Трішки про архітектуру нашого міста

 

 

Міністерство  освіти і науки України

Головне управління освіти і науки Надвірнянської райдержадміністрації

Надвірнянський ліцей

 

 

 

 

 

        

 

 

    Роботу виконали:   

Ковалюк Анастасія та

Андріїв Соломія

     учениці ІІІ-А курсу

Надвірнянського  ліцею

 

 

 

 

Керівник:

Вчитель математики

Скрипник Марія Василівна

 

 

 

 

 

                                    

                                    

                                         Надвірна 2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП

 

РОЗДІЛ 1

Теоретичні відомості з геометрії……………………………………………………….....…ст.4

1.1. Золотий переріз…………………………………………………………………………..ст.5

1.2. Симетрія в архітектурі…………………………………………………………………...ст.8

1.3. Геометрія з давніх часів  і до сьогодення………………………………………..…..….ст.9

1.4. Геометрія в архітектурі…………………………………………………………………ст.13

 

РОЗДІЛ 2

Геометрія в архітектурі Давньої  Греції………………………………………………..…..ст.14

2.1. Храм Дейр Ель-Бахрі…………….……………………………………………..………ст.14

2.2. Геометрія при будівництві  метро………………………………………………...……ст.15

2.3. Коло в архітектурі……………………………………………………………................ст.16

2.4. Прямий кут………………………………………………………………………………ст.17

 

РОЗДІЛ 3

Архітектура України………………………………………………………………………..ст.18

3.1.  Церква Пресвятої Євхаристії………………………………………………………….ст.18

3.2. Собор Святої Софії…………………………………………………………………......ст.19

 

РОЗДІЛ 4

Архітектура Росії……………………………………………………………………….........ст.20

4.1. Собор Василя  Блаженного…………………………………………………………….ст.20

4.2. Архангельський собор……………………………………………………………….…ст.21

 

РОЗДІЛ 5

Трішки про архітектуру нашого міста……………………………………………………..ст.22

5.1. Церква Воздвиження Чесного  Хреста…………………………………………………ст.22

5.2. Костел Святої Трійці………...…………….. …………………………………………..ст.23

5.3. Церква Благовіщення Пречистої  Діви Марії………………………………………….ст.24

5.4. Пнівський замок………… ………………………………...………………...…………ст.25

5.5. Манявський скит………………………………………………………………………..ст.26

5.6. Новобудови нашого міста…………………………………………………………...…ст.27

 

ВИСНОВКИ

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

                      

  

 

 

Геометрія – одна з  найдавніших частин математики, яка вивчає просторове відношення і форми тіл. З геометрії зародилася математика як наука. Люди з давніх-давен використовували геометричні знання в побуті. Геометричні форми були не тільки побутовими предметами, але й культурними. Геометрія – наука, яка дала людям можливість знаходити площі та об’єми, правильно креслити проекти будівель та машин. Таким чином, вона є основною частиною “фундаментом”, на якому будується не менш важливий напрямок діяльності людини – архітектура. Архітектура – це з’єднання мистецтва, науки та виробництва.

Архітектуру часто називають  дочкою геометрії. Необхідність побудови прямокутника, знаходження його осей для встановлення ряду стовпчиків, визначення їх розмірів для створення  матеріалу та інших незамінних в  будівництві операцій потребують засвоєння відомих прийомів будівництва архітектурної форми. Практика інженерів, досвід, який передався в спадок, спонукали складання визначених правил, геометричних побудов.

В цій курсовій роботі показується важливість використання геометрії  в архітектурі.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 

Теоретичні  відомості з геометрії

 

 

Перші геометричні поняття  виникли в доісторичні часи. Різні  форми матеріальних тіл спостерігала людина в природі: форми рослин та тварин, гір та русел рік, кола та серпа місяця і т.д. Проте людина не тільки спостерігала за природою, але й використовувала її дари. В процесі практичної діяльності вона накопичувала геометричні знання. Матеріальні потреби заставляли людей виготовляти знаряддя праці, будувати помешкання, ліпити глиняний посуд і т.д.

Таким чином, практична  діяльність людини була основою відкриття  найпростіших геометричних залежностей  та співвідношень.

Початком геометрії  в давнину було розв’язування практичних задач. Перші відомості про зародження та успіх геометрії зв’язані з задачами землевиміру, вирахуванням об’ємів (Давній Єгипет, Вавилон, Древня Греція).

Уже в той час виникло  абстрактне поняття геометричного  тіла (фігури) як деякого об’єкта. Таким чином, геометрія з моменту зародження вивчала деякі ( а саме – геометричні) властивості реального світу. Зв’язок геометрії та реального світу є важливою ознакою геометрії на всьому етапі її розвитку, при цьому степінь абстракції об’єкта вивчення піднімався на більш високий рівень.

В збережених до нашого часу папірусах геометричні відомості та задачі (майже всі) відносяться до вирахувань площ та об’ємів. В них немає ніяких вказівок на способи доведення тих правил, якими користувались єгиптяни для вирахувань довжин, площ, об’ємів, часто використовувались правила наближеного розрахунку. Геометрія, як практична наука, потрібна була єгиптянам не тільки для відновлення земельних ділянок після кожного розливу Ніла, але й при різних домашніх роботах, при будівництві зрошувальних каналів, грандіозних храмів та пірамід.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1 Золотий переріз

 

 

Геометрія володіє двома  скарбами – теоремою Піфагора і  Золотим перерізом. І якщо перше  з цих двох скарбів можна порівняти  з мірою золота, то друге –  з коштовним каменем. Теорему  Піфагора знає кожен школяр, а що таке золотий переріз – далеко не всі...

Формула золотого перерізу: а : b = b : с або c : b = b : a

Золотий переріз –  це такий пропорційний поділ відрізка на нерівні частини, при якому  довжина відрізка так відноситься  до довжини більшої частини, як довжина  більшої частини до довжини меншої або менша частина так відноситься до більшої, як більша до всього відрізка. У грубому, побутовому варіанті пропорція золотого перерізу – це приблизно 8:5, а ще точніше 13:8. Математиками підраховано більш точно: десяткове розкладання числа “фі” (числа золотого перерізу) має вигляд 1,61803398. Таку величину має відношення діагоналі правильного п’ятикутника до його сторони, зустрічається воно і в інших фігурах. Цікаво те, що це єдине позитивне число, що переходить у зворотне йому при відніманні одиниці.

Вважається, що поняття  “золотого поділу” ввів у математику Піфагор – древньогрецький філософ і математик (VІ ст. до н.е.). Є припущення, що Піфагор свої знання золотого розподілу запозичив у єгиптян і вавилонців. Вперше задачу про золотий переріз сформулював Евклід у «Началах» (ІІ книга).

У Стародавній Греції золотий поділ широко використовували  як архітектори (Парфенон в Афінах), так і скульптори (статуя Аполлона).

Існує правило, за яким лоб, ніс і нижня частина обличчя  красивої людини повинні мати однакові розміри. У людини, обличчя якої здається особливо пропорційним, рот ділить нижню частину обличчя, а дуги брів – у обличчя в золотому відношенні.

 

Прямокутник з відношенням сторін 1,618 називається золотим. Він має  цікаві властивості. Якщо від нього  відрізати квадрат, знову утвориться золотий прямокутник. Цей процес можна продовжувати до безкінечності. А якщо провести діагональ першого  і другого з отриманих прямокутників, то точка їх перетину буде належати всім прямокутникам. Цей прямокутник справляє приємне зорове враження. Тому такої форми спеціально надають багатьом предметам: поштовим листівкам, маркам, картинам, книжкам (коли це, звичайно, не суперечить вимогам практики).

Золотий поділ використовувався при  будівництві пірамід, присутній  у західноєвропейському та російському  архітектурному мистецтві. Давньогрецькі  архітектори і скульптори свідомо  використовували цю пропорцію у  своїх творах. Прикладом може служити Парфенон. У фасаді старогрецького храму Парфенона присутні золоті пропорції. Бездоганність та гармонійність цієї споруди уже багато віків дивує звичайних туристів та відомих дослідників.

 

 

 

 

Античні архітектори, вчені та митці  користувалися циркулем, пропорції  якого відповідають принципам золотого ділення. Зараз дана пам’ятка древності  знаходиться в музеї міста  Неаполь.

Досліджуючи композиційну структуру  картин – шедеврів світового мистецтва, мистецтвознавці звернули увагу на той факт, що в картинах широко використовується закон золотого перерізу.

