Державний борг України

Валовий зовнішній  борг країни включає всі види заборгованості резидентів України перед нерезидентами, які класифікуються:

- за чотирма  основними секторами економіки  - сектор державного управління, органи грошово-кредитного регулювання,  банки, інші сектори;

- у розрізі  початкових термінів погашення  - коротко- та довгострокові;

- у розрізі  фінансових інструментів - боргові цінні папери, торгові кредити, кредити, валюта і депозити, інші боргові зобов'язання та зобов'язання за кредитами підприємств прямого інвестування (міжфірмовий борг).

Міжфірмовий борг відповідно до вимог керівництва  з платіжного балансу не розподіляється ні за секторами економіки, ні за початковим терміном погашення.

Статистичні дані валового зовнішнього боргу країни узгоджуються з відповідними даними міжнародної інвестиційної позиції  та платіжного балансу країни. Валовий  зовнішній борг розраховується в доларах США.

Для компіляції показників зовнішнього боргу сектору  державного управління використовується інформація Міністерства фінансів України  про стан державного та гарантованого  державою до повернення боргу, в тому числі за зобов'язаннями перед міжнародними фінансовими організаціями, зарубіжними органами управління, банками та іншими зобов'язаннями. Інформація Мінфіну України щодо зобов'язань за облігаціями зовнішніх державних позик коригується на обсяги купівлі їх резидентами України на зовнішніх ринках. Враховуються також обсяги куплених нерезидентами на ринку України облігацій внутрішніх державних позик та облігацій внутрішніх державних позик, що випущені в рахунок погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Інформація Національного банку України щодо обсягів зобов'язань за кредитами та позиками Міжнародного валютного фонду та міжнародних фінансових організацій, а також обсяги залучених депозитів використовується для визначення боргу органів грошово-кредитного регулювання.

Обсяг валового зовнішнього боргу України на 1 січня 2008 року становив 84,5 млрд. дол. США (60,2% до ВВП), збільшившись упродовж року на 55,0%. Приріст валового зовнішнього  боргу головним чином зумовлено  зростанням обсягів зобов'язань  в 2,2 рази у банківському секторі до 31 млрд. дол. США (22,0% до ВВП) та на 44,1% в інших секторах економіки до 38,4 млрд. дол. США (27,3% до ВВП).

Співвідношення  валового зовнішнього боргу України  до експорту товарів та послуг на 01.01.2008 р. становило 132,1% (на 01.01.2007 р. - 108,5%).

У структурі  валового зовнішнього боргу за фінансовими  інструментами у звітному році частка кредитів як домінуючої форми зовнішніх  залучень зросла з 56,4 до 59,9%. Суттєвими  залишалися частки зобов'язань за борговими  цінними паперами - 19.5% та торговими кредитами - 15,7%.

На кінець 2007 року обсяг зовнішнього боргу  сектору державного управління зріс на 13,8 % і становив 14,7 млрд. дол. США (17,4% від валового зовнішнього боргу  України, 10,4% від ВВП).

Зростання заборгованості зумовлено приростом зобов'язань:

- за борговими  цінними паперами ( на 1,2 млрд. дол.  США);

- кредитами,  залученими державою та під  її гарантії, а також органами  місцевого самоврядування (на 0,6 млрд. дол. США).

За термінами  до погашення в структурі валового зовнішнього боргу з початку 2004 року спостерігалася тенденція до поступового зростання частки довгострокового боргу з 62,1% за станом на 01.01.2004 р. до 73,1% станом на 01.01.2008 р.

Довгостроковий  зовнішній борг за 2007 рік зріс на 57,2% і на 01.01.2008 р. становив 61,8 млрд. дол. США (44% від ВВП), із них 75,5% - зобов'язання банківського та інших секторів економіки, решта - зобов'язання секторів державного управління та грошово-кредитного регулювання.

Короткостроковий  зовнішній борг за звітний період зріс на 49,5% і становив 22,7 млрд. дол. США, або 16,2% до ВВП. Коефіцієнт покриття резервами короткострокового зовнішнього боргу на кінець 2007 року становив 1,428 проти 1,463 на початок року (на 01.01.2006 р. - 1,772).

Валютна структура  боргу у 2007 році не зазнала значних змін. Зобов'язання у доларах США становили 79,4%, що на 0,6 процентного пункту більше, ніж на початок року, частка заборгованості у євро - 11.2%, у гривні - 4,2% і по 2% у російських рублях та у швейцарських франках. Частки інших валют у валютній структурі боргу були незначними.

Зовнішній державний  борг зростає в основному за рахунок  кредитів, які надають міжнародні фінансові організації. Аналізуючи стан зовнішнього державного боргу  України, який виник в результаті заборгованості за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку, необхідно відмітити, що сума заборгованості постійно зростає (таблиця 2.1). Україна, яка не в змозі погасити заборгованість, натомість приймає нові позики.

З характеристики цільових призначень запозичень з боку МФКО, їх практичного використання та умов повернення випливають і наслідки від них на перспективу. Величезні суми, що позичають Україні міжнародні фінансові установи, призначені для використання на покриття дефіцитів платіжного балансу і державного бюджету країни, а також на консультативно-технічну допомогу. А це значить, що вони не працюють в економіці країни, її виробництві. Тому в такій формі кредити МФКО є тягарем для економіки країни та приводять до непомірного росту зовнішньої заборгованості.

Таблиця 2.1

Динаміка  гарантованого зовнішнього  боргу України  перед МФКО в 2004-2008рр, тис. грн.

Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняття  державою боргів підприємств і невиважена політика державного запозичення вкрай  загострили проблему державного боргу.

Поряд з створенням загальноекономічного середовища, сприятливого для інвестування, з метою припинення втечі капіталів за кордон необхідно  виробити механізми, які б дозволяли  перекрити відплив капіталів  з країни такими каналами: переведення валюти за кордон у рахунок оплати фіктивних імпортних контрактів; неповернення до країни експортної валютної виручки; заниження контрактних цін при експорті та їх завищення при імпорті тощо. За експертними оцінками, в Україні надто ліберальний режим зовнішньоекономічної діяльності та повна конвертованість гривні за поточними операціями дозволяють нелегальними шляхами щороку вивозити за кордон 3-5 млрд. дол.

Крім проблем  мобілізації ресурсів для обслуговування державного боргу, сьогодні в Україні гостро постає проблема відвернення зростання бюджетних видатків на обслуговування зовнішнього боргу внаслідок знецінення національної валюти. Девальвація збільшує частку доходів держави, виплачувану іноземцям у вигляді основної суми і процентів за державним боргом. Одним з механізмів стримування наростання боргових виплат є посилення валютного регулювання. При такому регулюванні треба виходити з того, що в Україні попит на іноземну валюту великою мірою визначається намаганням населення зберегти вартість своїх заощаджень, заможних фізичних осіб - перевести капітали за кордон, а комерційних банків - заробити на падінні курсу гривні. З огляду на це, необхідно обмежити можливості банків щодо здійснення операцій за власний рахунок (тобто заборонити їм підтримувати відкриту валютну позицію). Підстави для купівлі іноземної валюти доцільно обмежити виключно потребами проведення поточних операцій із зарубіжними партнерами. Слід також створити перешкоди для нелегального вивезення з України іноземної валюти.

Щоб послабити борговий тиск на бюджет і платіжний баланс, а також створити умови для економічного зростання, Україна повинна добиватися укладання з кредиторами угод про реструктуризацію боргу на умовах зменшення боргових виплат і обміну боргових зобов'язань держави на майнові активи. При цьому доцільно враховувати багатий світовий досвід щодо врегулювання зовнішньої заборгованості.

Сьогодні Україна  має законні підстави добиватися залучення схем реструктуризації, в  рамках яких відбувається часткове зменшення  розміру державного боргу та процентних виплат. Досягнення поступок з боку кредиторів вимагає вироблення чіткої переговорної позиції. Необхідно акцентувати увагу на тому, що Україна не зможе виконувати свої платіжні зобов'язання, якщо її економіка продовжуватиме занепадати під тиском значних боргових виплат. Не варто також виключати і можливість дефолту, оголошення якого суперечить інтересам кредиторів, отже - вони самі намагатимуться не допустити його.

Таким чином, можна  зазначити, що співробітництво України з міжнародними фінансово-кредитними організаціями має як позитивний, так і негативний ефект для країни. З одного боку, кредити, фінансова та технічна допомога, що надаються міжнародними фінансовими установами, сприяють покращанню економічної ситуації та надають можливість країні владнати як внутрішні кризові ситуації, так і запобігти впливу зовнішніх світових економічних явищ. З іншого боку, залучення великих позик міжнародних фінансових установ призводить до катастрофічного збільшення зобов'язань України перед міжнародними організаціями та поширює політичний та економічний вплив міжнародних економічних установ в Україні.

Шляхи врегулювання зовнішньої заборгованості України  перед міжнародними кредиторами

Україна має  величезний економічний потенціал, але як країна з перехідною економікою відчуває гостру потребу у фінансових ресурсах, у тому числі й зовнішніх кредитах міжнародних фінансових установ для трансформації економіки. Хоч уряд України й прагне зменшити залежність національної економіки від зовнішніх запозичень за допомогою активного залучення кредитних кошт на внутрішньому ринку, у найближчій перспективі зовнішні кредити відіграватимуть важливу роль у формуванні її фінансових ресурсів, оскільки можливості внутрішнього кредитного ринку обмежені.

Обслуговування зовнішнього боргу є одним з елементів процесу управління зовнішнім боргом країни. Вироблення ефективної стратегії управління зовнішнім боргом, зокрема державним зовнішнім боргом, особливо в умовах його швидкого зростання, є багатогранною проблемою. Розв'язання цієї проблеми потребує узгодженої взаємодії всіх відомств та установ, що відповідають за здійснення процесу управління на всіх його етапах: від вироблення стратегій зовнішнього запозичення, обслуговування накопиченого зовнішнього боргу до моніторингу, аналізу і прогнозування обсягів зовнішнього боргу, спроможності країни забезпечити майбутні платежі з його обслуговування та оцінки механізму впливу зовнішнього запозичення на макроекономічну ситуацію в країні.

Зважаючи на це, під час розгляду питання обслуговування державного зовнішнього боргу необхідно виділити два аспекти:

- перший будується  на бюджетному підході, тобто  з погляду забезпечення своєчасності  виплат за зовнішніми борговими  зобов'язаннями держави міжнародним  організаціям. В основі цього підходу лежить облік і контроль усіх державних зовнішніх зобов'язань, як прямих, так і умовних, та операцій щодо обслуговування державного зовнішнього боргу;

- другий пов'язаний  з тим, що державний зовнішній  борг розглядається як невід'ємна  частина валового зовнішнього боргу країни, управління яким є одним із найважливіших елементів економічної політики держави. Раціональна макроекономічна політика та ефективне управління зовнішнім боргом при цьому розглядаються як взаємозв'язані процеси.

Питання зовнішнього запозичення та зовнішнього боргу перед міжнародними фінансовими установами, його утворення та обслуговування є предметом законодавчого регулювання.

Як правило, управління та обслуговування державного зовнішнього  боргу здійснює міністерство фінансів країни-позичальника або спеціально визначена для цієї мети державна установа в межах покладених на них повноважень і в законодавчо визначеному порядку. Це зумовлено тим, що обслуговування прямого державного зовнішнього боргу здійснюється за рахунок коштів державного бюджету і є складовою бюджетного процесу.

Згідно з чинним законодавством України, управління зовнішнім  державним боргом та його обслуговування здійснює Міністерство фінансів України, у складі якого спеціально сформовано Головне управління обслуговування зовнішнього державного боргу України. У межах покладених на нього повноважень Міністерство фінансів виступає фінансовим агентом держави під час виконання всіх фінансових операцій, пов'язаних із цим завданням. Міністерство фінансів України реєструє всі іноземні кредити від різних кредиторів, залучені як від імені держави, так і під державні гарантії українськими юридичними особами. На підставі цієї інформації здійснюється статистичний облік усіх державних зовнішніх зобов'язань, ведеться моніторинг державного зовнішнього боргу, готується детальний графік платежів з його обслуговування, згідно з яким Державне казначейство забезпечує своєчасне фінансування видатків на обслуговування державного зовнішнього боргу в межах наявних фінансових ресурсів, передбачених Державним бюджетом України на вказані цілі.