Аналіз зернового ринку в Україні

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

 

 

Зерно

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АНАЛІЗ ЗЕРНОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2012

ЗМICТ

ВСТУП…..………………………………………………………………………..…….3

1. CТAН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ЗЕРНА УКРАЇНИ….…….....4

1.1 Становище та визначення проблем ринку зерна України………...……3

1.2 Ситуація із зберіганням зерна в Україні …………………….…..……….13

1.3 Експортний потенціал зернових  та технічних культур України..……....18

ВИСНОВКИ…………………………………………………………..…………….…25

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………...................................27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Зерно є основним джерелом забезпечення життєдіяльності людського  організму усіх націй. Зерновий сектор України є стратегічною галуззю  економіки держави, що визначає обсяги пропозиції та вартість основних видів  продовольства для населення  країни.

Аграрний сектор посідає важливе місце в економіці України, тут виробляється 23 % ВВП, створюється 8,2 % валової доданої вартості, у ньому зайнято понад 3млн. осіб. Найбільшу питому вагу вітчизняної аграрної продукції виробляють дрібні сільські домогосподарства. Проте цілеспрямована робота щодо впровадження науково обґрунтованих технологій, збалансованого харчування, ветеринарного обслуговування, селекції в підсобних господарствах не проводяться, що призводить до того, що їх продукція не відповідає вимогам якості та безпеки в рамках угод СОТ та вимог ЄС і є неконкурентоспроможною. Тому вступ України до СОТ та приєднання до зони вільної торгівлі з ЄС призведе до втрати вагомого джерела сукупного доходу сільських родин. Відсутність належних заходів органів державного управління щодо вирішення цієї проблеми вже призвела до низки загрозливих явищ в аграрному секторі економіки України.

Однією з актуальних проблем  аграрного сектору є первинна обробка зернових та,безпосередньо, їх зберігання в Україні,адже сьогодні відбуваються великі втрати при збиранні, елеваторні комплекси застарілі  і не відповідають  сучасним вимогам  тощо.

Причинами цих та інших  обставин є відсутність дієвих економічних стимулів для виробництва зерна та системного підходу до розв'язання питань управління зерновим комплексом.

 

 

 

 

 

 

1 CТAН ТА ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ РИНКУ ЗЕРНА УКРАЇНИ

 

1.1 Становище та визначення проблем ринку зерна України

 

Загострення продовольчої проблеми у світовому просторі внаслідок  стрімко зростаючого попиту на зерно  висуває перед науковцями на перший план завдання збалансування попиту і пропозиції на зернопродукцію з  урахуванням стабільного розвитку суміжних галузей та, насамперед, задоволення  потреб населення у найбільш важливих продуктах харчування. Адже зерно  є основним джерелом забезпечення життєдіяльності  людського організму усіх націй.

Як видно із даних, представлених у таблиці 1.1, протягом останніх років обсяги споживання зерна у світі збільшилися на 16,4 %. При цьому негативною тенденцією розвитку зернової галузі є систематичне перевищення обсягів споживання над обсягами виробництва. Це, у свою чергу, примушує використовувати нагромаджені запаси, обсяги яких протягом останнього десятиріччя скоротилися майже на 40 %, що посилює проблему забезпечення населення  в основних продуктах харчування у більшості країнах світу[1].

Таблиця 1.1  – Світовий баланс зерна, млн т

Показники	1999/00р.	2002/03р.	2005/06р.	2006/07р.	2007/08р.	2008/09р.	Темп росту  08/09 до 09/00, %
Виробництво	1873,6	1822,8	2018,9	2005,0	2116,7	2195,0	117,2
Експорт	241,1	236,4	254,2	260,1	268,6	264,1	109,5
Споживання	1867,6	1917,1	2033,4	2053,3	2110,6	2174,1	116,4
Перехідні запаси	585,2	440,7	388,6	340,3	346,4	67,3	62,8

 

Зазначені тенденції розвитку світового ринку, і, насамперед, зростаючі  обсяги  попиту, відкривають перспективи розвитку й для зернової галузі України як одного з провідних виробників та експортерів зерна.

Проте у вітчизняному аграрному  секторі є низка проблем, спровокованих  затяжною загальноекономічною кризою перехідного періоду, що стримує  розвиток вітчизняної зернової галузі та негативно відображається на  розвитку більшості суміжних галузей агропромислового комплексу, зокрема борошномельно-круп’яної, хлібопекарської, тваринництва, біопаливної промисловості тощо. Зрозуміло, що лише за умови задоволення  внутрішніх потреб у повному обсязі Україна може розширювати свою сферу торгівлі на світовому ринку.

Зерновий сектор України  є стратегічною галуззю економіки  держави, що визначає обсяги пропозиції та вартість основних видів продовольства  для населення країни, зокрема  продуктів переробки зерна і  продукції тваринництва, формує істотну  частку доходів сільськогосподарських  виробників, визначає стан і тенденції  розвитку сільських територій, формує валютні доходи держави за рахунок  експорту. Зернова галузь є базою  та джерелом сталого розвитку більшості  галузей агропромислового комплексу  та основою аграрного експорту.

Протягом останніх декількох  років по більшості зернових культур  спостерігається зменшення показників урожайності та валового збору[1].

 На українському ринку  зерна існують наступні проблеми:

• Виробляється об’єм, набагато більший від потрібного для забезпечення хлібом і хлібопродуктами населення, і кожного року після жнив експортується велика кількість зерна за низькими цінами одразу після жнив, а потім пізніше імпортується за набагато вищими цінами.
• Заборона перевозити зерно з одного регіону України в інший. Тому в деяких областях існує суттєвий надлишок, а в деяких – нестача.
• Непередбачуваність і необґрунтованість політики держави в сфері стимулювання ринку зерна.
• Крайній ступінь нерозвиненості експортної інфраструктури. На даний момент елеватори і порти переповнені зерном і відмовляються приймати зерно далі. Інфраструктура експорту морем розвинена дуже погано. Водяний шлях до портів Азовського та Чорного морів (по Дніпру) практично не діє (а в таких країнах-експортерах, як США, річкове перевезення зерна до морських портів є домінуючим і баржі з зерном по Міссісіпі ходять з частотою трамваїв); елеватори в річних дніпровських портах перебувають у жалюгідному стані; при проектуванні мостів можливість проходу барж, як правило, не враховується. Залізниця фактично залишається єдиним монопольним перевізником, і тому там спостерігається багато зловживань.
• Вартість зберігання зерна на елеваторах є високою, інфраструктура зберігання є досить старою і неефективною, втрати при зберіганні також дуже високі. Українські елеватори часто зловживають своїм монопольним становищем.
• Несталість і досить великі коливання цін на зерно.
• Занижені заставні ціни на зерно.
• Продуктивність урожаю є низькою, це спричинене застарілим обладнанням та технікою, неефективними методами ведення СГ [2].

Зерновий сезон 2008 року в  Україні вирізнився рекордним урожаєм. Стрімке зростання цін на продовольчі  товари призвело до суттєвого збільшення посівів сільськогосподарських  культур, що разом із сприятливими погодними  умовами дало змогу отримати високу врожайність і, відповідно, валовий  збір. 
У 2008 році валовий збір зерна в Україні становив 53,3 млн т (з урахуванням кукурудзи).  Проти попереднього року його виробництво збільшилося в 1,8 раза. До того ж, 13,8 млн т, або 25,9%, із зазначеного обсягу — це продовольче зерно.

У 2010 рік український агропромисловий  комплекс увійшов, маючи в активі плюсові показники. Виробництво  валової продукції сільського господарства в усіх категоріях підприємств зросло порівняно з відповідним періодом 2009 року на 5,4%. Валова продукція агроформувань  збільшилася на 12,7.

Обсяги виробництва валової  продукції зросли в 17 регіонах, з  них понад усе в Черкаській (на 50,5%.), Донецькій (на 10,4%.), Дніпропетровській (на 8,7%.) Харківській (на 5,3%) областях, Автономній Республіці Крим (на 3,9%)(рисунок 1.1). Щоправда, відбулося певне зменшення обсягів  виробництва у 8 областях, найбільше  це стосувалося Київської - на 6%, Хмельницької - на 3,5%, Сумської - на 3,3%, Закарпатської - на 2,9% та Миколаївської - на 2,1%. Але  загальна динаміка все ж була позитивною[3].

 

Рисунок 1.1 – Приріст обсягів  виробництва валової продукції  сільського господарства у 2010 році до попереднього року по регіонах, %

 

Загалом на ринку зерна  у 2010 році склалася незвична для нього  ситуація. З одного боку, Україна  зібрала чималий урожай зерна - 41 млн т при внутрішній потребі  близько 26 млн т.(рисунок 1.2).  Не рекорд, звісно, але показник максимально  до нього наближений. З іншого боку, ціни на зерно на світових ринках цього  року досягли нових історичних висот, що не могло не порадувати наших  аграріїв і зернотрейдерів, які подумки  стали підраховувати відсоток збільшення власних прибутків[3].

 

Рисунок 1.2 – Урожай зерна  за 2005-2010 роки, млн..тонн

За останні роки вітчизняні селекціонери змогли підвищити генетичний потенціал озимої пшениці від 60 до 110 ц/га. У виробничих умовах використовується він на 25-35%. Якщо у 1990 р. удобрювалося 83 % площ і вносилося 141 кг діючої речовини на гектар, то потім відбувся спад. У  найкращому пореформеному 2008 р. вносилося 57 кг діючої речовини на гектар, а в  поточному році - 37 кг. У той час  як фізіологічна потреба внесення добрив для реалізації генетичного потенціалу агрокультур коливається в різних природно-кліматичних зонах від 200 до 250 кг діючої речовини на гектар. Така ж ситуація спостерігається із органічними  добривами.

Рисунок 1.3 – Удобрювання  посівних площ, кг/га

 

У   результаті  низької   ефективності   використання   наявних   угідь  Україна   в   2009   р.   за показником урожайності поступалась провідним  виробникам аналогічної продукції  майже по всіх основних сільськогосподарських  культурах (за винятком пшениці).

Таблиця 1.2 - Урожайність  основних сільськогосподарських культур  у деяких країнах світу у 2009 р., ц/га[4]

Показник	Канада	США	Німеччина	Франція	Польща	Україна
Пшениця	27,8	29,9	78,1	74,5	41,7	31,2
Ячмінь	32,6	39,3	65,4	68,4	34,4	27,7
Кукурудза	83,7	103,4	97,5	91,1	62,3	50,2
Соя	25,4	29,6	10	25,1	16,6	16,8
Соняшник	16	17,4	24,1	23,5	18,1	15,2

Щодо урожайності на внутрішньому ринку, то ситуація не стабільна: у 2010 році відбулося збільшення на 38% у порівняні  з 2000роком, але й відбулося зменшення  на 22,3% у порівняні з урожайним 2008 роком (рисунок 1.4).

Рисунок 1.4 – Урожайність  зернових по роках, ц/га

 

Зерно завдяки зусиллям уряду  цьогоріч лишилось в країні і вартість на нього не зростає. Ціни на пшеницю  в Україні залишилися на рівні $190-200 за т, тоді як на світових ринках ціна тонни  пшениці коливається у рамках $260-270

Позитивною тенденцією є  те, що Україні вдалося зібрати  рекордний урожай сої (таблиця 1.2). На думку експертів інформаційної  агенції АПК-Інформ, Україна в  поточному сезоні збере 1,6 млн т  сої в бункерній вазі. При цьому  потенціал внутрішнього споживання оцінюється на рівні 800 тис. т (650 тис. т), експорту - 750 тис. т (262 тис. т)[5].

Таблиця 1.2 – Хід збирання зернових, зернобобових та олійних  на початок грудня 2010 року.