Облік витрат та виконаних робіт машинно-тракторним парком

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Одеський державний  аграрний університет

Економічний факультет

Кафедра бухгалтерського  обліку і аудиту

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з управлінського обліку на тему:

«Облік витрат та виконаних робіт машинно-тракторним парком у Ялтушківській дослідно-селекційній станції, Вінницької області, Барського району»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка 4 курсу 7 групи

Економічного факультету

Денної форми навчання

Спеціальності «Облік і  аудит»

Керівник: Селіванова Н.М.

 

 

 

 

 

Одесса - 2011

Зміст

Вступ........................................................................................................
1. Теоретична основа обліку витрат на виробництво      1.1. Економічний  зміст витрат на виробництво,їх  визнання та класифікація ………………………………………………………      1.2. Наукові  основи обліку витрат на виробництво…………….
Природно-економічна характеристика господарства……………
3. Облік та розподіл витрат на утримання машинно-тракторного парку та сільськогосподарської техніки
3.1. Первинний і зведений облік витрат і виконаних робіт машинно-тракторним парком та сільськогосподарською технікою…………………………………………………………
3.2. Синтетичний і аналітичний облік витрат і виконаних робіт машинно-тракторним парком та сільськогосподарською технікою…………………………………………………………
3.3. Порядок закриття аналітичних рахунків по обліку витрат на утримання машинно-тракторного парку та сільськогосподарської техніки……………………………………………………………
Висновки і пропозиції Список використаної літератури Додатки

 

 

Вступ

Управлінський облік – це процес виявлення, вимірювання, збирання, нагромадження, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Метою управлінського обліку є організація обробки інформації про діяльність сільськогосподарських підприємств, яка необхідна для внутрішніх користувачів, що дозволить ефективно застосовувати відповідні методи і прийоми в процеси обліку витрат і калькулювання з метою прийняття ефективних управлінських рішень.

Важливою складовою  матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств є машинно-тракторний парк. Високоефективне використання машинно-тракторного парку забезпечується встановленням раціональних технологічних і організаційних систем та іншими заходами по реалізації споживацьких властивостей сільськогосподарських машин, які гарантують високу якість виконання робіт у задані агротехнічні строки з найбільшою економічною ефективністю. Тобто поставлено завдання значно збільшити віддачу від створеного виробничого потенціалу та того, що надходить у сільське господарство. Ця проблема ще більш загострюється в умовах переходу до ринкових відносин в аграрному секторі, проведення земельної реформи, поширення нових організаційних форм господарювання.

Машинно-тракторний парк – це сукупність машин для механізації  робіт при вирощуванні, збиранні та переробці продукції рослинництва і тваринництва в окремому господарстві. Ефективність використання машинно-тракторного  парку значно залежить від організації праці механізаторів. Однією з умов високопродуктивної їх роботи є впровадження раціональних змінних та добових режимів праці й відпочинку.

Метою курсової роботи є  дослідження стану та розробка напрямків удосконалення обліку витрат на експлуатацію машинно-тракторного парку.

Для досягнення поставленої  мети потрібно визначити: економічний зміст витрат на виробництво та їх класифікація; первинний і зведений облік витрат і виконаних робіт машинно-тракторним парком та сільськогосподарською технікою; синтетичний і аналітичний облік витрат і виконаних робіт машинно-тракторним парком та сільськогосподарською технікою; порядок закриття аналітичних рахунків по обліку витрат на утримання машинно-тракторного парку та сільськогосподарської техніки; визначення пропозицій по вдосконаленню обліку виконаних робіт машинно-тракторного парку.

Об'єктом дослідження  є діяльність Ялтушківської дослідно-селекційної станції, Вінницької області, Барського району. Інформаційну основу роботи склали: річні звіти, дані первинного бухгалтерського обліку, спеціальна література по досліджуваній темі вітчизняних і закордонних авторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні основи обліку витрат на виробництво.

 

1.1. Економічний  зміст витрат на виробництво,їх визнання та класифікація

Витрати – це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи та виготовлення нового продукту праці.

Визначення витрат згідно П(С)БО 16 "Витрати" витратами визнаються:

• витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань;
• витратами звітного періоду визначаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;
• витрати визначаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для якого вони здійснені;
• витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені;
• якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визначаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.

Витрати не визнаються коли:

• попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
• погашення одержаних позик;
• інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам наведеним у пункті 6 Положення (стандарту).

П(С)БО 16 "Витрати" регламентує  порядок витрат діяльності за такими економічними елементами:

• матеріальні затрати;
• витрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні заходи;
• амортизація;
• інші операційні витрати.

