Кругообіг господарських засобів і місце коштів у ньому

ВСТУП

 

В результаті своєї операційної діяльності, кожне  підприємство співпрацює з іншими підприємствами, установами та організаціями. В результаті такої  співпраці між ними виникають товарно-грошові відносини. Для здійснення розрахункових операцій кожне підприємство відкриває в установах банку рахунки.

     Згідно із ст. 24 Закону України « Про підприємство» розрахунки підприємств по своїх зобов’язаннях проводиться у безготівковому та готівковому порядку через установи банку. Головним чином, готівкові кошти обслуговують рух доходів і витрат населення, приватних громадян, приватних підприємців. Безготівкові розрахунки використовуються між підприємствами, установами, організаціями та дедалі більшою мірою населення.

 Більшість розрахунків  з виконанням зобов’язань здійснюється  через установи банків безготівковим  шляхом, тому, що вони мають ряд  переваг, а саме:

• Вони обходяться дешевше;
• Прискорюють обіг коштів;
• Існує можливість контролю.

 Розрахунки готівкою  між підприємствами, установами  та організаціями дозволяється  проводити  лише тоді, коли  суми окремих платежів менші  від сум, встановлених банками  для безготівкових розрахунків.

       Зараз дедалі більше розпочинається боротьба банків за клієнта, де не останню роль відіграють різноманітність і якість банківських послуг. Якщо п’ять років тому банки пропонували своїм клієнтам щонайбільше два десятки видів послуг, то сьогодні їх кількість перевищує сотню.

Різноманітність банківських операцій та послуг зростає  з розвитком українського фінансового ринку та його входженням у світову банківську систему. І лише банківські установи як фінансові посередники на ринку грошей здатні забезпечити своєчасне покриття проблеми в оборотних ресурсах та інвестиціях тимчасово вільними коштами. Серед них кошти населення, так званих домогосподарств, і запозичення є домінуючими.

   Найпоширенішими видами послуг залишаються відкриття, закриття банком поточних рахунків клієнтів, кредитування, комісія за обслуговування рахунків тощо.

    І тому я вважаю, що пріоритетним для більшості банків є точність, оперативність і висока якість. Недарма сьогодні все ширше використовують автоматизоване обслуговування клієнтів, що дає змогу самостійно контролювати стан рахунку, одержувати різноманітну інформацію, обслуговувати клієнтів у мінімальні терміни з максимальною для них зручністю, і навіть здійснювати платежі безпосередньо з офісу.

Мета курсової роботи полягає в теоретичному та практичному обґрунтуванні та висвітлення окремих важливих питань, щодо грошових коштів на рахунках в банку.

Об’єктом дослідження  є  СТОВ «Удай - Агро», яке знаходиться в Лубенському районі Полтавської області.

 

РОЗДІЛ 1

 

1. Кругообіг  господарських засобів і місце коштів у ньому

 

1.1 Основні положення і нормативні  документи, що регулюють порядок  обліку грошових коштів на  рахунку  в банку.

 

Нормативні  документи:

1. Закон України « Про банки і банківську діяльність ».

     Закон встановлює загальні правила, принципи та вимоги щодо діяльності банків в Україні. Пояснюються основні терміни, що стосуються банківської діяльності. Також на його основі розроблено більшість інструкцій, в яких розкриваються зміст і принципи безготівкових платежів.

2. Закон України « про внесення до деяких Законів України змін щодо відкриття банківських рахунків ».

В цьому Законі вносяться зміни та доповнення у  Закони України « Про підприємства в України » , « Про підприємництво » , « Про державну податкову службу в Україні », де вказуються підстави для відкриття рахунків у будь-яких банках України, порядок відкриття і закриття рахунків у банках. Розкриваються нові умови для здійснення контролю за проведенням операцій на рахунках в банках.

3. Закон України « Про платіжні системи в Україні ».

Цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та порядок  проведення переказу коштів у межах  України, відповідальність суб’єктів  переказу. Міститься детальна інформація про порядок діяльності платіжних  систем.

4. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Інструкція встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків  юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Ця Інструкція поширюється на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників.

 

5. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах.

Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття  банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, поточних і вкладних рахунків у національній і іноземній валютах суб’єктам  господарювання, фізичним особам, іноземним  представництвам, виборчим блокам політичних партій.

6. Положення «Про форму та зміст розрахункових документів».

Це положення визначає форми і зміст розрахункових  документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб’єктами підприємницької діяльності для  підтвердження факту продажу  товарів, надання послуг, отримання  коштів. Установленні в даному положенні  вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов’язкові реквізити  розрахункових документів.

7. Положення бухгалтерського обліку « звіт про рух грошових коштів ».

Цим  положенням визначається зміст і форма змісту про рух  грошових коштів на загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього  положення стосуються звітів про  рух грошових коштів підприємств, організацій  та інших юридичних осіб.

8. Положення(П(с)БО) 4 « Рух грошових коштів».

Методологія обліку та порядок  інформації про рух грошових коштів визначається П(с)БО 4. Метою складання  звіту є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах (далі - грошові кошти) за звітний період. У звіті наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

9. Закон України « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»

Цей законом   використовують при обліку операцій по субрахунку 312

 « Поточні розрахунки  в іноземній валюті».

