Аграрна біржа як суб’єкт аграрного права

Нормативно-правова база щодо функціонування Державного інтервенційного фонду неодноразово зазнавала змін. Нині він формується за рахунок фінансових інтервенцій, заставних, форвардних та ф’ючерсних закупівель Аграрним фондом.

Концепцією розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції від 1997 р., передбачено, що закупівля сільськогосподарської продукції за державним замовленням та реалізація сільськогосподарської продукції із державних ресурсів, у тому числі з державного резерву, має здійснюватись, виключно, на біржовому товарному ринку шляхом укладання спотових та форвардних контрактів. Варто відзначити, що за період існування вітчизняного біржового товарного ринку центральними органами влади було прийнято ряд нормативно-правових документів, де передбачається формування обсягів сільськогосподарської продукції і продовольства для державних потреб та їх реалізації з державних ресурсів шляхом здійснення торгів на товарних біржах.

Серед нормативно-правових документів, якими передбачено здійснення певних заходів щодо активізації діяльності біржового аграрного ринку, варто виділити Постанову Кабінету Міністрів України від 19.10.1999 р. № 1928. У цьому нормативно-правовому акті зазначається, що закупівля сільськогосподарської продукції та продовольства для державних потреб, їх реалізація з державних ресурсів і з державного резерву, а також поставка підприємствам агропромислового комплексу матеріально-технічних ресурсів за рахунок коштів державного бюджету має здійснюватись виключно через товарні біржі.

Позитивно на збільшення кількості  укладених контрактів на біржовому  аграрному ринку вплинув Указ президента України від 29.06.2000 р. № 832/2000, що зобов’язував Кабінет Міністрів України запровадити Порядок, згідно якого експорт зерна здійснюється лише за експортними контрактами, зареєстрованими на акредитованих товарних біржах. Для реалізації положень Указу Президента України, Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова від 20.07.2000 р. № 1148, якою зобов’язав Міністерство аграрної політики України посилити вимоги при акредитації товарних бірж.

У подальшому, Кабінетом Міністрів України було визначено, що контракти, базовим активом, яких є зерно, що імпортується або експортується, реєструються на акредитованих Міністерством аграрної політики товарних біржах.

На виконання зазначених нормативно-правових актів, Міністерством аграрної політики України був затверджений Порядок надання товарній біржі висновку про її відповідність вимогам, щодо послуг, зокрема з укладання та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів.

Взаємовідносини на вітчизняному біржовому аграрному ринку визначає Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України».

Попри те, що нормативно-правові акти, якими регламентується порядок створення та діяльності Аграрної біржі, не кореспондуються з іншими, раніше ухваленими нормативно-правовими актами все ж таки Аграрна біржа була створена.

На Аграрну біржу державою покладена функція організації біржових торгів з придбання та продажу об’єктів державного цінового регулювання для потреб державного продовольчого резерву, а також з продажу об’єктів державного цінового регулювання, що були конфісковані та підлягають продажу відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України». Від імені ДП «Аграрна біржа» мають право укладати контракти сертифіковані та зареєстровані у відповідності до чинного законодавства товарні біржі. [7;12-14]

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» аграрна біржа - це юридична особа, яка надає послуги суб'єктам господарювання з укладення біржових договорів щодо сільськогосподарської продукції, товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення розрахунково-клірингової діяльності за ними.

Як зазначається у ст. 1 та ст. 17 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» аграрна біржа (АБ) створюється та діє на підставі Закону України «Про товарну біржу» та підпадає під регулювання норм цього Закону і статей 279-282 Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених зазначеним Законом. «Особливості», встановлені Законом, фактично роблять неможливими застосування до АБ зазначених вище законів. Це стосується, зокрема, порядку створення АБ та членства.

Стаття 5 Закону України «Про товарну біржу» встановлює такі правила створення товарних бірж:

- добровільність об'єднання зацікавлених юридичних і фізичних осіб, яким це не заборонено чинним законодавством;

- заборону органам державної влади та управління, а також державним установам (організаціям), що перебувають на державному бюджеті бути членами товарних бірж;

- заснування товарної  біржі здійснюється шляхом укладення  засновниками угоди, яка визначає  порядок та принципи її створення,  склад засновників, їх обов'язки, розмір і строки сплати пайових, вступних та періодичних внесків;

- кожний із засновників  сплачує пайовий внесок.

Зовсім  інші підходи до створення АБ має  Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України». Відповідно до ст. 17 Закону засновником аграрної біржі є Кабінет Міністрів України в особі Аграрного фонду. Така конструкція створення юридичної особи викликає багато питань, оскільки не зрозуміло, як одна юридична особа може виконувати за іншу юридичну особу функцію засновника. Які відносини виникають між Кабінетом Міністрів та Аграрним фондом у зв'язку з цим? Чи можна вважати Аграрний Фонд представником Кабінету Міністрів? При цьому, відповідно до п. «в» ст. 17 Закону «Про державну підтримку сільського господарства України», Кабінет Міністрів України здійснює засновницький внесок до статутного фонду (капіталу) такої аграрної біржі у розмірі, що дорівнює мінімальним вимогам до статутного фонду банку-резидента» який мас ліцензію для здійснення повного обсягу банківських операцій, за рахунок свого резервного фонду в особі Аграрного фонду, а також затверджує статут.

Отже, хто є засновником АБ - Кабінет Міністрів чи Аграрний фонд? Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 26 грудня 2005 р. № 1285 «Про створення Аграрної біржі», якою був затверджений Статут та склад наглядової ради аграрної біржі (надалі - АБ). У Статуті АБ також зазначається, що засновником Біржі є Кабінет Міністрів України в особі Аграрного фонду. Але які функції виконує як засновник Аграрний фонд? Загалом ніяких, тому навряд чи цю юридичну особу можна назвати засновником.

Надання права Кабінету Міністрів  України на створення АБ також  суперечить ст. 5 Закону України «Про товарну біржу», оскільки закон забороняє органам державної влади та управління, а також державним установам (організаціям), що перебувають на державному бюджеті бути членами товарних бірж. Що стосується Аграрного фонду, то відповідно до ст. 9 Фонд є державною спеціалізованою установою, уповноваженою Кабінетом Міністрів України провадити цінову політику в агропромисловій галузі економіки України. Він є бюджетною установою, підпорядкований, підзвітний та підконтрольний центральному органу виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики. Таким чином, як бюджетна установа фонд також не мав права бути членом товарних бірж.

Отже, засновником АБ є Кабінет  Міністрів України, його функції виконує Аграрний фонд (державна бюджетна установа), а внесок до статутного фонду (капіталу) вносить третя юридична особа - Міністерство аграрної політики. Така передача функцій засновника не може не викликати критики. [4;388]

Наведені приписи розглядуваного Закону дозволили окремим дослідникам  дійти висновку, що з моменту набрання чинності Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України» Аграрна біржа може створюватися виключно Кабінетом Міністрів України. Однак таку позицію навряд чи можна вважати обґрунтованою. По-перше, після набрання чинності Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України» продовжували й продовжують діяти Закон України «Про товарну біржу» та згадані вище норми Господарського кодексу України. Більш того, практика функціонування аграрних бірж також довела, що окрім Аграрної біржі, створеної Кабінетом Міністрів України, функціонували й продовжують функціонувати й інші товарні біржі, що спеціалізуються на наданні послуг з укладення угод із сільськогосподарською продукцією.

З метою виправлення такої ситуації, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу» від 04 лютого 2009 р., №922 до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» були внесені зміни. Згідно названих змін було уточнено редакцією окремих положень статті 17 останнього Закону та зазначено, що засновником аграрної біржі може бути (а не виключно є) Кабінет Міністрів України в особі Аграрного фонду. Тобто, іншими словами. З моменту набуття з 17.03.2009 р. чинності вказаним Законом України від 04 лютого 2009 р., правові колізії щодо створення Аграрної біржі виключно Кабінетом Міністрів України в законодавстві України усунені. [5;449-450]

Відповідно до п. «г» ст. 17 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» членами аграрної біржі можуть бути виключно резиденти. Поняття резидентів визначає Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», відносячи до них фізичних осіб (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном; юридичних осіб и, суб'єктів підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України. Отже, резидентами є як фізичні, так і юридичні особи.

Водночас, всупереч Закону України  «Про державну підтримку сільського господарства України» п. 22 Статуту Аграрної біржі, затвердженого Кабінету Міністрів від 26 грудня 2005 р. № 1285, визначає, що членами АБ є Аграрний фонд, а також прийняті до її складу згідно з цим Статутом юридичні особи - резиденти. Отже, відповідно до статуту АБ, її членами можуть бути лише юридичні особи.

