Мариністика Айвазовського

Мешкаючи постійно у Феодосії, живописець багато працює, але не замикається в стінах своєї майстерні. Він веде велику суспільну діяльність, займається археологічними розкопками, часто виїжджає в Петербург і Москву, постійно відкриває виставки своїх робіт у великих містах Росії й за кордоном, бере участь у міжнародних виставках. В 1847 році йому присуджується звання професора Петербурзької Академії мистецтв, пізніше він стає академіком ще двох європейських академій мистецтв - Штутгартської й Флорентійської. Його будинок і майстерню відвідують художники І.Є. Рєпін, І.І. Шишкін, Г.І. Семірадський, відомий колекціонер. М. Третяков, польський скрипаль-віртуоз Генріх Венявський, письменник А.П. Чехов [2;138].

У середині ХІХ  століття Феодосія була навіть менше, аніж повітове містечко — швидше, просто великим селищем. На місці нинішньої центральної вулиці Галерейної протікала гірська річка: улітку вона повністю пересихала, зате в сезон дощів бігла в море бурхливим потоком. Уздовж берега моря, там, де зараз набережна, росли комиші, у заростях яких феодосійці полювали на качок.

І от у цю глушину  приїжджає столичний багач —  навряд чи хтось, окрім близьких, пам’ятав того бідного вірменського хлопчика — і починає будувати собі біля моря особняк у стилі італійських  ренесансних вілл, із ліпниною класичних скульптур на фасаді. (Велику споруду галереї Айвазовський прибудував до свого будинку пізніше.) Що ж, багачі, як відомо, можуть дозволяти собі які завгодно архітектурні надмірності, не переймаючись, наскільки ті вписуються в навколишній пейзаж. Але...

У галереї Айвазовського  є картина під назвою «Перший  поїзд у Феодосії» (див. рис. 6). Якщо не брати до уваги стародавню конструкцію паровоза, пейзаж цілком упізнаваний: досить вийти з галереї і пройти кілька кроків до залізниці, що йде уздовж моря. Однак у той час, коли художник писав цю картину, про залізницю у Феодосії й гадки не мали! Але трохи пізніше вона з’явилася — завдяки його ж зусиллям.

Енергія, із якою Іван Айвазовський узявся за благоустрій, економічний  і культурний розвиток рідного міста, важко вкладається у свідомості. Окрім залізниці, він організував реконструкцію морського торгового порту, і тепер одного з найбільших у Криму. На свої кошти і за своїм проектом заснував археологічний музей. Виступив одним з ініціаторів відкриття першої публічної бібліотеки. Піклувався про архітектурний образ Феодосії, спроектувавши будинок концертного залу і ряд інших... Не буде перебільшенням сказати, що справжнім містом зробив Феодосію саме Айвазовський.

Досі споконвічною кримською  бідою є брак питної води. Та зараз важко собі уявити, наскільки гостро стояла ця проблема у Феодосії часів Айвазовського. «Не в силах далі залишатися свідком страшного бідування, якого із року в рік зазнає від безводдя населення рідного міста, я дарую йому у вічну власність 50 000 відер на добу чистої води з приналежного мені Субаського джерела», — писав він в зверненні до феодосійців [4;11]. Художник сам розробив проект водогону, який радикально полегшив життя городянам. Вдячні жителі міста поставили йому пам’ятник, відомий як «фонтан Айвазовського». З написом: «Доброму генію»[4;11].

Він не був градоначальником, котрий «за чином» мусив би займатися  усім цим. Не був і багатим ледарем, який не знає, куди подіти енергію та гроші. У нього була своя робота, що вимагає максимальної віддачі часу і сил: писати картини.І він їх писав.

Отже, У мистецтві Айвазовського закладена велика пізнавальна цінність: його мистецтво для багатьох зробило море зрозумілим, близьким, дорогим, допомогло дізнатися й полюбити його, навчило ширше пізнавати природу.

