Державний борг України

Вступ

Розділ 1. Економічна сутність державного зовнішнього боргу

1.1 Зовнішній державний  борг як економічна категорія

1.2 Управління зовнішнім  державним боргом та його обслуговування

1.3 Вплив зовнішнього  державного боргу на фінансове  становище держави

Розділ 2. Соціально  – економічний аналіз зовнішнього  державного боргу України

2.1 Динаміка зміни  рівня державного зовнішнього  боргу України до 2008 року

2.2 Динаміка зміни  рівня державного зовнішнього  боргу України з 2008 року

Розділ 3. Рекомендації по управлінню зовнішнім державним  боргом України та його фінансуванню

Висновки

Список використаної літератури  
 

Вступ  

В умовах фінансової глобалізації розвиток міжнародної  фінансової системи характеризується значним зростання обсягів зовнішньої державної заборгованості країн  світу. На сьогодні необхідно констатувати, що державний борг є органічною складовою фінансових систем переважної більшості країн світу, дієвим інститутом у механізмі макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії держави. В Україні за роки її незалежності формування боргу відбувалося значною мірою під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру та обсяги. До основних причин швидкого зростання державного боргу України за роки її незалежності можна віднести: необхідність збільшення валютних резервів для забезпечення стабільності національної грошової одиниці; значні бюджетні дефіцити; залежність від імпорту енергоносіїв; потреби технічного переозброєння більшості галузей національної економіки.

Актуальність обраної  теми для України обумовлена як глобальними  тенденціями розвитку боргових відносин, так і підсилена дією взаємопов’язаних між собою внутрішніх факторів. По-перше, перехід до ринкової економіки та подолання трансформаційної кризи (у першій половині 90-х рр.), в умовах дефіцитності фінансових ресурсів, зумовили необхідність залучення і використання зовнішніх запозичень. По-друге, неефективний механізм залучення позик та їх непродуктивне використання зумовили досить стрімке накопичення боргу та концентрацію платежів щодо його обслуговування у вузькому часовому інтервалі. Як наслідок – загострення боргової кризи ліквідності й загрози дефолту у кінці 90-х рр., що зумовили трансформацію зовнішньої заборгованості держави із потенційної загрози фінансовій безпеці у реальну. По-третє, фінансовий стан України у кінці 90-х рр. характеризується безперервними реструктуризаціями, обтяжливими переговорами з кредиторами, відсутністю перспектив щодо повного та своєчасного обслуговування зовнішнього державного боргу у найближчому майбутньому. По-четверте, на сучасному етапі від характеру врегулювання боргової проблеми у значній мірі залежатиме бюджетна дієздатність держави, стабілізація її фінансового стану і загальноекономічної ситуації в Україні, створення умов для виходу вітчизняної економіки на траєкторію сталого економічного зростання. Тому для підвищення рівня фінансової безпеки і зовнішньої кредитоспроможності надзвичайно важливе значення має розробка ефективних форм і методів зниження боргового тягаря, застосування інструментів активного управління зовнішнім державним боргом, активізація менеджменту зовнішнього боргу, як обов’язкового атрибуту державних фінансів.

Управління та обслуговування державного боргу є  одним з пріоритетних завдань  фінансової політики держави, важливою умовою стабільності її фінансової системи. Ефективне управління боргом на всіх його етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій та перевантаження видаткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування державного боргу, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації та розвитку економіки України.

Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування сутності зовнішнього державного боргу як складової фінансової системи держави й особливостей його формування в Україні та розробка найбільш ефективних методів управління зовнішнім державним боргом у сучасній вітчизняній фінансовій системі. 

Розділ 1. Економічна сутність державного зовнішнього боргу  

1.1 Зовнішній державний  борг як економічна  категорія  

Залучення фінансових ресурсів державою на кредитній основі для покриття власних потреб є  прийнятною та об'єктивно зумовленою практикою здійснення економічної діяльності. Економічна суть цього процесу полягає в тому, що певного часу є певна кількість вільних капіталів як всередині країни, так і за її межами. Ці капітали здійснюють рух із метою пошуку сфер свого застосування. Участь держави у міжнародному і внутрішньому русі капіталів є фактом її входження до світогосподарського простору.

Для здійснення цілеспрямованого й організованого руху капіталів  на міжнародному рівні створено низку  міжнародних фінансових інститутів. До їх числа належать Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку. Крім цього, зовнішній борг може утворюватися при одержанні позик від іноземних держав та їх угруповань. Сюди належать кредити держав Європейського співтовариства, кредити держав постачальників енергоносіїв.

Державний зовнішній  борг являє собою заборгованість за кредитами (позиками), залученими з  іноземних джерел. Він виступає у  вигляді зовнішніх фінансових зобов'язань  держави перед нерезидентами. Тобто  держава виконує роль позичальника або гаранта погашення цих кредитів (позик) іншими позичальниками. Отже, до складу державного зовнішнього боргу входять:

1) прямий державний  зовнішній борг, що формується  через залучення іноземних кредитів, безпосереднім позичальником за  якими є держава, та випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх державних позик. Обслуговування цієї частини зовнішнього державного боргу здійснюється за рахунок коштів державного бюджету;

2) умовний державний  зовнішній борг, який формується  за рахунок іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під державні гарантії (гарантований державою борг). Відповідальність щодо обслуговування цих кредитів несе безпосередній позичальник, який самостійно погашає іноземні кредити за рахунок власних коштів, тому фінансові зобов'язання держави щодо погашення таких кредитів мають умовний характер. Але у разі невиконання безпосереднім позичальником своїх боргових зобов'язань перед нерезидентом згідно з умовами угоди про позичання набуває чинності державна гарантія щодо виконання платежів на користь іноземного кредитора. У такому разі умовні державні фінансові зобов'язання стають прямими.

Державний зовнішній  борг разом з приватним негарантованим державою зовнішнім боргом створюють  валовий зовнішній борг країни.

1.2 Управління зовнішнім державним боргом та його обслуговування

Ефективність використання державних запозичень значною мірою  залежить від системи управління боргом. Управління державним боргом — одне з пріоритетних завдань  фінансової політики держави, важлива  умова її фінансової стабільності. Процес управління боргом має декілька етапів: залучення коштів; використання коштів; повернення боргу і виплата відсотків.

Державне управління залученням коштів, як правило, здійснюється в контексті бюджетного процесу, де законом "Про державній бюджет" на відповідний рік встановлюються граничні розміри боргу і державні гарантії його повернення. Мета політики управління боргом — одержати найвищий ефект від фінансування за рахунок запозичених коштів та уникнути макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому.

Довгострокова мета управління зовнішнім боргом полягає  в утриманні зростання зовнішніх  зобов'язань країни у межах її спроможності обслуговувати борг. Реалізація цієї мети потребує ефективного використання позичених ресурсів. Короткострокова мета управління зовнішнім боргом – регулювання обсягів зовнішніх запозичень таким чином, щоб сукупний попит відповідав станові внутрішніх та зовнішніх розрахунків країни. Реалізація цієї мети дозволяє забезпечити відповідність зовнішніх запозичень загальним цілям макроекономічної політики. Управління зовнішньою заборгованістю ділиться на три стадії: залучення фінансування, його розміщення (використання) та погашення боргу. Відповідно, система управління зовнішньою заборгованістю країни означає управління всіма стадіями і охоплює:

• аналіз кредитоспроможності  – можливості країни позичати кошти;

• оцінку платоспроможності  – здатності обслуговувати борг;

• контроль рівня  зовнішньої заборгованості;

• контроль за складом  зовнішнього боргу.

З цією метою використовуються показники заборгованості – індекси  заборгованості, які вимірюють різні  складові зовнішнього боргу. До стандартних  показників заборгованості належать:

• відношення розміру  боргу (сплаченого або несплаченого) до експорту та до ВВП;

• відношення загальної  суми платежів з обслуговування боргу  до експорту та державних доходів;

• коефіцієнт обслуговування боргу (співвідношення між сумою  виплат по обслуговуванню боргу і  величиною експорту товарів та послуг).

Обслуговування зовнішнього боргу є одним з елементів процесу управління зовнішнім боргом країни. Вироблення ефективної стратегії управління зовнішнім боргом, зокрема державним зовнішнім боргом, особливо в умовах його швидкого зростання, є багатогранною проблемою. Розв'язання цієї проблеми потребує узгодженої взаємодії всіх відомств та установ, що відповідають за здійснення процесу управління на всіх його етапах: від вироблення стратегій зовнішнього запозичення, обслуговування накопиченого зовнішнього боргу до моніторингу, аналізу і прогнозування обсягів зовнішнього боргу, спроможності країни забезпечити майбутні платежі з його обслуговування та оцінки механізму впливу зовнішнього запозичення на макроекономічну ситуацію в країні.

