Фермерське господарство

План

Вступ

1. Поняття та основні ознаки фермерського господарства.

2. Порядок створення фермерського  господарства, його склад та державна  реєстрація.

3. Правовий режим майна  фермерського господарства

4.  Підстави та порядок  припинення діяльності фермерського  господарства.

Висновок.

Список літератури.

Вступ

Фермерське господарство – особливий вид підприємницької  діяльності громадян України, що полягає  у виробництві, переробці та реалізації сільськогосподарської продукції  з метою одержання прибутку. В  сучасних умовах така форма аграрного  господарювання потребує особливого правового  захисту та підтримки з боку держави.

Виникнення фермерських  господарств в Україні пов’язане  з реформуванням аграрних відносин та здійсненням ринкових економічних  перетворень. Йдеться про ліквідацію монопольного існування таких суб'єктів, які уособлювали лише крупні суспільні форми господарювання на землях сільськогосподарського призначення (колгоспів та радгоспів), і виникнення нових форм господарювання на цих землях.

  Фермерство – нова  для сучасного періоду форма  господарювання на землях сільськогосподарського  призначення. Закон який регулює діяльність фермерського господарства Закон України «Про фермерське господарство», який був прийнятий 19.06.2003. До цього моменту діяв Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991.

Метою даної роботи є з’ясування суті діяльності фермерського господарства, аналіз чинних норм законодавства, порівнянь цих двох законів, виявлення питань, які підлягають коректуванню з боку законодавчих органів в порядку внесення змін до чинного законодавства.

1. Поняття та основні  ознаки фермерського господарства 

Запровадження фермерства в  Україні відбулося у 1991 р. на основі Закону України “Про (селянське) фермерське господарство”. Зважаючи на певну економічну, політичну і соціальну нестабільність у державі, правові засади функціонування нового аграрного суб'єкта були досить неоднозначними. Найсуперечливішими були норми стосовно правових форм використання земель, правового режиму майна і  форми залучення найманих працівників  до роботи у фермерському господарстві. Згодом законодавець неодноразово намагався  виправити недоліки правового статусу  фермерських господарств. Однак  і сьогодні, через 20 років становлення  та розвитку фермерських господарств  в Україні, правовий статус цих суб'єктів  не є оптимально визначеним.

   Досліджено проблеми  становлення, функціонування та  ефективного розвитку фермерських  господарств у процесі ринкових  перетворень в аграрному секторі  економіки у наукових працях  Н.І. Титової, В.В. Устюкової, Г.В. Чубукова, О.О. Погрібного, Н.М. Оніщенко, Т.П. Проценко, М.С. Долинської, М.В. Шульги, В.П. Жушмана, П.Ф. Кулинича, В.Ю. Уркевича, Л.В. Логуш, Г.А. Волкова та багатьох інших вчених. [7].

Законодавець у ч. 1 ст.1 ЗУ «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 надає визначення фермерському господарству як формі   підприємницької  діяльності громадян із створенням  юридичної  особи,  які  виявили  бажання    виробляти   товарну   сільськогосподарську   продукцію, займатися її переробкою та реалізацією  з метою отримання  прибутку на   земельних  ділянках,  наданих  їм  для  ведення  фермерського господарства, відповідно до закону.  Однак багато науковців вважають таке поняття фермерського господарства не повним і таким, що потребує вдосконалення.

Для того щоб вирішити дане питання та надати більш точне  та влучне визначення фермерському господарству слід ретельно проаналізувати нормативні та доктринальні ознаки даних суб’єктів  аграрних правовідносин.

Визначення, яке наведене в Законі України «Про фермерське господарство» недосконале з погляду юридичної техніки, адже не дає змоги вирізнити фермерське господарство з-поміж інших сільськогосподарських товаровиробників, оскільки не вказує на його суттєві юридичні ознаки. Крім Закону України “Про фермерське господарство” визначення фермерського господарства містить Господарський кодекс України, який відносить фермерське господарство до окремого виду підприємств, що діють на основі приватної власності громадян. Однак не витримує критики визначення фермерського господарства, закріплене у ч. 1 ст. 114 Господарського кодексу України відповідно до якого - це форма підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції [3]. Таке нечітке формулювання також не дає змоги “ідентифікувати” фермерське господарство, а виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції є не метою, а предметом діяльності суб’єкта. [7].

  Вперше детально провела  аналіз юридичних ознак фермерського  господарства професором Н.І.  Титова [6, с. 18-21], а згодом дещо  конкретизувала М.С. Долинська [8, с. 50-57]. Ці автори виділяють такі юридичні ознаки поняття фермерського господарства:

• окремий, самостійно господарюючий аграрний суб'єкт;
• своєрідна форма підприємництва, яка може здійснюватися лише громадянами України;
• добровільність;
• змістом діяльності є виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, яка має товарний характер;
• членський характер відносин;
• сімейно-трудове об'єднання;
• суб'єкт сільськогосподарського землевикористання;
• своєрідний різновид індивідуальної трудової діяльності;

- землі належать на праві приватної власності, а майно             - на праві спільної сумісної власності;

• статус юридичної особи.

На основі цих ознак  вони сформулювали визначення поняття  селянського (фермерського) господарства. Більшість з цих ознак є  актуальними й досі. Однак згодом відбулися зміни у фермерському й аграрному законодавстві, що потребують перегляду окремих доктринальних  положень стосовно правового статусу  фермерського господарства в сучасних умовах. Важливо зазначити, що фермерське господарство за вимогами аграрного  та фінансового законодавства є  сільськогосподарським підприємством. Серед суб'єктів господарювання домінуюче місце належить підприємствам. Це зумовлено особливими економічними й соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме - функціями товаровиробника, який задовольняє  суспільні потреби у продукції, роботах, послугах.

Підприємство є самостійним  суб'єктом права. З одного боку, закон  визначає його компетенцію (права та обов'язки) як суб'єкта господарювання, з другого - зазначає, що підприємство є юридичною особою, яка не має  у своєму складі інших юридичних  осіб (ч. 4, 5 ст. 62 Господарського кодексу  України). Цим підприємство суттєво  відрізняється від об'єднань підприємств, до складу яких входять юридичні особи. Засновниками і членами фермерського господарства не можуть бути юридичні особи. Фермерське господарство, як і  кожне підприємство, має печатку  зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Варто звернути увагу, що дана форма аграрного підприємства здійснюється за власним бажанням громадян, тобто за самостійною ініціативою, на власний ризик, систематично, що дає можливість одержувати доходи. [10, c. 105].

   На відміну від  особистого селянського господарства, яке також є родинно-сімейною  формою господарювання сільських  мешканців, фермерське господарство  є юридичною особою і потребує  відповідної державної реєстрації. За попереднім законодавством фермерське господарство лише користувалося статусом юридичної особи, оскільки всім ознакам юридичної особи не відповідало [9]. Зокрема, фермерське господарство не мало відокремленого майна, оскільки майно належало членам фермерського господарства на праві спільної сумісної власності. Закон України “Про фермерське господарство” від 19 червня 2003 року [1], передбачає, що майно належить фермерському господарству як юридичній особі.

Слід зазначити, що фермерське господарство повністю відповідає вимогам, які ставить законодавець до сільськогосподарських товаровиробників, адже виробництво сільськогосподарської продукції є основним предметом їхньої діяльності, а землі сільськогосподарського призначення є головним засобом виробництва. Для отримання (придбання)  у власність або в   оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства  громадяни звертаються до   відповідної   районної державної адміністрації.  Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.  До   заяви   додаються документи,   що   підтверджують   досвід   роботи   у   сільському господарстві   або   наявність   освіти,   здобутої   в аграрному навчальному закладі. [1, ч. 1 ст. 7].

Сільськогосподарська продукція  виробляється як товар, тобто для  реалізації, а не для власного споживання, тобто метою діяльності фермерського господарства є отримання прибутку, що характерно для усіх суб’єктів  підприємницької діяльності. Фермерське господарство здійснює виробництво  продукції тваринництва та рослинництва. Як правило, підприємства належать до комерційних, спрямованих на прибуток організацій (на відміну від неприбуткових  організацій - релігійних, об'єднань громадян тощо), хоча можуть створюватися і для  некомерційної діяльності (ч. 2 ст. 62 Господарського кодексу України). Фермерське господарство належить до комерційних організацій, оскільки має на меті отримання прибутку.

   Ризиковість є ознакою підприємницької діяльності, однак діяльності сільськогосподарських підприємств властивий підвищений ризик, який зумовлений значним впливом природно-кліматичних факторів на біологічні процеси сільськогосподарського виробництва. Негативними факторами, що супроводжують сільськогосподарське виробництво, є: сезонний характер виробництва, сповільнений оборот капіталу, низька норма прибутку.

Досить позитивним є той  факт, що держава надає фермерським  господарствам відповідну фінансову  та іншу підтримку. Так, наприклад, це стосується фіксованого сільськогосподарського податку, який сплачують сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.  Якщо фермерське господарство організовується у місцевості, що віддалена від населеного пункту, то за рахунок коштів Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та коштів місцевого бюджету облаштовується відокремлена фермерська садиба з наданням їй окремої поштової адреси та підведенням необхідних комунікацій.

Слід звернути увагу, що метою  запровадження фермерства є поверненням  до історичних українських традицій господарювання сільських сімей  з наступністю поколінь, передачею  досвіду від батька до сина. Тому логічним є зниження вікового цензу  для членства у фермерському господарстві з 16-річного до 14-річного віку, за умови якщо батьки таких дітей  є засновниками чи членами фермерського господарства. Але при цьому право на створення фермерського господарства має тільки дієздатний громадянин, який досяг 18-річного віку. Засновниками можуть бути як одна, так і декілька осіб. [10, c. 105]. Громадянство України є обов’язковою умовою членства у фермерському господарстві. Це зумовлено тим, що землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві приватної власності лише громадянам України. Земельна ділянка може належати фермерському господарству на праві приватної власності, за договором оренди, а також бути приватною власністю членів фермерського господарства.

Як слушно зазначає В.В. Устюкова, визначальною є “сімейна” ознака фермерського господарства, яка і відрізняє його від інших організаційно-правових форм господарювання [13, с. 19].

   Як і кожен суб’єкт  підприємницької діяльності, фермерське  господарство має право найму  робочої сили на підставі трудового договору (контракту). Нагадаємо, що за попереднім фермерським законодавством участь найманих працівників у роботі фермерського господарства була суттєво обмежена. Сьогодні жодних обмежень у цьому не передбачено.

Громадяни, що створили фермерське господарство, мають право облаштувати  постійне місце проживання в тій  частині наданої для ведення  фермерського господарства земельної  ділянки, з якої забезпечується зручний  доступ до всіх виробничих об’єктів господарства. Якщо постійне місце проживання членів знаходиться за межами населених  пунктів, то вони мають право на створення  відокремленої фермерської садиби, якій надається поштова адреса. [10, c. 106].

Підсумовуючи ознаки фермерського господарства, варто зазначити, що фермерське господарство - це сільськогосподарське підприємство з відокремленим майном, власною або орендованою земельною  ділянкою, створене на професійній  основі родинно-сімейним об’єднанням  громадян України з правом вільного найму робочої сили та можливістю облаштування відокремленої фермерської  садиби.

2. Порядок створення фермерського  господарства, його склад та державна  реєстрація

Відповідно до ЗУ «Про фермерське господарство» встановлюється простий явочний спосіб створення такого господарства, тобто громадянин добровільно приймає рішення про створення фермерського господарства, йому не треба одержувати для цього якихось дозволів.

Право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та  виявив таке бажання. Дана редакція була прийнята Законом  України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України  з питань створення  та діяльності фермерських господарств»  від 16.06.2011 № 3523-VI. До цього моменту необхідною умовою для створення фермерського господарства було ще необхідність проходження  професійного  відбору  на  право  створення фермерського господарства. А тому на сьогоднішній день процедура  ця стала ще більш простою.

Створення фермерського господарства дозволяє скористатись рядом переваг, передбачених законодавством для цього  виду діяльності.

 Важко не погодитись  із твердженням, що основним  і найважливішим засобом виробництва  для аграрного бізнесу є земля,  і без використання цього ресурсу  не можливо навіть почати виробництво  сільськогосподарської продукції.  Законодавство про фермерське  господарство передбачає певні  інструменти, спрямовані на спрощення  початку виробництва товарної  аграрної продукції у формі  ведення фермерського господарства. Насамперед, йдеться про передбачену  законодавством можливість отримання  особою, яка бажає створити фермерське  господарство, безоплатно у власність  земельну ділянку для ведення  фермерського господарства.