 

 

1.2 Економічний  зміст грошових коштів.

 

     Гроші стали  невід’ємною частиною життя суспільства.  Без їх існування неможливе  ефективне функціонування економічних  процесі(виробництво, купівля – продаж товарів, послуг тощо).

           За допомогою грошей забезпечується  сталий розвиток економіки, гроші  стають певним важелем у руках  держави, за допомогою якого  контролюється  стабільність  економічних процесів.

     Для ведення виробничої діяльності кожне підприємство повинно мати в необхідних розмірах грошові кошти. Вони необхідні для придбання різних виробничих матеріалів, для оплати праці, для платежів фінансовим органам, іншим установам. Грошові кошти в господарстві можуть знаходиться в формі готівки в касі та зберігатися на рахунках банку.

Грошові кошти — готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Рух грошових коштів — надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

          Рух коштів відбувається у відповідності з трьома видами діяльності: операційна, інвестиційна та фінансова.

    Операційна діяльність  – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційними та  фінансовими.

   Інвестиційна діяльність  – це сукупність операцій з  придбання та продажу довгострокових( необоротних ) активів, а також  короткострокових ( поточних) фінансових  інвестицій, які не є еквівалентами  грошових коштів.

   Фінансові інвестиції – це сукупність операцій, які призводять до зміни величини або складу власного капіталу.

Як результат своєї операційної діяльності всі підприємства проводять розрахунки з комерційними банками по позичках і через комерційні банки сплачують вартість товарів, робіт та послуг одне одному.

      Згідно із ст. 24 Закону України « Про підприємство» розрахунки підприємств по своїх зобов’язаннях проводиться у безготівковому та готівковому порядку через установи банку відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених Національним банком України.

   Більшість розрахунків з виконання зобов’язань здійснюється через установи банків безготівковим шляхом. При проведенні безготівкових операцій банки здійснюють контроль за дотриманням сільськогосподарськими підприємствами платіжної і договірної дисципліни, допомагають використовувати найбільш доцільні форми розрахунків, прискоренню обігу обігових коштів.

    Для  відображення коштів використовуються такі рахунки і субрахунки:

Таблиця 1.1

Рахунок	Субрахунок
30 «Каса»	301	Каса в національній валюті.
	302	Каса в іноземній валюті,.
31 «Рахунки в банку»	311	Поточні розрахунки в національній валюті.
	312	Поточні розрахунки в іноземній  валюті.
	313	Іні розрахунки в банку  в національній валюті.
	314	Іні розрахунки в іноземній  валюті
33 «Інші кошти»	331	Грошові документи в національній валюті.
	332	Грошові документи в іноземній валюті.
	333	Грошові кошти в дорозі в національній валюті.
	334	Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті.
34 « Короткострокові векселі  одержані»	341	Короткострокові векселі, одержані в національній валюті.
	342	Короткострокові векселі, одержані в іноземній валюті.
35 « Поточні фінансові  інвестиції»	351	Еквіваленти грошових коштів.
	351	Інші поточні фінансові  інвестиції.

 

 

РОЗДІЛ 2

 

2. Облікова політика господарства.

 

   Вирішуючи завдання побудови найефективнішого обліку, що надає користувачам достовірну, корисну та своєчасну інформацію, підприємство розробляє свої власні конкретніші правила та принципи обліку. Сукупність таких правил – це і є облікова політика.

   Облікова політика  – це сукупність принципів,  методів, процедур, що використовуються  підприємством для складання  та подання фінансової звітності. Це вибір самим підприємством певних і конкретних методів, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних активі і особливостей діяльності підприємства.

   При виборі тих  чи інших методів і правил  та закріплення їх в обліковій  політиці слід враховувати цілу  низку чинників, найголовніші з  них

• Форма власності та організаційно - правова  форма підприємства(державна, приватна, акціонерне товариство і т.д);
• Вид діяльності ( торгівля, промисловість, будівництво і т.д);
• Організаційна структура управління та наявність структурних підрозділів;
• Кількість господарських операцій, обсяги діяльності, обсяг продажу, чисельність персоналу, наявність відокремлених підрозділів тощо;
• Особливості оподаткування виду діяльності;
• Поточні та довгострокові цілі підприємства ( залучені кредитні відносини, здійснення інвестиційних програм тощо);
• Ступінь матеріального – технічного оснащення;
• Рівень кваліфікації кадрів;
• Технологічне особливості виробництва, особливості організації постачання та збуту;
• Системне та форми розрахунку з покупцями та постачальниками;
• Взаємин з фінансовими структурами;
• Система звітності перед власниками, а також іншими користувачами фінансової інформації;
• Розвиненість інфраструктури ринку, перспективи його розвитку;
• Стан законодавства, перспективи його зміни.

Згідно з. п 23 П(с)БО 1, підприємство повинне висвітлювати

обрану політику шляхом опису:

1. Принципів оцінки статей звітності;
2. Методів  обліку щодо окремих статей звітності.