Фермерське господарство

з переліку майнових об’єктів, які використовуються в процесі  господарської діяльності ФГ, вилучені предмети особистого користування та домашнього господарства.

3. У структурі правового  режиму майна, яке використовується  фермерським господарством, виділимо  два елементи:

майно, власником якого  є фермерське господарство (відокремлене майно юридичної особи);

майнові об’єкти, які передаються  членами фермерського господарства до складеного капіталу фермерського господарства на визначений у Статуті  термін.

4. Недоцільним є законодавче закріплення і окреме правове регулювання цілісного майнового комплексу фермерського господарства, адже в процесі діяльності фермерського господарства цілісний майновий комплекс фактично складається із складеного капіталу членів фермерського господарства і майна фермерського господарства як юридичної особи, однак не має самостійного юридичного значення, а на момент відчуження цілісний майновий комплекс збігається із відокремленим майном фермерського господарства.

5. Зміна правового режиму майна фермерського господарства потребує внесення адекватних змін до законів, окремі норми яких також регулюють фермерські майнові відносини. Першою чергою це стосується Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в якому варто передбачити, що до ліквідаційної маси фермерського господарства вилучається лише те майно, яке є власністю фермерського господарства як юридичної особи, а звернення стягнення на земельні ділянки, надані у власність для ведення фермерського господарства, допускається у випадках, коли у фермерському господарстві немає іншого майна, на яке може бути звернено стягнення. [12].

 

4.  Підстави та порядок  припинення діяльності фермерського  господарства

 

Особливості правового регулювання  припинення діяльності фермерського господарства визначено статтями 35 та 36 розділу  десятого Закону України «Про фермерське господарство».

Так, підставою припинення діяльності фермерського господарства є його реорганізація або ліквідація, визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом), а також у разі якщо не залишається жодного члена  фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Рішення про припинення-діяльності фермерського господарства приймається:

власником у разі реорганізації  або ліквідації фермерського господарства - відповідно до закону та статуту фермерського господарства;

у разі якщо не залишається  жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом;

у разі банкрутства фермерського господарства - відповідно до закону.

Спори про припинення діяльності фермерського господарства та щодо розподілу  майна фермерського господарства, яке  припинило свою діяльність, вирішуються  судом.

Зазначений закон не встановлює порядок ліквідації фермерського господарства, тому припинення фермерських господарств  у цьому випадку має здійснюватися  за правилами, встановленими статтями 60, 61 Господарського кодексу та статтями 105, 110, 111, 112 Цивільного кодексу для  ліквідації юридичної особи.

Для ліквідації юридичної  особи створюється ліквідаційна комісія, встановлюються порядок та строки ліквідації, а також строк  для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія створюється органом, який прийняв рішення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія  повідомляє про ліквідацію юридичної  особи в друкованих органах за місцезнаходженням юридичної особи, порядок і строки заявлення кредиторами вимог до неї, вживає необхідних заходів для стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, виявлення її кредиторів та претензій останніх, провадить інвентаризацію і оцінку майна, його реалізацію, складання проміжного ліквідаційного балансу, розрахунки з кредиторами і членами трудового колективу, складання ліквідаційного балансу і подання його до органу, який призначив ліквідаційну комісію, або власнику. [15].

Якщо вартість майна юридичної  особи виявиться недостатньою для  задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому  Законом України «Про відновлення  платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII.

Майно, яке залишилося після  задоволення вимог кредиторів, розподіляється між членами фермерського господарства відповідно до його статуту.

Також слід зазначити, що у  разі припинення діяльності фермерського господарства до закінчення терміну  надання господарству податкових пільг  господарство має сплатити до бюджету  за весь період його діяльності суму податку, обчислену в розмірі, встановленому  для фермерського господарства, за винятком випадків, коли не лишається  жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства, а також  викупу земельної ділянки для  суспільних потреб чи примусового відчуження її з мотивів суспільної необхідності.

Порядок державної реєстрації припинення юридичної особи в  результаті її ліквідації визначається статтями 34 - 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-ІV та здійснюється в два етапи.

По-перше, відповідно до ст. 34 зазначеного Закону для внесення до Єдиного державного реєстру підприємств  та організацій України (далі - ЄДР) запису про рішення щодо припинення юридичної особи заявник повинен  подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору  такі документи:

нотаріально посвідчену копію  рішення засновників (учасників) або  уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи;

документ, який підтверджує  внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом  рішення щодо припинення юридичної  особи у спеціалізованому друкованому  ЗМІ.

У разі відсутності підстав  для залишення документів без  розгляду державний реєстратор повинен  у день надходження цих документів внести до ЄДР запис про рішення  засновників (учасників) юридичної  особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи  та в той самий день повідомити органи статистики, ДПС, Пенсійного фонду  України. [2].

