Мариністика Айвазовського

Міністерство  освіти і науки України

Національний  авіаційний університет

Інститут міського господарства

Кафедра комп’ютерних технологій дизайну

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни “ІСТОРІЯ МИСТЕЦТВ”

Тема: Мариністика Айвазовського

                                                                                                                                                                                                                                                   Виконала: студентка групи ДЗ-103 факультету архітектури та дизайну

                             Кравченко Оксана Вадимівна

Науковий керівник: к.і.н., доцент кафедри комп’ютерних технологій                                                         

                  дизайну Никоненко Тамара Миколаївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2008

                                                             ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1 . ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧІЙ ШЛЯХ І.К. АЙВАЗОВСЬКОГО…………….4

1.1. Талант молодого живописця…………………………………………………...4

1.2. Індивідуалізм  творчості Айвазовського……………………………………..6

1.3. «Добрий геній»………………………………………………………………….7

РОЗДІЛ 2. ВЕЛИКИЙ МАРИНІСТ АЙВАЗОВСЬКИЙ………………………………12

       2.1.  Співак моря…………………………………………………………………….12

2.2. Феодосійская картинна галерея……………………………………………….15

2.3. Процес роботи, техніка………………………………………………………...19

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………...…25

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………..………….28

ДОДАТКИ 
ВСТУП

 

Протягом ста  років  творчість Айвазовського з великою силою привертає увагу широких кіл суспільства. Ім’я його стоїть на ряду славетних діячів російського мистецтва, його творчість війшла у золотий фонд російського класичного спадку. Айвазовський рано виявив особливу тягу до моря і був найяскравішим, послідовним представником мариністичного живопису протягом ХІХ століття.

Тема наукового  дослідження є актуальною, оскільки розкриває суть та основні особливості розвитку мариністичного живопису Айвазовського Об’єкт дослідження: Мариністичий живопис. Предмет дослідження – мариністика Айвазовського. Мета: дослідити основні процеси розвитку мариністики на прикладі творчості І.К. Айвазовського. У курсовій роботі використовується метод накопичення, вивчення, осмислення, систематизації матеріалу та порівняльного аналізу.

Завдання:  

1.Дослідити становлення та розвиток мариністичного живопису Айвазовського та його творчу діяльність;

2.Проаналізувати  індивідуальні особливості написання  картин великого майстра.

При написанні курсової роботи, використанно такі праці – Барсамов Н. С. [2], Бикова Т. Б. «Айвазовський І.К.»[4], Кузьмін Н.П. «І.К.Айвазовський» [6], Собко Н.П. «Словник російських художників» [8], Укранська Радянська Енциклопедія [9].

Для наукового дослідження  були використані наукові джерела бібліотек: Парламентської бібліотеки, Науково-технічна бібліотеки НАУ, бібліотеки мистецтв. А також використані матеріали всесвітньої мережі інтернет.

Робота складається  зі вступу, двох розділів, висновків, списку літератури, додатків. Кількість сторінок 28.

                     

 

 

 

 

 

 

 

                                           

РОЗІЛ 1. ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧІЙ ШЛЯХ І.К. АЙВАЗОВСЬКОГО

 

1.1.Талант  молодого живописця

 

Предки Айвазовського  в XVIII столітті переселилися із Західної (Турецької) Вірменії на південь Польщі. На початку XIX століття відтіля перебрався в Теодозію торговець Костянтин (Геворг) Гайвазовський. 29 (17 по старому стилю) липня 1817 року в книгу народжень і хрещень місцевої вірменської церкви був внесений запис про те, що народився "Ованес, син Геворга Айвазяна". Батьку хлопчика, на піклуванні якого були дві дочки й три сини, після епідемії чуми, яка настигла Феодосію в 1812 році жилося важко. Утримувати родину допомагала йому дружина Ріпсіме, майстерна вишивальниця.

Маленький Ованес виявив виняткові здібності до малювання й музики, добре грав на скрипці. Він, зокрема, із захопленням копіював гравюри із книги про боротьбу греків проти османського панування. Початкову освіту юний Айвазовський одержав у вірменській парафіяльній школі, а потім закінчив Сімферопольську гімназію. В 1833 році при сприянні феодосійського градоначальника А. Казначєєва він відправився в Петербург і поступив в Академію мистецтв, де вчився у відомого пейзажиста Максима Воробйова, у батальному класі - в А. Зауервейда. Потім недовгий час - у запрошеного із Франції мариніста Филипа Таннера, від якого перейняв необхідний для початку механізм писання води. Першою роботою Айвазовського в цьому роді був "Етюд повітря над морем" написаний в 1835 році, за який він одержав першу срібну медаль.

Майстерність  юнака зростала надзвичайно швидко. Роботи, виставлені в роки навчання, збудили загальний інтерес. Зі схваленням відгукнувся про них Олександр  Пушкін, зустріч із яким на одній  з академічних виставок справила незабутнє враження на молодого художника. В 1837 році, закінчивши курс навчання із золотою медаллю першого ступеня, Айвазовський одержав право на поїздку за кордон у якості «пенсіонера» академії. Однак спочатку художника відрядили в Крим (1838-1840 рр.) писати види приморських міст. Плаваючи на бойових кораблях, Айвазовський близько познайомився з адміралами М. Лазарєвим, Ф. Литці, В. Корніловим, П. Нахімовим, П. Панфіловим, перейнявся глибокою вірою в силу російського флоту й став згодом неперевершеним співаком його перемог. Доручення академії було з успіхом виконано [1;31].

В 1840 році Айвазовський виїхав в Італію. Там він зблизився  з яскравими діячами російської літератури, мистецтва, науки, що жили в той час в Італії - письменником М.В. Гоголем, художником А.А. Івановим, професором Петербурзької Академії мистецтв Ф.И. Йорданом[1;67] знаменитим англійським мариністом Дж. Тернером. Одночасно розширилося коло його вірменських знайомств.

Ледь прибувши у Венецію, Іван Костянтинович поспішив на острів св. Лазаря, щоб зустрітися зі своїм старшим братом Габріелем, духовне споріднення з яким зберіг до кінця життя. Габріел набув на той час значне положення в конгрегації мхітаристів. (Це релігійне братерство, яке існує й понині, заснував на початку XVIII століття вірменський просвітитель Мхітар Себастаці, який зробив його центром із вивчення національної історії й культури). Перебування Айвазовського в "маленькій Вірменії" біля Венеції означало для нього більш тісне прилучення до сподівань свого народу. Крім того, тут, у багатій бібліотеці конгрегації, художник уперше проникнув у дивний барвистий світ вірменської книжкової мініатюри, яка прикрашала середньовічні манускрипти, і глибоко засвоїв гуманістичні, волелюбні ідеї. Цікаво, що на острові св. Лазаря в мхітаристів часто бував Джордж Байрон, який вивчав з їхньою допомогою вірменську мову. Айвазовському, який згодом не раз приїжджав сюди, незмінно давали кімнату великого поета. І як у серці цього острова живе Вірменія, так у серце художника до кінця його днів символом Вірменії жив цей острів.

З Венеції молодий  живописець направився у Флоренцію, потім в Амальфи й Сорренто, де зупинився в будинку, що належав  колись Торквато Тассо. У наступні два  роки він поперемінно жив у  Неаполі й Римі.  Італійська природа, італійське мистецтво й музеї у формуванні Айвазовського-художника стали другою й воістину вічною академією. Протягом усього життя він вертався до пейзажів Італії, гармонічне співіснування людини й моря в цій країні запам'яталося в його пам'яті як зразок краси. Італія наклала найглибший відбиток на всю його наступну творчість.

Айвазовський  працював в Італії з величезною наснагою й створив тут біля п'ятдесяти великих картин. Вони виставлялися в Неаполі й Римі, де викликали  справжній ажіотаж і прославили молодого живописця. Критики писали, що ніхто не зображував світло, повітря й воду настільки жваво й вірогідно. "Хаос" (див. рис 2) (1841). Музей вірменської конгрегації Мхітаристів. Острів Св. Лазаря, Венеція) Айвазовського вдостоївся честі ввійти до постійної експозиції Ватиканського музею. Папа Григорій XVI нагородив художника золотою медаллю. Англійський мариніст Вільям Тернер присвятив Айвазовскому вірші, у яких назвав його генієм.

 

1.2. Індивідуалізм  творчості Айвазовського

 

В Італії, остаточно  зформувався метод роботи Айвазовського. Він був дуже індивідуальний, ні на кого не схожий. Для себе Айвазовський раз і назавжди зробив висновок, що особливості його сприйняття природи, зорової пам'яті, уяви, нарешті, темпераменту не сполучаються з характером роботи на натурі. Він не міг сидіти з мольбертом і кистями на узбережжі моря й, годинами спостерігаючи мінливість висвітлення, рух хвиль, копітко переносити це на полотно. Його феноменальна пам'ять утримувала множинні стани атмосфери, ефектні, єдині у своєму роді миті життя природи, а вироблена роками, відточена техніка, філігранна професійна майстерність дозволяли безпомилково й переконливо відтворювати створену уявою картину природи.

          Айвазовський виробив свою теорію. Він був переконаний, що «рух  живих стихій невловимо для  кисті: писати блискавку, порив вітру, сплеск хвиль - немислимо з натури. Для цього художник повинен запам'ятати їх, і із цими випадками, так само як й ефектами світла й тіней, становити свою картину». Спосіб його роботи був дуже індивідуальний. Він починав писати картину із зображення неба або, як він любив говорити, - повітря. І як би не було велике полотно, він закінчував цю частину картини в один сеанс, не відходячи від полотна іноді по дванадцять годин підряд. Цим досягалося відчуття особливої єдності кольору, повітряної атмосфери, переконливості й правдивості в її передачі.

Айвазовського завжди рятувала його щира, безмежна любов  до мистецтва, феноменальна працездатність, непідробленість почуттів, які виражалися в його створеннях. Не випадково  картини його викликали замилування не тільки публіки, але й професіоналів-художників і щирих знавців і цінителів мистецтва. Своє здивування мистецтвом Айвазовського виразив відомий англійський художник-мариніст Вільям Тернер, що жив в 1842 році в Римі.

          Із задоволенням працюючи над розмаїтістю морських пейзажів, прагнучи не повторюватися в їхніх сюжетах, Айвазовський щораз шукав нових відтінків висвітлення морської води або хмар, стану атмосфери. Але він прагнув знайти й свою, нову тему в пейзажі, властиву тільки йому. Такою картиною стала більша композиція яку художник назвав “Хаос”(див.рис.2). Вона зображує рух неприборканої первозданної стихії, що опромінює комета, виявляючи собою творця стихій – неба, землі, води. За основу ідеї картини Айвазовський взяв слова із книги Буття: «Земля ж була безвидна й порожня й тьма над бездною, і Дух Божий носився над водою» [5;517]. Картина привернула увагу Папи Григорія XVI. Він придбав неї для Ватикану й нагородив художника золотою медаллю.

Великий успіх  очікував Івана Костянтиновича також у Венеції, а потім Парижі, Лондоні, Амстердамі. Як єдиний представник російського мистецтва він брав участь у міжнародній виставці, яку було організовано в Луврі. До речі, через десять років він першим з іноземних художників став кавалером ордена Почесного легіону.

В 1844 році після  чотирьох років перебування за кордоном Айвазовський повернувся на батьківщину  визнаним майстром, академіком Римської, Паризької й Амстердамської академій мистецтв. Після повернення до Росії  він був зведений у звання академіка Петербурзької Академії мистецтв і слідом за цим був зарахований царським указом до Головного морського штабу зі званням живописця й правом носіння мундира морського міністерства. У цей час художнику ледь виповнилося 27 років, але за плечима вже була блискуча школа живопису, величезний творчий успіх, світова слава пейзажиста.

У повній зрілості свого таланта, коли кожна його картина, що з'являлася на виставці, зустрічалася зі схвальним інтересом і  з  ентузіазмом, коли художник ледь устигав виконувати замовлення на нові й нові добутки, коли він був обласканий увагою глядачів, художньої критики й самого імператора, Айвазовський зненацька для навколишніх прийняв рішення залишити Петербург і назавжди оселитися в рідній Феодосії.

 

1.3.«Добрий геній»

 

Здавалося б, такий  гучний успіх, визнання, слава, які супроводжували майже кожен новий добуток  Айвазовського, могли створити атмосферу  суцільного свята, богемності, розсіяності  життя. Але натура художника не приймала подібного стилю життя. І від  п'янких захоплень його теж рятував головний, і мабуть, єдиний інтерес - його творчість, якій було підлегле все.

Небувала слава, матеріальна забезпеченість і царський палац не спокусили молодого академіка. Він вирішив назавжди залишити Петербург  і оселитися в рідному місті. У цього рішення, яке вразило всіх і настільки важливого для розуміння внутрішнього світу художника і його прагнень, були свої спонукальні причини.

В 1845 році Айвазовський починає будівництво будинку-студії у Феодосії на березі моря. Його завжди тягло на батьківщину, до Чорного моря. Дім будується згідно власного проекту мариніста в стилі італійських ренесансних вілл, прикрашається зліпками з античних скульптур. До житлових кімнат примикає простора майстерня, у якій він згодом створить більшу частину із шести тисяч написаних ним картин. Серед них етапні добутки "Дев'ятий вал"(див. рис. 3), "Чорне море", "Серед хвиль"(див. рис. 5). Зі стін його майстерні вийдуть талановиті художники А. Фесслер, Л. Лагоріо, А. Ганзен, М. Латрі, К. Богаєвський. Тут, у маленькому, відірваному від культурних центрів провінційному місті, у колі своїх близьких, Айвазовський створив відособлений власний світ, свою малу батьківщину. Він почував себе в цьому затишному куточку по-справжньому вільним.