Мистецтво Айвазовського доступно, близьке усім радянськм людям, його картини полюбляють і дорослі і діти. В основі мистецтва Айвазовського закладена щира зхвильованість, захоплення величчю й красою природи. Це передається глядачу  й визиває у нього ті й самі емоції, якими був охоплен художник у процесі творчості.

Мистецтво Айвазовського  народно тому, що велике місце в ньому займає зображення боротьби російського народу з незалежністю й процвітанням своєї батьківщини; воно являється живописним літописом величних подвигів російських моряків, які стали героїчною традицією на флоті.

Мистецтво Айвазовського  народно й тому, що воно динамічно, активно, тримає у собі  творчу енергію  й бадьорість; воно повне  заразливого  оптимізму, аж до нашого часу  піднімає енергію, укріплює волю до життя і до творчої праці.

Айвазовський  щасливо поєднував в своїй  творчості дорогоцінні якості: досягненність, емоційність, зрозумілість вольовий початок  та чарівність тонкої поезії; його живописні  образи глибоко патріотичні.

Творчість Айвазовського  завжди займала велике місце у  російському мистецтві, істинне  всенародне зізнання воно отримало тільки у нашу соціалістичну епоху. Хороші, світлі почуття визиває воно у  серцях радянських людей.

Як будь-яке  явище культури, мистецтво Айвазовського відображало передові ідеї свого часу. Постійне спілкування з видатними діячами російської культури знайшло відображення у формуванні світосприйняття Айвазовського, в його суспільних симпатіях та поглядах.

Уся творча й  суспільна діяльність Айвазовського була глибоко демократична. Про це яскраво свідчило палка участь, яку він постійно приймав у долі працьовитого народу, й симпатії до тих, хто стояв на захисті його інтересів. Усе життя йог у рідному місті й суспільна діяльність були направлені на це. Його опіка про демократичні шари академістів яскраво проявилася під час реформи Академії мистецтв; його постійна стрімкість до полегшити положення молоді яка навчається, постійна матеріальна допомога їй – все це говорить про прогресивний образ думок Айвазовського. Своїм мистецтвом він завжди слугував ідеям звільненої боротьби  та з готовністю протягував руку допомоги малим народам, які борються зі зброєю у руках за свободу й незалежність. У дореволюційній Росії він був одним з перших,у числі дуже небагатьох, хто віддав народу половину свого значного майна, заповідаючи свою картинну галерею рідному місту Феодосії.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ВЕЛИКИЙ МАРИНІСТ АЙВАЗОВСЬКИЙ

 

2.1.Співак  моря 

 

Романтик, що гостро почуває красу й велич моря, що вміє передати його характер у яскравих мальовничих образах, - такий видатний художник Іван Костянтинович Айвазовський.

За своє життя  він створив близько шести  тисяч добутків. У російському  і  світовому мариністичному живопису знайдеться небагато картин, які можна  поставити поруч із кращими роботами Айвазовського.

Художника справедливо  називають поетом морської стихії; головне місце у його величезній творчій спадщині займає зображення моря. Створені ним картини по глибині змісту і емоційній насиченості багато в чому співзвучні видатним поетичним і музичним творам ХХ століття.

У основі таланту  Айвазовського лежало романтичне сприйняття світу. І це особливо характерно для  його творчості 40-60 -х років. Художник завжди прагнув і в житті і  в явищах природи виділяти не типове, а виняткове, найбільш рідкісне.

У ці роки ним створені картини, що відрізняються особливою звучністю, мажорністю кольорового рішення. У них з великою майстерністю зображені тріумфуюче в сонячних променях море,  виблискуючі всіма фарбами заходи сонця, тихі місячні ночі.

Серед робіт цієї пори виділяються « Георгієвский монастир» (1846 г.) (див. рис. 7), «Вечір в Криму, Ялта» (1848 г.) (див. рис.8), «Венеція» (1849 г.) , «Суда на рейді» (1851 г.) (див. рис. 10), «Севастопольський рейд» (1851 г.) (див. ри. 11), «Море» (1864 г.) (див. рис.12), і усі ці полотна знаходяться у Феодосійській картинній галереї [3;14].

