Судова система України

На посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

     Не можуть бути рекомендовані  на посаду судді громадяни: 1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; 2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді; 3) які мають не зняту чи не погашену судимість.

     Законом встановлюються також вимоги щодо несумісності, зокрема:

     - перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом;

     - суддя не має права поєднувати свою діяльність з підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової і творчої діяльності), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку;

     - суддя не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках.

     Кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кандидата на посаду судді, має право звернутися до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді.

     Призначення на посаду судді вперше здійснюється виключно в порядку, визначеному Законом, та включає такі стадії:

     1) розміщення Вищою  кваліфікаційною комісією суддів України на своєму веб-порталі оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів та опублікування такого оголошення в газетах «Голос України» або «Урядовий кур'єр»;

     2) подання особами, які виявили бажання стати суддею, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відповідної заяви та документів, визначених Законом;

     3) здійснення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на основі поданих кандидатами на посаду судді документів перевірки відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду судді, та організація проведення стосовно них спеціальної перевірки в порядку, визначеному законом;

     4) складення особами, які відповідають установленим вимогам до кандидата на посаду судді, іспиту перед Вищою  кваліфікаційною комісією суддів України на виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права;

     5) направлення кандидатів, які успішно склали іспит та пройшли необхідні перевірки, для проходження спеціальної підготовки;

     7) допуск кандидатів, які успішно пройшли спеціальну  підготовку, до складення кваліфікаційного іспиту перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України;

     8) визначення Вищою  кваліфікаційною комісією суддів України рейтингу кандидатів на посаду судді за результатами складення кваліфікаційного іспиту, зарахування їх до резерву на заміщення вакантних посад судді;

     9) оголошення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у разі  відкриття вакантних посад суддів конкурсу на заміщення таких посад серед кандидатів, які перебувають у резерві;

     10) проведення Вищою  кваліфікаційною комісією суддів України, виходячи  з  рейтингу  кандидата  відповідно  до кількості наявних вакантних посад судді добору серед кандидатів,  які взяли участь у конкурсі, та внесення рекомендації  Вищій  раді  юстиції про призначення кандидата на посаду судді;

     11) розгляд на засіданні  Вищої ради юстиції відповідно до рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України питання про призначення кандидата на посаду судді та внесення в разі прийняття позитивного рішення подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді;

     12) прийняття Президентом України рішення про призначення кандидата на посаду судді.

     Обрання на посаду судді безстроково здійснюється в такому порядку:

     1) кандидат звертається  з письмовою заявою до Вищої  кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково;

     2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про підготовку матеріалів щодо кандидата на посаду судді безстроково на своєму офіційному веб-порталі та в офіційних засобах масової інформації;

     3) Вища кваліфікаційна комісія суддів України перевіряє відомості про кандидата, враховує показники розгляду кандидатом справ;

     4) Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає рішення про рекомендування чи відмову у рекомендуванні його для обрання на посаду  судді  безстроково і в разі рекомендування направляє відповідне подання до Верховної Ради України;

     5) ВРУ відповідно до подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України приймає рішення про обрання на посаду судді безстроково в порядку, встановленому законом.

     Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: закінчення строку, на який його обрано чи призначено; досягнення суддею шістдесяти п'яти років; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; порушення суддею вимог щодо несумісності; порушення суддею присяги; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

     Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності  у  порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

     1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;

     2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

     3) порушення вимог  щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

     4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

     5) розголошення таємниці, що охороняється законом, в  тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;

     6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації), зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей.

     Право на звернення  зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.  Вища кваліфікаційна комісія суддів України затверджує та розміщує на своєму офіційному веб-порталі зразок скарги (заяви) щодо неналежної поведінки судді, який може використовуватися для повідомлення Вищій кваліфікаційній комісії суддів України відомостей про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

     Дисциплінарне провадження  щодо судді здійснюють:

     1) Вища кваліфікаційна  комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів;

     2) Вища рада юстиції  - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів ВСУ.

     Вища кваліфікаційна комісія суддів України обговорює результати розгляду дисциплінарної справи за відсутності судді, стосовно якого розглядалася справа, і запрошених осіб. Рішення у дисциплінарній справі приймається Вищою кваліфікаційною комісією суддів України більшістю від загального складу Комісії.

       При обранні дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

     Дисциплінарне стягнення  до судді застосовується не пізніше шести місяців із  дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

     За наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої  ради  юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення  судді  з посади за наявності для цього підстав.

     До суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді догани. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення суддю не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, який не має дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, може бути достроково знято Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за пропозицією відповідної ради суддів.

     Таким чином, законодавством встановлюються особливі процедури призначення та звільнення з посади судді, а також вимоги щодо його особи. Разом з тим закон визначає основні принципи, які є гарантіями його правового статусу: незмінність, незалежність та недоторканність.

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3

СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: НАСЛІДКИ І ПЕРСПЕКТИВИ 

     Як  зазначає В.Г. Гончаренко, гармонізація життя суспільства багато в чому, а можливо - й вирішально, залежить від науково обґрунтованої і максимально демократизованої й зрозумілої системи правових норм (законів і підзаконних актів) та професійно бездоганного її застосування уповноваженими органами й особами з метою чіткого і справедливого регулювання відносин у суспільстві. Таким регулятором в країні є судова система взагалі й окремі суди особливо в їх ієрархічній єдності та взаємодетермінованості [27, с. 136].

     В 2010 р. було прийнято ключовий закон  у сфері судової системи –  «Про судоустрій і статус суддів», котрий вніс не лише істотні зміни в побудову судової системи, а й нові запитання  щодо її подальшого функціонування.

     На  думку В. Бринцева, усі зміни, впроваджені в судоустрій з прийняттям Закону, можна класифікувати на:

• структурні;
• функціональні;
• структурно-функціональні;
• додатково унормовуючи;
• редакційні.

     У кожній із груп врегулювання відбулось  як шляхом внесення нових законоположень, так і за рахунок вилучення з чинного на той момент законодавства окремих норм [28, с. 99].

     І. Основні структурні зміни.

     1. Найгострішу дискусію викликало  суттєве реформування найвищого судового органу – ВСУ, скорочення не тільки штатної чисельності до 20 суддів, а і його функцій до обсягу лише «виключних» повноважень – перегляду справ.

     У своїх численних виступах В.В. Онопенко подібні перетворення називає «повним вихолощенням конституційного статусу ВСУ», фактичним позбавленням функцій найвищої судової інстанції в державі, рівнозначним позбавленню КМУ права керування міністерствами [29, с. 5]. Однак ця позиція не має одностайної підтримки навіть у колективі самого ВСУ, а серед суддів спеціалізованих судів впроваджене реформування підтримується [30, с. 5].

     2. Розбудова ВСУ безпосередньо пов'язана з перетвореннями у системі вищих судів, тому що саме до новоутвореного Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ фактично переходить функція касаційної інстанції у цих юрисдикціях, яка раніше виконувалась ВСУ. Внаслідок цього система оскарження рішень місцевих судів набуває чітко вираженої трирівневої інстанційності: апеляційного оскарження – до апеляційних судів областей і регіональних спеціалізованих апеляційних судів; касаційного – до вищих судів трьох спеціалізованих юрисдикцій; виключного провадження – до ВСУ.