Таким чином, золотий переріз застосовується в таких, здавалося б, віддалених від математики питаннях, як теорія віршування, музика, архітектура, естетика, живопис.

Термін золотий переріз увів Леонардо до Вінчі наприкінці ХV ст. В 1509 році у Венеції видана книга видатного вченого Луки Пачолі “Божественна пропорція” з ілюстраціями Леонардо да Вінчі , в якій автор наводить 13 властивостей золотого перерізу.

“Золотий переріз” – не середина, а пропорція – неважке математичне  відношення, що містить у собі “закони  зірок та формулу квітки, малюнки  на покриві тварин, довжину гілок  на дереві”.

Ніхто не сперечатиметься, що гармонію можна виразити цифрами – і в живописі, і в архітектурному просторі, і в музиці, і в самій природі. Золотий перетин, або Божественну пропорцію можна виявити всюди. Навіть людина побудована за канонами Божественної пропорції.

 

 

                

 

 

 

Золотий переріз розкрив  далеко не всі свої таємниці. Американський  фізик, лауреат Нобелівської премії Фейнмайн прийшов до висновку, що наука  не дає дійсної картини світу, тому що являє собою набір різних дисциплін, не пов’язаних одна з одною.

Дехто впевнений настав момент, коли золотий переріз повинен  зайняти своє лідируюче місце  в єдиній науці майбутнього.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Cиметрія в архітектурі

 

У будь-якому виді мистецтва  значне місце займає симетрія - засіб  створення художнього образу, створення  гармонії. Симетрія є одним з важливих засобів досягнення єдності і  художньої виразності композиції в  художньому проектуванні. З симетрією  людина зустрічається повсякденно в природі і техніці, вона проходить через всю багатовікову історію людської творчості, її широко використовують архітектори, живописці, скульптори, художники-конструктори, інженери і навіть техніки, біологи, хіміки і т. д.

Симетрія - одне з найбільш яскравих і наочно проявлених властивостей композиції, засіб, за допомогою якого організовується форма предмета (будівель, машин, верстатів, побутових приладів і т. д.) або композиції, де елементи розташовані правильно відносно площини, осі або центру. У симетрії дуже широкий діапазон можливостей і аспектів художньої виразності. Надаючи композиції урочистість, рівновагу і порядок, симетрія не заважає в той же час висловом експресії і динаміці форми.

Один з типів симетрії - осьова симетрія - пов’язана з обертальним рухом і повтором елементів навколо осі симетрії, тобто лінії, при повороті навколо якої фігура може неодноразово поєднуватися сама з собою. Осьова симетрія зустрічається рідше. Вона характерна для центричних композицій: освітлювальної арматури, пральних машин, турбін. Прикладом осьової симетрії можуть служити круглі храми, різні альтанки, ротонди. У наш час - будівлі цирку, спортивні споруди, павільйони виставок.

Людина вже на зорі цивілізації мала уявлення про симетрію, за її законами будувала свої споруди, виготовляла предмети побуту і все це визначалося не тільки практичними вимогами, але в якійсь мірі і естетичними. Потужні, урочисті єгипетські храми, світлі за образом стародавні грецькі будови, знамениті римські форуми і тріумфальні арки - всі ці споруди симетричні. У прикладному мистецтві це різні вази, чайні і кавові сервізи, багато прикрас. 

Від композиції будинку  в першу чергу залежить враження, яке справляє архітектурна споруда. Поєднання різних об’ємів – високих  і низьких, прямолінійних і криволінійних, чергування просторів – відкритих і закритих – ось основні прийоми, які використовує зодчий, створюючи архітектурні композиції.

Найбільш ясні та врівноважені будівлі із симетричною композицією. Такі будівлі були характерні для  архітектури епохи класицизму.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Геометрія з давніх часів і до сьогодення

 

Геометрія завжди мала численні практичні застосування. Основними  її споживачами були землеміри, ремісники, будівельники, художники. Землемірам потрібні були правила вимірювання ділянок землі, будівельники, користуючись геометрією, креслили план споруди, а потім зводили її, користуючись певними, виробленими протягом століть правилами, згідно з якими певні геометричні форми частин споруд були пов’язані з умовами їх міцності.