Зважаючи на це, під час розгляду питання обслуговування державного зовнішнього боргу необхідно виділити два аспекти:

— перший будується  на бюджетному підході, тобто з погляду  забезпечення своєчасності виплат за зовнішніми борговими зобов'язаннями держави. В основі цього підходу  лежить облік і контроль усіх державних зовнішніх зобов'язань, як прямих, так і умовних, та операцій щодо обслуговування державного зовнішнього боргу;

— другий пов'язаний з тим, що державний зовнішній  борг розглядається як невід'ємна частина  валового зовнішнього боргу країни, управління яким є одним із найважливіших елементів економічної політики держави. Раціональна макроекономічна політика та ефективне управління зовнішнім боргом при цьому розглядаються як взаємозв'язані процеси.

Згідно з чинним законодавством України управління зовнішнім державним боргом та його обслуговування здійснює Міністерство фінансів України, у складі якого спеціально сформовано Головне управління обслуговування зовнішнього державного боргу України. У межах покладених на нього повноважень Міністерство фінансів виступає фінансовим агентом держави під час виконання всіх фінансових операцій, пов'язаних із цим завданням. Міністерство фінансів України реєструє всі іноземні кредити, залучені як від імені держави, так і під державні гарантії українськими юридичними особами. На підставі цієї інформації здійснюється статистичний облік усіх державних зовнішніх зобов'язань, ведеться моніторинг державного зовнішнього боргу, готується детальний графік платежів з його обслуговування, згідно з яким Державне казначейство забезпечує своєчасне фінансування видатків на обслуговування державного зовнішнього боргу в межах наявних фінансових ресурсів, передбачених Державним бюджетом України на вказані цілі.

Звичайно, центральний  банк держави відносно центрального уряду виступає у ролі обслуговуючого банку, в якому зберігаються кошти державного бюджету та позабюджетних фондів. Але роль Національного банку України у процесі обслуговування державного зовнішнього боргу не обмежується лише виконанням функції платіжного агента уряду України.

Участь у процесі  обслуговування зовнішнього боргу  країни, зокрема державного зовнішнього  боргу, є однією з додаткових функцій, яку, поряд з основними, виконує  центральний банк держави. Згідно із Законом України «Про вступ України  до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» від З червня 1992 р. Україна вступила до Міжнародного валютного фонду через приєднання до Угоди Фонду. На Міністерство фінансів України як фінансового агента уряду України покладається здійснення всіх фінансових операцій відповідно до статей Угоди Фонду. Національний банк України виступає як банк-депозитарій будь-яких сум Фонду, Банку, Корпорації, Асоціації та Агентства на території України.

Членство в МВФ  дає можливість країні, що відчуває тимчасові труднощі з платіжним  балансом та нестачу коштів у іноземній  валюті для виконання зовнішніх  фінансових зобов'язань, отримувати позики в іноземній конвертованій валюті для покриття дефіциту платіжного балансу та поповнення валютного резерву.

1.3 Вплив зовнішнього  державного боргу  на фінансове становище  держави

Державний борг має  економічно обґрунтовані межі. Величина боргу характеризує стан економіки й фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур. Оскільки джерелом покриття державного боргу є доходи бюджету, то можна стверджувати, що величина боргу — це взяті авансом податки, тобто антиципація податків, їхнє випередження. Функціонування державних позик було б неможливим без податків. Податки забезпечують державі можливість розплатитися з кредиторами за первісною сумою боргу й виплатити відсотки за користування позичкою.

Існують стандартні показники щодо виміру тягаря внутрішнього боргу, однак немає ніяких чітко зафіксованих критичних рівнів цих показників, перевищення яких означало б перехід країни в зону ризику. Країни, експорт яких зростає порівняно швидкими темпами, можуть дозволити собі вищий рівень зовнішнього боргу щодо розмірів експорту і обсягу продукту, який виготовляється.

Для прогнозу перспективи  розвитку, потреби в зовнішніх  запозиченнях і оцінки здатності  здійснювати платежі з обслуговування зовнішнього боргу для країн, які отримують позики і кредити  від групи Світового банку, розроблено "Мінімальну стандартну модель". За допомогою цієї моделі розраховуються основні коефіцієнти. Аналіз середніх показників боргового тягаря за основними групами країн дає змогу краще відчути розмах коливань.

До категорії  країн із надмірним рівнем заборгованості належать ті, які протягом останніх років мали перевищення критичного значення хоча б одного з таких показників: відношення величини накопиченого боргу до ВВП становило понад 80%; або відношення величини боргу й відсоткових платежів до експорту перевищувало 220%.

Існування боргу  створює реальні й потенційні проблеми, хоча різні економісти ставляться до них по-своєму. Наявність державного боргу потребує здійснення щорічних відсоткових платежів, які повинні  фінансуватися за рахунок податкових надходжень. За стрімкого зростання таких видатків держава повинна або зменшувати видатки на фінансування соціально-економічних програм, або збільшувати свої доходи. Збільшення доходів бюджету досягається за рахунок встановлення нових податків та інших обов'язкових платежів або додаткових державних позик. Додаткове запозичення потребує додаткових видатків для обслуговування державного боргу. Введення нових податків може підірвати зацікавленість підприємців до бізнесу. Таким чином, існування великого державного боргу може підірвати економічне зростання країни.

Проте державні видатки  також мають різний характер. Якщо приріст витрат відбувається головним чином за рахунок збільшення витрат споживчого характеру, тоді висновок про  те, що збільшення боргу перекладає його тягар на майбутні покоління, є справедливим. Але якщо витрати мають інвестиційний характер, спрямовуються, наприклад, на будівництво автострад, портів, гідротехнічних споруд або є інвестиціями в "людський капітал" у системі освіти та охорони здоров'я, тоді державні інвестиції зміцнюють майбутній виробничий потенціал економіки. Отже, в цьому разі виробничі потужності не скорочуватимуться, насамперед зміниться їхня структура на користь збільшення частки державного капіталу та зменшення частки приватного. Для стабілізації економіки й забезпечення її сталого економічного зростання економічна політика країни має враховувати імовірні макроекономічні наслідки, що пов'язані зі здійсненням державних запозичень. 

Розділ 2. Соціально-економічний аналіз зовнішнього державного боргу України  

2.1 Динаміка зміни  рівня державного  зовнішнього боргу  України до 2008 року

Ретроспективний аналіз засад формування і обслуговування державного боргу України, а також  управління ним дозволяє виділити кілька етапів цього процесу.

Таблиця 2.1 Динаміка зовнішнього державного боргу України  до 2000 року

Діаграма 2.1.Динаміка зовнішнього боргу України до 2000 року

Перший з них (1991 р.- І половина 1994 р.) характеризується безсистемним утворенням і нагромадженням боргу: залучалися прямі кредити  НБУ, надавались урядові гарантії щодо іноземних кредитів українським  підприємствам, урегульовувалися боргові  взаємовідносини з Російською Федерацією.

На другому етапі (ІІ половина 1994 р. - І половина 1997 р.), поряд з продовженням боргової політики попередніх років, активізувалися зв’язки  з міжнародними фінансовими організаціями. За цей період зовнішній борг зріс на 56%. Починаючи з 1995 р. внутрішній борг формується переважно шляхом розміщення облігацій внутрішньої державної позики.

Найгостріше проблеми управління державним боргом далися взнаки на третьому етапі, що розпочався з ІІ половини 1997 р. Необхідність виконання Україною своїх боргових зобов’язань, у поєднанні зі світовою фінансовою кризою, дуже загострили ситуацію. Дорогі та короткострокові внутрішні запозичення спричинили появу зловісної піраміди ОВДП, коли значна частина нових надходжень направляється на погашення попередніх випусків облігацій. Станом на 1 січня 2000 р., сума зовнішнього державного боргу становить 12,4 млрд. дол.

Четвертий етап (друга  половина 1998-2000 рр.) – період реструктуризації боргових зобов'язань після боргової кризи 1998 р. У цей період в Україні простежувалися значні розриви платіжного балансу та низькі валютні резерви. Також вперше було здійснено низку операцій щодо реструктуризації внутрішнього та зовнішнього державного боргу – через заміну облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) було продовжено термін запозичень і зменшено тиск виплат за ОВДП. Сумарні боргові виплати сягнули 71,4 % річного обсягу дохідної частини держбюджету.

Таблиця 2.2 Динаміка зовнішнього державного боргу України  у 2001-2007 роках

Діаграма 2.2.Динаміка зовнішнього боргу України у 2001-2007 роках

П'ятий етап (2001-2007 рр.) – період виваженої боргової політики, спрямованої на недопущення  безконтрольного зростання державного боргу. Протягом 2001-2007 рр. відбувся перехід від антикризового управління державним боргом до здійснення виваженої боргової політики в Україні. Також простежувалася чітка тенденція до зменшення відношення державного боргу до ВВП. Україна здійснила шість суверенних випусків ОЗДП на зовнішніх ринках капіталу з метою фінансування державного бюджету з термінами обігу 5- 12 років та дохідністю від 7,65 % до 3,5 % річних. Випуск Єврооблігацій України 2003 р. отримав нагороду "Кращий суверенний випуск року серед країн, що розвиваються" – одного з найавторитетніших світових ділових видань – журналу "Euromoney". Це дало змогу підвищити міжнародні рейтинги нашої держави. 

