Cинтетичні миючі засоби і їхній вплив на людину

2. Масова частка цукру у склянці чаю (250 мл), куди поклали дві чайні ложки цукру (по 8 г у кожній), становить: (1) 7,8 % (2) 12,8% (3) 3,2% (4) 6,4%.

3. Цукровий завод переробляє за добу 4500 т буряків. Яку массу цукру за добу виробляє завод, якщо масова частка сахарози в буряках становить 12%?

Проблемне питання 3. Полісахариди

Полісахариди  як природні полімери.Поширення в природі та значення.

Полісахариди  — вуглеводи, які багато в чому відрізняються від моносахаридів  і дисахаридів, не мають солодкого  смаку і майже не розчинні в  воді.

Це складні  високомолекулярні сполуки, які  під каталітичним впливом кислот чи ферментів піддаються гідролізу з утворенням простіших полісахаридів, потім дисахаридів, і врешті-решт багато (сотні і тисячі) молекул моносахаридів. Важливі представники полісахаридів — крохмаль і целюлоза. Їх молекули побудовані з ланок — (С6Н10О5)n- є залишками шестичленних циклічних форм молекул глюкози, що втратили молекулу води.  Різниця тільки в властивостях цих полісахаридів обумовлених просторовою ізомерією утворюючих їх моносахаридних молекул: крохмаль побудований із ланок α-, а целюлоза – β-форми глюкози.  Особливості будови макромолекул полісахаридів впливають на їх властивості, особливу увагу зверніть на розташування волокон целюлози, поясність причини її міцності і нерозчинності. Вкажіть, чому з целюлози добувають волокна, а з крохмалю їх добути неможливо.

 Для повного  висвітлення питання доцільно  з’ясувати біологічне значення  крохмалю і його перетворення  в організмі людини .(Повідомлення учня 11 класу)

Групові завдання:

1. Що спільне і відмінне у будові крохмалю і целюлози?

2. Чому з  целюлози можна добути волокна, а з крохмалюні?

3. Чому фруктоза  і глюкоза належать до моносахаридів,  а крохмаль і целюлоза до  полісахаридів?

4. Кінцевим  продуктом гідролізу крохмалю є:

 а) сахароза, б) фруктоза, в) глюкоза.

5. До продукту  повного гідролізу крохмалю додали гідрооксиду купруму(ІІ) і нагріли. Випав осад червонного кольору.

Це: а)Сu2О; б) СuO;, в)СuОН,; г) СuСО3.

6. За наявності концентрованої  сульфатної  кислоти  целлюлоза реагує з оцтовою кислотою. Які  речовини можуть утворитися при цьому? Складіть рівняння реакцій.

7. Яку спільну хімічну властивість мають сахароза, крохмаль і целюлоза? Відповідь підтвердіть відповідними рівняннями          реакції.

8. Для одержання  штучного волокна целюлозу:

 а) нітрують, б) сульфують, в) галогенують,  г) ацетилюють

 д) гідрують, е) окиснюють.

9. Які процеси і в якій послідовності треба провести, щоб одержати спирт з целюлози:

 а) нагрівання, б) ацетилування, в) гідроліз, г)  бродіння,

 д) нітрування.

10. Целюлоза  є продуктом: а) полімеризації глюкози, б) поліконденсації глюкози,

 в) ізомеризації глюкози, г) вулканізації глюкози, д) циклізації глюкози.

11. Нітроцелюлозу використовують для виробництва:

 а) капрону,  б) кіноплівки, в) магнітофонноїстрічки, г) пороху, д) штучного волокна. 

 Методична розробка уроку

9 та 11 клас (рівень стандарту) малонаповнюваної школи

 

Тема: Хімічні властивості жирів. Гідроліз жирів, омилення. Мило, його склад, мийна дія

 

Мета: забезпечити засвоєння поняття про жири як естери; ознайомити учнів із складом, добуванням, властивостями мила; продовжити формування навичок роботи з хімічними реактивами, розвивати цікавість до предмету на основі вивченого матеріалу та сприяти виробленню в учнів гігієнічних навичок .

      Тип уроку:  Комбінований урок засвоєння знань, умінь і навичок і творчого їх застосування

Методи: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, еврестичний (частково-пошуковий), 

 Форми роботи: індивідуальна, фронтальна, колективна, групова Обладнання та матеріали: Рослинні, тваринні жири, гліцерин, мило, FAIRY (рідина для миття посуду

Нові  поняття:

Вищі  карбонові кислоти - природні та синтетичні одноосновні карбонові кислоти  , які містять не менше 6 атомів карбону.   Залежно від природи вуглеводневого радикала розрізняють насичені та ненасичені.

Жири - природні органічні сполуки, які належать до класу естерів.

Мило - натрієві солі вищих (жирних) карбонових кислот

                                   Хід уроку

I.   Актуалізація знань.

 Мило виготовляють кип'ятінням у воді жирів разом з лугами каустичної соди і каустичний поташу. Жири виділяють з продуктів рослинного походження (бавовникова, пальмова або соєва олії), також тваринних продуктів, наприклад з свинячого сала або риб'ячого жиру. При кип'ятінні жирів разом з лугами утворюється гліцерин і солі жирних кислот

II. Мотивація  навчальної діяльності 

Для усвідомленого  сприйняття нової теми я хочу, щоб  ми з вами згадали деякі поняття  із попередніх тем. ( робота в групах)

1.Які речовини  називаються багатоатомними спиртами? Наведіть приклади спиртів.

2. Які речовини  називаються карбоновими кислотами?  Наведіть приклади вищих карбонових  кислот.

3. Які речовини називаються естерами?
4. Що таке етерифікація?

 

 

Реакції	Приклад
Перетворення  рідкого жиру в твердий	CH2-О-СО-(СН2)7-СН=СН-(СН2)7-СН3 ׀ CH-О-СО-(СН2)7-СН=СН-(СН2)7-СН3  + 3Н2 ׀ CH2-О-СО-(СН2)7-СН=СН-(СН2)7-СН3 олія (триолеат)	CH2-О-СО-(СН2)7-СН-СН-(СН2)7-СН3 ׀ CH-О-СО-(СН2)7-СН-СН-(СН2)7-СН3  + 3Н2 ׀ CH2-О-СО-(СН2)7-СН-СН-(СН2)7-СН3 маргарин (тристеарат)
Добування жиру
Отримання  мила твердого: Жир      + NаОН рідкого: жир +КОН

III. Вивчення  нового матеріалу

Спочатку нам  необхідно поговорити про жири. Чому? Адже ми вивчаємо мило. Жири - це суміш складних ефірів гліцерину й вищих карбонових кислот. (Демонстрація тваринних і рослинних жирів)  

R – залишки вищих крбонових кислот

Що  таке мило? Як  отримують мило? Мила - це натрієві або калієві солі вищих жирних кислот (схема 1), які гідролізуються у водному розчин з утворенням кислоти й лугу. Загальна формула твердого мила

 

Мийна дія мила – складний фізико-хімічний процес. Мийна дія мила – складний фізико-хімічний процес. Луг, що утворився, емульгується, частково розкладає жири й звільняє в такий спосіб прилиплу до тканини бруд. Карбонові кислоти з водою утворять піну, що захоплює частки бруду. Калієві солі в порівнянні з натрієвими краще розчинні у воді й тому мають більше сильну миючу властивість. Гідрофобна частина мила проникає в гідрофобну забруднюючу речовину, у результаті поверхня кожної частки забруднення виявляється оточеною оболонкою гідрофільних груп. Вони взаємодіють із полярними молекулами води. Завдяки цьому йони миючого засобу разом із забрудненням відриваються від поверхні тканини й переходять у водне середовище. Так відбувається очищення забрудненої поверхні миючою речовиною. У твердій воді мило втрачає свою мийну дію, тому що утворюються нерозчинні магнієві та кальцієві солі вищих карбонових кислот. У зв’язку з цим широко розвивається виробництво синтетичних мийних засобів. Вони мають добру мийну дію і не втрачають її у твердій воді До ефективних синтетичних мийних засобів належать алкілсульфати. Це натрієві солі моноестерів сульфатної кислоти з вищими спиртами R-СН2-O–SO2ONa, де R – насичений вуглеводневий радикал.

ІУ. Осмислення знань

Заповнити таблицю:

Мило	Мийна дія
Тверде  мило R-СООNa
Рідке мило R-СООК
Мийний засіб R-СН2-O–SO2ONa

У. Рефлексія

1) У чому полягає  подібність мийної дії мила  та синтетичних мийних засобів?

2) У чому полягає  відмінність мийної дії мила  та синтетичних мийних засобів?

УІ. Домашня  робота

О.Г.Ярошенко підручник  «Хімія-11» К. Грамота, 2011

§ 18. Виконати лабораторний дослід №9 (алгоритм виконання ст..196)

 

 Методична розробка уроку

9 та 11 клас (рівень стандарту) «малонаповнюваної» школи

 

 

 Тема: «Синтетичні  миючі засоби. Захист навколишнього середовища від забруднення синтетичними мийними засобами.»

Мета . Розглянути склад й будову мила й миючих засобів, показати взаємозв'язок будови й властивостей миючих засобів; закріпити навички роботи в малих групах, розширити кругозір учнів, розвивати їхнє логічне мислення

Тип уроку. Застосування знань та формування умінь і навичок.

