Кругообіг господарських засобів і місце коштів у ньому

    Субрахунок 311 « Поточні рахунки в національній валюті» призначений для обліку коштів у національній валюті, які знаходяться на поточному рахунку в банку. По дебету  якого відображаються  надходження (зарахування) коштів, а по дебету – списання використаних коштів.(додаток 2)

    Згідно з п. 1 ст. 3 Декрету КМУ « Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валюта України є єдиним  законним засобом платежу на території України. У розрахунках  муж резидентами та нерезидентами як засіб  платежу використовується іноземна валюта. Такі розрахунки можуть здійснюватися тільки через уповноважені банки, які здійснюють валютні операції  повинні мати генеральну ліцензію НБУ на весь період своєї діяльності.

    Для обліку  в іноземній валюті призначений  рахунок 312 « Поточні рахунки в іноземній валюті»(додаток 3), до цього рахунку є доцільним є відкривати наступні аналітичні рахунки:

• 3121 « Валютний рахунок у країні»;
• 3122 « Валютні рахунки за кордоном»;
• 3123 « Транзитний валютний рахунок».

     Згідно з  П(С)БО 21 операції   в іноземній   валюті відображаються при їх  первісному визначенні  у грошовій  одиниці України шляхом перерахування  суми в іноземній валюті із  застосуванням валютного курсу  на дату здійснення операції.

   Облік операцій  на  валютних рахунках здійснюється  на підставі банківських виписок  і доданих до них підтверджувальних  документів. У банківській виписці  обов’язково  вказується валютні  суми . Суми у виписці вказуються  як  в іноземній валюті, так  і в національній валюті. По  кожному виду валюті ведеться  аналітичний облік.

     

4.4  Систематизація  обліку коштів на рахунках у банку при журнально-ордерній формі обліку

 

  Регістрами бухгалтерського  обліку, в яких відображається  операції  на рахунках у банках  при журнально-ордерній формі  обліку, є  журнал – ордер  №1 і відомість №1.2.  Журнал – ордер №1  використовується для відображення операцій зі списання коштів з рахунків (тобто кредитових оборотів по рахунку 31), відомості №1.2 – операцій з надходженням коштів на рахунки (тобто дебетових оборотів по рахунку 31). І в журналі-ордері, і в відомості обороти відображаються по кореспондуючих рахунках.

  Підставою для бухгалтерських  записів у журналі-ордері №1 і відомості №1є виписка по рахунку з доданими до них виправдними документами щодо кожної суми.

  Записи в журналі  – ордер №1по кореспондуючих рахунках здійснюється  підсумками за однією або декількома виписками установи банку. Перенесення до журнал – ордера сум підсумками за день, а не по кожній операції.

  У відомості №1.2  в розрізі кореспондуючих рахунків накопичуються дебетові обороти по рахунку 31.  Водночас ці суми  відображаються у відповідних журналах – ордерах за кредитовою ознакою. Записи  до відомості розробляються також на підставі  виписок банку з попереднім підсумовуванням операцій по кореспондуючих рахунках. Залишок коштів на поточних рахунках в банку наводяться у відомості тільки на початок і кінець місяця.

   У  підсумкових графах журналу – ордеру № 1  і відомості №1.2  проставляються  загальні суми щодо операцій за день, які мають відповідати підсумку виписку банку. Наприкінці місяця в регістрах підраховуються  підсумки оборотів у кореспонденції з іншими рахунками і визначаються залишки на перше число наступного за звітом місяця.

  Сальдо на кінець  місяця відомості №1.2 виводиться шляхом підсумовуванням відображеного у відомості сальдо на початок місяця і підсумку дебетового обороту за відомістю та відніманням підсумку кредитового обороту  за журналом – ордером №1.Отримане сальдо має бути ідентичним залишку, показаному в банківській виписці на останній день місяця.

  Загальний оборот по кредиту рахунка 31 з журналу – ордера №1 переноситься до колонки « Оборот по кредиту» Головної книги. До перенесення сум з журналу – ордера №1 до Головної книги його підсумки  мають бути звірені з відповідними записами в інших регістрах. Звірення за журналом – ордером №1 і відомістю №1.2 особливе важливе, оскільки рахунок 31 « Рахунки в банках» кореспондується із значною кількістю балансових рахунків.

   На зворотному  боці журналу – ордеру №1 передбачено спеціальну таблицю для відображення аналітичних даних до рахунку 31.

  У кінці журналу – ордера та відомості зазначається дата  завершення записів у журналі – ордері та відомості і дата перенесення до Головної книги. Все це  засвідчується підписами виконавців і головного бухгалтера.

   У необхідних випадках для конкретизації сум по субрахунках або статтях аналітичного обліку до журналу – ордеру №1 та відомості №1.2 ведеться листки – розшифрування ( по рахунку 23, 39, 46, 48, 64, 91, 92).

  

4.5 Автоматизація  обліку коштів на рахунках  в банку

 

Автоматизація розрахункових операцій виконується за допомогою програмного комплексу операційного дня банку, який дає змогу в будь-який момент його функціонування дістати інформацію про рух коштів на поточних, кредитних, депозитних та інших рахунках. Залежно від конструктивних характеристик програмного комплексу оперативного для банку автоматизація проведення розрахункових операцій їх обліку і контролю здійснюється в національній валюті та валюті інших країн в одному або в двох окремих операцій для банку. У більшості програмних пакетів операцій для банку передбачається, що головними виконавцями автоматизації розрахункових операцій є операціоністи, контролери, технологи. Для них у відповідній банківській системі створюються відповідні АРМ (робоче місце контролера є не в усіх банках). Конкретний перелік операцій для кожного АРМ залежить від запровадженого технічного процесу, наявності технічних засобів, обсягу документообороту тощо. Потрібно зауважити, що деякі роботи жорстко прив’язані до виконавців.

Технологічний процес автоматизації розрахункових операцій здійснюється за допомогою програм, які об’єднані в модуль під назвою "Особові рахунки". Цей модуль перед його запуском налагоджують, виконуючи такі дії:

• визначають кориговані параметри особових рахунків, такі як термін зберігання закритих особових рахунків, надання дозволу на коригування вхідних залишків на особових рахунках і т.ін.;
• установлюють повноваження стосовно допуску співробітників банку до особових рахунків;
• визначають типи особових рахунків, необхідних для податкової адміністрації;
• закріплюють за особовими рахунками процентні ставки .

Базовою функцією під час автоматизації розрахункових операцій є відкриття нових особових рахунків. Виконує її головний бухгалтер або за його дорученням провідний технолог через меню системи операції для банку. Увійшовши до пункту меню "Особові рахунки", переходять до пункту "Особові рахунки", переходять до пункту "Відкриття особових рахунків". При цьому зазначають (задають) такі реквізити: тип особового рахунку, який вибирається з переліку, що відкрився за допомогою функціональної клавіші; рівень секретності рахунку, що задається обмеженням доступу до нього; від валюти рахунку, який вибирається курсором з висвітленого на екрані переліку; реєстраційний номер клієнта банку; номер балансового рахунку; номер балансового рахунку клієнта; назва особового рахунку, дата відкриття; підстава для відкриття рахунку; тип особового рахунку для податкової адміністрації; ознаки звітності; ознаки для розрахунку платежів за розрахунково-касове обслуговування; код відповідального виконавця, операціоніста; нарахування процентів на залишки.

Супроводження особових рахунків виконується на робочих місцях відповідальних виконавців-операціоністів і технолога. Крім відповідальних виконавців доступ до особових рахунків з різними повноваженнями мають працівники валютного відділу, каси, головний бухгалтер та керівники служб банку. Усім зазначеним працівникам доступна функція перегляду особових рахунків, виконувати яку можна по різному.

Найчастіше переглядається окремий особовий рахунок, для чого насамперед входять до меню другого рівня (пункт "Перегляд особових рахунків"). Перш ніж увійти в цей режим, необхідно в екранному вікні набрати номер рахунку.

Функція перегляду особових рахунків дає змогу:

переглянути реквізити рахунку, зокрема номер балансового рахунку, тип рахунку, його призначення та інші довідкові ознаки;

визначити оперативний стан особового рахунку, а саме: вхідний залишок, поточні обороти коштів, вихідне сальдо рахунку.

Перегляд історії особових рахунків здійснюється після входження до меню з такою самою назвою. Наступний рівень меню дає змогу користувачеві вибрати балансовий чи позабалансовий рахунок. Увійшовши до пункту меню "Вид рахунку", користувач може послідовно задати з клавіатури номери балансового й особового рахунків, за якими він отримує на екрані розшифрування руху коштів. Таке розшифрування можна дістати за вказаний день або період.

Перезакріплення особових рахунків – заміна одного відповідального виконавця на іншого здійснюється на АРМ адміністратора БД і головного бухгалтера. Тут можна перепризначити один або кілька особових рахунків, деяку групу або всі балансові рахунки.

Розрахунок процентів за залишками на особових рахунках і сум для сплати клієнтами за розрахунково-касове обслуговування здійснюється за двома варіантами технологій.

Варіант 1-ий передбачає, що процентні ставки фіксуються у файлі-довіднику типів особових рахунків і не залежать від розміру залишків коштів на рахунках.

Вхідна інформація для машинного виконання алгоритму вибирається відповідно: сума залишку – з файла особових рахунків, а процентна ставка задається з довіднику типів особових рахунків або в спеціальному файлі, створеному для цього розрахунку.

Варіант 2-ий машинного розрахунку процентів також виконується за алгоритмом першим, але процентна ставка вибирається з довідника відповідно до діапазону сум залишків коштів на рахунку. Згідно з таким підходом проценти визначаються за середньодобовий залишок грошових коштів на рахунку.

За результатами розрахунку складається меморіальний ордер, на підставі якого інформація заноситься до бази даних , а далі передається клієнтам у формі виписки з рахунку.

Аналогічно до розрахунку процентів за залишками на особових рахунках визначаються суми, що їх мають сплатити  клієнти за розрахунково-касове та інше обслуговування. Загальна методика й алгоритм залишаються незмінними, але інформаційна база формується за іншими ознаками.

В інтегрованих банківських інформаційних системах відокремлюють підсистему автоматизованого обліку

Завершальною функцією автоматизації розрахункових операцій є складання звітності, яка може видаватися на екран, до друку чи надходити по каналу зв’язку для передавання в НБУ. Звітна інформація формується у вигляді затверджених структур звітів, аналітичних таблиць та довідок, що є відповідями на запити.

До меню "Оперативні звіти" входять у функції формування, перегляду й друкування вихідної інформації за такими формами щоденної бухгалтерської звітності банку: виписка з особового рахунку клієнта та оборотно-сальдова відомість. Виписка з рахунку видається у двох примірниках. Перший передається клієнтові як інформація про фактичний рух коштів на рахунку, а другий залишається в банку як архівний документ.

Фінансовий стан банку відбивають оборотно-сальдова відомість і оборотно-сальдовий баланс. Відомості формуються та видаються за особовими рахунками, закріпленими за відповідальним виконавцем або за всіма особовими рахунками банку на вказану дату. Процедуру складання оборотної відомості включено до інтерфейсу адміністратора бази даних  для складання звіту за всіма особовими рахунками банку. Користувач має змогу сформувати документ на екрані для попереднього перегляду чи аналізу, а також для друкування наприкінці робочого дня.

Потрібно зауважити, що оборотно-сальдова відомість може бути сформована і після закінчення операційного дня банку на підставі інформації, записаної в історії особових рахунків.

 

4.6 Напрямки удосконалення   обліку коштів на рахунках  у банку.

 

Один з найбільш актуальних питань  на сьогодення є своєчасність оплата товарів, послуг та  робіт,  яка залежить не тільки  від суб’єкт  економіки, але й економіки в  цілому. У всіх країн організації  грошових розрахунків приділяють немало уваги:

• розробляються розрахунково-платіжні системи;

• організовуються роботи грошово-кредитних закладів.

В теперішній час на Україні  розроблена нова форма розрахунків, визначаюча нововведення у сфері  розрахунків, такі як розрахунки в системі  електронних платежів і пластикові картки.

Система електронних платежів — це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків у електронній формі між банківськими установами (та їхніми філіями) як за дорученнями клієнтів банків, так і за

зобов'язаннями банків один перед одним на території України.

Основними завданнями системи  є:

• задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;

• мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та

на обіг грошових коштів;

• високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;

• надання широкого спектру послуг для користувачів;

• високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку та