Наукові основи підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику

 

Аналізуючи дану таблицю, можна зробити такий висновок:

Площа посіву, урожайність  та валовий збір з 2009 по 2011 р.р. не дали прибутку. Зміна валового збору соняшника за рахунок площі посіву протягом двох років становила 18.9ц., а урожайність – 450 ц.

 

 

2.3  Економічна ефективність виробництва соняшнику

Економічна ефективність – це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. Вимірювальну систему економічної ефективності с.-г. виробництва доцільно будувати таким чином, щоб вона була здатна повністю розкривати дві взаємопов’язані і взаємодіючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств – раціональність використання ними землі через показники загального ефекту, приведені до одиниці площі с.-г. угідь і економічність виробництва, показники якої розкривали б, якою ціною одержано цей ефект.

 

Таблиця 2.9

Собівартість 1 ц зерна та фактори його формування

Показники	2009 рік	2011 рік	Відхилення
Витрати на 1 га посіву, грн	2334,8	2913,3	+578,5
Урожайність з 1 га посіву, ц	23,9	18,9	-5
Собівартість 1 ц соняшника,грн	118,14	153,7	+35,56
Собівартість 1 ц соняшника  при витратах 2011р. і урожайності 2009р,грн	154,14		-
Зміни собівартості 1 ц соняшника, грн	0,2	0,5	+0,3
У т.ч. за рахунок: витрат виробництва	0,4	0,3	-0,1
урожайності	0,3	0,5	+0,2

 

З даної таблиці ми бачимо, що витрати на 1 га посіву, порівнюючи 2009 і 2011 роки, зросли на 18.8 тис.грн., урожайність  зменшилась на 5 ц., собівартість зросла на 0,2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.10

Структура виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1 ц соняшнику

Показники	2009 рік		2011 рік
	грн	%	грн	%
Витрати на оплату праці, тис.грн	1317	10,3	2701	13,8
Відрахування на соціальні заходи, тис.грн	452	4,2	1004	5
Прямі матеріальні витрати, тис.грн	7553	17,1	10093	27,1
з них: насіння та посадковий матеріал	810	7,6	600	2,3
мінеральні добрива	1009	9,4	937	5
нафтопродукти	1889	11,7	1937	6,2
оплата послуг і робіт	593	5,5	388	1,7
решта матеріальних витрат	3626	15	6231	15,5
Амортизація необоротних  активів	801	7,5	1142	5,3
Загальновиробничі витрати	614	5,7	650	2,1
Виробнича собівартість – усього тис.грн	10676	100	24248	100

 

Розглядаючи таблицю структури виробничої собівартості ми бачимо, що прямі матеріальні витрати у 2009 році становили менше, ніж у 2011 році (7553 – 10093 грн.).

Виплати на оплату праці  теж мали менший розмір, порівнюючи 2009 і 20011 р.р.( різниця становить 3.5%).

Виробнича собівартість усього становила: у 2009 році – 10676 грн., а у 2011 – 24248 грн..

Таблиця 2.11

Собівартість і рентабельність виробництва соняшнику

Показники	2009 рік	2010 рік	2011 рік	2011р. у % до 2009р.
Повна собівартість 1 ц  соняшника, грн	118,14	127,55	153,76	130
Ціна реалізації 1 ц  соняшника, грн	284,21	284,21	284,21	100
Прибуток на 1 ц соняшника,грн	166,07	156,66	130,51	79
Рівень рентабельності,%	141	123	84,5	60

 

Аналізуючи дану таблиця, можна сказати, що повна собівартість 1 ц соняшника мала тенденцію до збільшення і до зменшення, так само можна говорити і про прибуток. Ціна реалізації була сталою – 284.21 грн. Рівень рентабельності, порівнюючи 2009 і 2011 роки, становила 60%. 

 

                                                                                                      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                            Таблиця 2.12

 

Вплив факторів на зміни  маси прибутку від реалізації соняшника

Показники	2009 рік	2011 рік	Відхилення
Реалізовано соняшника, ц	5375	5268	-107
Прибуток, тис.грн	188	1325	+1137
Повна собівартість 1 ц соняшника, грн	118,14	153,76	35,62
Ціна реалізації 1 ц соняшника,грн	284,21	284,21	0
Прибуток на 1 ц соняшника, грн	166,07	130,51	-35,56
Зміни маси прибутку, тис.грн
у т.ч. за рахунок:
обсягу реалізації соняшника
собівартості соняшника
ціни реалізаціїї

Роблячи узагальнюючий висновок по 2 розділу можна сказати, що ТОВ “Ранок” має усі можливості для кращого забезпечення потреб населення в рослинній олії, а тваринництва – у білкових кормах. Для цього слід збільшувати виробництво насіння соняшника за одночасного зниження їх витрат, що можливо завдяки: зростанню урожайності культури замість розширення посівних площ; скороченню втрат насіння соняшника на стадіях збирання, заготівлі та переробки; широкому застосуванню індустріальної технології виробництва соняшнику, що дасть змогу збільшити урожайність на 3-4 ц. на 1 га (при цьому прямі затрати праці знижуються на 30-50%, виробнича собівартість – на 10-15%. А рентабельність виробництва на 25-30 пунктів вище, ніж за традиційної технології); застосуванню прогресивних форм господарювання; організації та оплати праці; раціональному використанню матеріальних засобів.

Розділ 3. Проект підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику

 

3.1. Обгрунтувати рівень беззбитковості виробництва соняшнику

 

У процесі планування виробництва в сільськогосподарських  підприємствах необхідно  приймати рішення щодо раціонального розміру виробництва продукції та її асортименту. Для цього використовується метод « витрати – обсяг – прибуток » або його ще називають аналізом беззбитковості. Сутність цього методу полягає в пошукові критичного обсягу реалізації продукції, при зменшенні якого підприємство починає зазнавати збитків.

Для визначення мінімального обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбитковість виробництва, необхідно  знати: 1) ціну реалізації одиниці продукції ; 2) обсяг постійних витрат на виробництво  продукції; 3) величину змінних витрат на одиницю продукції.

 Сукупні витрати  (ТС) – це сума витрат на  всі види ресурсів, залучених  до виробництва даного виду  продукції.

Постійні або умовно-постійні (FC) витрати – це витрати, які у короткостроковому періоді не залежать від обсягу виробництва продукції. До них належать: амортизаційні відрахування будівель, техніки та обладнання, які використовуються у відповідній галузі, орендна плата, загальновиробничі витрати, що віднесені на відповідну галузь, частина витрат на ремонт необоротних активів, витрати по використанню капіталу, страхові відрахування тощо.

Змінні витрати (VC) – це витрати, величина яких визначається обсягом одержаної продукції або залежить від обсягу виконаних робіт і визначається для короткострокового періоду, як різниця сукупних та постійних витрат. Це прямі витрати на оплату праці, насіння, паливо та мастильні матеріали, добрива тощо.

Маржинальний дохід (MR) – ціна реалізації одиниці продукції за мінусом змінних витрат на її виробництво.

                                                                                                            Таблиця 3.1

 

Методика розрахунку беззбиткового обсягу виробництва  і реалізації продукції рослинництва (соняшник)

 

Показники	2011р.
1.Валове виробництво  продукції, ц	8515
2. Виробничі витрати,  грн	1311000
в т.ч.:а) постійні	1009000
б) змінні	302000
3.Питома вага постійних  витрат,%	76,9
4.Виробнича собівартість 1 ц соняшнику, грн..	153,9
5.Постійні витрати  в розрахунку на 1 ц соняшнику,  грн..	118,3
6.Ціна реалізації 1 ц  продукції, грн..	284,21
7.Повна собівартість  реалізованої продукції, грн..	810000
8.Змінні витрати у  повній собівартості одиниці  продукції, грн..	809881,7
9.Маржинальний дохід  від одиниці продукції, грн..	809597,49
10.Беззбитковий обсяг виробництва продукції, ц	1,25

 

 

Розрахунки ціни на продукцію  для досягнення рівня рентабельності 40%. Для цього використовуємо функцію:

 

, де

 

 

РР – рівень рентабельності, %

Ц – ціна реалізації 1 ц, грн.

РП – реалізовано  продукції, ц

ПС – повна собівартість реалізованої продукції, грн..

 

Провівши дані розрахунки можна стверджувати, що всі виробничі  витрати становлять 1311 тис.грн, з  них постійні – 1009 тис.грн, а змінні – 302 тис.грн., в результаті ми розрахували, що беззбитковий обсяг виробництва продукції дорівнює 1.25 ц.

 

3.2. Інтенсифікація виробництва соняшнику

 

Україна посідає чільне місце серед виробників соняшнику. Світове зростання його виробництва  та зростання цін на нього змушують замислитися над вибором вектора розвитку цієї галузі. Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН є одним з основних вітчизняних розробників селекційних інновацій соняшнику, а харківські гібриди становлять майже третину всього українського соняшникового поля.

В умовах підвищеної конкуренції орієнтація лише на традиційний линолевий тип соняшнику не дає змоги ефективно реалізувати наявний науковий потенціал та потужності АПК. Тому в Інституті створено нове покоління спеціалізованих гібридів з оптимізованим жирокислотним складом олії. У виробництво вже надійшли олеїнові, пальмітинові та линолеві гібриди соняшнику. На черзі гібриди з підвищеним вмістом стеаринової кислоти. Харківські гібриди є стійкими до основних захворювань та вовчка. На сьогодні вони вже присутні на ринках Північної Америки, Португалії, Туреччини, Болгарії.

Лише за останні 5 років  до виробництва надійшла нова серія  гібридів: Ясон, Оскіл, Всесвіт, Псьол, Капрал, Форвард, Боєць, Богун, Квін, Зорепад.

                                                                                                       Таблиця 3.2                              

Динаміка рівня інтенсивності, результату та економічної ефективності інтенсифікації виробництва соняшнику

  

Показники	2009 рік	2010 рік	2011 рік	2011р. у % до 2009р.
Показники рівня інтенсифікації
Витрати виробництва  на 1 га посіву, грн	2334,8	2534,6	2913,3	77,0
Затрати праці на 1 га посіву, люд.-год.	28,2	30,2	32,5	17,3
Показники результату інтенсифікації
Урожайність з 1 га, ц	23,9	16,4	18,9	79,0
ВВП з розрахунку на 1 га посіву, грн	4896,6	4781,7	2927,6	7,0
Повна собівартість 1 ц  соняшнику грн.	73	103	142	94,5
Ціна реалізації 1 ц  соняшнику, грн	284,21	284,21	284,21	0
Прибуток на 1 га посіву, грн	42,4	39,9	33,2	22,6
Рівень рентабельності, %	41,1	165,16	17,51	42,6
Окупність виробничих витрат, грн	1289,52	1241,89	967,15	75,0
Окупність додаткових витрат, грн	Х	0,60	0,18	0