2.2 Динаміка зміни  рівня державного  зовнішнього боргу  України з 2008 року

Шостий етап (2008-2009 рр.) можна назвати періодом загрози  втрати боргової безпеки. Сьогодні Україна  стоїть на порозі значного зростання  боргового тягаря, здатного вже в  найближчому майбутньому істотно  підвищити фінансові ризики й  посилити депресивний тиск на всіх економічних агентів. Період характеризується економічною кризою, спричиненою політичною нестабільністю.

На сьогодні Україна  далі продовжує позичати, що може призвести  до втрати боргової безпеки.

Таблиця 2.3 Динаміка зовнішнього державного боргу України у 2008-2009 роках

Діаграма 2.3. Динаміка зовнішнього державного боргу України  у 2008-2009 роках

Міжнародний валютний фонд прийняв рішення про виділення  Україні стабілізаційного кредиту в розмірі $16,43 млрд з метою укріпити довіру в фінансовому секторі та допомогти економіці країни, що постраждала в результаті світової фінансової кризи. Перший транш стабілізаційного кредиту Міжнародного валютного фонду (МВФ) розміром 4,5 млрд. дол. надійшов на рахунки Національного банку України (НБУ) у листопаді 2008.

8 травня Міжнародний  валютний фонд схвалив виділення  Україні 2,8 млрд. дол. другого траншу  кредиту «stand by». За підсумками  першого перегляду програми співпраці  з Україною МВФ наприкінці квітня ухвалив рішення збільшити другий транш з 1,25 млрд. SDR до 1,9 млрд. SDR (2,8 млрд. дол.), причому погодився на те, щоб половина суми пішла на покриття дефіциту держбюджету України.

У липні Рада директорів Міжнародного валютного фонду завершила  другий перегляд програми співробітництва з Україною і схвалила виділення третього траншу кредиту на суму близько 3,3 млрд доларів.

Чергову порцію грошей від МВФ, яку Україна мала отримати за попередніми прогнозами у листопаді, до виборів нам не бачити.

Директор-розпорядник МВФ Домінік Стросс-Кан заявив в інтерв’ю західним ЗМІ, що Фонд продовжить співпрацю з Україною тільки після завершення президентських виборів. В українському представництві МВФ пояснили, що до виборів не прив’язуються – готові співпрацювати з Україною за умови досягнення консенсусу всіма гілками влади. Та цього у нас можна чекати значно довше, аніж виборів...

Основною причиною того, що нам дипломатично відмовили, став закон про підвищення соцстандартів. Ще 25 жовтня МВФ оприлюднив заяву, в  якій висловив сподівання, що Президент ветує цей закон. Та Віктор Ющенко його підписав. І терпіння представників МВФ луснуло.

“Домовленість про  те, що Україна отримає четвертий  транш ще до кінця цього року, була. Але однією з умов було те, що закон про соцстандарти не набуде чинності. Та її не дотримались, – каже експерт Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Віталій Кравчук. – Основною проблемою, яку варто очікувати через відсутність грошей від МВФ – уряд матиме менше грошей для забезпечення дефіциту бюджету. Тобто ті дірки, які вилізуть у бюджеті під кінець року, не буде чим залатати. Не виключено, що гроші знову додрукують. Зважаючи, якими темпами уряд конвертував кредитні долари МВФ у гривні, не думаю, що від емісії наслідки будуть більші. Щоправда, так уряд був би винен МВФ, а так НБУ. Різниця в тому, що кредит від МВФ дисциплінує, доводиться уважніше дивитись, на що йдуть гроші. Щодо можливого зростання курсу долара через відсутність чергового траншу, то навряд чи воно буде відчутним. У НБУ достатньо резервів для утримання курсу гривні і до кінця цього року, і в наступному. Крім того, в НБУ є передбачена певна сума, яку він може витратити на місяць на підтримку гривні. Вона не зміниться. Технічно є всі можливості втримати курс навіть без грошей МВФ”.

Рішення МВФ не давати поки що Україні грошей може погіршити очікування зовнішніх  інвесторів. За словами Віталія Кравчука, слідом за МВФ кредити можуть відтермінувати інші структури. Скажімо, Європейський банк реконструкції та розвитку, Світовий банк.

Подальше зростання  державного боргу спричинить погіршення показників бюджетної безпеки, негативно  впливатиме на стан платіжного балансу  та інвестиційну привабливість України, загрожуватиме стабільності грошово-кредитного та валютного ринків України.

Обслуговування  та погашення вказаних боргових зобов'язань  у майбутньому може призвести  до неспроможності вирішення нагальних  соціально-економічних потреб, що загрожуватиме  втратою суверенітету і руйнуванням  вітчизняної фінансової системи. 

Розділ 3. Рекомендації по управлінню зовнішнім державним боргом України та його фінансуванню

В умовах світової фінансової кризи уряд має передбачити  можливість переорієнтації на внутрішні  джерела підтримки ліквідності  банків на випадок раптових відпливів  капіталу чи зупинок зовнішнього рефінансування. Він також має акумулювати понаднормативні надходження до бюджету з метою протидії інфляційному перегріву і створення запасу міцності на випадок кризи. І ще, при реалізації плану антиінфляційних заходів Кабмін має запровадити додаткові ринкові інструменти регулювання грошової маси, потурбуватися про випереджаюче зростання продуктивності праці щодо зростання зарплат та соціальних виплат. У новій редакції державного бюджету не можна допустити збільшення його дефіциту. Необхідно стимулювати збільшення експорту і скорочення імпорту, розробити державну політику сприяння надходженню прямих іноземних інвестицій та жорсткого регулювання обсягів фінансових іноземних інвестицій. Слід зупинити зростання зовнішнього боргу за рахунок збільшення внутрішніх запозичень (у тому числі державних) - торгувати борговими інструментами уряду за ринковими цінами.

На думку експертів, Нацбанк, має розробити програму підтримки банків в умовах фінансової нестабільності, і зокрема передбачити  спрощені механізми підтримки їх ліквідності. Для удосконалення нормативно-правового забезпечення механізму управління зовнішнім державним боргом пропонується прискорити розробку та прийняття Закону України “Про зовнішній борг України”, де необхідно чітко визначити понятійний апарат зовнішнього боргу держави; вказати механізми залучення кредитних ресурсів та обслуговування і погашення зовнішнього боргу; рекомендувати інструментарій управління зовнішнім державним боргом; законодавчо заборонити використання зовнішніх запозичень держави для фінансування поточних бюджетних витрат; заборонити отримання дорогих короткотермінових кредитів. Настав час внести зміни до чинного законодавства - скасувати пенсійний збір з операцій купівлі-продажу іноземної валюти, а також надати право НБУ на запровадження мораторію на проведення окремих видів банківської діяльності. Варто внести зміни до закону щодо визначення мінімального розміру статутного капіталу в національній валюті, необхідного для заснування банку; посилення захисту прав кредиторів.

Комерційні банки, у свою чергу, мають переглянути  темпи зростання кредитних портфелів  у бік зменшення (у тому числі  за рахунок зменшення іноземних  запозичень) з урахуванням рівня  зростання економіки. Слід знизити  темпи нарощування споживчого кредитування, переорієнтувавши кредитні потоки у реальний сектор економіки, і розробити програму забезпечення ліквідності банку, у тому числі за рахунок зменшення витрат на підвищення капіталізації. Варто посилити вимоги до оцінки ризиків за активними операціями, і зокрема: удосконалити порядок оцінки кредитів залежно від умов їх надання та передачі інформації про кредит до бюро кредитних історій; розробити заходи щодо збалансування активів і пасивів, у тому числі за рахунок додаткової капіталізації; посилити систему ризик-менеджменту та внутрішнього аудиту.

В Україні вже  працює чимало іноземних банків. Очікувалося, що вони принесуть нові технології, надаватимуть кредити під менші  відсотки. Проте ці прогнози не справдилися - зниження кредитних ставок не відбулося. Ситуація може загостритися, коли відкриються філії «іноземців», які проводитимуться більш агресивно, особливо у царині спекулятивних операцій. На жаль, в Україні поки немає економічних важелів, які б орієнтували іноземні фінустанови на кредитування економіки, а не населення.

