Пропаганда як форма комунікації

      Пропаганда може бути інформативною комунікацією тоді, коли пропагандист і аудиторія поділяють певні загальні ідеї і коли щось пояснюється. Інформація, передана пропагандистом, може бути абсолютно безперечною і абсолютно правильною. Однак пропагандист знає, що його завдання полягає не в досягненні взаємного розуміння, а у досягненні власних цілей. Пропагандист буде прагнути контролювати інформацію і направляти громадську думку, формуючи сприйняття за допомогою стратегії інформаційної комунікації.

      Подібним чином вселяє розділяє з аудиторією ідеї, пояснює, інструктує з метою досягнення взаємозалежності. Фактично вселяє ефективно використовує дані швидше для навчання потенційної аудиторії, ніж для її переконання. Інформація сама по собі не переконує, а лише забезпечує довіру до нав'язується. Однак навіювання не завжди є інформаційною комунікацією. Воно гранично ясно висловив свою мету, якщо дійсно хоче зміни установок аудиторії. Пропагандист ж переслідує власні інтереси або інтереси своєї організації часто за рахунок тих, на кого спрямована пропаганда. Він прагне контролювати потік інформації для спрямованого впливу на громадську думку і маніпулювання поведінкою людей. Контроль над інформацією приймає форму її приховування, випуску в заздалегідь певний час разом з іншою інформацією, здатною вплинути на сприйняття людей, фабрикації інформації, направлення його на спеціально підібрані групи, спотворення інформації. Автори виділяють два основних способи, за допомогою яких пропагандист прагне контролювати потік інформації: «по-перше, контролюючи засоби масової комунікації як джерело поширення інформації і, по-друге, надаючи спотворену інформацію з джерела, що зовні здається достовірним».

      Отже, з Античної Греції і до сьогодні вивчення пропаганди як масової культури є необхідним, цікавим і важливим для розвитку суспільства. 
 

Розділ 2. Поняття пропаганди 

2.1 Пропаганда як політична комунікація 

      Пропаганда  належить до сфери політичної комунікації. Політична комунікація – це процес передачі політичної інформації, яка циркулює між частинами політичної системи, між політичною та громадською системами, а також це процес обміну інформацією між політичними структурами, громадськими групами та індивідами. Вперше термін «політична комунікація» був використаний у кінці 40-х років ХХ ст., що стало свідоцтвом росту ролі інформації у суспільно-політичному житті. Саме тоді політична комунікація як науково-прикладна дисципліна відокремилась від соціальних та політичних наук.

      Більшість дослідників принципово заперечують абсолютну тотожність політичної комунікації з пропагандою, яка набула однозначно відтінок негативної конотації. Разом з тим безумовний підхід до цієї проблеми свідчить, що як сам процес переконання, який лежить в основі політичної комунікації, так і інструментарій, який для цього застосовують, має чимало спільного з методами пропаганди. На відміну від переконання, пропаганда є одностороннім комунікативним процесом. Принциповою відмінністю політичної комунікації від пропаганди є такі функції, як розповсюдження інформації, забезпечення рівного доступу до інформації, спонукання громадян через інформування до участі у політичній та суспільній діяльності. Основою функціонування політичної комунікації є засоби масової інформації – ЗМІ. [20, c. 132]

      Пропаганда (від лат. рropaganda – розповсюдження) – позитивне повідомлення про неконкретний об’єкт для максимально широкої аудиторії.

      Пропаганда  одночасно діяльність, яка направлена на популяризацію та розповсюдження ідей в суспільній свідомості. Пропаганда поширюється усно, через радіо, телебачення, друковані засоби масової інформації  або за допомогою інших засобів, розповсюджується інформація у вигляді ідей, теоретичних знань, переконань, поглядів та ін. Цим обумовлюється її специфіка. Пропаганда одне з головних засобів політичної комунікації.

      Пропаганда  одночасно і комунікативна технологія, основана на переконанні, і суцільний  комунікативний акт.

      Переконання – комунікативний метод, що передбачає звернення, перш за все, до свідомості людини з опорою на її почуття та досвід з ціллю формування у нього свідомого відношення до чого-небудь, нових установок. Іншими словами – зміни поглядів, знищення перешкод для надходження нової інформації. В основу переконання покладена логіка переконання, яка пробуджує критичність сприйняття, визначає свідоме розуміння проблемі. Результат переконання – погляди на явища, ідеї, речі або людей, які можна змінити в подальшому, якщо є достатня аргументація.

      Ціллю пропаганди є забезпечення загальної  орієнтації, позитивного або негативного відношення до певного об’єкта.

      Основна ціль пропаганди – довести головні  ідеї та теоретичні знання до широких  верств населення та перетворити  у власні переконання.

      Пропаганда  – процес закріплення у свідомості певних цінностей.

      Агітація – вид пропаганди (від лат.  аgіtatіo – спонукання до дій) – пропагандистський вплив для мобілізації політичної активності населення, як окремих груп, так і широких верств населення.

      Агітація  – це вплив на свідомість людей  шляхом розповсюдження окремих ідей та лозунгів з ціллю мобілізації їх на виконання поставлених задач.

      Основні підходи до розуміння агітації:

      а) це розповсюдження політичних ідей та лозунгів з ціллю впливу на громадську свідомість та прихильність народних мас, спонукання їх до ціле направленої активності політичних дій;

      б) це один з розповсюджених засобів  політичної боротьби;

      в) це усна, друкована та політична  діяльність, за допомогою якої ті, чи інші політичні сили впливають на свідомість та прихильність мас з  ціллю спонукати їх до активних дій у певному напрямі.

      В політичній боротьбі агітація використовується як у явній, так і в скритій  формі.

      Задача  пропаганди: об’єднання теоретичного та буденного рівнів свідомості. [19, c. 223]

      Механізм  введення в буденну свідомість об’єктів теоретичної свідомості:

• надання ідеям образно-емоційних форм;
• спрощення (примітивізація) ідей;
• систематичне повторення одних і тих же самих положень;
• використання перебільшень, брехні;

Фактори пропаганди:

1. Чим більший розрив між досвідом людей та ідеєю, тим більше викривлень та брехні у пропаганді;

2. Пропаганда має орієнтуватися на референтні групи («лідерів думок»);

Види  пропаганди:

• «біла» пропаганда (відоме джерело, правдиве повідомлення);
• «сіра» пропаганда (джерело невідоме, правдивість не встановлена);
• «чорна» пропаганда (фальсифікація джерела та повідомлення);

      Основна відмінність між пропагандою  та агітацією полягає в тому, що пропагандист, розкриваючи одне питання  повинен висказати безліч ідей, настільки  багато, що їх не одразу можуть зрозуміти  середні громадяни. Агітатор, розкриваючи те саме питання, візьме тільки одну його змістовну частину, причому найбільш відому усім громадянам, та направить усі свої зусилля на те, щоб, спираючись на цей усім відомий факт (приклад), показати людям направлення дій, які приведуть до покращення спільного стану.

      За  концепцією соціолога Цуладзе пропаганда поділяється на позитивну (конструктивну) та негативну (деструктивну). [22, c. 154]

      В деяких випадках пропаганда використовується не тільки в політиці, але і в  соціально-культурній сфері. 
 

      2.2 Структура пропаганди 

     За  цільовою направленістю психологічного впливу пропаганди на масову свідомість виділяють наступні форми: пропаганда творення, пропаганда стійкості й  героїзму, пропаганда освіти, пропаганда руйнування, пропаганда розділення, пропаганда залякування та пропаганда відчаю. [10]

      Пропаганда  творення виступає за побудову соціуму  нового типу та закликає людей, як громадян, прийняти участь у цій побудові.

      Пропаганда  стійкості та героїзму оспівує мужність при подібній побудові нового суспільства, пропонує стійко терпіти поразки та тяжкості, наприклад військові, підкреслює героїчні та жертовні дії окремих людей та громадян, ставлячи їх в приклад, як основу для масового героїзму.

        Пропаганда освіти поширює інформацію  про діяльність влади, політичних  активістів, голів партій, про економіку та воєнну силу країни, рекламує державний устрій та національний спосіб життя, підкреслює цінні орієнтири суспільства, як єдину можливу та правильну систему.

      Пропаганда  руйнування це контрпропаганда ворожої  державної або політичної ідеології. Як правило, вона запевняє людей у вадах опонентів, їх злодіяннях, помилках та злочинності, викриває протилежну систему цінностей, підкреслює негативні риси чужих лідерів.

      Пропаганда  розділення будується на міжнародних  або міжнаціональних протиріччях: релігійних, соціальних, культурних, світоглядних. Цей вид пропаганди активно звертається до незгод між підлеглими та начальством, рядовими та офіцерами, між різними партійними угрупованнями або родами військ недруга.

      Пропаганда  залякування закликана морально придушити, та налякати вороже населення, армію або табір опонентів, вона робить акцент на достойності сторони, економічному, воєнному потенціалі. Нерідко вона звертається і до фізичного впливу, як наглядного інструментарію.

      Пропаганда  відчаю підкреслює та посилює забруднення, несприятливу економічну та соціальну ситуацію у ворожій державі та або у своїй же країні, як наслідок помилок політичних опонентів. Ця пропаганда намагається переконати людей у тому, що політикам або керівництву країни немає справи до потреб і лих простого населення, що вони не здатні допомогти їм і що-небудь кардинально змінити. У ситуації війни рядовим і офіцерському складу намагаються вселити відчай, безнадія і безвихідність їх положення з-за браку продуктів, зброї, медикаментів, марність опору .

      Пропаганда дуже тісно пов'язана з паблік рілейшенз, проте вона має і низку відмінностей. Паблік рілейшенз (скорочено РR) - спеціалізована діяльність державних і громадських організацій, яка забезпечує взаєморозуміння і доброзичливість у контактах з масами (публікою), соціальними групами. Реалізується шляхом розповсюдження інформації, яка розкриває механізми здійснення влади, контактами, які імітують довіру у взаємовідносинах влади і мас. РR - важлива складова управлінської діяльності, покликана забезпечити взаєморозуміння, довіру між сферою управління і широкими суспільними верствами, соціальним середовищем. [3, c. 110]

      Зіставлення пропаганди та паблік рилейшнз свідчить, що вони є мистецтвом переконання людей і впливу на їхню думку. Але пропаганда здійснюється особою, яка прямо не зацікавлена у поліпшенні показників діяльності підприємства, тобто вона не передбачає кризових ситуацій і не запобігає їх, а також не підтримує готовність у потенційного споживача до необхідних змін. У паблік рілейшенз частіше передбачається двостороннє спілкування, тобто діалог. Логіка паблік рілейшенз більшою мірою спрямована на досягнення консенсусу в процесі купівлі-продажу, а не на досягнення конкретного результату, зміни свідомості індивідів і груп.

      У пропаганді розрізняють суб'єкт і об'єкт впливу. Суб'єкт впливу може змінюватися з часом. Суб'єкт, зацікавлений у формуванні певного громадської думки, трансформується з правлячих верхівок держав - еліти, так званої «демократії», основою якої є провідні міжнародні організації, провідні фінансово-промислові блоки країн і світу.

      Об'єкт впливу - свідомість людини, її дух, ідеологічні і соціальні установки.

      Для пропаганди необхідна наявність ідеї, цільової аудиторії і засобів, щоб донести ідею до цільової аудиторії.

      Ефективність пропаганди визначається співвідношенням фактичної кількості залучених прихильників до планованої кількості.

      Можна виділити три основних критерії змісту ефективної пропаганди:

      1. Наявність центрального тези;

      2. Легкість для розуміння цільовою аудиторією;

      3. Складність для критики (обґрунтованість тез, їх несуперечливість один одному і т. п.; або хоча б видимість цього).

      Таким чином, буде просуватися деяка ідея (1), легко доступна розумінню аудиторією (2) і стійка до критики з боку (3). Причому має бути дотриманий баланс між (2) та (3). Якщо баланс не дотримано, то які ідеї будуть просто незрозумілі значній частині цільової аудиторії, або занадто вразливі для контрпропаганди.