Формування управлінських рішень в системі анетикризового менеджменту

К2= ( 2.6)

Нормативним вважається К2>=0,1

К2 поч= =0, 45     >0,1                            

К2 кін= = 0,2         >0,1

       Обчисливши коефіцієнт поточної ліквідності  та коефіцієнт забезпеченості власними коштами на початок та кінець звітного періоду можна прийти до висновку,що ці значення відповідають нормативним значенням та навіть перевищують, тобто структура балансу задовільна, тоді розраховуємо коефіцієнт втрати платоспроможності за період що дорівнює трьом місяцям(К3):

К3=  (2.7)

Де 3 –  періоди втрати платоспроможності  в місяцях;

К1- нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності(К1 норм=2)

К3= = = =3,96

Підприємству  в найближчий час   не загрожує банкрутство, воно може виконувати свої обов’язки перед кредиторами.

Аналіз  фінансової стійкості підприємства виконується на основі розрахунку таких  фінансових показників, як:

1. Коефіцієнт автономії – питома вага власних коштів до підсумків за балансом:

Кавт=  (2.8)

 Де, ПІ – власний капітал (без  непокритих збитків)

Б –  Підсумок балансу

Нормальне значення коефіцієнта, яке прийняте в світовій практиці , дорівнює або  більше 0,5.

К авт. Поч.==0,63>0,5

Кавт. Кін ==0,6>0,5

Підприємство  досить  забезпечене  власним  капіталом( питома вага власних коштів до підсумків до балансу).

2. Коефіцієнт позичкових коштів до власних

Кп.к. = (2.9)

Це відношення показує  скільки позикових коштів підприємство залучило на одну грошову  одиницю  вкладених в активи власних  коштів.

Кп.к поч == 0,29

Кп.к. кін= = 0,30

Питома  вага власних коштів підприємства по відношенню до позичкових менша. Частка позикових коштів на початок періоду  становила 29%, тоді як уже на кінець періоду вони збільшилась на 1%, і  дорівнювала 30%.

3. Коефіцієнт забезпеченості запасів та витрат  власними оборотними коштами:

Кзаб= Овл/ (Ряд100+Ряд110+Ряд120)  (2.10)

Де, Овл=ПІ-АІ+ПІІІ – власні оборотні кошти підприємства;

(Ряд100+Ряд110+Ряд120) – величина запасів та витрат  за рядками активу балансу.

Нормальне значення Кзаб=0,6…0,8, тобто є нормальним є те, коли 60-80% виробничих запасів  і витрат формується за рахунок власних  оборотних коштів.

Кзаб поч=10829-8372+1097/4729=0,75

Кзаб кін= 11864-10889+1000/2527=0,78

75% та 78%  виробничих запасів та витрат  відповідно на початок та кінець  періоду формуються за рахунок  власних оборотних коштів.

4. Коефіцієнт  маневреності

К  ман= (2.11)

Кман поч.= ==0,3

Кман кін = == 0,09

К ман  поч.. та Кман кін показує, відповідно що 30% та 9% власних коштів підприємства знаходяться в мобільній формі і дозволяє вільно маневрувати цими коштами.

5. Коефіцієнт інвестування – відношення власного капіталу до поза оборотних активів:

К ін.=  (2.12)

Кін. Поч. = =1,3

Кін. Кін = = 1,07

     Даний коефіцієнт відображає ступінь інвестування коштів в основні фонди за рахунок  власних джерел. Оптимальне значення К ін.>1

Для аналітичної  оцінки ймовірності банкрутства  підприємства можуть застосовуватись  дво- та п’ятифакторні моделі прогнозування кризових явищ в його діяльності.

     Двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства, що передбачає обчислення спеціального коефіцієнта Z, має такий формалізований вид:

Z = - 0,3877 – 1,0736kзл + 0,579qпк (2.13)

Де, kзл – коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності. Це відношення підсумкової величини 2 розділу активу балансу до підсумкової величини 4 розділу пасиву балансу

Qпк – частка позикових коштів у загальній величині пасиву балансу. Відношення зобов’язань підприємства в вигляді довгострокових та короткострокових  позик і різноманітних кредиторських заборгованостей (П3+П4) до підсумку  за балансом Б.

За умови  використання зазначеної двофакторної моделі ймовірність банкрутства є дуже малою при будь-якому від’ємному значенню коефіцієнта Z, а великою – при Z>1.

1. Коефіцієнт поточної ліквідності 2008 рік

Kзл = = 2,1

2. Частка позикових коштів у загальній величині пасиву балансу

Qпк = = 0,23

3. Спеціального коефіцієнта Z

Z =- 0,3877 – 1,0736kзл + 0,579qпк= - 0,3877 – 1,0736*2,1+0,579*0,23= - 0,3877 – 2,25 +  0,13 =  -2,5

Отже, ймовірність  банкрутства діяльності підприємства  ТОВ «Верест» дуже мала.

     Для діагностики фінансово-економічного стану підприємства можна скористатись систему  показників Бівера:  

1. Коефіцієнт  Бівера  = (2.14)

Кб = ==  -0,25

Відповідно  до нормативного значення, за коефіцієнтом Бівера, становище підприємства ТОВ «Верест»  - за рік до банкрутства.

2. Рентабельність активів*100%  (2.15)

• за  5 років до банкрутства

Ра. = *100%=3,6%

3. Фінансовий леверидж

Фл. = *100%  (2.16)

Фл. = =23% 

• Для успішного підприємства

4. Коефіцієнт покриття активів чистим оборотним капіталом

Кп.а.= (2.17)

Кп.а == 0,05

• За рік до банкрутства

5. Коефіцієнт покриття

Кп.= (2.18)

Кп.==1,7

• За п’ять років до банкрутства.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 3. Управлінські рішення  щодо вдосконалення  управління витратами  на ТОВ «Верест»

     3.1 Формування комплексу  рішень по управлінню  витратами щодо  подолання кризових  явищ на підприємстві  

           В результаті аналізу теоретичних  досягнень в галузі управління  витратами визначено, що управління на підприємствах в умовах економіки, що динамічно розвивається, являє собою складний і неординарний процес прийняття рішень. На управління виробничими витратами впливають, окрім факторів прямого впливу та непрямого впливу, прийнята на підприємстві управлінська стратегія.

     З урахуванням ринкової системи управління підприємством цільова концепція  управління підприємства доповнена  аспектами управління витрат  і  визначена  як цільова орієнтація ресурсів підприємства, що здійснюється на основі збалансування запитів  ринку і можливостей підприємства. Запропонована концепція припускає, що управління витратами підприємства буде організовано з позиції функціонального  підходу, тобто з позиції оцінки доцільності і необхідності тих  чи інших робіт, що складають сутність загальних функцій підприємства.

     Оцінка  управління витратами на сукупності підприємств дозволяє вивчати загальні закономірності і тенденції, характерні для процесу управління ними і  виявляти модель поведінки підприємств, що відповідає фактичним економічним  умовам. Для кожної з них характерний  свій порядок пріоритетів стратегій (товарно-ринкова, ресурсно-ринкова, технологічна, інтеграційна, інвестиційно-фінансова, соціальна, стратегія управління) при  прийнятті управлінських рішень. Вдало обрана модель поведінки і  вірно визначені пріоритети стратегій  є факторами, що дозволяють використовувати  витрати виробництва з максимальною віддачею.

     Управління  на підприємствах не ставило своєю  метою досягнення росту ефективності виробництва, але було спрямоване на виживання, що досягалося шляхом ефективного управління змінними витратами, як одного з можливих шляхів досягнення цієї мети.

     Дослідження показали, що на сьогодні підприємствам  необхідно вирішувати не тактичні питання  одержання короткострокового прибутку, а стратегічні задачі підвищення ефективності виробництва, пов'язані  з управлінням ресурсами, поліпшенням  стану і використання потужностей, вибором ринків, проведенням обґрунтованої  цінової стратегії з метою  максимізації прибутку в довгостроковому  періоді.

     За  методикою оцінки управління витратами  виробництва ефективності виробництва  рекомендовано виділити два аспекти: часткова ефективність управління ресурсами  й узагальнена ефективність виробництва. Система показників ефективності використання ресурсів може бути розширена додатковими  частковими показниками шляхом дроблення  синтетичних показників на їхні факторні ознаки.

     За  цією методикою визначені основні  елементи, за якими здійснюється аналіз управління окремих елементів виробничих витрат і на цій основі оцінюється ефективність виробництва. За даною  методикою передбачається проведення оцінки управління ефективністю виробництва  в ретроспективному періоді, а також  визначення можливого розвитку в  майбутньому як за умови збереження цілей, що стоять перед підприємством, так і їхньої зміни.

     Загальна  схема методики управління витратами  передбачає їх системний аналіз з  розбивкою на етапи:

      1. Попередній огляд стану об’єкта  на основі показників фінансового  стану, платоспроможності, рентабельності  інтегрального показника ефективності  виробництва.

      2. Оцінка управління виробничими  ресурсами.

      3. Оцінка ефективності виробництва.

      4. Моделювання залежності управління  витратами виробництва від типу  управління і вибору моделі  поведінки.

     Пропонована методика оцінки управління ефективністю використання виробничих витрат характеризує поведінку підприємств. За допомогою синтезу вже розроблених методів стало можливим визначення загальної тенденції зміни узагальнюючих показників, а також визначення впливу часткових показників ефективності використання ресурсів, що дозволяє встановити рівень ефективності виробництва і наявність проблем, що заважають його росту. 

     3.2 Рішення для ефективного управління витратами на ТОВ “Верест” 

     Організація ефективної системи управління витратами  прямо залежить від постановки аналітичної  діяльності на підприємстві. Вірна  організація аналізу і контролю витрат відповідно до сучасних вимог  є найбільш важливим компонентом  управління підприємствами. Ґрунтуючись  на вивченні особливостей м’ясопереробного виробництва на прикладі ТОВ “Верест”, розроблений класифікатор причин відхилень від норм матеріальних витрат (рисунок 3.1 ).