Виконавча влада і її функції

Органи виконавчої влади посідають ключове місце в структурі державної влади, які реалізують розроблені урядом і схвалені парламентом програми щодо всебічного розвитку країни.

Головним завданням органів виконавчої влади є зростання таких макроекономічних показників як - національне багатство, валовий внутрішній продукт, національний дохід, державні та приватні інвестиції та ін При професійно розробленому державному плані і існуючому потенціалі Україні цілком можливо досягти високих показників в економіці, а нам з вами бажаю вміти правильно і осмислено оцінювати результати діяльності виконавчої влади і здійснити довіру тільки того уряду, якому під силу забезпечити ріст і розвиток держави, а також зростання якості життя його громадян 1.

2.2 Функції та компетенція органів виконавчої влади

Як зазначалося вище, виконавча влада відіграє важливу роль серед органів державної влади, здійснюють функцію державного управління економічним, соціально-культурним і соціально-політичним будівництвом у державі.

Виконавча влада виконує правозастосовчу, контрольну, правоохоронну та координуючу функції. Правозастосовча діяльність виконавчої влади полягає в розробці і фактичному здійсненні заходів, спрямованих на виконання законів. Правоохоронна функція виконавчої влади забезпечує хід реалізацій правозастосовчої діяльності та належну поведінку всіх учасників даного процесу. Контрольна функція проявляється в забезпеченні податкової та митної політики держави, нагляд за функціонуванням об'єктів управління. В умовах багатоукладності сфери управління все більше зростає значення координуючої діяльності виконавчої влади, яка носить переважно коригуючий, реєстраційний, наглядовий і правоохоронний характер 1.

Виконавча влада є самостійною і незалежною гілкою влади, але при виконанні своїх функцій тісно взаємодіє із законодавчою і судовою гілками влади. На відміну від законодавчих і судових органів, які можу функціонувати періодично (перші під час сесій, другі за наявності злочинів), виконавча влада діє постійно, і її функціонування не може припинитися ні на один день.

Компетенція виконавчої влади охоплює практично всі сфери суспільного життя - економіку, науку, культуру, освіту, охорону здоров'я, соціальну сферу, національну безпеку і громадський порядок, оборону. і зовнішні відносини. Призначенням виконавчої влади є: виконання рішень, прийнятих безпосередньо народом або законодавчим органом влади; визначення і здійснення програм розвитку суспільства; управління галузями суспільного господарства: забезпечення громадського порядку, стабільності і безпеки в суспільстві, захист прав і свобод громадян.

Залежно від обсягу, характеру компетенції органи виконавчоївлади діляться на:

• Органи загальної компетенції - органи, які в межах підвідомчої території здійснюють державне управління;
• Органи галузевої компетенції реалізують державну політику у відповідній галузі;
• Органи спеціальної (функціональної) компетенції - реалізують державну політику в певній сфері, вирішують питання, що мають загальний характер для всіх або більшості галузей господарства;
• Органи предметної компетенції - адміністрації государственныхпредприятий установ, керівні діяльністю відповідних підприємств, установ.

Розглянемо функції і компетенцію виконавчої влади.

Згідно з діючою Конституцією України Кабінет Міністрів має значно більше коло повноважень, ніж раніше. Зокрема, він виконує такі функції, як виконавча, бюджетно-фінансова, державного програмування розвитку України, організаційну, управління державною власністю та ін У відповідності з цими функціями Кабінет Міністрів має такі повноваження:

• забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики;
• вживає заходів до забезпечення державного суверенітету, національної безпеки та обороноздатності України, її територіальної цілісності і економічної самостійності:
• вживає заходів до забезпечення прав і свобод громадян, законності і правопорядку, боротьби зі злочинністю, охорони прав власності;
• розробляє і здійснює державні програми соціально-економічного розвитку України;
• займається питаннями ціноутворення, фінансів, заробітної плати;
• складає проект Державного бюджету і відповідає за його виконання;
• здійснює соціальну політику в галузі освіти, науки, культури і охорони здоров'я;
• управляє майном, яке є державною власністю, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності;
• відповідає за стан навколишнього природного середовища, екологічну безпеку та раціональне природокористування;
• спрямовує і координує роботу міністерств, інших підлеглих йому центральних і місцевих органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження - правові акти, обов'язкові для виконання на всій території Україні. Акти Кабінету Міністрів підписує прем'єр-міністр України.

Відповідно до «Загального положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади», затвердженому Указом Президента України від 12 березня 1996 р ода, основними функціями міністерства України, як центрального органу державної виконавчої влади є 1:

• забезпечення проведення в життя державної політики у відповідних сферах, (галузях);
• координація діяльності підприємств і організацій відповідної галузі;
• забезпечення державної підтримки у вирішенні ними завдань по задоволенню потреб населення;
• розробка й обгрунтування проектів цільових державних програм;
• формування в розміщення державного замовлення;
• забезпечення формування в межах галузі єдиного підходу до економічних і технічним вимогам і стандартам на продукцію, роботи і послуги;
• сприяння підприємствам і організаціям у питаннях звичаями стабілізації господарських зв'язків, у т.ч. зовнішньоекономічних;
• здійснення контрольних функцій за діяльністю підприємств і організацій;
• забезпечення в межах своїх повноважень функції управління майном підприємств, що належать до сфери управління міністерства;

• складання макро економічних і міжгалузевих балансів; розробка пропозицій про визначення пріоритетних напрямів розвитку економіки;
• вжиття заходів, спрямованих на удосконалення зовнішньополітичної діяльності, захист інтересів українських товаровиробників на зовнішньому ринку та розвиток внутрішнього ринку.

Міністерство узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України. У рамках своїх повноважень міністерство організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією 1.

Міністерство бере участь у підготовці міжнародних договорів України, укладає міжнародні договори міжвідомчого характеру, бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики, здійснює інші функції, які випливають з покладених на нього завдань.

Висновок

Отже, ми бачимо, що в даний час в Україні існує і функціонує досить-таки складна система виконавчої влади. Не можна забувати про те, що, перш за все вона є підсистемою державної влади, її гілкою у структурі розподілу влади як єдиного цілого організаційно-правового механізму державної організації суспільства і ведення його справ. Ця підсистема має певний структурне будова, що включає рівні (будова по ієрархічній вертикалі); ланки (однорівневі освіти однорідних органів), види і форми органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади є первинною і основною структурною одиницею аналізованої системи.

Він має складне структурне внутрішню будову і включає структурні підрозділи апаратного призначення, що не мають владних повноважень, а іноді і самостійні органи (конструкції органу в органі), склад службовців державної служби як спеціального інституту державної влади.

Особливу увагу слід приділити раціональному виконання виконавчо-розпорядчих функцій, виключення при цьому дублювання і неузгодженості, забезпечення постійного контролю за виконанням урядових рішень, підвищення персональної відповідальності державних службовців будь-якого рангу за виконання прийнятих рішень.

Виконавча влада, згідно з Конституцією України, є самостійною гілкою державної влади, основне призначення якої - організація виконання актів законодавчої влади та інших нормативних актів.

Механізм виконавчої влади включає всю систему органів державної влади, покликану забезпечувати її фактичну і юридичну реалізацію на всій території Україні. Вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів України.

Державне управління, під яким розуміється специфічний вид державної діяльності (виконавчо-розпорядча діяльність), відмінний від її інших проявів (законодавчої, судової), не протиставляється виконавчої влади, що розуміється як діяльність суб'єктів цієї влади. Їх взаємозв'язок полягає в тому, що державне управління являє собою вид діяльності, в рамках якого практично реалізується виконавча влада. Отже, правомірний висновок про те, що поняття державне управління більш широке, ніж поняття виконавча влада, і остання є його похідною.

Від виконавчої влади, враховуючи мобільність її дій, субординацію і підпорядкованість її органів за вертикаллю, у вирішальній мірі залежать, зокрема, темпи соціально-економічних перетворень в державі.

Література

Нормативно-правові акти

1. Конституція України від 28 червня 1996 року / / Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Закон України від 12 березня 1996 року «Загальні положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади», затверджений Указом Президента України / / Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 179. - Ст. 96.
3. Закон України від 29 травня 2001 року «Про чергові заходи щодо подальшого здійснення адміністративної реформи в Україні» затверджений Указом Президента / / Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 345.
4. Закон України від 9 квітня 1999 року «Про місцеві державні адміністрації» / / Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 20-21. - Ст. 190.
5. Закон України від 21 травня 1997 року «Про місцеве самоврядування» / / Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.
6. Закон України від 17 грудня 1992 року «Про Представництво Президента України в Автономній республіці Крим» / / Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 21. - Ст. 158.
7. Закон України від 25 червня 1991 року «Про систему оподаткування» / / Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 39. - Ст. 510.

Спеціальна література

8. Коментар до Костітуції України. К., Інститут законодавства Верховної Ради України. 1996. - 216 с.
9. Касинюк Л.А. «Основи Конституційного права України». - Харків, ТОВ «Одіссей», 2006. - 623 с.
10. Скакун О.Ф., Подберезький М.К. Теорія держави і права. - Харків, 2007. - 839 с.
11. Копейчиков В. В. Основи Конституційного права Україн і. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 712 с.
12. Основи держави і права. Навчальний посібник / За ред. Васильєва А.С., Орзіх М.Ф., Міхальов В.А. - Одеса, 2005. - 628 с.
13. Орзіх М.Ф. Конституційне право України (навчально-методичний посібник). - Одеса: Вид-во 2006. - 610 с.
14. Тодоров І.Я., Чередниченко Е.А. Основи держави і права. - Донецьк: Парус, 2006. - 582 с.
15. Фрицький О.Ф. Конституційне право України. - К.: Вид-во 2006. - 334 с.
16. Правознавство. Підручник / П од ред. В. В. Копєйчикова. - К.: Парус, 2002. - 562 с.
17. Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілко .- К.: Юрінком Інтер, 2003. - 673 с.
18. Копейчиков В. В. Основи Конституційного права Україн і. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 642 с.
19. Ебзеев Б.С. Конституція. Демократія. Права людини. - М.: Пул, 1992. - 714 с.
20. Загальна теорія права і держави: Підручник / За ред. В.В. Лазарєва. - М.: МАУП, 2001. - 856 с.
21. Венгеров А.Б. Теорія держави і права: Підручник для юридичних вузів. - М.: Юриспруденція, 2000. - 786 с.
22. Основи держави і права: Учеб. посібник для вступників до юридичних вузів / Під ред. О.Е. Кутафіна. - М.: МАУП, 2000. - 694 с.
23. Бєльський К. С. Про функції виконавчої влади / / Держава і право. - 1991. - № 5. - С. 12 - 17.
24. Воронянський А.В., Борисов Г.В., Зайончковський Ю.В. Основи правознавства: навчальний посібник. - Х.: Парус, 2007 - 623 с.
25. Комаров С.А., Малько А.В. Теорія держави і права: Навчально-методичний посібник. Короткий підручник для вузів. - М.: Видавництво НОРМА, 2003. - 782 с.
26. Лазарєв В.В., Липень С.В. Теорія держави і права: Підручник. - М.: Спартак, 2000. - 812 с.
27. Нерсесянц В.С. Загальна теорія права і держави: Підручник. - М.: Норма, 2000. - 615 с.

1 Скакун О.Ф., Подберезький М.К. Теорія держави і права - Х.: Юрінком I нтер, 2007. - С. 255.

1 Загальна теорія права і держави: Підручник / За ред. В.В. Лазарєва. - М.: МАУП, 2001. - С. 208.