Формування управлінських рішень в системі анетикризового менеджменту

     

     Рисинук 3.1  -  Процедури аналізу відхилень від норм витрат виробництва

     З метою вдосконалення системи  управління витратами на підприємстві організаційну структуру підприємства слід доповнити картою відповідальності за витрати. Ефективність організації  управління за картою відповідальності реалізується в поєднанні її  з нормативним методом оцінки витрат.

     Основними її складовими є: попереднє складання  нормативних калькуляцій на основі технічно обґрунтованих діючих норм витрат за основними статтями витрат виробництва в натуральному і  грошовому вираженні; аналіз змін діючих поточних норм у впровадженню організаційно-технічних  заходів і визначенню впливу цих  змін на рівень собівартості продукції; аналіз відхилень фактичних витрат від діючих норм по місцям їхнього  виникнення, об'єктам (видам продукції, робіт, чи послуг однорідних виробів), статтям витрат, причинам і винуватцям (ініціаторам); аналіз фактичних витрат на виробництво з підрозділом  витрат по  нормах, відхиленням від  норм і змінах.

     Також на товаристві з обмеженою відповідальністю “Верест” проведено аналіз формування витрат за місцем їх виникнення. За результатами аналізу було виявлена можливість організації управління витратами відповідно до виробничої структури  підприємства, що дозволяє посилити відповідальність кожного підрозділу за результати ефективності діяльності підприємства.

     Відособлені структурні підрозділи, в яких є  можливість організувати нормування і  планування витрат виробництва  з  метою спостереження, контролю і  управління в економічній літературі прийнято називати центрами відповідальності. Центри відповідальності визначаються на різних підприємствах індивідуально, в залежності від розміру підприємства, виду промислового виробництва, характеру  промислових процесів і організаційної структури. Організація на підприємстві центрів відповідальності дасть  можливість посилити відповідальність підрозділів (цехів, ділянок) за формуванням та управлінням витратами.  На основі цього можна скласти наступну організаційну структуру функціонального управління витратами (рисунок 3.2).

Директор

Центр контролю витрат підприємства

Центр контролю витрат по функції управління

Бухгалтерія

Центр контро

лю витрат по функції виробництва

Центр контролю витрат по функції обслуговування

Центри  контролю

витрат по функціях другого порядку

Центри  контролю

витрат по функціях другого порядку

Центр контролю витрат по функціях, що забезпечують розширене  відтворення

Центри  контро

лю витрат по функціях другого порядку

            

     З метою удосконалення методичних основ організації системи управління витратами  виробництва за центрами  відповідальності пропонується виділяти поняття носій витрат, місце витрат і центр відповідальності. 
 

       Таблиця 3.1  -  Питома  вага  статей витрат у центрах відповідальності  на ТОВ “Верест ” за 2010 р., %

     Контроль  за витратами на управління є досить важливим. В сукупних витратах вони в деяких галузях займають 20-30%, тому зниження цих витрат дає економічний  ефект. На підприємствах повинен  систематично здійснюватись попередній і поточний контроль за дотриманнями цехами, відділами і службами кошторисів витрат на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничих та адміністративних витрат. Метою такого контролю є  дотримання затверджених норм витрат і лімітів споживання матеріалів, палива, енергії, інструментів та інших  засобів праці;  лімітів споживання і вартості різного роду робіт  та послуг (ремонт основних засобів, послуги  транспорту), заробітної плати обслуговуючого персоналу. Для контролю за витратами  на утримання та експлуатацію обладнання доцільно розробляти нормативи витрат на ремонт і експлуатацію набільш важливих груп обладнання, і обліковувати їх фактичну величину з тим, щоб виявляти відхилення від встановлених нормативів. Контроль за дотриманням кошторисів загальновиробничих витрат – одна з найважливіших функцій бухгалтерії підприємства. Такий контроль повинен забезпечити дотримання цехами норм та лімітів споживання матеріалів, палива, енергії, дотримання встановлених штатів і ставок заробітної плати цехового персоналу. Особлива увага приділяється витратам невиробничого характеру – оплата простою з вини цеху працівника, вартості матеріальних цінностей, зіпсованих при зберіганні в цехових коморах, нестачі матеріальних цінностей і незавершеного виробництва. При обліку цих витрат встановлюються причини, винуватці та розробляються заходи запобігання подібним випадкам у майбутньому.

     Зниження  витрат на виробництво продукції  – складний процес, що вимагає від  трудового колективу дотримання запланованих витрат трудових, матеріальних та енергитичних ресурсів, ефективного використання обладнання, пошуку резервів економії ресурсів.

     Зниження  витрат виробництва  на підприємстві досягають в результаті:

     -  застосування ресурсозберігаючої  технології, що забезпечує економію  матеріалів та енергії, вивільнення  робітників;

     - чіткого дотримання технологічної  дисципліни, що призводить до  скорочення втрат від браку;

     -   використання технологічного обладнання, особливо такого, що дорого коштує  в економічно ефективних сферах  та режимах;

     - збалансованої експлуатації виробничих потужностей, що призводить до скорочення вартості основних засобів, незавершеного виробництва та запасів продукції;

     -  розробки оптимальної стратегії  технічного розвитку підприємства, що забезпечує раціональний рівень  витрат на створення технічного  потенціалу підприємства;

     - підвищення організаційного рівня  виробництва, що призводить до  скорочення втрат робочого часу, тривалості виробничого циклу  і, як наслідок, зниження собівартості продукції та величини оборотних засобів підприємства;

     - запровадження ефективних систем  внутрішньовиробничих економічних  відносин, що сприяють економії  всіх видів ресурсів, підвищенню  якості продукції;

     - раціоналізація організаційної  структури системи управління  виробництвом а значить, скорочення  витрат на управління, підвищення  його ефективності.

     Зниження  витрат виробництва в даний час  забезпечується в основному за рахунок  внутрішньовиробничих чинників.

     Значне  зниження витрат виробництва досягається  в результаті застосування прогресивних методів організації виробництва. Прикладом служить розроблена в  Японії і отримавша широке застосування в усьому світі система організації виробництва “just in time“. Вона знижує витрати виробництва за рахунок бездефектного виготовлення продукції. Сутність її полягає в тому, що комплектуючі вироби, деталі поставляються споживачу у визначене місце, у потрібний час, у необхідній кількості. Якщо попадаються браковані деталі, виробничий процес зупиняється , тому що запасів на робочому місці немає. Система “just in time “ сприяє зниженню витрат на двох напрямках: 
- знижуються витрати на складування і збереження напівфабрикатів і в споживача , і у виробника. Останній крім того знижує витрати на реалізацію. 
- застосування системи неможливе без забезпечення бездефектного виготовлення продукції в постачальника. Японські підприємства в цих цілях навчають усіх співробітників методам контролю якості і т.д. , підвищують відповідальність виробничих робітників за якість, використовують автоматичні пристрої для контролю якості. В результаті знижуються витрати виробництва, що пов’язані з повторним опрацюванням бракованих виробів, витратами сировини і заробітної плати.

     У рамках системи “just in time“ розроблені і використовуються підсистеми, гуртки якості і т.д., що забезпечують економію витрат під час руху комплектуючих деталей по цеху в результаті підвищення відповідальності за якість продукції в робітників і спеціалістів, полегшення керування виробничим процесом.

     Велику  увагу економісти приділяють таким  резервам зниження витрат, як зміна  класифікації, вирахування і калькулювання  витрат. Наприклад, розмежування витрат на виробництво продукції вищої  якості і на виробництво нестандартної  продукції; застосування єдиної системи  калькулювання витрат на всіх стадіях  життєвого циклу виробів; посилення  ролі калькулювання; більш чітке  виділення витрат на управління, підготовку виробництва, реалізацію досягнень  науково-технічного прогресу, у тому числі підвищення якості продукції  і т.д. 
 
 
 

     Висновки

     Управлінські рішення — це сукупний результат творчого процесу (суб'єкта) та дій колективу (об 'єкта управління) для вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв’язку з функціонуванням системи.

     Прийняття рішень у процесі антикризового  управління має відповідати загальним  вимогам, що ставляться до будь-яких управлінських  рішень. Рішення мають бути обґрунтованими, цілеспрямованими, кількісно і якісно визначеними, правомірними, оптимальними, своєчасними, комплексними, гнучкими, відповідно оформленими та ін. Тільки за умов дотримання цих принципів  прийняті рішення будуть виконувати керуючу (сприяння досягненню поставлених  цілей), координуючу (узгодження окремих  дій, рішень, діяльності окремих фахівців та підрозділів) та мобілізуючу (активізація  виконавців та персоналу) функції.

     Практика  проведення фінансового оздоровлення організацій різних напрямків діяльності дозволила визначити типові схеми управлінських рішень на окремі елементи бізнес-процесів в організації.

1. Ефективність використання основних засобів організації і зниження витрат на їх створення
2. Скорочення капітальних вкладень
3. Раціоналізація виробничих запасів
4. Раціоналізація виробництва
5. Прискорення обороту грошових коштів
6. Зниження витрат у виробничій і комерційній діяльності
7. Зменшення відтоку грошових коштів
8. Реструктуризація кредиторської заборгованості
9. Поліпшення інкасації дебіторської заборгованості
10. Реструктуризація банківських кредитів
11. Збільшення обсягів продажів
12. Удосконалення організації маркетингу для збільшення обсягів продажів
13. Удосконалення організації управління
14. Удосконалення системи бухгалтерського обліку
15. Реорганізація системи виробництва і управління