Другим етапом є безпосереднє проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Для  проведення державної  реєстрації припинення юридичної особи  в результаті її  ліквідації  голова  ліквідаційної  комісії, уповноважена  ним  особа або ліквідатор після  закінчення процедури ліквідації,  передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення    вимог    кредиторами    повинен   подати   (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові документи,  перелік яких установлено частиною першою ст. 36 Закону № 755-ІV, а саме:

     заповнену  реєстраційну   картку   на   проведення   державної реєстрації  припинення юридичної особи у  зв'язку з ліквідацією; 

     довідку відповідного  органу державної податкової  служби  про відсутність заборгованості  із сплати податків, зборів;

     довідку відповідного  органу  Пенсійного  фонду   України  про відсутність   заборгованості   із   сплати   єдиного   внеску   на загальнообов'язкове  державне  соціальне  страхування  та страхових коштів  до  Пенсійного  фонду   України   і   фондів   соціального страхування; 

     довідку архівної   установи  про  прийняття   документів,  які відповідно до  закону підлягають довгостроковому  зберіганню.

За відсутності підстав  для залишення документів без  розгляду державний реєстратор повинен  внести до ЄДР запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної  особи в результаті її ліквідації.

Дата внесення до ЄДР запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в  результаті її ліквідації є датою  державної реєстрації припинення юридичної  особи. Тобто з цього моменту  фермерське господарство вважатиметься  ліквідованим. [2].

 

Висновок

В процесі написання даної  роботи було проаналізовано ряд важливих питань, а саме: з’ясовані поняття  та юридично важливі ознаки фермерського господарства, які дали змогу зрозуміти  сутність цього утворення та його природу; досліджено порядок створення фермерського господарства, його склад та державна реєстрація; вивчено питання, яке стосується правового режиму майна фермерського господарства; опрацьовані підстави та порядок припинення діяльності фермерського господарства; детально розглянуто питання ліквідації фермерського господарства.

Під час вивчення та аналізу  цих питань було виявлено ряд проблем: так багато питань не регулюються  чинним законодавством або ті чи інші положення не підлягають однозначному тлумаченню; суперечність норм Закону України «Про фермерське господарство»  положенням Цивільного Кодексу; не відповідність  норм цього законну іншим законодавчим актам, наприклад, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992.

Все це свідчить про недосконалість чинного законодавства, про існування  значних колізій та прогалин. Ці всі питання повинні бути обов’язково врегульовані на законодавчому рівні, так як на практиці помилки в законодавчому регулюванні якихось суспільних відносин приводять до значних проблем, затягування та різнорідних висновків при  вирішенні спорів.

В умовах ринкової економіки  діяльність фермерського господарства є принципово важливою, так як саме вони можуть задовольнити значну частину  потреб у продуктах харчування та сировини, які виготовляє сільське господарство, а тому держава повинна  всіляко підтримувати їх розвиток та стояти на варті захисту їх законних інтересів.

 

Список літератури:

1. Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-IV/Голос України від 29.07.2003 № 139.

2. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV/ Офіційний вісник України від 04.07.2003, № 25, стор. 12, стаття 1172, код акту 25419/2003.

3. Господарський кодекс України  від 16.01.2003 № 436-IV/ Офіційний вісник України від 28.03.2003, № 11, стор. 303, стаття 462, код акту 24635/2003.

4. Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 / Відомості Верховної Ради України від 07.04.1992? № 14, стаття 186.

5. Аграрне право та законодавство України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / За ред. В. П. Жушмана. - X.: Одисей, 2006. - 736 с.

6. Титова Н.І. Фермер і закон. - Львів, 1996. - 126 с.

7. http://vuzlib.com/content/view/2482/8/

8.   Долинська М.С. Правове становище селянських (фермерських) господарств в Україні. - Львів, 1999. - 184 с.

9.     Ващишин М.Я. Розвиток фермерського законодавства України // Вісн. Львівського унту. Серія юрид. 2008. Вип. 46. - С. 152 - 158.

10. Аграрне право: підруч. Для студ. Вищ. Навч. Закл. / В. П. Жушман, В. М. Корнієнко, Г. С. Корнієнко та ін..; за ред.. В. П. Жушмана та А. М. Статівки. – Х.: Право, 2010. – 296 с.

11. http://www.agro-business.com.ua/component/content/article/29-2011-05-11-22-05-40/396-2011-05-11-22-37-55.html

12. http://osvita.ua/vnz/reports/law/9193/

13. Устюкова В.В. Правовое положение крестьянского (фермерского) и личного подсобного хозяйства в условиях аграрной реформи. - Москва, 2000. - 193 с.

14. Крупка Ю. М.    Аграрне право України: Навч. посіб. для дистанційного навчання / За наук. ред. Н. Р. Малишевої.— К.: Університет «Україна», 2006.— 160 с. 966-388-053-8

15. http://consultant.parus.ua/_advice_view.asp?rnx=06BL7c03bb93b9911764506001814f00c9a0e