Романтична  патетика стала у Айвазовського  основополагаючою і у створенні  картин присвячених російському  воєнно-морському флоту.

Коли Айвазовський почав писати серію картин з історії великих морських боїв російського флоту, починаючи з баталій Петра, то фантазія художника, майстерність живописця з'єдналися з бездоганними знаннями історії боїв і з точністю відтворення на полотні всіх особливостей корабельного оснащення й «поводження» кораблів під час бою. З високою художньою майстерністю й чуттям Айвазовський реконструював морські баталії XVIII століття: Гангутський бій, знаменитий бій у Хіоській протоці й бій при Чесмі, що відбулося в червні 1770 року. Перемога при Чесмі - одна із самих славних сторінок історії російського флоту часів російсько-турецької війни 1768-1774 років. Турецький флот, замкнений російськими кораблями в Чесменській бухті при нерівному співвідношенні сил, був повністю розбитий.

Пам'ять і  біль про ці події й втрата ніколи не залишала художника. На схилі життя, в 1983 році, він написав картину “Малахів курган” (див. рис. 9) і на звороті її зробив напис: «Місце, де смертельно був поранений Корнілов» [6;84]. Роком раніше створив полотно-спогад “Корабель «Марія» під час шторму (див. рис. 1). Це був флагманський корабель адмірала Нахимова, на якому він командував Синопським боєм. Події російсько-турецької війни 1877-1878 років також не минули Айвазовського. Він уважно стежив за військовими подіями, відгукуючись на них своєю творчістю. У його майстерні знову виникали картини про бої російського й турецького флотів, що відтворювали мальовничу хронічку подій. Одна з них зображувала тепер уже не вітрильний корабель, але пароплав – «Великий князь Костянтин» на Сухумском рейді під час мінної атаки”. Після закінчення Балканської війни Айвазовський рідко звертався до батального жанру. Дружба Айвазовського з російським морським флотом не переривалася протягом всього життя художника.

Море завжди приваблювало художників, мало над ними незбагненну магічну силу... Певно, немає жодного художника, який би не намагався зобразити його. Одні створювали епізодичні етюди, не пов'язані з основним видом їх мистецького жанру, інші часто поверталися до цієї теми, приділяючи велику увагу зображенню моря на своїх картинах. Однак, лише Айвазовський цілком і повністю віддав свій величезний талант мариністичному живопису....

Айвазовський мав винятково різнобічне дарування, у якому поєднувалися якості, необхідні для художника-мариніста. Крім поетичного складу мислення, він був обдарований прекрасною зоровою пам'яттю, яскравою уявою, абсолютно точною зоровою сприйнятливістю і твердою рукою, що поспівала за стрімким бігом його творчої думки. Це дозволяло йому працювати, імпровізуючи з легкістю, що дивувала багатьох сучасників.

Для нього не було секретів у тому, як писати, яким прийомом передати рух хвилі, її прозорість, як зобразити  легке мереживо спадаючої піни, що розбігається на вигинах хвиль. Він  прекрасно вмів передати накат хвилі на піщаному березі, щоб глядач побачив прибережний пісок, який просвічує крізь пінисту воду. Він знав безліч прийомів зображення хвиль, що розбиваються об прибережні скелі. Він глибоко осягнув різні стани повітряного середовища, рух хмар. Усе це допомогло йому блискуче втілювати свої мальовничі задуми і створювати яскраві, артистично виконані образи.

До глибокої старості, до останніх днів життя Айвазовський був сповнений нових задумів, що хвилювали його так, начебто це був не восьмидесятилітній великодосвідчений майстер, а молодий художник-початківець, який щойно встав на шлях мистецтва. Мабуть, ніхто ніколи не зможе підрахувати скільки всього творів створив за своє довге життя Айвазовський. Кількість самих лише картин наближається до шести тисяч. А художник створював ще й графічні малюнки, акварелі, сепії.

На запитання  одного з друзів: яку ж із усіх написаних картин сам майстер  вважає кращою, він, не задумуючись, відповідав: "Ту, що стоїть на мольберті в майстерні, котру я сьогодні почав писати..." [3;135].

Величезний  успіх Айвазовського в Європі 40-х років пояснюється тим, що, пройшовши академічну школу, він  все-таки зберіг відвертість і безпосередність  сердечних поривів і не боявся керуватися ними, стоячи за мольбертом.

"Море - це моє життя", - говорив Айвазовський, який і справді жагуче схилявся перед об'єктом своєї любові [6;11]. Маючи колосальну працездатність, за довгі десятиліття він створив свого роду морську енциклопедію. З неї можна в деталях довідатися про будь-який настрій, у якому перебуває водна стихія - штиль, легке хвилювання, шторм, буря, що робить враження всесвітньої катастрофи. Можна побачити цю стихію у будь-яку пору доби - від світлих сходів до місячних ночей. У будь-який час року нарахувати десятки відтінків, що забарвлюють морські хвилі - від прозорих, майже безбарвних до блакитних, синявих, лазурних і густої чорності.

Позбувшись  занадто щільної манери малювання  й занадто різких контрастів «кулісної» композиції, Айвазовський згодом домагається  справжньої живописної свободи. Бравурно-катастрофічний «Дев'ятий вал» (1850, Російський музей, Петербург), (див. рис. 3) де досягнуто враження «безбережного» морського простору, може служити підсумком його раннього періоду. Забезпечивши мальовничий ефект, художник часто перетворював його у своєрідний фірмовий стереотип.

 

2.2.Феодосійская  картинна галерея

 

 Творча діяльність  живописця залишила яскравий  слід не тільки в історії  російського мистецтва, його ім'я  ввійшло в золотий фонд світового  мистецтва. Він надзвичайно гостро  почував і передавав у своїх полотнах красу й велич морської стихії, створював те романтично піднятий, те глибоко поетичний образ моря. И. К. Айвазовський - уродженець Феодосії. Ставши знаменитим художником, академіком п'яти європейських академій, він міг би оселитися в будь-якому куточку світу, однак же, для постійного місця проживання живописець обирає милу серцю Феодосію, красу якої він ніколи не утомлювався писати. Тут він прожив довгого й щасливого, повну творчого вогню й неприборканої енергії життя. У цей час колекція добутків художника нараховує 417 одиниць зберігання. Вона складена так, щоб можна було простежити етапи 63-літнього творчого шляху неперевершеного мариніста. Біля головного фасаду будинку И. К. Айвазовського встановлений бронзовий пам'ятник. На його постаменті лаконічний напис: "Феодосія - Айвазовському". У цю коротку фразу вдячні нащадки вмістили велике почуття замилування, гордості й глибокої поваги до свого знаменитого земляка, першому Почесному громадянинові Феодосії, що так багато зробив для економічного й культурного розвитку міста.

Дев'ятий вал. 1850 (див. рис. 3)

        І до цієї картини Айвазовський не раз писав морські бурі, але ніколи ще не створював на стільки грандіозного полотна ні за розміром, ні за враженнями..

Айвазовський зобразив ранок після бурхливої ночі. Перші проміні сонця освітлювали бурхливий океан й величезний «дев’ятий вал», готовий завалитися на групу людей, шукаючих рятунку на уламках щогл.

Глядач відразу  може уявити, яка страшна гроза  пройшла вночі, яке лихо витримав екіпаж корабля та як погибали моряки. Айвазовський знайшов з точністю засіб для зображення величчя, й краси морської стихії. Не дивлячись на драматизм сюжету, картина не залишає похмурого враження; навпаки, вона повна світла й повітря та уся проникнена промінням сонця, які сповіщали їй оптимістичного характеру. В цьому у значній мірі сприяє колористичний строй картини. Вона написана  найяскравішими фарбами палітри. Колорит її включає широку гамму відтінків жовтого, оранжевого, розового лілового кольорів у небі в сполученні із зеленим, синім фіолетовим у воді. Яскрава кольорова гамма картини звучить радісним гімном мужності людей, котрі виграли сліпі сили страшної, але прекрасної у своїй грізній величчі стихії.