Наукові основи підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику

 

 

 

З даної таблиці ми бачимо, що всі показники нестабільні  і змінювались кожного року. Рентабельність коливалась від 41.1% в 2009 році до165.16 % в наступному році. Прибуток на 1 га посіву зменшився у 2011 році в порівнянні з 2009 роком на 22.6%. Також ми спостерігаємо зменшення витрат праці на 1 га, що викликано використанням машин.

 

3.3. Використання прогресивних форм організації виробництва й оплати праці

 

Усі речові елементи виробничого  процесу – засоби і предмети праці  – перетворюються на продуктивну  силу лише тоді, коли у виробничий процес включається людина, застосовуючи працю.  
Результативність праці називається її продуктивністю. Підвищення продуктивності праці у будь-якій державі має велике значення, оскільки дає змогу збільшувати та здешевлювати виробництво продукції, економлячи при цьому живу працю.  
Найважливішою умовою підвищення продуктивності праці є постійне вдосконалення її організації.  
Наукова організація праці – це комплекс заходів, що забезпечують найефективніше поєднання людей із засобами виробництва в єдиному виробничому процесі на основі досягнень науки, техніки і передового досвіду.  
Основні завдання й принципи наукової організації праці такі: поділ та кооперування праці, найповніше використання знань, уміння й навичок кожного працівника; вдосконалення виробничих процесів і робочих місць та обслуговування їх із метою збільшення корисного час протягом зміни: створення для працюючих найкращих умов праці та відпочинку, поліпшення трудової дисципліни; розробка і впровадження науково обґрунтованих норм праці; безпека праці та підвищення професійного і культурного рівня працівників; зростання відповідальності й матеріальної заінтересованості в кінцевому результаті виробництва, кращому використанні землі, основних і оборотних засобів; дотримання режиму економії.  
Під поділом і кооперуванням праці розуміють форми організації трудових колективів, тобто найдоцільніше розчленування виробничого процесу, добір працівників відповідних професій та встановлення певних зв’язків між ними, організацію орендних відносин, індивідуальних і сімейних ферм.  
Кооперування включає в себе наступні елементи:  
-                           розподіл робочої сили по галузям господарства з урахуванням рівня механізації виробництва і раціональне використання її шляхом правильного розміщення по робочих місцях;  
-                            створення найбільш досконалих форм первинних виробничих одиниць (бригад, ферм) і методи управління ними;  
-                           організація праці в середині виробничих одиниць;  
-                           раціональну організацію окремих виробничих процесів.  
Розрізняють цехову й бригадну організаційні системи. У великих за розміром господарствах найчастіше функціонує цехова організація. Але однією з основних форм є виробнича бригада.  
Виробнича бригада – це постійний колектив робітників, об’єднаних єдиним виробничим процесом. Цей колектив виконує, як правило, своїми силами весь цикл робіт по виробництву продукції і відповідає за кінцевий результат праці.  
Також однією з важливіших умов підвищення продуктивності праці, тобто її ефективності, є поліпшення умов, в яких здійснюється процес виробництва.  
Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища, які в процесі праці впливають на працездатність і здоров¢я людини. Тому поліпшенню таких умов як елемента наукової організації праці необхідно приділити особливу увагу.  
У сільському господарстві робоче місце – зона дії працівника і розміщення засобів виробництва, необхідних для виконання певної роботи. На ньому залежно від виду роботи може працювати один чи кілька чоловік.  
До організації робочого місця ставляться такі вимоги: точне виконання прийнятої в господарстві технології; по можливості скорочення ручної праці; створення умов для застосування передових методів і прийомів роботи; дотримання ергометричних вимог при забезпеченні працівника засобами виробництва, сировиною та матеріалами, тарою то що; раціональне оснащення основним і допоміжним обладнанням; створення необхідних санітарно-гігієнічних та комфортних умов роботи.  
Найбільш економічний ефект одержують при впровадженні не окремих пропозицій, а комплексу заходів, що передбачають поліпшення умов і безпеки праці, раціональний режим праці та відпочинку, використання передової техніки й технології виробництва.  
Організація праці в господарстві повинна постійно вдосконалюватись. Але при будь-якій її зміні повинні зберігатися наступні основні умови:  
-                           постійний склад робітників в галузі або у виробничій одиниці господарства;  
-                           закріплення за бригадою землі (на строк не менше повної ротації сівозміни) і техніки;  
-                           плановість в роботі і внутрішньогосподарський розрахунок;  
-                           матеріальна відповідальність кожного колективу і кожного працівника за кінцевий результат праці;  
-                           послідовне впровадження в життя принципу матеріальної відповідальності робітників, оплата праці за кількість виробленої продукції з урахуванням її якості.  
Оплата праці – це  частина одержаного продукту, виділена на особисте споживання відповідно до кількості та якості затраченої праці. Основними завданнями її організації є стимулювання підвищення продуктивності праці, врожайності сільськогосподарських культур, запобігання втратам продукції, економія грошових і матеріальних ресурсів.

Оплата праці  являє собою винагороду за живу та уречевлену працю,

вкладену в  сільськогосподарське виробництво. Підприємство зобов'язане

винагородити  своїх членів за їхню трудову участь у громадському

виробництві відповідно до кількості та якості вкладеної  праці за

попередньо  встановленими у цьому підприємстві розмірами (нормами)

оплати. Працівник  сільськогосподарського підприємства працює в ньому на

основі трудового  договору і одержує за свою працю  винагороду у вигляді

заробітної  плати.

Оплата праці  працівників сільського господарства становить основну форму

винагороди  і є головним джерелом коштів для  відтворення робочої сили.

Застосовувана в сільськогосподарських підприємствах  оплата праці

розмежовується  на основну і додаткову.

Основна оплата праці – це винагорода , що її одержує працівник

сільськогосподарського  підприємства, залежно від кількості  та якості

вкладеної ним  суспільно корисної праці та її результатів, відповідно до

систем оплати праці, тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових

окладів, а також  надбавок і доплат у розмірах, встановлених відповідними

правовими актами.

Додаткова оплата - це додаткова до основної оплати заохочувальна

винагорода, що видається працівникові в заздалегідь  передбачених

розмірах за вироблену сільськогосподарську продукцію  з урахуванням її

кількості та якості. Джерелом матеріальних засобів основної та

додаткової  оплати праці в сільськогосподарських  підприємствах є фонд

оплати праці, відповідна частина натуральної  продукції валовий дохід.

Метод матеріального  й морального стимулювання більш  сумлінного ставлення працівників до виконання своїх трудових обов'язків, застосування

прогресивних  технологій, збереження та раціонального  використання

матеріально-технічних  засобів, поліпшення якості продукції  рослинництва,

підприємство  застосовує преміювання, нагородження та інші види

заохочення. На відміну від оплати праці джерелом коштів для цих

заохочень є  чистий прибуток та інші понад планові  надходження від

запроваджуваного  виду підприємництва.

Сільськогосподарське  підприємство самостійно визначає форми, системи і

розміри оплати праці його членів та інших працівників. Підприємство

використовує  державні тарифні ставки , посадові оклади як орієнтир для

диференціації оплати праці залежно від професії, кваліфікації

працівників, складності та умов виконуваних робіт.

Оплата праці  в рослинництві здійснюється за акордно-преміальною,

відрядно-преміальною  та почасово-преміальною системами.

За акордно-преміальної  системи оплата праці працівників  рослинництва

здійснюється  за кількістю і якістю виробленої продукції та за

відповідними  розцінками, розрахованими до початку  робіт. Розцінки

встановлюються  за одиницю продукції в натурі або за її вартістю діленням

збільшеного на 25-50% тарифного фонду оплати праці на нормативний обсяг

виходу продукції.

Тарифний фонд оплати праці визначають на основі технологічних карт (або

аналогічних документів) як суму тарифних фондів оплати праці  за всіма

видами робіт  на вирощуванні та збиранні всіх видів  продукції, що входять

у нормативне завдання даного підприємства чи групи працівників.

До розрахунку за продукцію працівники одержують  відрядну заробітну плату

(аванс) за  обсяг виконаних робіт відповідно  до тарифікації цих робіт та

встановлених  на підприємстві норм виробітку або  почасову оплату за

фактично відпрацьований час за денними тарифними ставками.

Після збирання та оприбуткування врожаю, а також  по завершенні всіх

робіт з працівниками здійснюють остаточний розрахунок за одержану

продукцію. Спочатку визначають фонд оплати праці за фактично одержану

продукцію множенням  кількості останньої на розцінку. Потім обчислюють

доплату за продукцію  як різницю між фондом оплати праці  за одержану

продукцію та виплаченою протягом року заробітною платою (авансом). Між

працівниками  доплату за продукцію розподіляють, як правило, пропорційно

одержаному авансу. При цьому може бути врахований також коефіцієнт

трудової участі кожного працівника.

Оплата праці  осіб управлінсько-обслуговуючого персоналу  здійснюється ,

як правило, на основі посадових окладів або  відповідно до контракту.

Штатну чисельність  управлінсько-обслуговуючого персоналу встановлюють

загальні збори  членів підприємства.

Аби матеріально  зацікавити трактористів-машиністів сільськогосподарських

підприємств, їм присвоюють залежно від рівня  їхніх знань і досвіду

роботи , І, II, III класи кваліфікації. На механізованих роботах, що

оплачуються за тарифною сіткою, трактористові-машиністові  І класу

виплачується  надбавка за класність у розмірі 20 відсотків , II класу -

10 відсотків.

У ТОВ «Ранок» запроваджено почасово-преміальну систему оплати

праці,тобто персонал отримує заробітну плату за кількістю відпрацьованого часу. Крім оплати за встановленими розцінками за одиницю

продукції виплачують премії або суми економії прямих витрат ( зниження

собівартості  продукції). Оплата праці за продукцію  є важливим стимулом у

досягненні  високих кінцевих результатів, а  заохочення щодо зниження

виробничих  витрат сприяє підвищенню економічної  ефективності

сільськогосподарського  виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Висновок:

 

Таким чином, проаналізувавши  значення соняшнику в народному  господарстві та сучасний стан його виробництва  на прикладі ТОВ «Ранок» можна зробити деякі висновки. Вирощування соняшнику в Україні розвивалося давно, чому у великій мірі сприяли вигідні природно-кліматичні умови нашої країни, при цьому найбільш сприятливі умови для вирощування соняшнику має зона Лісостепу. На прикладі даного підприємства ми можемо стверджувати, що виробництво соняшнику пішло помітно вниз. За останні 2009-2011 роки валовий збір соняшнику по Україні зріс з 6,8 млн. т. до 7,2 млн. т. Але нажаль валовий збір збільшився не тільки через зріст урожайності на 3,4 ц/ з 15.0 ц/ до 18,4 ц/, а також через збільшення посівних площ на 33%. Це можна сказати, що одна з найголовніших проблем, бо фермери в погоні за прибутком не зважають на те, що соняшник дуже виснажує ґрунт, що призводить далі до його низької родючості. Необхідно проводити комплексну інтенсифікацію виробництва. Вона передбачає концентрацію засобів виробництва і праці на одиницю земельної площі з метою збільшення виходу сільськогосподарської продукції, поліпшення її якості і підвищення економічної ефективності виробництва. Головними заходами інтенсифікації повинна бути комплексна механізація та хімізація галузі, меліорація земель, застосування насіння високопродуктивних сортів та гібридів, впровадження раціональних сівозмін, поліпшення та оптимальні строки проведення робіт з догляду за посівами. Однак на сьогодні держава не забезпечує ні на законодавчому, ні на організаційному рівні належних процесів вирощування та реалізації даної культури, хоча має орієнтуватися на світовий ринок готових продуктів, а не сировини, до чого прагнуть всі економічно міцні держави. Виконавши аналіз по ТОВ «Ранок», можна зробити висновки по землезабезпеченості бачимо, що за досліджуваний період площа сільськогосподарських угідь у 2009р. – 3919 га, у 2011р – 3932 га, а площа ріллі у 2009році – 3821 га, у 2011 році – 3835 га. За рахунок збільшення площі с.г угідь та збільшення кількості працівників підприємство має тенденцію до збільшенн прибутку. Щодо динаміки наявності та використання трудових ресурсів можна прослідкувати такі тенденції: середньорічна чисельність працівників господарства збільшилась (з 194 чол. у 2009р. до 199 чол. у 2011р.). Але працівники в більшості збільшились лише у галузі рослинництва. Щодо забезпеченості основними виробничими фондами та ефективність їх використання на підприємстві, можемо зробити висновки: враховуючи збільшення площі сільськогосподарських угідь та збільшення2 кількості працівників, показники оснащеності підприємства основними фондами змінилися таким чином: капіталовіддача підприємства в середньому становить – 1,55 грн., капіталомісткість підприємства в середньому – 0,4 грн., норма прибутку складає – 50,1%, що є позитивним для підприємства.

Для підвищення ефективності вирощування та реалізації насіння  соняшника окрім втручання держави  у регулювання експортно-імпортних  операцій, також є необхідним вжиття ряду заходів і на господарському рівні. Зокрема, удосконалення регіонального розміщення посівів, з врахуванням біологічних особливостей, технологій вирощування, застосування відповідних засобів захисту, неухильне додержання вимог чергування посівів соняшнику в полях сівозміни, впровадження високоврожайних гібридів, залучення необхідних для розвитку галузі коштів та матеріальних ресурсів (техніки, добрив, посівного матеріалу, гербіцидів) шляхів пошуку потенційних інвесторів і кредиторів, інтегрування в агропромислові та кооперовані формування з метою вирішення проблем належного виробництва і раціонального використання урожаю.

 

 

 

 

 

 

Використана література:

 

 

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: підручник – 2 – ге вид. доп. і перероб. – К. КНЕУ. 2002р.
2. Економіка с.-г./ Коваль Н.Я. – М :/ЄКМОС, 1998.
3. Б. Овчаренко. Урожайність соняшнику в Україні та шляхи її підвищення // Пропозиція .- 1999.-№5. – С. 22-25
4. Удова Л. О. Підвищення стійкості виробництва соняшнику // Економіка АПК.- 1999.- С. 69-71.
5. Статистичні дані міністерства АПК України, Державного комітету по статистиці України, 2009 – 2011 р.р
6. Гончар О. Т.(3 квітня 1918, Ломівка — † 14 липня 1995, Київ) — , академік НАН України (1978); ↑ // Клімат і кліматичні ресурси.
7. А.А. Побережна. Світове виробництво та ринок соняшнику // Економіка АПК, 2002, № 4
8. Мацибора . Основи статистики. К.:2009
9. Зайцев О.М. Використання якісного насіння – найшвидший шлях до підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. // Пропозиція, 2002р. - № 5.
10. Зайцев О.М. Запровадження нових гібридів соняшнику – шлях до підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва. // Пропозиція, 2002р. - № 8-9.
11. Ціни, витрати, прибутки, автовиробництва та інфраструктура продовольчих ринків. За ред. О.М. Шпичака.- К.: ІАЕ, 2011.- 585с.
12. Опря А.Т. Статистика – К.: «Урожай»,2002.с.312.
13. Козирьов В.М. Основи сучасної економіки. –М. 1999. – 184 с.
14. Мельничук Д.О., «Науковий вісник НАУ», Київ – 1999
15. Русак П.П. «Економіка сільського господарства», Київ, «Урожай», 2009.
16. Руснак П.П. Економіка сільського господарства. Підручник –К.: Урожай, 1998 – 320 с. 
17. Зрібняк Л.Я. „Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах –К.: Урожай, 1999 – 352с. 
18. Заїка С.О., Струк К.В. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА ( наукова конференція)2011р.
19. Андрійчук В.Г., Вихор Н.В. Підвищення ефективності агропромислового виробництва. – Київ: Урожай, 2009 – 232 с.
20. http://minagro.gov.ua/ministry?nid=3212