Судова система України

     ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

     Кафедра загальноправових дисциплін 
 
 
 
 
 

     КУРСОВА РОБОТА

     з дисципліни

     «КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ»

     на  тему:

     СУДОВА  СИСТЕМА УКРАЇНИ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ  ЗАСАДИ 
 
 

                                                               Виконав:

                                                      студент гр. 021з юридичного факультету

                                                                   ЗЮІ ДДУВС

                                                              Шах С.

                                                              Перевірила:

                                                              завідувач кафедри загальноправових

                                                              дисциплін, доктор юридичних наук, доцент

                                                              Наливайко Л.Р. 
 

     Запоріжжя

     2011

     ЗМІСТ 

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень ………………………… 3

Вступ……………………………………………………………………………………… 4

1 Поняття, правова природа та ознаки судової влади…………………………………. 6

1. Судова влада: визначення поняття…………………………………………... 6
2. Основні форми та функції судової влади…………………………………... 12

2 Конституційно-правові  основи побудови судової системи  України……………… 16

     2.1 Принципи побудови судової системи за Конституцією України………… 16

      2.2 Організаційні основи діяльності  судів в Україні………………………….. 21

     2.3 Загальні положення статусу суддів………………………………………… 27

3 Судова  реформа в України: наслідки  і перспективи……………………………….. 34

Висновки………………………………………………………………………………… 40

Перелік посилань……………………………………………………………………….. 42

Додаток А. Схема судової системи України………………………………………….. 45 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ 

АРК                                      Автономна Республіка Крим

ВРУ                                      Верховна Рада України

ВСУ                                      Верховний Суд України

ДСА України                      Державна судова адміністрація України

ЗУ                                         Закон України

КМУ                                     Кабінет Міністрів України

КСУ                                      Конституційний Суд України

р.                                           рік

ст.                                         стаття 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП 

     Судова  влада у структурі державної  влади України посідає особливе місце, зумовлене її соціальними  роллю і специфічними функціями. З проголошенням Україною незалежності та офіційним закріпленням принципу розподілу державної влади, за обставин існування конституційно-визначеної моделі функціонування механізму взаємовідносин між законодавчими, виконавчими та судовими органами, суд, завдяки практичній реалізації системи стримань і противаг, поступово набуває реальної самостійності, впливовості та визнання у суспільстві. Але й досі в діяльності органів судової влади мають місце небажані тенденції, передусім, пов’язані із недостатнім організаційним та матеріальним забезпеченням судів, відсутністю наукових обґрунтованих підходів щодо розподілу обов’язків та навантаження між суддями та працівниками апарату суду, незадовільним методичним і нормативно-правовим оснащенням, низьким рівнем підготовки кадрів для судових органів. Тому подальшого дослідження і напрацювання вимагають не лише питання здійснення правосуддя, але й функціонування судової системи в цілому.

     Об’єктом дослідження є судова система України, її конституційно-правовий статус.

     Предмет дослідження – правові норми та доктринальні положення науки конституційного права.

     Основною метою нашого дослідження вбачається проведення аналізу відповідності сучасного стану судової системи України, який дозволить закцентувати увагу на основних недоліках у сфері судочинства, виявити невідповідність окремих напрямів функціонування її органів нормам міжнародного права, і, відповідно, отримати загальне уявлення про можливі напрями подальшого реформування та розвитку правосуддя. Результати такого аналізу, в свою чергу, можуть стати основою для побудови нової, узагальненої концепції подальшого.

     Написання даної курсової роботи передбачало  досягнення наступних завдань:

• з’ясування визначення судової влади;
• визначити основні форми та функції судової влади;
• проаналізувати основні принципи побудови судової системи за Конституцією України;
• дослідити організаційні основи діяльності судів в Україні;
• надати характеристику загальних положень статусу суддів;
• виокремити наслідки і перспективи судової реформи в Україні.

     Ці  аспекти дослідувалися такими науковцями як О. Вінгловська, В. Капустинський, Ю. Касараба, Ю. Колосов, Г. Курдюков, В. Маляренко, М. Медведєва, В. Опришко, О. Пасенюк, М. Орзіх, О. Святоцький, В. Сіренко, К. Чижмарь та багато інших. Проте, й досі залишаються не достатньо вивченими питання стандартизації у тій частині юстиції, яка складає систему правосуддя, не узагальнено відповідну міжнародну практику, не розроблено єдиних принципів і підходів у діяльності судових органів.

     Роботу  складають вступ, основний текст  роботи, до якого входять три розділи, що включають до себе три підрозділи, загальні висновки, перелік посилань, додатки. Загальний обсяг роботи складає 45 сторінок, перелік посилань становить 31 найменування і займає 3 сторінки, додатки - на 1 сторінці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ  1

     ПОНЯТТЯ, ПРАВОВА ПРИРОДА ТА ОЗНАКИ СУДОВОЇ ВЛАДИ  

1.  Судова влада: визначення поняття

 

      Характеризуючи  діяльність держави, ще мислителі минулого поділяли її на законодавчу, виконання  законів (або управління) і правосуддя. При цьому вони підкреслювали, що різні органи держави спеціалізуються  на виконанні того чи іншого виду діяльності. Отже, слід зазначити, що однією з владних функцій суспільства завжди була судова.

      В Україні за змістом принципу поділу державної влади, закріпленого у  ч. 1 ст. 6 Конституції України [1], «державна  влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову», які урівноважують одна одну. Безпосередньо судова влада займає особливе місце в системі державної влади. Її взаємодія з іншими владними гілками здійснюється на основі «механізму стримувань і противаг», який полягає у тому, що органи законодавчої влади впливають на суди, створюючи для них законодавчу базу діяльності; крім того, Верховна Рада України (далі – ВРУ) разом з Президентом України беруть участь у формуванні судової системи – призначенні суддів. З іншого боку, Конституційний Суд України наглядає за конституційністю законів, прийнятих ВРУ, що у певних випадках має наслідком втрату ними чинності з моменту прийняття; суди загальної юрисдикції можуть скасовувати суперечливі Конституції України та законам України акти органів державного управління, розглядати скарги громадян на незаконні рішення, дії чи бездіяльність органів управління тощо.

      На  думку Р.В. Баранніка, головним призначенням судових органів є вирішення  правових конфліктів, що виникають  у суспільстві між людьми, між людиною і державою, між різними структурами держави. Іншими словами, відповідно до ч. 2 та 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Таким чином, судовій владі належить особлива роль – роль арбітра в спорах про право [2, с. 26].

      Суб’єктом, який здійснює судову владу, виступає не будь-який державний орган, а тільки суд, з притаманними лише йому можливостями впливу на поведінку людей та соціальні процеси.

      Крім  цього, владні відносини, як елемент судової влади, характеризуються наявністю правових норм, що надають можливість суду виносити рішення, обов’язкові для виконання; рішення, що є вираженням волі суду до всіх учасників відносин, які забезпечуються застосуванням правових санкцій у разі невиконання цієї волі.

      У конституційно-правовій доктрині можна  виділити кілька напрямів сучасного розуміння судової влади.

      Слушно  з цього приводу зауважує І.В. Назаров про те, що досить часто  автори, які відстоюють необхідність розмежування понять «судова влада», «судова система» і «правосуддя», не можуть сформулювати чіткого визначення цих понять або ж чітко їх розмежувати [3, с. 9].

      Так, розповсюдженим є визначення судової  влади за ознакою владного суб’єкта, тобто через призму органів, що її опосередковують (судову систему). Наприклад, на думку російських дослідників Ю. Дмитрієва та Г. Черемних, судова влада є публічно-правовим утворенням, що являє собою систему спеціальних державних і муніципальних органів, наділених передбаченими законом владними повноваженнями, які на правлені на встановлення істини, відновлення справедливості, вирішення спорів і покарання винних, рішення яких є обов’язковими для виконання всіма особами, яких вони стосуються [4, с. 48]. Інші вчені, зокрема, Н. Власенко та А. Власенко сукупність судів, організованих на демократичних принципах із урахуванням національно-державного та адміністративно-територіального устрою держави, називають судовою системою [5, с. 41].

      Близьким  до вказаних визначень є визначення судової влади, що надається Н. Юзіковою [6, с. 13].

      Однак, зазначене розуміння судової  влади як системи судових органів  є хибним. Зокрема за таких підходів вся багатоманітність функціонального призначення судової влади безпідставно зводиться лише до однієї з її складових – суб’єктної.

      Іншим підходом до визначення судової влади  є намагання виразити її зміст  через специфіку владних повноважень  судових органів чи форму судової  діяльності. Так, В.Д. Бринцев розглядає  судову владу як законну діяльність усіх ланок судової системи по забезпеченню й реалізації конституційного, господарського, кримінального, адміністративного та цивільного правосуддя [7, с. 25-36]. Близьке до цього визначення пропонується і в конституційно-правовій роботі російських вчених О. Кутафіна та Е. Козлової: «судова влада є різновидом державної влади …, що здійснює правосуддя» [8, с. 441].

      Як  бачимо, за таких підходів до визначення судової влади, в юридичній літературі напрочуд поширеною є практика ототожнення  судової влади із правосуддям. Вказаному  в науці конституційного права України, зокрема, сприяє й неточна понятійна побудова Основного Закону. Так, на відміну від законодавчої влади (що згадується у ст. 75 Конституції України) та виконавчої (що вміщується вже в назві VI Розділу Конституції України), такому виду державної влади як судова не відводиться належного місця в жодній з норм спеціальних розділів Конституції України. Натомість, весь процес реалізації судової влади зводиться лише до правосуддя (назва та зміст розділу VIII Конституції України).