Інтенсивна технологІя вирощування запрограмованого врожаю озимої пшениці

 
 
 

6. Догляд  за посівами

 

        Догляд в осінньо-зимовий період.

        Агротехнічні прийоми додгляду за посівами спрямовують на те, щоб одержати рівномірні дружні сходи, забезпечити повноцінне мінеральне живленння рослин надійно захистити їх від вилягання, шкідників, хвороб і бур'янів.

       Післяпосівне прикоткування проводять з метою одержання більш дружніх і повних сходів за таких обставин:

· При надмірній  розпушеності орного шару грунту, коли його обробіток проведено із запізненням,

· При недостатній  вирівняності поля, грудкуватій структурі  грунту,

· За дефіциту вологи в посівному шарі грунту.

       Восени регулярно спостерігають за розвитком фітосанітарної і ентомологічної ситуації в посівах. За умов теплої і сонячної погоди при заселенні посівів злаковими мухами чи совкою посіви обробляють інсектицидами. Можливе використання препаратів фосфороорганічної, перетроїдної групи чи їх сумішей згідно з регламентами використання. При появі шкідників, в першу чергу обробляють крайові полоси шириною 250-350 м.

       Восени та в зимово-весняний період при наявності 3-5 колоній гризунів проводять боротьбу шляхом розкладання отруйних принад із зерна пшениці чи соняшнику (1-2 кг/га), обробленого препаратом Гліфтор (концентрація – 0,5-0,7%) або розкладають препарат Шторм – 0,7-1,5 кг/га. В якості біопрепаратів застосовують бактероденцид зерновий (1-2 кг/га).  

        У зимовий період стан рослин контролюють шляхом періодичного відбору монолітів з наступним їх відрощуванням чи відбирають зразки рослин для проведення морфофізіологічного аналізу.

        Догляд у весняно-літній період.

        Система догляду у весняно-літній період спрямовуєтсья на створення оптимальної щільності продуктивного стеблостою: 550-600 шт/м ², відповідної фітосанітарної ситуації та якомога повнішого забезпечення рослини елеменатми живлення і вологою. Навесні проводять комплексне обстеження посівів озимої пшениці, суть якого зводиться до визначення таких параметрів:

· Густоти та розвитку рослин,

· Забур'яненості посівів (видовий, кількісний склад бур'янів),

· Ураженості рослин хворобами та шкідниками,

· Забезпеченості грунту елементами живлення, зокрема  мінеральними формами азоту.

        Враховуючи зазначені вище параметри, а також беручи до уваги час відновленння вегетації та прогноз наростання температур повітря, планують дальші технологічні рішення. В першу чергу, необхідно визначитися з ремонтом чи пересіванням. При ранньому відновленні вегетації за умов доброї зволоженості, помірно теплої погоди посіви з густотою 250 і більше рослин на 1 м² доцільно залишити незважаючи на фазу їх розвитку. В окремих випадках (за дефіциту площ) можливо залишити й рівномірно зрідженні посіви з густотою 150-160 розкущених рослин. Такі посіви доцільно якомога раніше (по мерзлому-талому грунту) підживити азотними доривами з розрахунку 40-50 кг/га діючої речовини. Посіви з меншою густотою та нерівномірним розміщенням рослин якомога раніше підсівають ярим ячменем, ранніми сортами ярої пшениці з таким розрахунком, щоб забезпечити на період збирання густоту продуктивного стеблостою не менше 400-500 шт/м².

        Одночасно з сівбою в рядки доцільно внести до 2 ц/га нітроамофоски чи 1,5 ц/га аміачної селітри. Площі, на яких рослини перебувають у фазі сходів з густотою до 220 шт/м² підсівають повною нормою ярої пшениці чи ячменю також з одночасним внесенням добрив в рядки. Пересівнною підлягоють площі, на яких збереглося менше 150 шт/м² рослин , у разі, коли 40-50% площ становлять прогалини. В ранні терміни пересівання здійснюють ярою пшеницею чи ячменем, у пізні – кукурудзою чи круп'яними культурами.

Питання боронування  посівів озимої пшениці залишається полемічним. Його доцільність визначається в кожному конкретному випадку. Досвід господарств свідчить про те, що боронування озимих доцільне у таких випадках:

· На перерослих посівах з вираженими ознаками ураження сніговою пліснявою,

· На добре розвинених посівах, але коли рослини не закривають поверхню грунту листям і є загроза пересихання, утворення тріщин та значних непродуктивних витрат вологи з грунту.

        Тип борони підбирають з врахуванням фізичного стану грунту та рослин. Глибина ходу зуба борони повинна сановитит 2-3 см. Напрямок руху агрегатів (вздовж, впоперек, по діагоналі рядків) вибирають таким чином, щобл не пошкоджувати культурних рослин і забезпечувати необхідну якість розпушування. На дуже пухких грунтах з метою знищення кірки, шпаруватості, збереження грунтової вологи та нормального формування кореневої системи пшениці можливе застосування кільчасто-шпорових котків.

         Польові досліди свідчать про те, що за рахунок своечасно проведеного боронування в певній мірі можливо боротися з однорічними бур'янами. Все ж радикальним способом боротьби з бур'яновою рослинністю є застосування гербіцидів. Враховуючи різноманітність польових ситуацій, видовий склад бур'янів, погодні умови, господарьскі особливості в арсеналі необхідно мати певний асортимент гербіцидів.

        Найбільш універсальними, екологічно менш шкідливими є похідні сульфонілсечовини, наприклад, такі як Гранстар, Ларен. Універсальність вказаних гербіцидів полягає в тому, що їх можна вносити в широкому діапазоні термінів (від фази кущіння до прапорцевого листка), тобто по відношенню до культурних рослин, порівняно з іншими препаратами, вказані є більш толерантні, "м'які". Особливо важливо застосовувати ці препарати в таких випадках, коли рослини виходять із зими фізіологічно ослабленими, а також за тих обставин, коли, в зв'язку із збігом польових робіт, гербіциди доводиться вносити пізніше. Препарати діють вже при температурі 5⁰С. Механізм дії сульфонілсечовани полягає в блокуванні ферментних систем рослин бур'янів. Ріст і розвиток бур'янів припиняється відразу після внесення, хоча повне відмирання настає через 2 тижні. Вказані герлбіциди швидко детоксикуються в тканинах культурних рослин. Таким чином, культурні рослини навіть з мінімальним запасом енергетичного мареріалу та з відносно невисокою активністю фізіологічних процесів навесні здатні легко витримувати дію вказаних гербіцидів, що вигідно вирізняє їх з-поміж препаратів на основі 2,4-Д та Дикамби.

       Завдяки приведеним вище обставинам, великою популярністю у виробників користується гербіцид Гранстар, норма внесення якого, залежно від видового складу бур'янів, становить 20-25 г/га. За верхнім регламентом гербіцидів вносять за наявності в посівах багаторічних видів бур'янів, зокрема видів осоту, підмаренника. З метою економії коштів дозу препарату можна зменшититдо 15 г/га, але при цьому обов'язково додати поверхнево-активну речовину Тренд 90 в дозі 0,2-0,3 л/га.

       На площах, що не плануються під посів цукрових буряків, на яких відсутні такі бур'яни, як ромашка, підмаренник, волошка, доцільним є застосування гербіциду Ларен в дозі 8-10 г/га, який належить до тієї самої групи препаратів, що і Гранстар.

       За потреби (при заселенні рослин борошнистою росою, іржею, кореневвими гнилями) внесення гербіцидів поєднують із застосуванням фунгіцидів. Для шкідливої мікрофлори, зокрема борошнистої роси, бурої, жовтої, стеблової іржі, септоріозу, фузаріозу колоса, які поширюються переважно аерогенним шляхом, найбільш сприятливі умови створюються в загущених стеблестоях, які погано провітрюються, де присутня значна кількість вологи. Тому всі агротехнічні прийоми, які спрямовані на формування оптимальної щільності посіву, є виправданими. Проте на практиці в більшості випадків, з метою регулювання розвитку хвороб, слід приймати радикальні рішення, пов'язані з використанням цільових фунгіцидів. Найбільш виправданим є застосування фунгіцидів на початку зараження посівів хворобами. Наприклад, інститут захисту рослин УААН рекомендує вносити фунгіциди при ураженні листя пшениці борошнистою росою, бурою іржою – 1-2%, проти септоріозу – 5%, а на спийнятливих сортах – при появі перших ознак ураження. Навіть більш прості, вузького спектру дії препарати при завчасному внесенні і домінуванні підконтрольної хвороби забезпечують добрий ефект (додаток 3).    
 
 
 
 

Таблиця № 12  Препарати для захисту озимої пшениці від шкідників 

 
 
 

        5.3.  Строки та  технологія збирання  врожаю 

         Терміни збирання врожаю озимої пшениці визначають таким, чином, щоб за короткий (не більше 7 днів) час зібрати зерно з максимально прийнятними показниками якості. Передчасне або пізнє збирання, як правило, веде до втрат урожаю та погіршення його якості в зв'язку із осипанням, стіканням зерна, обламуванням колосу тощо. При виборі способу збирання враховують такі чинники:

· Біологічні особливості сортів щодо наливання зерна та нагромадження пластичних речовин в зернівці;

· Стан посівів (наявність бур'янів, виляглість стеблостою тощо;

· Цільове призначення врожаю;

· Організаційно-господарські обставини;

· Погодна ситуація.

          Роздільним способом доцільно збирати сорти, які швидко нагромаджують суху речовину в дозрівальний період, а також ті сорти, які на початку воскової стиглості досягають максимального вмісту сухої речовини в зернівці при її вологості 40-45%. Роздільний спосіб збиранння прийнятний і для осртів, які нагромаджують максимум сухої речовини в зерніці в середині фази воскової стиглості при вологості зерна 35-40%. Роздільне збирання також виправдене на більш забур'янених площах, виляглих, нерівномірно дозріваючих, схильних до осипання хлібах, а також насіннєвих ділянках.

        Сорти, в яких період досягнення максимум сухої речовини в зернівках триваліший (в кінці воскової стиглості, при вологості зерна 25-30%), краще збирати прямим комбайнуванням. Пряме комбайнування має також переваги в умовах нестійкої дощової погоди.

        При роздільному способі збирання на товарні цілі пшеницю починають скошувати у валки при вологості зерна 30-35%, на насіннєві - при волості 25-30%. Обмолочують валки при вологості зерна 16-18%. За такої самої вологості зернао застосовують пряме комбайнування. За будь-якого способу збирання не допускають травмування зерна шляхом відповідного налагодження комбайна. Зібране зерно негайно доочищують на току від надлишку вороху. При вологості зерна >17% організовують його досушування. За наявності технічних можливостей зберігання зерна в зерносховищах господарств протягом 5-6 місяців є вигідним, оскільки за цей час поліпшується його якість 
 
 

6. Нові  досягнення науки  та передовий досвід вирощування озимої пшениці

 

        Україна належить до країн із значними обсягами виробництва зерна. Хоч вона і виробляє зерна значно менше, ніж найбільші виробники у світі (Китай, США, Індія, Росія), та в Європі вона поступається лише Франції, а в останні роки - і Німеччині.

       Зоною вирощування товарної озимої пшениці на Україні є зони Степу і Лісостепу. Ця культура продуктивніше, ніж ярі зернові культури, використовує весняні запаси вологи та поживні речовини, краще адаптується до несприятливих умов, забезпечує більш сталі врожаї. Багаторічними дослідженнями наукових установ встановлено оптимальну структуру зернового клину. Площа посівів озимої пшениці повинні становити: - 6 млн.. га.       

       Але за остані роки відбулися структурні зміни в посівних площах озимої пшениці: за 1994-2010 рр. посіви озимої пшениці скоротилися на 31,7%.

Але аналіз зернових господарств за 16-річний період дає підстави стверджувати, що без вжиття екстрених кардинальних заходів Україна може втратити свої позиції великої зернової держави в Європі. Урожай озимих культур в Україні в 2010 р. склав 14-14,5 млн.. тонн, у тому числі озимої пшениці - 10-12,5 млн.. тонн. Для порівняння, у найбільш урожайному 1990 році озимої пшениці в Україні було зібрано по 35,1 ц/га, а у 2006 році - по 24,1 ц/га. Урожайність зернових в країнах, які є постачальниками зерна на світовий ринок у 2007 році становила: у Європейському Союзі - 4,6 т/га, у США - 6,9 т/га. Тобто, урожайність зерна в Україні у 1,8 - 2,8 рази нижча проти провідних зернових країн.