Особливістю створення та існування  товарних бірж є необхідність внесення пайових, вступних та періодичних внесків (ст. 5 Закону України «Про товарну біржу»). Такі майнові внески здійснюють члени біржі. Що стосується АБ, то Закон виділяє такі поняття, як засновницький внесок до статутного фонду (капіталу) та первинний внесок до статутного фонду (капіталу).

Відповідно до п. «в» ст. 17 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» Кабінет Міністрів України здійснює засновницький внесок до статутного фонду (капіталу) такої аграрної біржі у розмірі, що дорівнює мінімальним вимогам до статутного фонду банку-резидента, який має ліцензію для здійсненна повного обсягу банківських операцій, за рахунок свого резервного фонду в особі. При цьому в порушення вимог зазначеного Закону внесок відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 26 грудня 2005 р. №1285 було зобов'язано здійснити Міністерство аграрної політики.

Якщо ж звернутися до прикінцевих  положень Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», то п. 3 ст. 18 встановлює, що АБ підлягає державній реєстрації до 1 жовтня 2004 року. Первинний внесок до статутного фонду аграрної біржі здійснюється АФ у встановлені цим Законом строки. Якщо ж звернутися до статуту АБ, то він ні яким чином не встановлює обов'язок Аграрного фонду внести первинний внесок. Навіть навпаки, звільняє від деяких майнових обов'язків Аграрний фонд. Так, відповідно, до пункту 18 Статуту майно біржі формується за рахунок: коштів, переданих їй Кабінетом Міністрів України як внесок до статутного фонду; вступних і періодичних внесків о членів (крім Аграрного фонду).

Навряд  чи слід шукати особливий правовий зміст у зміні назви пайового внеску на внесок до статутного фонду у розмірі, який фактично встановлений для банків. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про банки та банківську діяльність» мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше 10 мільйонів євро. Для банків, які здійснюють фінансові операції, логічним є встановлення мінімального статутного капіталу, тим більше, що статутний капітал банку, створеного у формі акціонерного товариства, несе гарантуючу функцію, оскільки чисті активи банків не можуть бути менше ніж мінімальний розмір статутного капіталу (ст. 155 ЦК). Отже, формування статутного капіталу у такому великому розмірі для банківських установ має сенс. Щодо АБ такі вимоги формування статутного фонду (капіталу) у таких великих розмірах не зрозумілі, тим більше, ні Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України», ні Статут АБ не зазначає на порядок його використання чи необхідність підтримання чистих активів. Крім цього, традиційним у корпоративних відносинах є виникнення певних майнових прав, які пов'язані зі статутним (складеним) капіталом. Так, зокрема, статутний капітал акціонерного товариства поділяється на акції (ст. ЦК), а статутний капітал товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю поділяється на частки. Учасники зазначених господарських товариств в залежності від кількості акцій чи розміру частки мають відповідні майнові (право на отримання прибутку чи дивідендів) чи немайнові права (кількість голосів у вищому органі управління).

Які ж преференції держава надає Аграрному фонду, який не є ні засновником, ні особою, яка передала внесок до статутного капіталу, але є членом біржі? Відповідно до п. «г» ст. 17 Закону, тільки Аграрний фонд, як член АБ, має право приймати рішення щодо:

призначення або зміни керівництва  аграрної біржі;

введення плати за здійснення Аграрним фондом будь-яких операцій, пов'язаних з державним ціновим регулюванням відповідно до цього Закону;

будь-яких обмежень щодо торгівлі об'єктами державного цінового регулювання на аграрній біржі;

введення будь-яких застережень  щодо обмеження права Аграрного  фонду призупиняти або зупиняти торги об'єктами державного цінового регулювання у випадках, визначених цим Законом;

зміни положень статутних документів аграрної біржі, які звужують або обмежують компетенцію Аграрного фонду або Наглядової ради Аграрної біржі;

зміни встановлених правил кліринго-розрахункового обслуговування членів Аграрної біржі;

ліквідації або реорганізації  Аграрної біржі;

інших рішень, які відповідно до норм цього Закону перебувають у виключній компетенції Аграрного фонду або Кабінету Міністрів України. [4;387-388]