Є наступні рекомендації щодо управління зовнішнім державним  боргом України:

- для збереження  економічної безпеки держави,  при виборі боргового джерела  пріоритет повинен надаватися  внутрішнім запозиченням;

- пріоритетним  завданням управління структурою державного боргу є зменшення частки заборгованості, яку необхідно погасити в короткостроковому періоді; для чого пропонується здійснити рефінансування державного боргу за рахунок нових запозичень на більш прийнятних відсоткових умовах, що дозволить пролонгувати частину української заборгованості, скоротивши боргове навантаження на бюджет у короткостроковій перспективі;

- встановлення  твердого контролю над часткою  кредитів із плаваючою процентною  ставкою, а також кредитів, залучених  на термін до одного року в загальному обсязі зовнішнього боргового портфеля та встановлення лімітів за даними показникам;

- використання  “світових” операцій – операцій  типу “борги в обмін на власність  (акції)”.

Україні дефолт не загрожує, вважає екс-спікер Верховної Ради, лідер об'єднання "Фронт змін" Арсеній Яценюк.

На думку Яценюка, розвиток ситуації в країні буде залежати від кількох факторів"По-перше, якщо оживуть зовнішні ринки, то це вплине на українську економіку, ми дуже залежні від зовнішніх ринків", - зазначив екс-спікер.

"По-друге, якщо  бюджет мінімально забезпечить  державні гарантії з існуючих  державних і квазідержавних зобов'язань,  то питання про дефолт стояти  не буде", - додав він.

Також Яценюк зазначив, що не підтримує ідею ухвалення бездефіцитного бюджету: "Сьогодні ми не можемо впоратися з українською економікою з бездефіцитним бюджетом".

Третім фактором екс-спікер назвав узгодженість фінансової політики Мінфіну та НБУ в майбутньому  році, приймаючи до уваги ті проблеми, що у них виникли в поточному  році.

Ще одним фактором, на його думку, є ситуація з корпоративними боргами.

"У нас валовий  зовнішній борг перевищив 100 млрд. доларів і основні позичальники  вже повинні вести переговори  з кредиторами про реструктуризацію  боргів. Таким чином, ми зможемо  уникнути корпоративних дефолтів", - наголосив екс-спікер.

Яценюк вважає, що реалізація цих чотирьох пунктів  допоможе в майбутньому році сповільнити  темпи падіння української економіки.

Для України вкрай  необхідною є розробка стратегії  зовнішніх запозичень. Здійснення ефективного управління зовнішнім державним боргом України передбачає розробку концепції такої боргової стратегії, в якій державний борг розглядатиметься не з позиції боргового тягаря на національну економіку, а як інструмент в механізмі забезпечення економічного зростання країни.

Наявні два основних напрямки концепції боргової стратегії  України: 1) повна відмова від нових  зовнішніх державних запозичень; 2) здійснення нових зовнішніх запозичень у безпечних розмірах на інвестиційні цілі. Науково доведено, що зовнішні державні запозичення необхідні для забезпечення платоспроможності держави та досягнення економічного зростання. Тому другий напрямок розробки боргової стратегії, а саме здійснення нових зовнішніх запозичень у безпечних розмірах для інвестиційних цілей, є більш прийнятним для України.

Стратегічною метою  державної боргової політики України  має стати залучення фінансових ресурсів для ефективної реалізації програм інституційного та інвестиційного розвитку країни із одночасним забезпеченням  стабільного співвідношення державного боргу до ВВП. Важливим завданням стратегічного управління державним боргом є також пошук оптимального співвідношення між борговим та податковим фінансуванням бюджетних видатків. 

Висновки

Залучення фінансових ресурсів державою на кредитній основі для покриття власних потреб є прийнятною та об'єктивно зумовленою практикою здійснення економічної діяльності. Державний зовнішній борг являє собою заборгованість за кредитами (позиками), залученими з іноземних джерел. Він виступає у вигляді зовнішніх фінансових зобов'язань держави перед нерезидентами. Ефективність використання державних запозичень значною мірою залежить від системи управління боргом. Управління державним боргом — одне з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важлива умова її фінансової стабільності. Процес управління боргом має декілька етапів: залучення коштів; використання коштів; повернення боргу і виплата відсотків. Обслуговування зовнішнього боргу є одним з елементів процесу управління зовнішнім боргом країни. Згідно з чинним законодавством України управління зовнішнім державним боргом та його обслуговування здійснює Міністерство фінансів України, у складі якого спеціально сформовано Головне управління обслуговування зовнішнього державного боргу України. Державний борг має економічно обґрунтовані межі. Величина боргу характеризує стан економіки й фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур. Наявність державного боргу потребує здійснення щорічних відсоткових платежів, які повинні фінансуватися за рахунок податкових надходжень. За стрімкого зростання таких видатків держава повинна або зменшувати видатки на фінансування соціально-економічних програм, або збільшувати свої доходи. Збільшення доходів бюджету досягається за рахунок встановлення нових податків та інших обов'язкових платежів або додаткових державних позик. Для стабілізації економіки й забезпечення її сталого економічного зростання економічна політика країни має враховувати імовірні макроекономічні наслідки, що пов'язані зі здійсненням державних запозичень. Зростаючий зовнішній борг України є потенційним джерелом серйозних проблем.

Міжнародний валютний фонд прийняв рішення про виділення  Україні стабілізаційного кредиту  в розмірі $16,43 млрд з метою укріпити довіру в фінансовому секторі та допомогти економіці країни, що постраждала в результаті світової фінансової кризи.

Для удосконалення  нормативно-правового забезпечення механізму управління зовнішнім  державним боргом пропонується прискорити розробку та прийняття Закону України “Про зовнішній борг України”, де необхідно чітко визначити понятійний апарат зовнішнього боргу держави; вказати механізми залучення кредитних ресурсів та обслуговування і погашення зовнішнього боргу; рекомендувати інструментарій управління зовнішнім державним боргом; законодавчо заборонити використання зовнішніх запозичень держави для фінансування поточних бюджетних витрат; заборонити отримання дорогих короткотермінових кредитів Для України вкрай необхідною є розробка стратегії зовнішніх запозичень. Стратегічною метою державної боргової політики України має стати залучення фінансових ресурсів для ефективної реалізації програм інституційного та інвестиційного розвитку країни із одночасним забезпеченням стабільного співвідношення державного боргу до ВВП. Важливим завданням стратегічного управління державним боргом є також пошук оптимального співвідношення між борговим та податковим фінансуванням бюджетних видатків. 

Список  використаної літератури  

1.  Боринець С. Я. Міжнародні фінанси: Підручник для студ. вищ. навч. закладів. — К.: Знання-Прес, 2002. — 311 с.

2.  Василик О.Д. Теорія фінансів: підручник. – К.: НІОС, 2001.-416с.

3.  Заверуха І. Правові проблеми класифікації державного боргу // Право України.-2007.-№3.-С.51-55

4.  Касич А.О. Вплив зовнішнього державного боргу на інвестиційну активність економічної системи // Фондовый рынок. -2008. -№12. –С.24-29.

5.  Концевич В. Куди поділися гроші МВФ? // Львівська газета on-line.-2008.-№179.- http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2008/12/04/36500/

6.  Кудряшов В.П. Фінанси: Навчальний посібник.-Херсон: Олді – плюс, 2005.-352с.

7.  Кудяков О. Анализ состояния и структуры государственного долга развитых стран.// Рынок ценных бумаг.-2005.-№23-24.-С. 18-24

8.  Нешитой А.С.Финансы: Учебник .- М.: «Дашков и К^о», 2005.-512с.

9.  Опарін В.М. Фінанси: Навчальний посібник . – К.: КНЕУ, 2001.-240с.

10.  Про основні принципи правонаступництва України стосовно зовнішнього боргу та активів СРСР: Заява... 23 жовт. 1991 р. N 1693-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - N 51. - Ст. 739.

11.  Про основні принципи правонаступництва України стосовно зовнішнього боргу та активів СРСР: Заява... 23 жовт. 1991 р. N 1693-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - N 51. - Ст. 739.

12.  Свєтлов О. Зовнішній державний борг та його складові у ракурсі фінансового розвитку держави //Фінансовий ринок України. – 2008. - №7-8.-С.15-16

13.  Федосов В.М., Колот О.А. Управління державним боргом в контексті ризик-менеджменту // Фінанси України .-2008.-№3.-С.3-34

14.  Фінанси: Навчальний посібник/Под ред. О.П.Близнюк. – К.: Знання, 2006.-415с.

15.  Финансы:Учебник / Под ред. А.Г.Грязновой.- М.: Финансы и статистика, 2005.-504с.

16.  Финансы: Учебник/ Под ред. В.П.Литовченко .- М.: «Дашков и К^о», 2006.-588с.

17.  Финансы: Учебник/ Под ред. Г.Б.Поляка.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007.-703с.

18.  http://www.minfin.gov.ua/ офіційний сайт Міністерства Фінансів України