Шляхів вдосконалення кредитної діяльності на базі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

     Водночас  на сучасному етапі кредит виступає одним з факторів централізації  капіталу, сприяючи перетворенню приватного капіталу в акціонерний шляхом запровадження  акціонерних відносин та концентруючи капітали на окремих напрямках, включаючи видачу консорціальних кредитів. А крім того через ринкові механізми кредит сприяє економічному розвитку всіх підприємницьких структур, в тому числі окремих галузей та форм господарювання, виконуючи цим самим інвестиційну функцію. 

     1.2 Види та принципи банківського кредитування 

     Принципи  банківського кредитування (в широкому розумінні - принципи кредитування взагалі, що є єдиними для всіх форм кредиту) - це основні вихідні положення, на які спирається теорія і практика кредитного процесу. Ці вихідні положення обумовлені цілями та завданнями, що стоять перед банками, а також об'єктивними закономірностями розвитку і функціонування кредитних відносин. Кредитний процес вимагає від банків і всіх господарських суб'єктів чіткого дотримання принципів кредитування.

     Необхідно розрізняти принципи і правила кредитування. Правила випливають з принципів  і відображають лише окремі положення  і моменти того чи іншого принципу, механізми використання принципів  у конкретній практичній діяльності банку.

     У науковому плані єдино правильним є системний підхід до дослідження принципів кредитування. В системному підході реалізується і конкретизується наукове розуміння принципів кредитування як взаємозв'язаної цілісної сукупності певних положень (понять).

     Можна виділити три основні рівні системи принципів банківського кредитування:

     1) загальноекономічні принципи кредитування (відповідність ринковим відносинам, раціональності і ефективності, комплексності, розвиткові);

     2) особливі принципи кредитування, поза якими кредит втрачає свій специфічний економічний зміст (поверненості, забезпеченості, строковості, платності, цільової спрямованості);

     3) часткові, одиничні принципи кредитування, або правила кредитування, які  випливають з кожного особливого  принципу й можуть по-різному  проявлятися в конкретних кредитних операціях.

     Загальноекономічні  та особливі принципи кредитування, а  також правила кредитування взаємозв'язані, певним чином вони взаємопереходять одне в одне.

     У запропонованій вище системі принципів  банківського кредитування на першому  місці стоїть загальноекономічний принцип відповідності змісту банківського кредиту ринковим відносинам, умовам ринкової економіки. Кредитний механізм має відображати умови конкуренції, суперництва комерційних банків за позичальника, комерціалізації кредитної угоди, прагнення забезпечити максимально можливу вигоду (прибуток) від позики, самостійність і автономність у прийнятті управлінських рішень тощо.

     Принцип раціональності та ефективності банківського кредитування характеризує економічність  використання позики як з позицій  інтересів банку, так і з позицій позичальників - господарських суб'єктів. Кредитний механізм не може не ґрунтуватися на здоровому практицизмі, спрямованості на збільшення доходів. Принцип раціональності кредитування здійснюється на основі оцінки кредитоспроможності позичальника, що забезпечуватиме впевненість банку у здатності й готовності боржника повернути позичку в обумовлений договором строк.

     Принцип комплексності банківського кредитування передбачає побудову кредитного механізму  на основі врахування всього комплексу чинників, що впливають на реалізацію кредитної операції. Безумовно, що насамперед слід брати до уваги економічні чинники та умови.

     Принцип розвитку банківського кредитування відображає постійний рух і динаміку кредитного механізму. Зміна економічних відносин призводить і до зміни кредитних відносин, підходів до їх практичної організації. Принцип розвитку вимагає від комерційних банків використовувати гнучкі методи кредитування, оперативно змінювати порядок практичної роботи з позиками, методи контролю за використанням та поверненням кредиту, засоби регулювання заборгованості тощо.

     Центральне  місце в системі принципів  банківського кредитування посідають  особливі принципи кредиту. Саме вони відображають економічну сутність банківського кредиту.

     Принцип поверненості означає, що кредит має бути повернений позичальником банкові. Установи банків можуть надавати відстрочку повернення позички, стягуючи за це підвищений відсоток. Цей принцип вважається вихідним у системі банківського кредитування. Він випливає із суті кредитних відносин, адже якщо позичка не повертається, втрачається економічний зміст кредиту.

     Принцип забезпеченості кредиту означає  наявність у банку права для  захисту своїх інтересів, недопущення  збитків від неповернення боргу  через неплатоспроможність позичальника. Мета реалізації цього принципу - зменшити ризик кредитної операції. Майнові інтереси кредитора мають бути повною мірою захищені у разі можливого порушення позичальником узятих на себе зобов'язань. Кредит надається під певне реальне забезпечення - заставу, гарантію, поручительство, страхове свідоцтво та ін. Банківський кредит, не забезпечений реальними цінностями, надається як виняток окремим позичальникам, які мають давні ділові зв'язки з банком та високу платоспроможність.

     Принцип строковості означає, що позичка має бути повернена позичальником банкові у визначений в кредитному договорі строк. Кредит обов'язково має бути повернений у певний заздалегідь обумовлений час. У разі порушення принципу строковості банк пред'являє до позичальника фінансові вимоги. Строк кредиту - це період користування позичкою. Він розраховується з моменту одержання позики (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунка позичальника) до її кінцевого погашення.

     Принцип платності означає, що кредит має бути повернений позичальником банкові з відповідною оплатою за його користування. Кредит як комерційна операція обов'язково має приносити кредиторові певний доход у формі відсотків. Відсоток - плата позичальника у кредитних відносинах. Банк вимагає від позичальника не тільки повернення одержаної позики, а й сплати відсотка за її використання.

     Принцип цільової спрямованості кредиту  передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитним  договором. Позичальник не може витрачати кредит на інші цілі. Цільовий характер кредитування означає спрямованість позички на певний господарський об'єкт. Закономірність переходу до кредитування господарського суб'єкта, про що йшлося вище, не можна абсолютизувати. Банк обов'язково повинен розрізняти об'єкти кредитування, насамперед ті з них, які пов'язані або з капітальними вкладеннями, або з основною виробничою діяльністю.

     Щодо  правил кредитування, то їх чітке формулювання має вирішальне значення в кредитному менеджменті. В процесі управління кредитними операціями важливо володіти ефективними алгоритмами (сукупністю правил) розв'язання тих чи інших типових проблем.

     У конкретних умовах роботи комерційного банку, з врахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності його клієнтів (позичальників), набір і зміст правил банківського кредитування змінюються. Ці правила в основному і головному визначають стандартні вимоги та орієнтири для кредитних працівників банку. Йдеться про чітке структурування, систематизацію, програмування, алгоритмізацію, стандартизацію способів і прийомів проведення кредитних операцій.

     Отже, у принципах кредитування відображаються стійкі й перевірені практикою банківські орієнтири, закономірні зв'язки та закономірності організації кредитного процесу. Принципи кредитування стимулюють економічну зацікавленість суб'єктів кредитних відносин у найкращих результатах своєї діяльності.

     Принципи  банківського кредиту не є раз  і назавжди незмінними. Розвиток економіки, зміна характеру економічних  відносин спричиняють як появу нових принципів, що відповідають новим умовам, так і зміну сутності традиційних принципів кредитування.

     Кредити, які надаються банками, можна  класифікувати за різними ознаками. Лише комплексний підхід до виділення  видів банківського кредиту дозволяє найповніше охарактеризувати кредитні операції комерційних банків.

     За  строками користування банківські кредити  поділяють на:

     короткострокові (до 1 року);

     середньострокові (до 3 років);

     довгострокові (понад 3 роки).

     Кожному з цих видів банківського кредиту притаманні конкретні ознаки, організаційні способи надання позик та їх погашення.

     Короткострокові кредити надаються банками позичальникам  на цілі поточної господарської діяльності у разі виникнення у них тимчасових фінансових труднощів у зв'язку із витратами, які не забезпечені надходженнями коштів у відповідному періоді.

     Середньострокові  кредити надаються на оплату обладнання, на поточні витрати, фінансування капітальних  вкладень. Довгострокові кредити  надаються банками позичальникам  для формування основних фондів. Об'єктами кредитування при цьому є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, приватизацію та інше.

     У західній банківській практиці виділяють  позики до запитання (онкольний кредит), що повертаються позичальниками на першу вимогу банку (з попередженням). Ставки відсотка за онкольним кредитом нижчі, ніж за строковими позичками. Онкольний кредит розглядається як різновид короткострокового кредиту.

     За  забезпеченням виділяють такі види банківського кредиту:

• забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); вартість застави звичайно перевищує суму кредиту;
• гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);
• з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);
• незабезпечені (бланкові кредити).

     Банківський кредит під заставу цінних паперів  називається ломбардним кредитом.

     За  ступенем ризику банківські позики поділяються  на: стандартні кредити та кредити  з підвищеним ризиком.

     В умовах наявності кризової ситуації в національній економіці України закономірно підвищується ризик кредитних операцій комерційних банків. Кредити з підвищеним ризи - ком посідають у таких умовах провідне місце в кредитному портфелі банків.

     У ринковій економіці в умовах економічної невизначеності будь-якій позиції властивий певний ризик несплати відсотків чи неповернення внаслідок непередбачених обставин. У стратегічному плані для комерційних банків важливо нарощувати обсяги кредитних операцій, в тому числі й за рахунок тих позик, яким притаманний підвищений ризик. Адже саме для таких кредитів характерна більша доходність у порівнянні з малоризикованими.

     Відповідно  до Положення НБУ "Про порядок  формування і використання резерву  для відшкодування можливих втрат  за позиками комерційних банків" банківські позики поділяють на п'ять груп: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні.

     Стандартні  позики характеризуються мінімальним  ступенем ризику (2%), що відповідає умовам стабільного фінансового стану  позичальника. Для позик під контролем ступінь ризику дорівнює 5%. Робота з цими позиками не створює проблем для фінансової діяльності комерційних банків. Субстандартні позики - це позики з підвищеним ризиком (ступінь ризику - 20%). Фінансовий стан позичальника на момент оцінки при такому виді банківського кредиту викликає серйозні побоювання.

     Сумнівними  є кредити, повернення яких викликає сумнів у банку. Для сумнівних  позик характерний ступінь ризику в 50%. До цих позик відносять пролонговані і прострочені кредити. Пролонгація означає продовження терміну погашення позики після настання договірних строків погашення через фінансову неспроможність позичальника. Простроченими є позики, не повернені банкові у встановлений строк. У разі прострочення терміну повернення позики банк може відповідно до чинного законодавства використати своє заставне право, тобто спрямувати виручку від реалізації заставного майна безпосередньо на погашення позички.

     Безнадійними (до погашення) є позики, які не можуть бути повернені і збереження яких на балансі банку як активу не має сенсу (ступінь ризику - 100%). Безнадійні позики списуються у встановленому порядку. В банківській практиці сумнівні, незабезпечені та безнадійні позики відносять до категорії проблемних кредитів.