнським молоком вже поєднують з підгодовуванням. В 6…7 місяців

починається прорізування перших молочних зубів.

З 5...6 і до 11...12 місяців відбувається реалізація пози стояння і поступовий перехід

на харчування змішаною їжею.

Протягом перших 3...4 тижнів життя більшу частину  часу дитина спить, утворення

умовних рефлексів  обмежене коротким часом неспання і  потребує великої кількості

поєднань з  безумовним рефлексом. Умовні рефлекси, вироблені протягом 1-го місяця

життя, нестійкі. Умовні рефлекси на харчові подразники виробляються раніше і

виявляються міцнішими, ніж на захисні і на подразнення  екстерорецепторів.

Дитина реагує «комплексом пожвавлення» на вигляд матері, кричить і

відвертається, якщо бачить ложку з ліками.

В міру морфологічного визрівання аналізаторних систем утворюються  все нові

умовні рефлекси. В грудному віці всі аналізаторні системи дитини досягають уже  значної

досконалості  і включаються в утворення  умовнорефлекторних зв'язків.

У зв'язку з низькими функціональними можливостями нервових клітин діти цього

віку легко  поринають у позамежне гальмування  і сон. Безумовне гальмування  виявляється

уже в перші  дні життя дитини (дитина не бере грудей, якщо в неї є болісний осередок).

Чітке диференціювання  штучних зорових і слухових умовних  подразників

спостерігається в 3...4 місяці.

У другій половині першого року життя неспання дитини зростає до 10 год на добу.

Це приводить  до вироблення значної кількості  нових умовних рефлексів (як позитивних,

так і негативних).

Уже порівняно  рано (з 1, 5 місяця) дитина реагує на слова, вимовлені оточуючими.

При цьому реакція  виникає на людину, її міміку, а не тільки на звуки слова. Якщо до

дитини цього  віку звертатися із словами так, щоб  вона не бачила артикуляційної міміки

дорослого, то вона не реагує на них.

Розуміння слів розвивається в такому порядку: спочатку сприймаються назви

речей, що оточують дитину, назви іграшок, імен дорослих, пізніше – зображень предметів,

потім – назв частин тіла і обличчя.

Розвиток моторної мови починається з 1,5-місячного  віку. Діти поступово

вимовляють все  складніші звукосполучення, які  називаються передмовними голосовими

реакціями. В  них можна розрізнити багато звуків, які пізніше стануть елементами

членороздільної мови.

У дітей, які  розвиваються нормально, спостерігається  послідовність у розвитку

передмовних реакцій:

Вік дітей: Голосові реакції:

1,5 місяця Агукання: а-аа, г-уу, бу-у, еи і т. п.

2...3 місяці Більш  різноманітне агукання

4 місяці Сопілка:  аль-ле-е, аги-пи і т. п.

7...8,5 місяця Лепет:  вимовляє склади (ба-ба, да-да)

8,5...9 місяців  Модульований лепет – повторення  слів з різноманітними

інтонаціями.

Агукання – поступове вправляння голосового і дихального апаратів, яке є

підготовкою до вимовляння звуків мови.