Форми роботи: фронтальна бесіда з теми, навчальна лекція робота в малих групах, демонстрація дослідів

Обладнання  та матеріали. Упаковки з-під мила й миючих засобів, інформаційні аркуші для учнів, набір хімічного посуду (пробірки, спиртівки, хімічні стаканчики, пробіркотримачі, скляні палички); жир, маргарин або вершкове масло, мило, синтетичний миючий засіб, рідке мило, 15%-й розчин гідроксиду натрію, розчин хлориду натрію (насичений), розведений розчин сульфатної кислоти,   фенолфталеїн.

Хід уроку

1. Повідомлення учня 11 класу на тему «Мило в стародавності, історія миловаріння»

 Для миття й прання білизни на Русі використали луг, одержуваний при обробці золи водою, тому що зола від згорілого палива рослинного походження містить поташ.

Розвитку  миловаріння сприяло наявність  сировинних джерел. Наприклад, марсельська  миловарна галузь промисловості, відома з епохи раннього середньовіччя, мала в розпорядженні маслинове масло й соду. Миловаріння розвивалося також в Італії, Греції, Іспанії, на Кіпрі, тобто в районах, що культивують маслинові дерева. Перші німецькі миловарні були засновані в XIV сторіччі.Хімічна сутність миловарних процесів довгий час була не ясна. Лише наприкінці XVIII в. була з'ясована хімічна природа жирів, і потім зрозумілі реакції їхнього омилення. В 1779 р. шведський хімік К.В.Шеелє показав, що при взаємодії маслинового масла з оксидом плюмбуму й водою утвориться розчинна у воді солодка речовина. В 1817 р. французький хімік М.Э.Шеврель відкрив стеаринову, пальмітинову й олеїнову кислоти як продукти розкладання жирів при їхньому омиленні водою й лугами. Солодка речовина, отримана Шеелє, було Шеврелем назване гліцерином. Сорок років потому французький хімік П.Э.М. Бертло встановив природу гліцерину й пояснив хімічну будову жирів.

2. Робота в   групах (групи складаються з учнів 9 та 11 класу)

Використовуючи  інформаційні аркуші (додаток) і роздавальний матеріал, учні виконують   завдання, які лежать основі домашнього завдання

1. Заповнити таблицю

Властивості мила й синтетичних  мийних засобів

Господарське мило	Туалетне  мило	Синтетичний мийний засіб

2. Відповістити на запитання: у чому переваги використання синтетичних миючих засобів у порівнянні з милом?

3. Захист  проекту   «Виробництво мила»

Учень 11 класу. Виробництво мила складається із двох стадій: хімічної й механічної. На першій стадії (варіння мила) одержують водяний розчин натрієвих (рідше калієвих) солей, жирних кислот або їхніх замінників.Одержання вищих карбонових кислот при крекінгу й окислюванні нафтопродуктів:

Одержання натрієвих солей:

С_nH_mCOOH + NaOH = С_nH_mCOONa + H₂O.

Варіння мила закінчують обробкою мильного розчину (мильного клею) надлишком лугу або розчином хлориду натрію. У результаті цього на поверхню розчину спливає концентрований шар мила, називаний ядром. Отримане мило називають ядровим, а процес його виділення з розчину - висалюванням. Механічна обробка полягає в охолодженні й сушінні, шліфуванні, обробці й упакуванні готової продукції. У результаті миловарного процесу ми одержуємо найрізноманітнішу продукцію, з якої ви можете ознайомитися. Виробництво господарського мила закінчують на стадії висалювання, при цьому відбувається очищення мила від білкових, барвних і механічних домішок. Виробництво туалетного мила проходить всі стадії механічної обробки. Найбільш важливої з них є шліфування, тобто переведення ядрового мила в розчин кип'ятінням з гарячою водою й повторним висалюванням. При цьому мило виходить особливо чистим і світлим Якщо мило варилося із тваринних або рослинних жирів, то з розчину після відділення ядра виділяють гліцерин, що утвориться при омиленні, що знаходить широке застосування: у виробництві вибухових речовин і полімерних смол, як пом’якшувач тканини й шкіри, при виготовленні парфумерних, косметичних і медичних препаратів, у виробництві кондитерських виробів.. У виробництві мила застосовують нафтенові кислоти, виділювані при очищенні нафтопродуктів (бензину, гасу). Із цією метою нафтопродукти обробляють розчином гідроксиду натрію й одержують водяний розчин натрієвих солей нафтенових кислот. Цей розчин упарюють й обробляють повареною сіллю, у результаті чого на поверхню розчину спливає мазеоподібна маса темних кольорів - милонафт. Для очищення милонафта його обробляють сульфатною кислотою. Цей нерозчинний у воді продукт називають асидолом або асидол-милонафтом. Безпосередньо з асидолу виготовляють мило.