До складу елементу "Матеріальні  затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукції власного виробництва):

• сировини й основних матеріалів;
• купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;
• палива й енергії;
• будівельних матеріалів;
• запасних частин;
• тари і тарних матеріалів;
• допоміжних та інших матеріалів.

До складу елементів "Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами і тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елементу "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елементу "Інші операційні витрати" включаються  витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених вище, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Групування витрат за економічними елементами дає можливість встановити потребу в оборотних  та необоротних активах, показує  скільки активів витрачено незалежно де вони вироблені, на які цілі використані, а також характеризує структуру витрат. Дана класифікація витрат не дозволяє обчислити собівартість окремих видів продукції та встановлювати обсяг витрат  конкретних підрозділів підприємства.

Класифікація витрат дуже важлива для розуміння того, як ними управляти. Можна вирізнити три напрями класифікації витрат (рис. 3.1.1), в основу якої покладено принцип: різні витрати для різних цілей.

 

 

 

 

Рис. 3.1.1. Класифікація витрат

Вичерпані та невичерпані витрати

Для визначення фінансових результатів під витратами приємства слід розуміти різницю між вичерпаними та невичерпаними витратами. Як відомо, фінансовий результат (прибуток або збиток) – це різниця між доходами і витратами звітного періоду. Виникає питання: які витрати належать до звітного періоду? Припустімо, підприємство витратило гроші на придбання товарів та устаткування. Чи є це витратами звітного періоду? Безумовно, ні, оскільки мав місце лише обмін грошей, тобто одного виду активів на інші види активів (товари й устаткування).

Отже, витрачені кошти — це невичерпані (ще не спожиті) витрати, які принесуть користь у майбутньому.

Тепер припустімо, що ми реалізували  товари і ввели в експлуатацію устаткування. Отже, замість товарів ми отримали дохід (у вигляді грошей або дебіторської заборгованості), і для отримання цього доходу була використана певна частина вартості устаткування (у вигляді амортизації). Тому собівартість реалізованих товарів та амортизаційні відрахування — це вичерпані (спожиті) витрати. Якщо частина товарів була втрачена внаслідок пожежі або іншого випадку, це означає збитки, оскільки товари не були обмінені на інші активи й не дали жодної користі.

Витрати можуть не збігатися в часі з реальними витратами активів. Наприклад, нарахована заробітна плата за січень, яку буде виплачено на початку лютого. Чи є ця зарплата витратами за січень, чи вона належить до витрат лютого, коли буде сплачено гроші робітникам і службовцям?

Оскільки праця робітників і службовців була використана в січні, а зарплата є грошовою формою витрат на оплату праці, зрозуміло, що ці витрати пов'язані з виникненням зобов'язань, для погашення яких пізніше буде передано активи.

Виходячи з цього, можна дійти висновку, що вичерпані (спожиті) витрати (Expired Costs) – це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду.

Своєю чергою, невичерпані (неспожиті) витрати (Unexpired Costs) – це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах.

Невичерпані витрати  відображаються в активі балансу, а  вичерпані витрати – у звіті про фінансові результати (звіті про прибуток).

Витрати на продукцію  та витрати періоду

На практиці не всі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом або придбанням товарів. Тому для визначення собівартості продукції або товарів розрізняють витрати на продукцію та витрати періоду.

Витрати на продукцію (Product Costs) – це витрати, пов'язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації. У виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати (матеріали, зарплата, амортизація верстатів тощо), пов'язані з функцією виробництва продукції. У торговельному підприємстві витратами на продукцію є чиста вартість придбання товарів для реалізації.

Витрати періоду (Period Costs) – це витрати, що не включають у собівартість запасів і розглядають як витрати того періоду, в якому вони були здійснені.

Підприємства, що виробляють продукцію, вважають такими витратами витрати на здійснення всіх інших функцій (управління, маркетинг, дослідження, розробки тощо) вартісного ланцюжка.

У торговельних підприємствах  витратами періоду є витрати  обігу.

Такий підхід до витрат є цілком обґрунтованим, оскільки, наприклад, витрати на оренду слід сплачувати незалежно від кількості придбаних або реалізованих товарів. Але витрати на придбання товарів будуть вичерпані лише тоді, коли ці товари реалізують і отримають дохід.

Вичерпані витрати на продукцію (товари) відображаються у звіті про прибуток як собівартість реалізованої продукції (товарів).

Прямі і непрямі  витрати