Аграрна біржа як суб’єкт аграрного права

 

Індивідуальна робота на тему:

 

Аграрна біржа як суб’єкт аграрного права

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На усіх етапах розвитку ринкових відносин важливою умовою є створення такого економічного механізму, який би забезпечував цивілізоване і раціональне функціонування народногосподарського комплексу будь-якої країни світового ринку. Важливою складовою частиною цього механізму є сфери обсягу товарів, сировини, фондів та цінних паперів. Своєю чергою, сфера обсягу повинна опиратись на відповідну інфраструктуру, однією з важливих ланок якої є біржі.

Біржа – це своєрідний аукціон, де є достатня кількість відповідних  предметів купівлі-продажу, де працюють чесні і добросовісні продавці та купівельноспроможні покупці, які готові здійснювати переговори і укладати угоди. Основна мета біржової торгівлі полягає у якомога швидшому просуванні продукції зі сфери виробництва у сферу споживання, впливу цін на основі попиту і пропозиції, регулюванні товаропотоків у ринковому середовищі. Завдання біржі полягає в упорядкуванні ринків капіталу, валюти, сировини і товарів.

У світовій практиці першими і найбільш вдалими були товарні і товарно-сировинні біржі, які займались продажем готових товарів промисловості, сільського і лісового господарства. Товарні біржі – це постійно, діючий гуртовий ринок, на якому працюють окремі особи-підприємці, фірми і організації, а також країни, що укладають угоди купівлі-продажу широкого асортименту сировини і продовольчих товарів за уніфікованою системою стандартних вимог.

З погляду асортименту  сільськогосподарської продукції  фірми діляться на універсаль-ні та спеціалізовані. До перших відносяться  біржі в Чікаго, Нью-Йорку, Лондоні, Гамбурзі, Вінніпезі, Роттердамі. До спеціалізованих відносять біржі в Канзас-Сіті, Мінеаполісі, Парижі, Марселі, Гаврі, Сіднеї, Мельбурні, Амстердамі, Ліверпулі. Практично весь біржо-вий обсяг на світовому товарному ринку здійснюють 50 відомих бірж, з яких 84 % товарообороту припадає на США, 8 % – на Великобританію, 6 % – на Японію, 2% – на товарні біржі інших країн. Загальний щорічний одсяг біржового товарного обігу становить 4–5 трл. доларів США. У структурі товарів насіння олійних і продукти їх переробки зай-мають 25 %, енергоносії – 19 %, зернові культури –14 %, цукор і кава – 13 %, жива худоба і м'ясо – 12 %, дорогоцінні метали – 7 %.

Отже, біржами охоплена основна  номенклатура сільськогосподарської  продукції, що і дає змогу розглядати їх як ефективний генератор відповідних  цін. Цьому сприяє і характер біржової торгівлі, який передбачає обов'язкове дотримання таких принципів:

1) вільне виявлення ціни  у результаті співвиявлення попиту  і пропозицій;

2) наявність конкурентів  з боку продавців і покупців;

3) відкритість угод і  доступність ринкової інформації  для усіх зацікавлених операторів 

ринку.

Саме на основі цих принципів  закладається фундамент функціонування різноманітних видів бірж, кількість  яких в Україні з року в рік  зростає. [1;431-432]

Аграрні біржі в Україні - явище нове і одночасно добре відоме в історичному контексті. З метою з'ясування їхньої сутністі, необхідно простежити історичний шлях розвитку, звернути особливу увагу саме на вітчизняний досвід діяльності товарних бірж.

Отже проаналізуемо етапи еволюції біржової торгівлі в Україні та у Російській Імперії. Враховуючи те, що більшість земель сучасної України входили до складу Російської імперії, процес створення та функціонування бірж в Україні нерозривно пов'язаний з розвитком бірж у Росії. Проаналізувавши історичну, юридичну, економічну літературу, можна зробити висновок, що у дореволюційний період та на початку XXст. вчені приділяли велику увагу проблемам діяльності бірж. Сучасна наукова думка щодо діяльності бірж грунтується на дослідженнях таких авторів, як: І.Бак, О.Невзоров, Г. Неміров, Ю.Філіпов, К. Шмидт та провідних біржових юристів, таких як: К. Гаттенбергер, Н. Васильєв, А. Кофман та ін.

 У літературі, існує декілька класифікацій етапів становлення біржового руху в Україні. Так, виокремлено чотири історичні етапи розвитку біржової торгівлі в Україні. Перший етап пов'язаний з відкриттям у 1796 р. Одеської біржі. Другий -- пов'язаний з реформою 1861 р. та відкриттям Київської товарної біржі (1869р.), Харківської (1876р.), Миколаївської (1885 р.) бірж. Третій - 20-ті роки XXст. Четвертий - з 1990 р і до нашого часу.

Але найбільш докладною є  класифікація запропонована О.Сохацькою. Автор вказує вісім етапів, а саме:

1) 1796-1860 рр. Відкриття першої  товарної біржі з Одесі та  початок біржового руху;

2) 1861-1914 рр. Активізація біржового  руху та спеціалізація бірж  на окремих видах продукції:  хлібні 'Миколаївська, зернова-Одеська), м'ясні, винні, фруктові, цукрові  (Київська товарна біржа) та  ін. Саме виникнення спеціалізації  є передумовою для подальшого  відокремлення аграрних від інших  видів бірж;

3) 1914-1921 рр. Повне припинення  біржової діяльності;

4) 1921 -1928 рр. Відродження біржової  торгівлі в період НЕПу. На відроджених біржах здійснювалась торгівля різним товаром, в тому числі не біржовим - годинники, одяг тощо;

5) 1990 р. - відродження біржової  торгівлі. Характеризується стрімким  зростанням кількості бірж на  теренах колишнього СРСР, та в  Україні зокрема; 

6) 1992 р. - припинення розвитку  біржової торгівлі в зв'язку  з прийняттям закону про оподаткування  доходу від біржової діяльності;

7) 1995-1996 рр. Поворотний момент розвитку бірж в Україні. Характеризується активною участю уряду у формуванні сировинних ринків. Прийнято концепції розвитку біржових сільськогосподарських та фондових ринків. Саме цей період можна вважати початком виділення аграрних бірж з товарних у правовому полі, оскільки підзаконні нормативно-правові акти, починаючи з 1995 року надають аграрним біржам особливого значення;

8) з 1997-до нашого часу. Характеризується зростанням кількості  бірж та спробою впровадження  строкових контрактів. [2]

Зважаючи на світовий досвід і сучасні тенденції діяльності бірж, з урахуванням вітчизняних особливостей, 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про товарну біржу», що забезпечило передумови для динамічного розвитку національного біржового аграрного ринку.

Пізніше було ухвалено ряд нормативно-правових актів, якими регламентується процес формування та діяльності товарних бірж, функціонування товарного біржового ринку.

Організований аграрний ринок – це сукупність правовідносин, пов’язаних з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів, предметом яких є сільськогосподарська продукція, за стандартизованими умовами та реквізитами біржових договорів і правилами аграрної біржі. Нині Україні притаманно завершення формування необхідних елементів ринкової інфраструктури і, зокрема, особливої форми оптового ринку – товарних бірж. Це надзвичайно важлива складова розвинутої ринкової інфраструктури, яка є специфічною формою організації ринку, де завдяки біржовим посередникам здійснюється вільна торгівля товарами. Аграрній біржі належить провідне місце у формуванні ціни на основі конкуренції та фактичного співвідношення попиту і пропозиції, хоча вона лише закладає підвалини для визначення ціни, а не визначає реальну ціну товару на сільськогосподарську продукцію. Крім того, біржа має безпосереднє відношення до залучення інвестиційних ресурсів. Вона виступає каталізатором процесу мобілізації коштів для інвестування сільського господарства та АПК в цілому.

Аграрне виробництво вважається одним з найризикованіших видів  людської діяльності, бо на нього, крім економічних і політичних чинників (зміна законодавства, зміна курсу валют та інших макроекономічних параметрів), впливають, зокрема, невизначеність у цінах на продукцію, зменшення урожайності або продуктивності, стихійні лиха тощо. При виробництві основних сільськогосподарських культур найбільшими ризиками є зменшення урожайності та зниження цін. Сільськогосподарські підприємства можуть уникнути цих ризиків за допомогою товарних бірж, які забезпечують страхування проти ризику цінових змін передаванням ризиків спекулянтам.

Водночас, аграрний сектор економіки  є стратегічно важливим для України. Завдяки його діяльності забезпечується продовольча незалежність країни і  надходження валюти від зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією. Становлення ринкової агроінфраструктури тісно пов'язане з розвитком ринку збуту, адже для виробника проблемним є не лише виробництво продукції, а можливість її реалізації. Вирішуючи питання реалізації продукції, сільськогосподарські товаровиробники поповнюють вичерпані протягом періоду вирощування та збирання врожаю матеріально-технічні та сировинні ресурси. Тому головним призначенням товарних бірж є обслуговування товарних ринків, зокрема продовольчих. Вони повинні:створювати найпривабливіші умови для учасників при проведенні біржової торгівлі;регулювати біржові операції;встановлювати ціни з урахуванням попиту і пропозиції;надавати учасникам і відвідувачам біржі організаційні та інші послуги;здійснювати збір, опрацювання та поширення інформації, пов’язаної з кон’юнктурою ринку на певні групи продукції (товарів).

Функціонування агробірж супроводжується певними особливостями, притаманними аграрному виробництву, що включає сезонність, якість ґрунтів, їх зональні особливості, територіальну розмежованість, форми власності на землю, використання біотехнологій тощо. В умовах ринку організація біржової торгівлі передбачає використання механізмів вирівнювання і регулювання цін, які забезпечують прозорість купівлі-продажу продукції та об'єктивність установлення цін. Такими фінансовими інструментами є форвардна та ф’ючерсна торгівля продукцією, однак вони поки-що не набули в Україні значного поширення. [3;18-20]

Світовий досвід показує, що інтенсивність розвитку та ефективність функціонування біржового ринку, залежить від того, наскільки ефективним є його інституціональне забезпечення. На шляху побудови цивілізованих ринкових відносин Україна не стала виключенням із цього загальновизнаного правила. В Україні фактично сформоване аграрне законодавство на рівні підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють діяльність аграрних бірж.

Ключовим законодавчим актом, що регламентує правове становище, основні принципи діяльності, права, порядок створення, управління та набуття членства у товарній біржі є Закон України «Про товарну біржу». На момент прийняття цього Закону була відсутня будь-яка нормативно-правова регламентація діяльності такої економічної організації, як товарна біржа. Зважаючи на це, його прийняття було необхідним і доречним. До цього законодавчого акту неодноразово вносились зміни, але чинна його редакція, на жаль, не відповідає потребам як учасників біржового товарного ринку зокрема, так і економічним інтересам України у цілому.

Одним з підзаконних нормативно-правових актів, яким регламентується біржова торгівля сільськогосподарською продукцією, є затверджені у 1996 р. Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією. Ними регламентується порядок здійснення біржових операцій щодо сільськогосподарської продукції, встановлюються норми поведінки учасників біржових торгів, посадових осіб і працівників бірж, визначається зміст біржових угод та встановлюються гарантії їх виконання . Товарні біржі мають право затверджувати власні правила біржової торгівлі лишу у тому випадку, якщо вони не вступають у протиріччя з вимогами типових правил біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією.

За роки існування вітчизняного біржового аграрного ринку органами державної виконавчої влади були прийняті численні концепції та програми його розвитку та удосконалення.

Перша прийнята за часів незалежності концепція стосовно розвитку біржового аграрного ринку була ухвалена Постановою Кабінету Міністрів України у 1995 р., а саме: Концепція організації біржового сільськогосподарського ринку. Цим документом, зважаючи, на відсутність на той момент будь-якої законодавчої регламентації діяльності суб’єктів інфраструктури аграрного ринку, передбачено затвердження Типового положення про міжрегіональний та районний агроторговий дім, опрацювання механізмів взаємодії агроторгових домів з аграрними біржами, розроблення пропозицій щодо оподаткування аграрних і товарних бірж.

З метою координації роботи з організації біржового ринку сільськогосподарської продукції у 1996 р., Кабінетом Міністрів України затверджено Положення про державну комісію з питань організації біржового сільськогосподарського ринку.

Проте Державна комісія з питань організації біржового сільськогосподарського ринку, якій були надані відповідні повноваження, фактично не здійснювала свою діяльність та не проводила засідань, тому поставлені завдання, щодо розвитку біржового аграрного ринку залишились невиконаними. Положення про державну комісію з питань організації біржового сільськогосподарського ринку втратило чинність у 2004 році.

У подальшому, на виконання  положень Концепції розвитку біржового  сільськогосподарського ринку було розроблено та прийнято положення про  Державний інтервенційний фонд стабілізації зернового ринку України, де були визначені умови діяльності Державного інтервенційного фонду стабілізації ринку зерна, створеного у складі ДАК «Хліб України. Ця інституція мала здійснювати регулювання ринку зерна шляхом проведення фінансових або товарних інтервенцій, використовуючи інструменти й механізми біржового товарного ринку та керуючись при цьому вимогами Типових правил біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією.