Продуктивність праці в аграрних підприємствах і фактори їх підвищення

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..2

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ В АГРАРНОМУ ВИРОБНИЦТВІ………………………………………………….4

1.1. Сутність продуктивності праці та її особливості в аграрному секторі…..4

1.2. Оцінка рівня забезпеченості та ефективності використання персоналу підприємства………………………………………………………………………8

1.3. Методика визначення показників продуктивності праці…………….......13

РОЗДІЛ 2. ДОСЯГНУТИЙ РІВЕНЬ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ  ТА АНАЛІЗ ЙОГО ФАКТОРІВ…………………………………………………….20

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства……………….20

2.2. Оцінка досягнутого рівня продуктивності праці…………………………26

2.3. Факторний аналіз продуктивності праці…………………………………..32

РОЗДІЛ 3. РЕЗЕРВИ ТА ШЛЯХИ ЗРОСТАННЯ  ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ…………………………………………………………………………….40

3.1. Технологічні чинники підвищення продуктивності праці……………….40

3.2. Удосконалення системи оплати праці……………………………………..45

3.3. Механізм підвищення мотивації працівників……………………………..50

ВИСНОВКИ  ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………...57

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….59 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Актуальність  теми. Продуктивність праці є однією з найважливіших економічних категорій, в якій найбільш повно відображається ефективність суспільного виробництва. Тут акумулюється в тісному поєднанні ефективність використання робочої сили, земельних, матеріально-технічних і фінансових ресурсів. Підвищення продуктивності праці належить до вирішальних умов розвитку аграрного виробництва, і на цій основі забезпечення значного поліпшення матеріального добробуту українського народу, здійснення соціальних перетворень на селі. У зв’язку з важливістю проблеми як в теоретико-методологічному, так і в практичному значенні вона тривалий період була і залишається нині предметом досліджень ряду науково-дослідних установ, багатьох вчених економістів. Значний вклад у вивчення стану та розробку шляхів підвищення продуктивності праці в сільському господарстві у різний час внесли відомі економісти-аграрники О.А.Бугуцький, І.К.Бондар, Д.П.Богиня, В.В.Вітвицький, О.І.Здоровцов, І.І.Лотоцький, І.І.Лукінов, І.Н.Романенко, О.В.Шкільов та інші вчені.

     Незважаючи  на численні вітчизняні і зарубіжні  масштабні дослідження, окремі аспекти  проблеми продуктивності праці в  сільськогосподарському виробництві  потребують уточнень та удосконалення, що зумовлюється особливостями нинішнього перехідного періоду розвитку галузі, а також дефіцитом статистико-економічної інформації. Виникає необхідність розширення і поглиблення досліджень теоретико-методологічних положень та методичних підходів щодо підвищення ефективності суспільного виробництва в аграрному секторі економіки.

     Особливого  значення набуває зростання продуктивності праці в сільському господарстві на сучасному етапі подолання  кризового стану в галузі, нарощування  виробництва конкурентоспроможної продукції, забезпечення продовольчої безпеки країни. 

     Метою курсової роботи є визначення продуктивності праці на прикладі ТОВ «Дукла» Полтавської району Полтавської області.

     Поставлена  мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

     - дослідження продуктивності праці на підприємстві;

      - визначити трудомісткість на виробництві і як вона впливає на                            продуктивність праці;

     - провести аналіз ефективності використання робочого часу;

     - шляхи підвищення продуктивності праці на підприємстві.

     Об’єктом виступає підприємство, яке ми досліджуємо щоб оцінити досягнутий рівень продуктивності праці. 

     Предметом курсового дослідження є дослідження продуктивності праці в аграрному виробництві і фактори його покращення.

       Методи  дослідження. При проведенні досліджень використано сукупність методів і підходів, що дозволило обґрунтувати результати досліджень:

методи структурно-логічного  та якісного аналізу і синтезу;

- спостереження (для систематизації напрямків підвищення продуктивності праці та фактори її підвищення)

- спеціальні методи статистичного, фінансового та ситуаційного       аналізу (при аналізі продуктивності праці );

          - експертний метод.

     Структура роботи . Курсова робота складається з трьох розділів, в яких послідовно розглядається визначена проблема. 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ В АГРАРНОМУ ВИРОБНИЦТВІ 

1. Сутність  продуктивності праці  та її особливості  в аграрному секторі

 

       Згідно з рекомендаціями Міжнародної організації праці (МОП) розрізняють поняття «продуктивність» і «продуктивність праці».

     Продуктивність – це ефективність використання ресурсів - праці капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації – під час виробництва різних товарів і надання послуг. Вона відбиває взаємозв'язок між кількістю і якістю вироблених товарів або наданих послуг і ресурсами, які були витрачені на їх виробництво. Продуктивність дає змогу порівнювати виробництво на різних рівнях економічної системи (на рівні окремого індивіда, цеху, підприємства, організації, галузі й держави) з використаними ресурсами. Під час їхньої оцінки необхідно враховувати зростання вартості енергії, сировини, витрат, пов'язаних з безробіттям тощо.

     Більш висока продуктивність означає збільшення обсягу продукції за тих самих  витрат, при цьому необхідно враховувати потреби цієї чи іншої продукції на ринку, в суспільстві.

     Зауважимо, що на зарубіжних підприємствах оцінюється тільки та продукція, яка куплена, а  не просто вироблена.

     Продуктивність  можна розглядати як загальний показник, що характеризує ефективність використання ресурсів для виробництва продукції. Проте сучасна економічна теорія стверджує, що точно визичити роль і частку витрат тих чи інших ресурсів, використаних на виробництво продукції, неможливо. Тому для визначення ефективності виробництва найчастіше використовують показник продуктивності праці, хоча це не означає, що тільки праця є джерелом продуктивності.

     Продуктивність  праці відбиває ступінь ефективності процесу раці. У її визначенні вихідною категорією є праця.

     Праця – це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Зміст і характер праці залежать від ступеня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

     Розрізняють конкретну й абстрактну працю. Конкретна  праця - це доцільно спрямована діяльність людини, результатом якої є створення  певної споживної вартості.

     Абстрактна  праця – це витрати людської енергії, частка затрат суспільної праці безвідносно до тієї конкретної форми, в якій вона здійснюється.

     Подвійність поняття «праця» зумовлює і подвійність її змісту. Змістом конкретної праці є кількісний і якісний склад трудових функцій (відмінність у професіях, рівні кваліфікації працівників тощо), їх співвідношення і взаємозв'язок у конкретному процесі праці.

     Отже, конкретна праця виражає й  техніко-технологічний аспект. Техніко-технологічний  зміст праці індивідуальний на кожному  робочому місці і перебуває під  впливом перетворень у техніці, технології, змін предметів праці тощо.

     Абстрактна  праця характеризується соціально-економічним  змістом, тобто ступенем і способом затрат робочої сили, а також суспільно-економічними відносинами, в яких здійснюється процес праці (тривалість робочого дня, оплата праці, вимоги до підготовки працівника тощо).

     Розглядають ще поняття «змістовність» праці, що характеризує рівень складності, різноманітності виконуваних трудових функцій, самостійності працівника в трудовому процесі. Система виробничих відносин визначає характер праці. Розрізняють загальні й часткові ознаки праці.

     Загальні  ознаки праці визначаються передусім  формою власності і відображають відношення працівників до засобів  виробництва, до продукту своєї праці. Вони виявляються також у суспільній природі праці, у ступені примушування до праці. З урахуванням цих ознак праця може бути відчуженою і невідчуженою від процесу виробництва і його результатів, безпосередньо і опосередковано суспільною, вільною і вимушеною.

     Часткові  ознаки характеризують специфічні особливості функціонування робочої сили. За цими ознаками розрізняють види праці залежно від:

• способу здійснення - розумова й фізична;
• кінцевого результату праці - продуктивна й непродуктивна;
• рівня складності праці - складна й проста;
• рівня творчості - творча й нетворча.

     Зміст і характер праці тісно взаємозв'язані. Вони взаємообумовлюють один одного і змінюються під впливом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві.

     З'ясовуючи економічний зміст продуктивності праці, треба мати на увазі, що праця, яка витрачається на виробництво тієї чи іншої продукції, складається з:

• живої праці, яка витрачається в даний момент безпосередньо в процесі виробництва даної продукції;
• минулої праці, уречевленої у раніше створеній продукції, яка використовується тією чи іншою мірою для виробництва нової проекції (сировина, матеріали, енергія - повністю, машини, споруди тощо).

     Продуктивність  праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

     У процесі виробництва функцією живої  конкретної праці є створення нової вартості, а також перенесення робочого часу, матеріалізованого в речових елементах виробництва, на створюваний продукт. Тому продуктивність праці відображає ефективність як живої, так і сукупної (живої та уречевленої) праці. Розрізняють поняття індивідуальної (живої праці) й суспільної (живої та уречевленої) праці.

     Продуктивність  праці тісно пов'язана з її інтенсивністю. Остання характеризує ступінь напруженості праці за одиницю  часу і вимірюється кількістю  витраченої енергії людини. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними й психічними можливостями людського організму. Отже, інтенсивність праці має фізіологічні межі, тобто не може бути необмеженою. У зв'язку з цим виникає поняття нормальної інтенсивності. Воно означає такі затрати життєвої енергії протягом робочого часу зміни, які забезпечують необхідні умови для повноцінного функціонування організму й повного відновлення працездатності до початку нового трудового дня. Таким чином, інтенсивність праці є важливим фактором продуктивності, проте має певну фізіологічну межу і потребує дотримання фізіологічних норм людської енергії.       

     Продуктивність  праці  є  одним  з  найважливіших  індикаторів діяльності будь-якої економічної системи незалежно від її розміру і функцій.

Вона  виступає  основним  критерієм  ефективності  економіки  і  вирішальною  умовою  підвищення  життєвого  рівня  населення.  Зростання  продуктивності праці  має  винятково  важливе  значення  для  досягнення  визнаних  світовою спільнотою соціальних  і  економічних  стандартів життєдіяльності суспільства.