Організація пасовищного ландшафту

Там, де немає можливості організувати зрошення пасовищ, висівають вико-вівсяні, горохово-вівсяні та інші сумішки однорічних культур, які поповнюють нестачу пасовищного корму.  
 

13. Строки використання травостою в загонах.  

     Щоб не знизити продуктивність пасовища, не слід допускати надмірного стравлювання травостою. Строк перебування тварин на загоні залежить від числа днів, протягом яких вони можуть випасатися в ньому, одержуючи необхідну кількість пасовищного корму і не впливаючи негативно на травостій.

     При висоті травостою 8-10 см тварини стравлюють його значно швидше, ніж при 15-18 см. Тому, щоб не допустити повторного стравлювання трави, тварин необхідно тримати в загоні стільки днів, скільки потрібно, щоб отава рослин, стравлених в перший день випасання, змогла відрости не більше як на 5-6 см. Враховуючи те, що добовий приріст трави навесні становить 1-1,5 см, згаданої висоти вона досягне за 3-4 дні. В літній період ріст трави уповільнюється, тому для її відростання до висоти, при якій вона може бути повторно стравлена, необхідно на 2-3 дні більше.

     В систему заходів поточного догляду  за культурними пасовищами входять: підкошування нез’їдених решток трави, підсів трав, розрівнювання кротовин і скотобійних купин, боротьба з  бур'янами, ремонт огорожі та ін.

Підкошування  решток трави. При своєчасному і правильному випасанні худоби на пасовищі залишається 5-12% решток трави. Проте при використанні перерослої, а також забрудненої екскрементами трави їх залишається 25-30%. Їх підкошують 2-3 рази за пасовищний період, але при потребі — після кожного циклу втравлювання, завдяки чому формується травостій з молодих, більш соковитих пагонів. При цьому коефіцієнт використання зеленої маси зростає на 33% і більше.

     На  незрошуваних пасовищах розгрібання  екскрементів здійснюється восени після закінчення пасовищного періоду спеціальними боронами БПШ-3,2, БЛШ-2,4 та БПК-4,2, які працюють, як волокуші, не спричиняючи травостою значних пошкоджень і, крім того, руйнуючи свіжі кротовини. Розгрібання екскрементів, як і підкошування нез’їдених решток, найефективніше на високопродуктивних пасовищах при їх загінному використанні. Проведення цих робіт у комплексі підвищує врожайність трав на 18%, а поїдання їх — на 35-48%.

     Удобрення культурних пасовищ є основним заходом  підтримання їх високої продуктивності і довголіття. Завдяки добривам можна регулювати отавність зрошуваних травостоїв, змінювати ботанічний склад і покращувати якість корму. Вони забезпечують безперервне кущіння і укорінення трав, наслідком чого є більш рівномірний розподіл пасовищної маси по циклах стравлювання. При цьому слід враховувати загальні закономірності дії добрив. Так, ефективність азотних, як правило, вища на злакових травостоях, а фосфорно-калійних — на бобових. Для стимулювання рівномірного відростання травостою азотні добрива на культурних пасовищах необхідно вносити роздрібно під кожний цикл стравлювання, не збільшуючи дозу азоту вище 60 кг/га на загонах, де травостій планується для випасання. На загони, які будуть скошуватись в період початку колосіння злаків, дозу азоту доцільно підвищити до 80-100 кг/га. Калій також може накопичуватись в молодих травах в надлишку — понад 3% в сухій речовині, що загрожує нормальному обміну речовин. Тому підвищені його дози (К100-180 і вище) слід вносити роздрібно — по 50-90 кг після першого і третього або після другого і четвертого стравлювання, уникаючи весняних строків, коли надходження калію з ґрунту в рослини посилюється. Фосфорні добрива можна вносити в повній нормі один раз навесні чи восени, поєднуючи їх з азотними і калійними. Суперфосфат доцільно вносити щорічно, а фосфорне борошно — в запас у період окультурення ґрунту перед залуженням.

     Підсівання  трав є важливим заходом догляду  за травостоєм культурних пасовищ. Його проводять переважно на зріджених  травостоях. На пасовищах із бобових трав підсівають в основному конюшину повзучу і лядвенець рогатий, а іноді й конюшину лучну з розрахунку по 4 кг/га кожного виду. На дуже зріджених ділянках можна також підсівати й злакові трави, переважно пажитницю багаторічну, кострицю лучну і червону та грястицю збірну в половинній нормі висіву, яка встановлена для залуження.

     В догляд за пасовищами входить також  своєчасний ремонт огорожі загонів  і прогонів, зокрема заміна підгнилих  стовпчиків, натягування обвислого  дроту, зарівнювання вибоїв на прогонах. Цю роботу треба проводити систематично протягом усього пасовищного сезону, особливо навесні перед виведенням худоби на пасовище.

     Пасовищезміна. Досліди наукових установ свідчать, що одностороннє щорічне використання пасовищ призводить до зниження їх врожайності і погіршення ботанічного складу травостою та поширення в ньому бур’янів і малоцінних трав. Пасовищезміна — це система використання і догляду за постійним пасовищем, яка повторюється через рік, сезон або декілька років і спрямована на підтримання і збільшення його продуктивності. Суть її полягає в періодичному чергуванні стравлювання із скошуванням на сіно чи зелену масу в різні фази розвитку трав, а також залишенні частини загонів для обсіменіння чи підсіву трав.

     При складанні системи пасовищезміни доцільно передбачати такі заходи: щорічну зміну порядку використання загонів під випасання худоби; щорічне скошування трав на 3-4 загонах у різні фази розвитку для заготівлі сіна, сінажу та інших видів трав, а на сильно вибитих загонах проводити агротехнічні заходи — внесення добрив, підсів трав, а також перезалуження. Для зрошуваних пасовищ застосовується наступна схема пасовищезміни (табл. 6.6).  

14. Культурні пасовища для фермерських господарств.  

     Господарства, які спеціалізуються на виробництві яловичини і молока, відрізняються своїм розміром, оснащеністю і грунтово-кліматичними умовами, тому повинні бути різні підходи до створення в них культурних пасовищ. На Поліссі і в Степу, де є більше природних кормових угідь, перевага повинна надаватися розвитку м'ясного скотарства, а в Лісостепу, де їх площі обмежені, — молочному скотарству. Крім того, слід виходити з можливостей господарств забезпечити себе мінеральними добривами та організувати зрошення пасовищ з місцевих джерел.

     При створенні пасовищ для відгодівельної худоби слід враховувати врожай зеленої маси, її добову і сезонну потребу на одну голову вікової групи та кількість тварин, що будуть утримуватись на пасовищі. Добова потреба телят 8-12-місячного віку становитиме 18-30 кг; старших року — 30- 40; дорослих

     При створенні культурних пасовищ для  фермерських господарств, що спеціалізуються  на виробництві молока, слід враховувати  площу земельних угідь, їх оснащеність  сільськогосподарськими машинами та обладнанням, грунтово-кліматичні умови, наявність насіння трав, добрив та водних джерел. Створення високопродуктивних культурних пасовищ можливе лише в умовах нормального зволоження і на достатньо родючих ґрунтах. Для отримання від корови щоденно по 14-15 кг молока, або 2300-2475 кг за пасовищний період (165 днів), необхідно, щоб вона щодоби отримувала з пасовища до 70 кг поживної трави або 14 кг сухої речовини. Для цього на пасовищах слід створювати переважно бобово-злакові травостої, які повинні мати 20-25% сухої речовини з вмістом у ній 15-20% протеїну, 22-29 — клітковини та 10% — цукрів.

     Оскільки  такі бобові трави, як конюшина лучна  і люцерна посівна, тримаються в  травостої не більше трьох років, доцільно створювати короткострокові  пасовища з періодичним перезалуженням. При створенні короткострокових пасовищ фермер повинен мати резервні загони пасовища для покриття потреби в пасовищному кормі замість перезалужених загонів. Якщо фермер має 50 корів, то площа незрошуваних пасовищ з розрахунку 0,6 га на корову становитиме 30 га, при трьохрічному використанні яких необхідно мати додатково ще 10 га замість перезалужених загонів. Отже, вся площа пасовища становитиме 40 га.

     Для забезпечення безперебійного надходження  корму в пасовищний період пасовище слід залужувати різночасно дозріваючими травосумішками, а частину невикористаної в першому циклі трави підкосити в 2-3 строки в фазах виходу в трубку і початку колосіння з інтервалом в 5-6 днів. Все пасовище необхідно розділити на 10-12 загонів, травостій яких використовувати лише загінним і порційним способами. З цією метою посередині пасовища слід вигородити постійний прогін, з якого в кожен умовний загін залишити ворота. Для одержання високої продуктивності необхідно своєчасно проводити такі роботи з догляду за пасовищем, як підкошування решток трави, розкидання твердих екскрементів тварин, внесення добрив, розрівнювання кротовин, підсів трав, а при можливості проводити зрошення з місцевих водних джерел.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література 

1. Копыл И.В. Пастбищные ландшафти. Устойчивость и управление // Вестн. Моск. Ун- та. Сер. 5. География. – 1992. - - №2

2. Моспан П.М., Чепур С.С. Удобрення сіяних багаторічних трав -важливий фактор впливу на їх продуктивність і стабільність лучних екосистем / Корми і кормовиробництво. - 2006. - Вип. 58. - С. 71-78.

3. Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ – 2004 р. 2 томи.

4. Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua